| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Глава 22. ДОГОВІР КОМІСІЇ |
||
|
1. За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням іншої сторони (комітента) за винагороду вчинити одну або кілька угод від свого імені, але за рахунок комітента (п. 1 ст. 990 ЦК). З визначення випливає, що договір комісії є консенсуальним, тобто вважається укладеним з моменту досягнення сторонами угоди з усіх його істотних умов. Він відноситься до категорії відплатних, бо передбачає отримання комісіонером винагороди за вчинення доручених угод. Оскільки права та обов'язки за даним договором виникають у обох сторін, його слід визнати двостороннім. Договір комісії використовується для правового оформлення посередницьких відносин, головним чином в торговельній сфері. Власник товару, який бажає його реалізувати, може зробити це самостійно. Однак для відповідних дій він повинен володіти достатніми правовими знаннями та інформацією про кон'юнктуру ринку, мати необхідні навики та ділові зв'язки. Іноді можливість здійснення угоди певного виду або в певній сфері обумовлена наявністю у особи особливого правового статусу (наприклад, укладати угоди на біржових торгах можуть тільки особи, визнані учасниками біржової торгівлі, у ряді випадків вони також повинні мати необхідну ліцензію). У цьому зв'язку для вчинення цікавить власника товару угоди може виявитися доцільним залучення іншої особи - комісіонера, що володіє перерахованими вище якостями. Крім того, якщо передбачається реалізація товару поза місцем перебування продавця, звернення до комісіонера позбавить його від необхідності підбирати покупців, оформляти угоди і особисто їх виконувати. Залучення комісіонера також може бути обумовлено бажанням комітента не інформувати покупця про те, хто є фактичним власником реалізованого товару, тобто учасник цивільного обороту, який уклав договір комісії як комітента, отримує можливість придбати права та обов'язки, не стаючи стороною і не беручи участь у виконанні угоди, а також не повідомляючи контрагенту по угоді, в чиїх інтересах вона полягала. Комісіонер, виконуючи доручення комітента, здійснює операцію в його інтересах, але від власного імені. За такою угодою, укладеною з третьою особою, набуває права і стає зобов'язаним комісіонер. Комітент учасником угоди, укладеної комісіонером за його дорученням і за його рахунок, не є, навіть якщо був названий в угоді (як власника реалізованого майна, вантажовідправника, вантажоодержувача і т.д.) або вступив з третьою особою в безпосередні відносини по виконанню (передав або оплатив товар, прийняв або оплатив результат виконаних робіт і т.д.). Надалі для придбання комітентом прав і обов'язків по відношенню до третій особі, що виникли з досконалої операції, необхідно, щоб комісіонер поступився йому свої права і перевів на нього борги. Внаслідок того, що комісіонер здійснює операцію від власного імені, але за рахунок комітента і, відповідно, надалі передасть комітенту все отримане по ній, комісіонер визнається учасником відносин двох видів. Виходячи з їх особливостей, ці відносини іменуються внутрішніми і зовнішніми. Внутрішнє відношення виникає з договору комісії між комісіонером і комітентом. Комісіонер, якому доручено здійснення угоди для комітента, приймає на себе обов'язок висловлювати зовні його інтереси. Правова сутність таких відносин в літературі визначається неоднозначно. Ряд авторів вважає, що їх слід розглядати як відносини непрямого (прихованого) представництва. У даному випадку представник, діючи в чужих інтересах, спочатку створює права та обов'язки для себе, а потім вже передає їх зацікавленій особі "*". Інші автори заперечують будь-яку можливість виникнення з договору комісії відносин представництва, оскільки виходячи з ст. 182 ЦК при представництві правові наслідки вчинюваних представником угод виникають безпосередньо у яку представляють, комісіонер же діє хоча і в інтересах комітента, але від власного імені . --- "*" Див: Іоффе О.С. Зобов'язальне право. М., 1975. С. 522; Цивільне право. Частина друга. Підручник / За ред. А.Г. Калпин. М., 1999. С. 445 - 446. Див: Цивільне право. Підручник / За ред. А.П. Сергєєва, Ю.К. Толстого. Т. 2. С. 656 - 657. Зовнішнє відношення виникає між комісіонером і третьою особою. Його зміст обумовлюється угодою, яку здійснюють комісіонером від свого імені з третьою особою на виконання доручення комітента. При цьому можливу невідповідність, розбіжність внутрішніх відносин їх зовнішньому вираженню, що виключає можливість контролю з боку третьої особи, дозволяє, на думку деяких авторів, віднести договір комісії до категорії фідуціарних угод, в яких елементу довіри надається вирішальне значення "*". --- "*" Див: Іоффе О.С. Радянське цивільне право. М., 1967. С. 267 - 268. Особливості договору комісії обумовлюють його широке використання як в загальногромадянський обороті, так і в різних сферах підприємницької діяльності. Як правило, договір застосовується при різних торгових операціях, в області обігу цінних паперів, у банківській діяльності, страхуванні, транспортних відносинах та ін Договори комісії, укладені в окремих областях, можуть володіти деякою специфікою, що впливає на їх правове регулювання. Відносини, що виникають на їх основі, крім норм гл. 51 ГК регламентуються спеціальними законами і правовими актами. Зокрема, комісійна реалізація непродовольчих товарів, що належать громадянам, здійснювана юридичними особами та індивідуальними підприємцями за допомогою укладення договорів роздрібної купівлі-продажу, регулюється Законом РФ "Про захист прав споживачів" та Правил комісійної торгівлі непродовольчими товарами, затвердженими Постановою Уряду РФ від 6 червня 1998 р . N 569 "*". --- "*" СЗ РФ. 1998. N 24. Ст. 2733; 1999. N 42. Ст. 5051; 2001. N 9. Ст. 872. До числа особливих правил, встановлених зазначеними актами, можуть бути віднесені наступні. Договір комісії може оформлятися шляхом складання різних документів (квитанцій, накладних тощо), що підписуються сторонами. Прийнятий на комісію товар повинен надійти в продаж не пізніше наступного дня після його прийому за винятком вихідних і святкових днів. У разі затримки з його вини комісіонер повинен сплатити комітенту за кожен день прострочення неустойку в розмірі 3% суми належного йому винагороди. При укладанні договору сторони повинні погоджувати порядок і розміри уцінки товарів, прийнятих на комісію і не реалізованих у встановлений термін. Гроші за проданий товар повинні виплачуватися комісіонером комітенту не пізніше ніж на третій день після продажу товарів. КонсультантПлюс: примітка. Постанова ФКЦБ РФ від 22.09.2000 N 18 "Про затвердження Правил здійснення брокерської діяльності на ринку цінних паперів з використанням коштів клієнтів" втратило чинність у зв'язку з виданням Постанови ФКЦБ РФ від 13.08.2003 N 03 -39/пс "Про Положення про вимоги до поділу грошових коштів брокера і грошових коштів його клієнтів та забезпечення прав клієнтів при використанні коштів клієнтів у власних інтересах брокера". КонсультантПлюс: примітка. Постанова ФКЦБ РФ від 23.03.2001 N 6 "Про затвердження Правил здійснення брокерської діяльності при здійсненні деяких операцій на ринку цінних паперів" втратило чинність у зв'язку з виданням Постанови ФКЦБ РФ від 13.08.2003 N 03 - 37/пс "Про Правила здійснення брокерської діяльності при здійсненні на ринку цінних паперів угод з використанням грошових коштів та / або цінних паперів, переданих брокером в позику клієнтові (маржинальних угод)". Особливе правове регулювання мають і деякі інші договори комісії. Так, брокерська діяльність професійних учасників ринку цінних паперів, що діють на основі договорів комісії від свого імені та за рахунок клієнта, здійснюється відповідно до Федерального закону від 22 квітня 1996 р. "Про ринок цінних паперів" та іншими правовими актами підзаконного характеру. У їх числі Правила здійснення брокерської і дилерської діяльності на ринку цінних паперів Російської Федерації, затверджені Постановою ФКЦБ Росії від 11 жовтня 1999 р. N 9 "*"; Правила здійснення брокерської діяльності на ринку цінних паперів з використанням коштів клієнтів, затверджені Постановою ФКЦБ Росії від 22 вересня 2000 р. N 18 ; Правила здійснення брокерської діяльності при здійсненні деяких операцій на ринку цінних паперів, затверджені Постановою ФКЦБ Росії від 23 березня 2001 р. N 6 . --- "*" БНА РФ. 2000. N 4; 2003. N 18; РГ. 2003. 10 червня. БНА РФ. 2000. N 51. БНА РФ. 2001. N 22. Біржова торгівля на товарних біржах у формі вчинення біржовим посередником угод від свого імені та за рахунок клієнта здійснюється з урахуванням вимог Закону РФ від 20 лютого 1992 р. "Про товарні біржі і біржової торгівлі" "*" . --- "*" ВВС РФ. 1992. N 18. Ст. 961. 2. Сторонами договору комісії є комітент, в інтересах і за рахунок якого здійснюються передбачені договором угоди, і комісіонер - особа, яка безпосередньо вчиняє угоди від свого імені. За загальним правилом у договорі комісії можуть брати участь будь-які суб'єкти цивільного права, оскільки яких-небудь спеціальних обмежень ЦК не містить. Разом з тим громадяни та юридичні особи, що виступають в якості комітента або комісіонера, повинні володіти правосуб'єктністю в обсязі, необхідному для участі в договорі комісії та в угодах, вчинення яких доручається. У деяких випадках до суб'єктного складу договорів комісії, мають певний зміст або передбачають вчинення комісіонером угод в особливих сферах, пред'являються спеціальні вимоги. Так, комісіонером за договором, який передбачає вчинення в інтересах клієнта ф'ючерсних і опціонних угод на товарній біржі, може виступити тільки підприємець, що володіє статусом біржового посередника і має ліцензію на право здійснення відповідних операцій "*". Також особливим статусом і необхідною ліцензією повинні володіти професійні учасники ринку цінних паперів, які здійснюють брокерську діяльність за допомогою здійснення цивільно-правових угод з цінними паперами від свого імені та за рахунок клієнта . Комісіонером за договором, що передбачає здійснення угод з продажу цивільного та службового зброї і патронів до нього, може виступити тільки юридична особа, що володіє відповідною ліцензією, виданою органами МВС Росії . ЦК не містить будь-яких спеціальних вимог до форми договору комісії, а тому він оформляється відповідно до загальних правил про форму угоди (ст. 158 - 163 ЦК) і формі договору (ст. 434 ЦК). --- "*" Див: ст. 9, 23 Закону РФ від 20 лютого 1992 р. "Про товарні біржі і біржової торгівлі"; Положення про ліцензування діяльності біржових посередників і біржових брокерів, що здійснюють товарні ф'ючерсні й опціонні угоди в біржовій торгівлі, затверджене Постановою Уряду РФ від 9 жовтня 1995 N 981 / / СЗ РФ. 1995. N 42. Ст. 3982; 2002. N 41. Ст. 3983. Див: ст. 3, 39 Федерального закону від 22 квітня 1996 р. "Про ринок цінних паперів"; Положення про ліцензування різних видів професійної діяльності на ринку цінних паперів Російської Федерації, затверджене Постановою ФКЦБ Росії від 23 листопада 1998 р. N 50 / / Вісник ФКЦБ Росії. 1998. N 11; 2002. N 11. Див: п. 9 Правил обороту цивільного та службового зброї і патронів до нього на території Російської Федерації, затверджених Постановою Уряду РФ від 21 липня 1998 р. N 814 / / СЗ РФ. 1998. N 32. Ст. 3878; 2000. N 24. Ст. 2587; 2002. N 11. Ст. 1053. 3. Предмет договору комісії становить надання послуг правового характеру, які виражаються у скоєнні комісіонером однієї або декількох угод від свого імені, але в інтересах і за рахунок комітента. Ними можуть бути будь-які угоди, що відповідають вимогам цивільного законодавства, в тому числі не передбачені ним. Виняток становлять лише операції, що носять особистий характер, відповідно, їх вчинення комісіонеру доручатися не може. Здійснення комісіонером діяльності по здійсненню операцій зазвичай передбачає і виконання фактичних дій (наприклад, вивчення кон'юнктури ринку, пошук потенційних контрагентів, зберігання реалізованого товару, його упаковка і перевезення тощо). Такі дії лише сприяють належному виконанню договору комісії і самостійного значення не мають. Незважаючи на те що кваліфікуючою ознакою договору комісії є його возмездность, умова про розмір належної комісіонеру винагороди не відноситься до числа підлягають обов'язковому узгодженню сторонами. При відсутності в договорі відповідної умови розмір винагороди визначається відповідно до п. 3 ст. 424 ЦК, тобто сповнене комісіонером має бути оплачено за ціною, яка при порівнянних обставинах звичайно стягується за аналогічні послуги. Умова про строк дії договору комісії до числа істотних не відноситься. Договір може бути укладений як на визначений термін, так і без вказівки терміну дії. Чинним законодавством допускається можливість укладення договору комісії на різноманітних умовах, що дозволяє комітенту та комісіонеру максимально забезпечити свої інтереси і встановити оптимальний правовий режим для вчинення доручених угод з урахуванням економічної ситуації. Зокрема, сторони вправі визначити в договорі територію, на якій комісіонер повинен здійснювати діяльність з укладання угод (наприклад, встановити, що належить комітенту товар продається виключно на території Московської області). Договір може також містити умову, згідно з яким комітент приймає на себе зобов'язання не надавати яким третім особам право здійснювати в його інтересах і за його рахунок угоди, аналогічні вчиненим комісіонером. Сторони вправі як включити, так і не включити в договір умови щодо номенклатури товарів, що складають предмет комісії. Можливість укладення договору комісії на зазначених умовах прямо передбачена п. 2 ст. 990 ГК. Разом з тим, враховуючи дію принципу свободи договору, представляється допустимим включення в договір та інших умов, що сприяють досягненню тих же цілей, що й умови, названі в законі. Наприклад, договір комісії, оформляє відносини виробника (власника) товару і комісіонера, який реалізує товар, може передбачати умову, що зобов'язує комісіонера утримуватися від укладення угод з продажу аналогічного товару інших виробників. Договір комісії значною мірою схожий з договором доручення, також оформляють відносини з надання юридичних послуг та відношуваним до категорії посередницьких. Обидва договори припускають вчинення правочинів однією особою в інтересах і за рахунок іншої особи. У цьому зв'язку регламентація відносин комісіонера та комітента в чому схожа з регламентацією відносин повіреного і довірителя. Так, комісіонер повинен дотримуватися вказівки комітента, а повірений - вказівки довірителя; комісіонер і довіритель повинні забезпечуватися необхідними для доручених дій засобами, зобов'язані подати звіт та ін Разом з тим між даними договорами є істотні відмінності. По-перше, повірений діє від імені довірителя, у зв'язку з чим права та обов'язки по зроблених операціях виникають безпосередньо у довірителя. Комісіонер виступає від власного імені, хоча і в чужих інтересах. У цьому зв'язку комітент не стає учасником угод, укладених в його інтересах, тоді як довіритель стає учасником укладеної для нього з третіми особами угоди і набуває по ній права і обов'язки. По-друге, відмінності є і в предметах розглянутих договорів. Якщо за договором доручення повіреному може доручатися скоєння різних юридичних дій, то за договором комісії на комісіонера може покладатися обов'язок по вчиненню тільки одного з видів юридичних дій - угод. Відповідно предмет договору комісії вже, ніж договору доручення. По-третє, договір комісії завжди відшкодувальний, тоді як договір доручення може мати як БЕЗОПЛАТНО, так і безоплатний характер. 4. На основі укладеного договору комісії у комітента та комісіонера виникає ряд прав і обов'язків. Основний обов'язок комісіонера - виконання доручених комітентом дій, тобто вчинення конкретної угоди або декількох угод, передбачених договором. При цьому комісійна доручення має виконуватися з дотриманням двох вимог, сформульованих в ч. 1 ст. 992 ГК: на найбільш вигідних для комітента умовах і в точній відповідності з його вказівками. Вказівки комітента покликані конкретизувати комісійне доручення і зазвичай стосуються умов і способів виконання угод, укладання яких передбачається. Так, комісіонеру можуть бути дані вказівки щодо ціни товару, що підлягає придбанню або реалізації, форми і терміну його оплати, порядку передачі та ін Залежно від характеру доручення, сфер реалізації, статусу і професійних якостей комісіонера вказівки можуть формулюватися комітентом по-різному. Іноді вони чітко визначають умови, на яких слід укласти доручену угоду ("придбати за ціною 400 руб."), Але можуть володіти і меншою деталізацією, надаючи комісіонеру деяку свободу вибору в установлених межах ("придбати за ціною не менше 300, але не вище 500 руб. "). Відсутність у договорі комісії необхідних вказівок комітента не перешкоджає виконанню комісійного доручення. Якщо доручення передбачає його реалізацію у сфері підприємницької діяльності, комісіонер повинен діяти відповідно до звичаїв ділового обороту, а в інших випадках - відповідно до звичайно ставляться. Незалежно від наявності або відсутності вказівок комітента комісіонер за всіх обставин повинен забезпечити виконання доручення на умовах, найбільш вигідних для комітента. Це може проявлятися у придбанні майна за нижчою або продажу майна за вищою ціною в порівнянні з передбаченої договором комісії; у включенні комісіонером в чинені угоди умов, що сприяють задоволенню економічних інтересів комітента (про відстрочення або розстрочення оплати товару, придбаного для комітента, про необхідність спеціальної упаковки або супроводження товару в процесі перевезення з метою виключення можливості його втрати або пошкодження тощо). Належного виконання комісіонером зазначеної обов'язки в значній мірі сприяє законодавчо встановлений порядок розподілу отриманої ним додаткової вигоди, що має грошовий вираз. Якщо комісіонером здійснена операція на умовах більш вигідних, ніж зазначені комітентом, додатково одержана вигода ділиться між комітентом і комісіонером порівну (ч. 2 ст. 992 ЦК). Дане правило носить диспозитивний характер, відповідно, сторони своєю угодою вправі передбачити інший порядок розподілу додаткової вигоди. Виконання комісійного доручення з відступом від вказівок комітента означає порушення комісіонером обов'язків і може спричинити для нього несприятливі майнові наслідки. Тому, якщо комісіонер, виходячи з фактично сформованих обставин, приходить до висновку, що дотримання вказівок комітента важко або призведе до укладення угоди на невигідних для нього умовах, він зазвичай повідомляє про виниклу ситуацію комітенту, який змінює або заповнює первинні вказівки або дозволяє комісіонеру відступити від них. Разом з тим в якості винятку закон в деяких випадках надає комісіонеру право відступити від вказівок комітента і без його згоди. Це можливо, коли відступ від вказівок за обставинами справи необхідно в інтересах комітента і комісіонер не міг попередньо запитати комітента або не одержав від нього в розумний строк відповідь на свій запит (п. 1 ст. 995 ЦК). Зокрема, відповідає інтересам комітента вчинення комісіонером угод на інших умовах, ніж передбачені договором комісії, з метою запобігання можливих збитків комітента; отримання для нього більшої вигоди порівняно з тією, яку він припускав отримати, даючи комісійне доручення, і т.п. Так, може бути визнано правомірним зниження комісіонером ціни на реалізовані товари у зв'язку з їх природної псуванням. Про неможливість попереднього виявлення думки комітента з приводу дій комісіонера можуть свідчити недоступність зв'язку з місцем знаходження комітента, невідомість місця його перебування, необхідність негайного виконання доручення та ін Комісіонер, отступивший від вказівок за даних обставин, зобов'язаний сповістити комітента про це, як тільки таке повідомлення стане можливим (п. 1 ст. 995 ЦК). Порушення цього обов'язку може спричинити притягнення комісіонера до відповідальності за збитки, що виникли у комітента у зв'язку з несвоєчасним отриманням інформації. Комісіонеру, що діє в якості підприємця, при виконанні комісійного доручення можуть надаватися більш широкі можливості, бо передбачається, що він, володіючи спеціальними знаннями, навичками та іншими якостями, більш компетентний, ніж комітент у питаннях здійснення угод в певній сфері. Такому комісіонеру може надаватися право відступати від вказівок комітента і без попереднього запиту, але з наступним повідомленням комітента про допущені відступи в розумний строк (п. 1 ст. 995 ЦК). Більш того, комітент може звільнити комісіонера від виконання і цієї інформаційної обов'язки допомогою включення в договір відповідної умови. Відступ від доручення комітента без достатніх на те підстав є порушенням договору, у зв'язку з чим для комісіонера можуть наступити несприятливі наслідки. Вони передбачені п. 2, 3 ст. 995 ГК стосовно до найбільш поширеного варіанту комісії, при якому доручення полягає у вчиненні комісіонером угод купівлі-продажу. В даному випадку найбільш значимі для комітента вказівки щодо ціни товару, що підлягає реалізації або придбання. Відповідно, відступу від вказівок можуть виражатися у продажу комісіонером майна за меншою ціною або в придбанні майна за більшою ціною порівняно з встановленою комітентом. Якщо комісіонер продав майно за ціною, нижче узгодженої з комітентом, він зобов'язаний відшкодувати йому різницю. Разом з тим комісіонер може бути звільнений від цього обов'язку, якщо доведе, що у нього була відсутня можливість продати майно за погодженою ціною і продаж за нижчою ціною попередив ще більші збитки комітента. Коли на комісіонера було покладено обов'язок попередньо запитувати думку комітента при виникненні необхідності відступу від його вказівок, комісіонер має довести, що за обставинами справи він не мав реальної можливості отримати згоду комітента на вчинення правочину за ціною, що відрізняється від зазначеної комітентом. У випадках придбання майна за ціною, вище погодженої з комітентом, комісіонер не має права посилатися на будь-які обставини, що обгрунтовують правомірність своєї поведінки. Комітент має право відмовитися від прийняття покупки, заявивши комісіонеру про прийняте рішення в розумний строк після отримання від нього інформації про укладення угоди з третьою особою. В іншому випадку вважається, що купівля прийнята комітентом. Комітент не має можливості відмовитися від угоди, укладеної для нього за підвищеною ціною, якщо комісіонер заявив, що приймає різницю в ціні на свій рахунок. Договір комісії може передбачати обов'язок комісіонера виконати дане йому доручення особисто. При відсутності в договорі такої умови діє загальне правило, згідно з яким комісіонер має право залучити до виконання комісійного доручення іншу особу, уклавши з ним договір субкомісії. Укладення договору субкомісії не тягне зміну осіб у зобов'язанні, що виникло з договору комісії, а лише оформляє відносини щодо покладення виконання зобов'язання на третю особу. У цьому зв'язку комісіонер залишається відповідальним перед комітентом за всі дії третьої особи (субкомісіонера), тобто відповідає за них як за власні (п. 1 ст. 994 ЦК). Комісіонер набуває щодо субкомісіонера всі права та обов'язки комітента і, отже, дає обов'язкові для виконання доручення вказівки, виплачує йому винагороду за надані послуги та ін Можливості комісіонера обмежені умовами, складовими зміст договору комісії. Зокрема, його вказівки, відповідно до яких субкомісіонер зобов'язаний здійснювати операції, не повинні розходитися з вказівками комітента; термін виконання субкомісіонером доручених дій не повинен перевищувати строку, встановленого для їх здійснення договором комісії, і т.д. У період дії договору комісії комітент і субкомісіонер не має права без згоди комісіонера вступати між собою в безпосередні відносини (п. 2 ст. 994 ЦК). Така заборона значною мірою сприяє забезпеченню інтересів комісіонера. По-перше, зменшується ймовірність неналежного виконання комісійного доручення, оскільки комітент позбавляється можливості прийняти виконане субкомісіонером, минаючи комітента. Таким чином, створюються умови, при яких комісіонер може перевірити, наскільки виконані субкомісіонером дії відповідають умовам договору комісії, і самостійно усунути наявні недоліки. Крім того, на субкомісіонера може бути покладено виконання лише частини комісійного доручення (наприклад, вчинення однієї угоди з десяти доручених комітентом), а тому передача результатів такої діяльності комітенту свідчитиме тільки про часткове, тобто неналежному виконанні комісіонером зобов'язання. Природно, подібні обставини можуть служити підставами для залучення комісіонера до відповідальності. По-друге, виключається можливість того, що комітент, цілком вдоволений результатами діяльності субкомісіонера, відмовиться від послуг комісіонера, заявивши про скасування комісійного доручення. Правило про неприпустимість виникнення безпосередніх відносин між комітентом і субкомісіонером носить диспозитивний характер. Інше може передбачатися договором комісії виходячи з характеру доручених дій, сфер його реалізації та інших обставин. Комісіонер зобов'язаний забезпечувати збереження знаходиться у нього майна, що надійшло від комітента або придбаного ним за рахунок комітента на виконання комісійного доручення (п. 1 ст. 998 ЦК). Покладання на комісіонера даного обов'язку обумовлено тим, що речі, що знаходяться у комісіонера у зв'язку з виконанням ним доручення, є власністю комітента (п. 1 ст. 996 ЦК). Причому дане правило має імперативний характер і не може бути змінено угодою сторін. Як власник, комітент зацікавлений в забезпеченні збереження речей і несе ризик їх випадкової загибелі або випадкового пошкодження, якщо інше не передбачено договором (ст. 211 ЦК). Разом з тим в сформованих обставинах він позбавлений можливості самостійно вжити заходів з метою запобігання втрати, нестачі або пошкодження свого майна, оскільки воно знаходиться у володінні комісіонера. Конкретні заходи, які повинен вжити комісіонер в цілях збереження речей комітента, можуть визначатися договором комісії. При відсутності в договорі таких умов комісіонер зобов'язаний дотримуватися заходів, передбачені законом та іншими нормативними актами, відповідні звичаїв ділового обороту і властивостями охоронюваних речей. Крім того, приймаючи майно від комітента для подальшої реалізації або прибрати майно у третіх осіб для комітента, комісіонер повинен здійснити його зовнішній огляд з метою перевірки якості та кількості, тобто визначення явних недоліків. При виявленні будь-яких ушкоджень або недостачі майна комісіонер зобов'язаний вжити заходів щодо охорони прав комітента, зібрати необхідні докази (скласти акт про недоброякісність або недостачу товару тощо) і про все без зволікання повідомити комітента. Аналогічні дії комісіонер повинен вжити і у випадку, коли майну комітента завдано збитків внаслідок неправомірних посягань третіх осіб (п. 2 ст. 998 ЦК). Належне виконання зазначених обов'язків надалі може полегшити комітенту процес доказування факту відсутності своєї провини у втраті, пошкодженні чи недостачу майна комітента, якщо його збереження таки не буде забезпечена. За договором комісії комісіонеру може надаватися право користування майном комітента в процесі його зберігання. Так, договір, що укладається з професійним учасником ринку цінних паперів, що здійснює брокерську діяльність з укладання угод від свого імені і за рахунок клієнта, може передбачати право брокера використовувати грошові кошти, призначені для інвестування в цінні папери або отримані в результаті продажу цінних паперів, до моменту їх повернення клієнту. Однак договором комісії, що закріплює таке право, повинен визначатися порядок розподілу прибутку, отриманого в результаті використання зазначених коштів "*". --- "*" Див: п. 3.3 Правил здійснення брокерської і дилерської діяльності на ринку цінних паперів Російської Федерації, затверджених Постановою ФКЦБ Росії від 11 жовтня 1999 р. N 9. Комісіонер відповідає за втрату, нестачу або пошкодження майна комітента за наявності загальних підстав цивільно-правової відповідальності, передбачених ст. 401 ЦК, оскільки будь-які спеціальні правила на цей рахунок відсутні. Відповідно, комісіонер, який уклав договір комісії у зв'язку з підприємницькою діяльністю, відповідатиме перед комітентом незалежно від своєї вини, якщо ж він діяв не як підприємець - тільки за її наявності. Відповідальність у цьому випадку виражається в необхідності відшкодування комітенту збитків, заподіяних втратою, нестачею або пошкодженням його майна. При цьому відшкодуванню підлягають і реальний збиток, і упущена вигода, бо виключень із загального правила про повне відшкодування збитків (ст. 393 ЦК) нормами про комісії не передбачено. На комісіонера може бути покладено обов'язок застрахувати знаходиться у нього майно комітента. Цей обов'язок може прямо передбачатися договором або випливати із звичаїв ділового обороту. Крім того, комітент при побоюванні за збереження свого майна може направити комісіонеру припис про необхідність застрахувати належні йому речі. Заява комітентом такої вимоги продиктовано обставинами, що склалися і породжує у комісіонера обов'язок незалежно від його волі, у цьому зв'язку майно може бути застраховане тільки за рахунок комітента (п. 3 ст. 998 ЦК). По виконанні доручення комісіонер зобов'язаний надати комітенту звіт і передати йому все одержане за договором комісії (ст. 999 ЦК). Зважаючи на відсутність спеціальних нормативних вимог терміни надання звіту про виконання комісійного доручення, вимоги до його форми і змісту встановлюються угодою сторін таким чином, щоб комітент мав достатню інформацію і мав реальну можливість оцінити правомірність дій комісіонера. При наявності будь-яких заперечень по представленому звіту комітент повинен повідомити про них комісіонера протягом встановленого договором строку. Коли такий термін сторонами не визначений, про незгоду з звітом комісіонеру має бути заявлено протягом 30 днів з дня його надання. Якщо заперечення своєчасно комітентом не запроваджені, при відсутності іншої угоди звіт вважається прийнятим. Комісіонер вправі утримати знаходиться у нього майно комітента в забезпечення своїх вимог за договором комісії (п. 2 ст. 996 ЦК). Право утримання може бути реалізовано щодо будь-яких за характером речей, як отриманих комісіонером від комітента, так і надійшли від третіх осіб для передачі комітенту. Зазначене майно може утримуватися комісіонером до тих пір, поки всі його грошові вимоги (з виплати винагороди, відшкодування понесених витрат тощо) не будуть повністю задоволені комітентом. Виникаючі при цьому відносини регламентуються загальними нормами про утримання, закріпленими в ст. 359 - 360 ГК, а також спеціальними правилами, передбаченими абз. 2 п. 2 ст. 996 ГК, які розраховані на випадки оголошення комітента неспроможним. При неспроможність (банкрутство) комітента право комісіонера на утримання припиняється, оскільки в ситуації, що склалася мають бути враховані інтереси всіх кредиторів комітента. Вимоги комісіонера у межах вартості утримуваних їм речей задовольняються нарівні з вимогами, забезпеченими заставою майна, тобто в третю чергу (див. п. 1 ст. 64, п. 3 ст. 25 ЦК). Особливі можливості є у комісіонера, що володіє грошовими коштами, що надійшли до нього за рахунок комітента. Він має право в порядку ст. 410 ГК утримати з знаходяться у нього коштів суми, належні йому за договором комісії, тобто здійснити залік своїх вимог до комітента (ст. 997 ЦК). Однак кредитори комітента, що користуються відносно черговості задоволення їх вимог перевагою перед заставоутримувачами (одержують від комітента кошти на відшкодування шкоди життю і здоров'ю тощо), зберігають права на задоволення своїх вимог із утриманих комісіонером сум. Комісіонер несе відповідальність перед комітентом тільки за дійсність угоди, укладеної ним для комітента з третьою особою, тобто за її відповідність загальним умовам дійсності цивільно-правових угод. За невиконання такої угоди третьою особою комісіонер не відповідає (п. 1 ст. 993). Виняток становлять лише два випадки, наявність яких надає комітенту можливість залучити комісіонера до відповідальності у зв'язку з тим, що укладена їм угода взагалі не була виконана третьою особою або була виконана їм неналежним чином. По-перше, комісіонер відповідає перед комітентом, якщо він не проявив необхідної обачності у виборі особи, з якою здійснив операцію для комітента. Наприклад, якщо угода укладена комісіонером з юридичною особою, яка знаходиться в стадії ліквідації або визнано неплатоспроможним (банкрутом). У даному випадку на комісіонера покладається відповідальність за власні неправомірні дії, що спричинили несприятливі майнові наслідки для комітента. Ці дії виражаються у скоєнні комісійного доручення без належної обачності і дбайливості, зокрема без перевірки статусу, платоспроможності, сумлінності осіб, з якими укладалися угоди. По-друге, комісіонер є відповідальною перед комітентом, якщо добровільно прийняв на себе поруку за виконання угоди третьою особою, іменоване делькредере (п. 1 ст. 993 ЦК). Така порука оформляється за допомогою включення в договір комісії відповідної умови. За його надання, як послугу особливого роду, комісіонер отримує додаткову винагороду, розмір якого також визначається договором. При наявності між сторонами угоди про делькредере комісіонер несе відповідальність за дії третьої особи, що не виконав угоду. У цьому зв'язку особливий інтерес представляє питання про характер такої відповідальності комісіонера. Дозволу цього питання могло б сприяти визначення правової природи делькредере, проте в даний час єдиний погляд на його юридичну сутність відсутня. Одні автори вважають, що прийняв на себе поруку перед комітентом комісіонер стає поручителем "*". Відповідно, до відносин сторін слід застосовувати положення про поручительство (ст. 361 ЦК), а тому при невиконанні укладеної для комітента угоди третя особа і комісіонер відповідатимуть солідарно (п. 1 ст. 363 ЦК). --- "*" Див: Цивільне право. Підручник / За ред. Е.А. Суханова. Т. II. Напівтім 2. С. 101. Інші автори визначають делькредере як правове явище, відмінне від поручительства, але близьке до нього за природою, а тому вважають за можливе застосування до виникаючих відносин норм про поруку за аналогією закону. При подібному підході також формулюється висновок про солідарну відповідальність комісіонера "*". --- "*" Див: Цивільне право. Частина друга. Підручник / За ред. А.Г. Калпин. С. 455. Існує і третя точка зору, на наш погляд, найбільш краща, згідно з якою делькредере не може визнаватися поручительством, оскільки третя особа, за яке ручається комісіонер, не є боржником по відношенню до комітента. У цьому зв'язку делькредере являє собою самостійний спосіб забезпечення виконання зобов'язань, прямо не передбачений у загальному переліку забезпечувальних засобів, наведеному в п. 1 ст. 329 ГК. Тому презумпція на користь солідарної відповідальності, закріплена в ст. 363 ГК стосовно до поруки, в даному випадку не діє "*". Виходячи з цього відповідальність комісіонера перед комітентом за невиконання угоди третьою особою повинна носити субсидіарний характер (ст. 399 ЦК). --- КонсультантПлюс: примітка. Монографія М.І. Брагінського, В.В. Витрянского "Договірне право. Загальні положення" (Книга 1) включена до інформаційного банку відповідно до публікації - М.: Видавництво "Статут", 2001 (видання 3-е, стереотипне). "*" Див: Брагінський М.І., Витрянский В.В. Договірне право. Книга перша: Загальні положення. М., 1999. С. 379 - 380. При невиконанні третьою особою укладеної для комітента угоди комісіонер зобов'язаний негайно повідомити про це комітента, зібрати необхідні докази і на вимогу комітента передати йому всі права за угодою (п. 2 ст. 993 ЦК). Зазначені права передаються комітенту з дотриманням загальних правил про відступлення права вимоги (ст. 382 - 386, 388, 389 ЦК). Підставою для переходу прав у даному випадку є закон, а тому для його здійснення досить волевиявлення комітента. Особливо слід відзначити, що права, що виникли у комісіонера за угодою з третьою особою, підлягають передачі, навіть коли між комісіонером і третьою особою була досягнута угода, що обмежує або забороняє подібну поступку. Оскільки комісіонер знав, що укладає угоду для комітента, але погодився включити в неї умову про неможливість передачі прав по ній іншим суб'єктам, він буде нести відповідальність перед третьою особою за всі негативні наслідки, викликані порушенням угоди про заборону поступки прав (п. 3 ст. 993 ЦК). Комітент зі свого боку зобов'язаний прийняти від комісіонера все виконане ним за договором комісії (ст. 1000 ЦК). Цей обов'язок передбачає прийняття сплачених третіми особами грошей, переданих ними речей, а також прав перед третіми особами, придбаних комісіонером для комітента (прав орендаря та ін.) При цьому комітент повинен оглянути прийняте майно, перевірити його кількість і якість. У разі виявлення недоліків у майні комітент зобов'язаний негайно сповістити про це комісіонера. Таке повідомлення має на меті забезпечити можливість пред'явлення третій особі яких вимог у зв'язку з недоліками майна. Комісіонер у даній ситуації може розташовувати додатковою інформацією та документами, що дозволяють встановити причини недоліків або підтверджують наявність підстав для притягнення третьої особи до відповідальності. Комісіонер укладає угоди з третіми особами від свого імені, відповідно, все що випливають з цих угод обов'язки виникають у нього. Але оскільки такі угоди відбуваються в інтересах комітента, він повинен звільнити комісіонера від зобов'язань перед третьою особою по виконанню комісійного доручення (перевести на себе або погасити борг, що виник у комісіонера перед третьою особою). Комітент зобов'язаний сплатити комісіонеру винагороду за вчинення доручених дій, оскільки договір комісії завжди має БЕЗОПЛАТНО характер. Крім того, якщо комісіонер прийняв на себе поруку за виконання угоди третьою особою (делькредере), комітент повинен також сплатити йому за це додаткову винагороду (п. 1 ст. 991 ЦК). Розмір і порядок сплати комісійної винагороди, а також винагороди за делькредере, якщо воно передбачене, зазвичай встановлюються угодою сторін і передбачаються в договорі комісії. Розмір винагороди може визначатися різними способами: у вигляді відсотків від ціни скоєних комісіонером угод; в твердій грошовій сумі; у вигляді різниці або частини різниці між призначеною комітентом ціною і тією більш вигідною ціною, за якою комісіонер здійснює операцію, та ін При відсутності в договорі умов, що дозволяють визначити розмір комісійної винагороди та порядок його сплати, винагорода виплачується після виконання договору комісії в розмірі, що визначається за правилами п. 3 ст. 424 ЦК, тобто у розмірі зазвичай справляється при подібних обставинах за аналогічні комісійні послуги. Виконуючи комісійне доручення та діючи в інтересах комітента, комісіонер може понести різні витрати (з пакування товару, його транспортування, розвантаження та ін.) Тому комітент, крім сплати комісійної винагороди і додаткової винагороди за делькредере, зобов'язаний відшкодувати комісіонеру витрачені ним на виконання доручення суми в повному обсязі (ст. 1001 ЦК). У договорі комісії можуть бути передбачені можливі статті необхідних видатків, а також перелік документів, які повинні надаватися комісіонером на підтвердження фактично витрачених коштів. Разом з тим слід мати на увазі, що за загальним правилом витрати комісіонера, пов'язані із забезпеченням збереження знаходиться у нього майна комітента, відшкодуванню не підлягають. Комітент зобов'язаний оплатити витрати по зберіганню тільки в тих випадках, коли це прямо передбачено законом або договором. Обов'язки комітента щодо сплати комісійної винагороди та відшкодування понесених комісіонером витрат зберігаються і в тих випадках, коли по залежать від комітента причин договір комісії не був виконаний (п. 2 ст. 991 ЦК). 5. Договір комісії може бути припинений як за загальними, так і по спеціальних підстав, передбачених ст. 1002 ЦК. Комітент має право в будь-який час відмовитися від виконання договору комісії, скасувавши раніше дане доручення. Якщо у комісіонера виникли збитки у зв'язку з достроковим припиненням договору, він має право вимагати від комітента їх відшкодування. Скасовуючи комісійне доручення, комітент зобов'язаний у строк, встановлений договором комісії, а якщо такий строк не визначений, то негайно розпорядитися своїм майном, що перебуває у віданні комісіонера. У разі невиконання комітентом цього обов'язку комісіонер має право або здати майно на зберігання за рахунок комітента, або реалізувати його за можливо більш вигідною для комітента ціною (п. 3 ст. 1003 ЦК). Особливий порядок встановлений для випадків відмови комітента від договору комісії, укладеного на невизначений термін. Про бажання припинити договір комітент повинен повідомити комісіонера завчасно - не пізніше ніж за 30 днів або за більш тривалий термін, якщо такий встановлено договором (п. 2 ст. 1003 ЦК). Крім того, комітент зобов'язаний виплатити комісіонеру винагороду за вчинені ним до припинення договору угоди, а також відшкодувати понесені ним до цього витрати. За загальним правилом комісіонер не має права в односторонньому порядку відмовитися від виконання договору комісії. Разом з тим в якості винятку допускається припинення договору за його ініціативою у випадках, коли така можливість прямо передбачена самим договором або законом. Зокрема, в силу закону комісіонер може відмовитися від виконання договору комісії, укладеного без зазначення строку його дії (п. 1 ст. 1004 ЦК). При такій ситуації комітент повинен бути повідомлений про припинення договору не пізніше ніж за 30 днів, якщо більш тривалі терміни не встановлені договором. Крім того, комісіонер зобов'язаний вжити всіх необхідних заходів з метою забезпечення збереження знаходиться у нього і належить комітенту майна. Комітент у свою чергу зобов'язаний розпорядитися цим майном протягом 15 днів або в інший передбачений договором строк з дня одержання повідомлення про намір комісіонера припинити договір. В іншому випадку комісіонер має право продати це майно за можливо більш вигідною для комітента ціною або здати його за рахунок комітента на зберігання (п. 2 ст. 1004 ЦК). Комісіонер, який відмовився від виконання доручення, зберігає право на отримання комісійної винагороди за здійснення угод і відшкодування понесених у зв'язку з цим витрат, якщо відповідна діяльність здійснювалася ним до припинення договору. Підставами припинення договору комісії можуть служити обставини, що свідчать про неможливість виконання доручених дій комісіонером, в якості якого виступає громадянин. Зокрема, договір припиняється внаслідок смерті комісіонера, визнання його недієздатним, обмежено дієздатним або безвісно відсутнім, а також у разі визнання комісіонера - індивідуального підприємця неспроможним (банкрутом) (ст. 1002 ЦК). Виходячи із загальних положень підставою припинення договору може бути і банкрутство комісіонера - юридичної особи, оскільки наслідком цього стане його ліквідація (ст. 65, 419 ЦК). У разі оголошення комісіонера неспроможним (банкрутом) його права та обов'язки за угодами, укладеними на виконання комісійного доручення, переходять до комітента (ч. 2 ст. 1002 ЦК). Такий перехід здійснюється в силу прямої вказівки закону і не вимагає спеціального оформлення, зокрема укладення угоди між комітентом і комісіонером, їх згоди або згоди третіх осіб. Моментом переходу прав і обов'язків до комітента визнається дата прийняття арбітражним судом рішення про визнання комісіонера банкрутом і про відкриття конкурсного виробництва. У обсяг перехідних комітенту в даному випадку правий включаються право вимоги виконання основного зобов'язання і всі пов'язані з ним права (на стягнення з боржника відсотків, неустойки, збитків). До складу обов'язків також включаються обов'язки по виконанню основного зобов'язання і всі пов'язані з ним додаткові обов'язки (щодо відшкодування збитків, сплату відсотків і неустойки). Подальше скасування рішення суду про визнання комісіонера неспроможним не може служити підставою до відновлення у комісіонера прав і обов'язків, які перейшли до комітента в порядку ч. 2 ст. 1002 ЦК "*". --- "*" Див: п. 1, 3, 7 інформаційного листа Президії Вищого Арбітражного Суду РФ від 30 липня 2002 р. N 68 "Про практику застосування частини другої статті 1002 Цивільного кодексу Російської Федерації" / / ВВАС РФ. 2002. N 9. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "Глава 22. ДОГОВІР КОМІСІЇ" |
||
|
||