загрузка...

трусы женские х/б
« Попередня Наступна »

ГЛАВА 8. ДОГОВІР ПРО НАДАННЯ ПОСЛУГ


Поняття та загальна характеристика договору про надання послуг. Значну групу цивільно-правових зобов'язань становлять договори про надання послуг. До них можна віднести низку договорів, які передбачені ЦК України (договори перевезення, транспортного експедирування, комісії, доручення, зберігання, позики, кредиту тощо), іншими нормативно-правовими актами (агентський договір (ст. 297 ГК України), договір морського буксируван-ня (ст. 222 КТМ України) тощо), а також договори, які хоч і не передбачені чинним законодавством, однак поширені в договірній практиці учасників цивільних правовідносин (договір консалтингу, надання юридичної допомоги, ріелтерського обслуговування тощо).
Усі договори про надання послуг мають низку спільних рис, і це обумовлює закріплення в гл. 63 ЦК України узагальнених положень щодо договору про надання послуг. Норми цієї глави співвідносяться з нормами, що регулюють договори про окремі послуги відповідно як загальні та спеціальні, тому застосовуються до всіх договорів про надання послуг, якщо інше не випливає із суті відповідних зобов'язань.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).
Договори про надання послуг є двосторонніми (оскільки створюють права та обов'язки для обох сторін), можуть бути реальними (наприклад, договір перевезення вантажу, зберігання) або консен-суальними (наприклад, договір транспортного експедирування).
Договори про надання послуг зазвичай є відплатними, а деякі з них - завжди відплатні (договори перевезення, транспортного експедирування, комісії тощо). Істотними умовами відплатного договору про надання послуг, зокрема, є розмір, строки та порядок оплати послуги (ч. 1 ст. 903 ЦК України).
Деякі послуги можуть надаватися безвідплатно, про що необхідно зазначити в договорі, адже відповідно до ч. 5 ст. 626 ЦК Ук-
раїни будь-який договір вважається відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору. Якщо в договорі про надання послуги нічого не вказано щодо оплати або виходячи з його умов не можна чітко визначити розмір плати, то такий договір вважається відплатним, а ціна послуги визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні послуги на момент укладання договору (ч. 4 ст. 632 ЦК України).
Сторонами договору про надання послуг є виконавець і замовник.
Замовником є фізична чи юридична особа, яка зацікавлена в отриманні та споживанні певної послуги.
Виконавцем є фізична або юридична особа, яка здатна особисто надати відповідну послугу. Законодавець може висувати певні вимоги до виконавців окремих видів послуг: для фізичної особи - наявність статусу суб'єкта підприємницької діяльності; для юридичної особи - певна організаційно-правова форма, наявність необхідного майна (приміщень, обладнання тощо), отримання дозволу (ліцензії) на відповідний вид діяльності тощо. Також при укладанні договорів для замовників важливого (однак не вирішального) значення можуть набувати деякі професійні характеристики виконавця: освіта, досвід (стаж) діяльності, спосіб (техніка) застосування знань і навичок комерційного, технічного або іншого характеру, наявність висококваліфікованого персоналу, позитивні відгуки клієнтури тощо.
Предметом договору про надання послуг є послуга. Відповідно до ст. 177 ЦК України вона є самостійним об'єктом цивільних прав, проте її визначення в ЦК України не закріплено. В інших нормативних актах1 та юридичній літературі2 спостерігається неоднозначне розуміння того, що собою являє послуга.
1 Див., наприклад: Закон України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" від 22 лютого 2000 p.; Наказ Державного комітету статистики України "Про затвердження інструкцій щодо заповнення форм державних статистичних спостережень з обліку послуг" № 382 від 17 червня 2004 р.
2 Див., наприклад: Ємельянчик С. Послуга в цивільному праві // Підприємництво, господарство і право. - 2005. - № 3. - С. 208; Цивільне право України: Підручник. У 2-х т. / За заг. ред. B.I. Борисової, І.В. Спасибо-Фатє-свої, В.Л. Яроцького. - К.: Юрінком Інтер, 2004. - Т. 2. - С 268.
Детально не зупиняючись на огляді всіх існуючих позицій законодавця і науковців з приводу вказаного поняття, зазначимо, що послуга в будь-якому разі характеризується такими основними ознаками:
- послуга спрямована на досягнення певного корисного і правомірного результату;
- результат послуги є завжди немайновим, хоча може мати речову форму (наприклад, письмовий юридичний висновок може бути результатом надання юридичних послуг). При цьому слід розуміти, що при наданні послуги головним є не майнова форма вираження результату послуги, а її зміст;
- послуга є різновидом товару, адже вона спрямована на задоволення потреб і має грошову оцінку;
- послуга невіддільна від джерела, тісно пов'язана з особою виконавця та процесом її надання;
- послугу неможливо зберігати, тобто вона існує лише на той час, коли надається;
- надання й споживання послуги відбувається одночасно, тобто послуга споживається в процесі її надання.
Однією з особливостей договору про надання послуг є їх строко-вість, адже для замовника зазвичай важливо те, протягом якого проміжку часу йому буде надано послугу. Строк договору про надання послуг може визначатися в договорі за домовленістю сторін або ж в актах цивільного законодавства. Наприклад, якщо сторони не визначили строк договору управління майном, цей договір вважається укладеним на п'ять років (ч. 1 ст. 1036 ЦК України).
Форма договору про надання послуг визначається за загальними правилами щодо форми правочинів і договорів (ст. 205-210, 639 ЦК України). Однак для договорів про окремі послуги закон встановлює вимогу про письмову форму, зокрема для перевезення вантажу (ч. 2 ст. 909 ЦК України), транспортного експедирування (ч. 1 ст. 930 ЦК України) тощо, або ж встановлює спеціальні правила щодо форми договору, наприклад, для зберігання (ст. 937 ЦК України).
Права та обов'язки сторін договору про надання послуг є взаємними. Особливості надання кожної окремої послуги визначають специфічний зміст відповідного договору, однак можна ви-
ділити спільні права та обов'язки сторін для всіх договорів про на» дання послуг.
Основним обов'язком виконавця є особисте й належне надання послуги (послуг) відповідно до домовленостей із замовником. Вимога особистого надання послуги виконавцем пов'язана з характеристиками його особистої діяльності, на які зважає замовник при виборі виконавця необхідної йому послуги.
Однак сторони можуть обумовити в договорі випадки, за яких виконавець має право залучити до надання послуги іншу особу, яка повністю або частково замінить його в процесі надання послуги. При цьому первісний виконавець залишається в повному обсязі відповідальним перед замовником за порушення умов договору (ч. 2 ст. 902 ЦК України), у тому числі з вини тих осіб, на яких він поклав виконання договору. Прикладом повної заміни виконавця є передоручення, субагентування, субкомісія тощо, а часткової -випадок, коли експедитору, який організовує перевезення вантажу за договором транспортного експедирування, надано право покласти переміщення вантажу на транспортне підприємство.
Найважливіший обов'язок замовника полягає в тому, що він зобов'язується: у разі відплатності договору - оплатити виконавцеві надану послугу (ч. 1 ст. 903 ЦК України); у разі безоплатності договору - відшкодувати виконавцеві всі фактичні витрати, необхідні для виконання (ч. 1 ст. 904 ЦК України).
Водночас відповідно до ч. 2 ст. 903 і ч. 2 ст. 904 ЦК України ризик невиконання договору про надання послуг з причин, що не залежать від вини виконавця, покладається на замовника. Таким чином, у разі неможливості виконати відплатний договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату, розмір якої залежить від понесених витрат і дій, які були реально здійснені виконавцем для надання послуги.
Якщо невиконання безвідплатного договору про надання послуг мало місце внаслідок дії непереборної сили, замовник зобов'язаний відшкодувати виконавцеві всі фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідальність сторін за порушення договору про надання послуг встановлюється законодавством або договором і залежить від того, відплатним чи безвідплатним є цей договір.
Досить просто визначається відповідальність замовника. Якщо порушення трапилося з його вини і це призвело до неможливості виконати договір, замовник зобов'язується: за відплатним договором - виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 2 ст. 903 ЦК України); за безвідплатним договором - відшкодувати виконавцеві всі фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ч. 2 ст. 904 ЦК України).
Виконавець несе відповідальність у разі невиконання чи неналежного виконання договору. За порушення умов відплатного договору виконавець зобов'язується в повному обсязі відшкодувати заподіяні замовнику збитки, завдані з його вини, якщо інше не передбачене договором.
Для виконавців, що здійснюють підприємницьку діяльність, законом передбачена підвищена відповідальність. Так, за ч. 1 ст. 906 ЦК України вони несуть відповідальність як за винне, так і невинне порушення відплатного договору про надання послуг. Проте, якщо невиконання або неналежне виконання договору сталося внаслідок непереборної сили, виконавець-підприємець звільняється від відповідальності. Вказане правило є загальним, тому не засто-совується, якщо інше встановлено договором або законом.
За збитки, завдані ненаданням або неналежним наданням послуги за безвідплатним договором, виконавець відповідає незалежно від вини. Однак розмір його відповідальності обмежений двома неоподаткованими мінімумами доходів громадян, якщо інший розмір не встановлений договором. При цьому слід пам'ятати, що за загальним правилом, встановленим у ст. 617 ЦК України, виконавець, який порушив зобов'язання, звільняється від відповідальності, якщо доведе, що таке порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Розірвання договору про надання послуг здійснюється в загальному порядку, передбаченому гл. 53 ЦК України.
загрузка...
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "ГЛАВА 8. ДОГОВІР ПРО НАДАННЯ ПОСЛУГ"
  1. 5.2. Класифікація юридичних фактів
    глава 82 ЦК). Неправомірні дії (правопорушення, делікти) як юридичний факт цивільного права характерні тим, що можуть бути тільки такими, що створюють правовідносини, у деяких випадках - такими, що змінюють їх, або такими, що перешкоджають виникненню правовідносин, але ніколи не бувають такими, що припиняють правовідносини або такими, що поновлюють права і обов'язки. Правомірні дії можуть
  2. § 2. Підстави виникнення та види представництва
    глава 68 ЦК). Цій договір має визначати обсяг ! гаданих комерційному представнику повноважень та порядок їх реалізації. Повноваження комерційного представника також можуть пути підтверджені довіреністю. Особливості комерційного представництва в окремих сферах підприємницької діяльності встановлюються законом. Наприклад, комерційному представнику може бути надане на певний строк виключне право
  3. § 2. Договори перевезення вантажів, пасажирів і багажу
    промисловий залізничний транспорт; - відомчий транспорт; - трубопровідний транспорт. Частина 3 ст. 306 ГК доповнює цей перелік космічним транспортом та іншими видами транспорту. Перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти також може здійснюватися кількома видами транспорту за єдиним транспортним документом (пряме змішане сполучення). Враховуючи специфіку інституту договору перевезення
  4. § 1. Поняття, ознаки і функції господарського договору
    глава 20 - «Господарські договори» (ст. ст. 179 - 188) На підставі аналізу правовідносин у господарській діяльності, змісту і особливостей господарських договорів визначених в ГК дає змогу сформувати поняття господарського договору за його ознаками. Такими ознаками є: за суб'єктним складом (сторони в господарському договорі суб'єкти господарювання) спрямованістю на забезпечення господарської
  5. Стаття 153. Оподаткування операцій особливого виду
    глава 30 розділу ІІ ЦКУ. Також згідно з абзацем 3 п. 153.15 статті 153 ПКУ, балансова вартість основних засобів та нематеріальних активів юридичної особи, що припиняється, включається до складу балансової вартості відповідних груп основних засобів та нематеріальних активів платника податків - правонаступника на дату затвердження передавального акта та підлягає амортизації в порядку, визначеному
  6. Стаття 170. Особливості нарахування (виплати) та оподаткування окремих видів доходів
    глава 71) за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Одним із способів забезпечення зобов'язань за позикою (кредитом) є
  7. Стаття 177. Порушення прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок, топографію інтегральної мікросхеми, сорт рослин, раціоналізаторську пропозицію
    глава 36). ГК (глава 16). ГПК (розділ У-1). Закон України «Про охорону прав на промислові зразки» від 15 грудня 1993 р. Закон України «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем» від 5 листопада 1997р. Закон України «Про племінну справу у тваринництві» в редакції від 21 грудня 1999 р. Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» в редакції від 1 червня 2000
  8. ГЛАВА 3. ДОГОВІР РЕНТИ
    про передачу майна у власність. Цей договір нині ще широко не застосовується, оскільки є новелою цивільного законодавства. За договором ренти одна сторона (одержувач ренти) передає другій стороні (платникові ренти) у власність майно, а платник ренти взамін цього зобов'язується періодично виплачувати одержувачеві ренту у формі певної грошової суми або в іншій формі (ч. 1 ст. 731 ЦК України).
  9. ГЛАВА 13. ДОГОВІР ДОРУЧЕННЯ
    про представництво (гл. 17 ЦК України). Договір доручення укладається здебільшого для одержання певної плати, пред'явлення претензій тощо. За договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії (ч. 1 ст. 1000 ЦК України). Договір доручення є консенсуальним (вважається укладеним з моменту досягнення згоди
  10. ГЛАВА 14. ДОГОВІР КОМІСІЇ
    про надання послуг. Він широко застосовується як у внутрішньому обігу, так і в зовнішньоекономічній діяльності: його укладають при експортно-імпортних операціях, біржовій торгівлі, а також у внутрішній торгівлі, транспортних відносинах, у банківській сфері та у сфері обігу цінних паперів тощо. За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента)
загрузка...

загрузка...
енциклопедія  бешбармак  яловичина  кабачки  начинка