Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоЦивільне право → 
« Попередня Наступна »
О. В. Дзера. Цивільне право України. Книга 2, 2002 - перейти к содержанию учебника

Договір про створення аудіовізуального твору

. Це оновлений договір у чинному законодавстві про авторське право. Скасована в 1994 р. ст. 483 ЦК УРСР передбачала авторське право на кінофільми, радіо- і телевізійні передачі. У ст. 17 Закону України "Про авторське право і суміжні права" йдеться про окремий вид авторських договорів - договір про створення аудіовізуального твору.
Аудіовізуальним твором є твір, який складається з набору пов'язаних між собою зображень, що створюють відчуття руху, із супровідним звучанням або без нього, який можна бачити, а за наявності супровідного звучання - чути.
До аудіовізуальних творів належать кінематографічні та інші твори, виражені засобами, аналогічними кінематографічним, - такі, як телевізійні способи фіксації зображень із супровідним звучанням на магнітних плівках, платівках, дисках тощо. Отже об'єктом договору на створення аудіовізуального твору можуть бути наведені твори.
Проте своєрідність об'єктів цього договору полягає в тому, що аудіовізуальний твір становлять складові, які, у свою чергу, можуть бути окремими об'єктами авторських договорів. Основою аудіовізуального твору, як уже зазначалося, є літературний сценарій. Крім сценарію, аудіовізуальний твір становлять діалоги, ^музичні твори, тексти пісень, послідовність рухів тощо.
Багатоманітність складових аудіовізуального твору зумовлює численність його створювачів - авторів. Тому однією із сторін можуть бути автори сценаріїв, діалогів, музичних творів, спеціально створених для аудіовізуального твору, режисери-постановники, художники-постановники, оператори тощо. Для створення окремих елементів аудіовізуального твору можуть залучатися й інші фахівці та митці.
Особливість зазначеного договору полягає в тому, що контрагентом у ньому можуть бути дві особи - організація, що здійснює виробництво аудіовізуального твору, або продюсер. Такими організаціями є кіностудія, телестудія та інші, що мають своїм родом занять створення аудіовізуальних творів. Це можуть бути організації будь-якої форми власності, але з правами юридичної особи.
Продюсер - особа, яка організує або організує і фінансує постановку аудіовізуального твору. Автори за своїм вибором можуть укладати авторські договори як з організацією, що здійснить виробництво аудіовізуального твору, так і з продюсером.
Авторські договори укладаються між організацією, що зобов'язується здійснити виробництво аудіовізуального твору, чи з продюсером і з кожним з
авторів окремих творів, що становлять у цілому аудіовізуальний твір. Вони є авторами окремих видів творів, які спеціально створені для даного аудіовізуального твору і увійшли складовою частиною до всього аудіовізуального твору. При цьому не має значення, створено цей твір спеціально для аудіовізуального твору раніше чи в процесі роботи над ним, чи ці твори взагалі існували раніше (наприклад, музика, текст пісень тощо). Отже, автор раніше створеного твору, переробленого (або не переробленого), але включеного складовою частиною до аудіовізуального твору також вважається співавтором аудіовізуального твору.
Укладення авторського договору на створення аудіовізуального твору (або на передачу прав на раніше створені твори) тягне за собою передачу авторами цих творів (або іншими володільцями авторських прав на раніше створені твори) виробникові аудіовізуального твору виключних прав на використання аудіовізуального твору, якщо інше не передбачено авторським договором.
Проте автор музичного твору з текстом чи без тексту, створеного спеціально для аудіовізуального твору, як виняток із загального положення, зберігає право на одержання винагороди за використання цього музичного твору при кожному його публічному виконанні або публічному сповіщенні, а також здачі в найм примірників аудіовізуального твору.
Це означає, що автори, які зробили внесок або зобов'язалися зробити внесок у створення аудіовізуального твору і передати майнові права організації, що здійснює виробництво аудіовізуального твору, чи продюсеру, не мають права заперечувати проти відтворення, розповсюдження, публічного сповіщення і виконання, передачі в ефір і по проводах для загального відома або проти будь-якого іншого публічного сповіщення твору, а також проти субтитрування і дублювання його тексту. Але ця норма не стосується музичних творів, включених до аудіовізуального твору.
Автори творів, що увійшли як складова частина до аудіовізуального твору (як тих, що існували раніше, так і створених у процесі роботи над аудіовізуальним твором), зберігають авторське право кожний на свій твір і можуть самостійно використовувати його незалежно від аудіовізуального твору в цілому. Проте в договорі з організацією, що здійснює виробництво аудіовізуального твору, чи з продюсером може бути передбачено інше.
Виробник аудіовізуального твору має право при кожному використанні цього твору зазначати своє ім'я чи найменування або вимагати такого зазначення.
Відповідальність сторін у договорі на створення аудіовізуального твору за порушення умов договору настає за загальними правилами.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "Договір про створення аудіовізуального твору"
  1. Який зміст суб'єктивного авторського права?
    договір (видавничий, постановчий, сценарний, художнього замовлення тощо); - факт позадоговірного використання твору, коли не вимагається згода автора, але передбачена виплата авторської винагороди; - неправомірне використання твору. Винагорода, одержана автором чи іншою особою, яка авторське право, є, по суті, винагородою за працю, вкладену у створення твору. Вона може здійснюватися у вигляді
  2. § 4. Суб'єктивне авторське право, його зміст та межі
    договір (видавничий, постановчий, сценарний, художнього замовлення тощо); б) факт позадоговірного використання твору, коли не потрібна згода автора, але передбачена виплата авторської винагороди (ст. 19 Закону про авторське право); в) неправомірне використання твору. З наведених підстав виникнення права на авторську винагороду випливає висновок, що право на одержання винагороди
  3. Стаття 176. Порушення авторського права і суміжних прав
    програм і баз даних, а так само незаконне відтворення, розповсюдження виконань, фонограм, відеограм і програм мовлення, їх незаконне тиражування та розповсюдження на аудіо- та відеокасетах, дискетах, інших носіях інформації, або інше умисне порушення авторського права і суміжних прав, якщо це завдало матеріальної шкоди у значному розмірі,- караються штрафом від двохсот до тисячі
  4. 2.3. Договір про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності
    про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності одна сторона (творець - письменник, художник тощо) зобов'язується створити об'єкт права інтелектуальної власності відповідно до вимог другої сторони (замовника) та в установлений строк (ч. 1 ст. 1112 ЦК України). Істотними умовами договору про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної
  5. Майнові права автора чи іншої особи, яка має авторське право
    договір (видавничий, постановчий, сценарний, художнього замовлення тощо); 5 б) факт позадоговірного використання твору, коли не потрібна згода автора, але передбачена виплата авторської винагороди (ст. 21 Закону про авторське право); в) неправомірне використання твору. З наведених підстав виникнення права на авторську винагороду випливає висновок, що право на одержання винагороди
  6. Сценарний договір
    договір - це договір, за яким автор передає або зобов'язується створити і передати кіно-, теле- або організації радіомовлення сценарій для фільму або телерадіопередачі в обумовлений стропами строк, а студія зобов'язується сплати авторові обумовлену договором винагороду. Постанова Кабінету Міністрів України "Про мінімальні ставки авторської винагороди за використання творів літератури і
  7. § 3. Суб'єкти, об'єкти та підстави виникнення права інтелектуальної власності
    договір з автором (ст. 427 ЦК). Суб'єктом права інтелектуальної власності на об'єкт, створений у зв'язку з виконанням трудового договору, за певних умов може бути також юридична або фізична особа, де або в якої працює той, хто створив цей об'єкт. Цій ситуації спеціально присвячена ст. 429 ЦК, котра розрізняє 2 випадки: 1) визначення суб'єктів особистих немайнових прав; 2) визначення
  8. § 5. Здійснення права інтелектуальної власності
    договір щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності може укладатись усно. Особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об'єкту в певній обмеженій сфері. Це називається "ліцензія на використання об'єкта права
  9. § 4. Підстави виникнення зобов'язань
    договірним зобов'язанням відведено близько 500 статей). І хоча загальним положенням про договір присвячена спеціальна глава 52 ЦК, але варто було б включити спеціальну згадку про таку підставу виникнення зобов'язань і до ст. 509 ЦК. У цьому сенсі більш вдалим виглядає формулювання ч. 2 ст. 151 ЦК 1963 р,, де прямо було зазначено, що зобов'язання виникають з договору та з інших підстав. Що ж
  10. § 1. Розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності
    договір; 3) договір про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності; 4) договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності; 5) інші договори щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності. Договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності укладається у письмовій формі. У разі недодержання
© 2014-2022  yport.inf.ua