Головна
ГоловнаАдміністративне, фінансове, інформаційне правоАдміністративне право → 
« Попередня Наступна »
Реферат. Адміністративне право, 2011 - перейти к содержанию учебника

1. ДПА України - суб'єкт адміністративного права

Необхідність неухильного виконання вимог податкового законодав-ства для життєзабезпечення суспільства і держави в цілому обумовила застосу-вання різних засобів державного примусу до учасників правовідносин. Але га-рантовані Конституцією України права та обов'язки фізичних і юридичних осіб, зокрема, добровільна сплата податків та загальнообов'язкових платежів визна-чили спеціалізовану систему органів Державної податкової служби, які мають повноваження примусового впливу на неплатників податків. Це дозволяє забез-печувати надходження податків до бюджетної системи у встановлені строки і у відповідності до ставок податків, у свою чергу є умовою відповідальності щодо виконання зобов'язань перед державою всіх юридичних та фізичних осіб .
Державна податкова служба пройшла складний шлях - від податкових (фінансових) інспекторів до організаційно-самостійної податкової служби, що відповідно до свого конституційно-правового статусу є складним інститутом здійснення фіскальної політики держави. Зміни, які відбулись у статутному праві податкових органів, виділили їх у самостійну структуру податково-фінансового примусу, встановили багато нових повноважень для власне подат-кових органів та податкової міліції, яка законно реалізує адміністративний і інший процесуальний примус до осіб, які вчинили правопорушення. Ці питан-ня становлять неабиякий науково-практичний інтерес, що вимагає дослідження у сфері правосуб'єктності податкових органів. В першу чергу необхідно оціни-ти в умовах України характер та призначення суб'єктів загальної і спеціальної податкової юрисдикції, які отримали новий правовий статус.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»» , державна податкова служба є системою органів, до складу якої входять Державна податкова адміністрація України, державні податкові адмі-ністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастопо-лі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севасто-поля), районах у містах. Державну податкову службу України очолює Голова Державної податкової адміністрації України, якого призначає на посаду та зві-льняє з посади Президент України за поданням Прем'єр-міністра України.
Відповідно до ч. І ст. 6 Конституції «Державна влада в Україні здійсню-ється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову». Державна по-даткова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Орга-нізація, повноваження і порядок діяльності центрального органу виконавчої влади визначаються Конституцією і законами України (ч. 2 ст. 120 Конституції України).
До центральних органів виконавчої влади України відносяться такі групи органів: міністерства, державні комітети, інші центральні органи виконавчої влади, які мають різноманітні назви - агентства, комітети, служби і т.ін. (час-то вони узагальнено визначаються як «відомства»).
Зазначені органи у своїй діяльності представляють інтереси всієї держа-ви, а не окремих територій, місць, їх компетенція поширюється з відповідного кола питань на всю територію країни.
За своїм призначенням центральні органи виконавчої влади (надалі - центральні органи) забезпечують або сприяють формуванню і втіленню в жит-тя державної політики у відповідних сферах управління, здійснюють керівниц-тво дорученими їм сферами і несуть відповідальність за стан їх розвитку перед Президентом і Кабінетом Міністрів України.
Центральні органи утворюються, реорганізовуються та ліквідовуються Президентом України за поданням Прем'єр-міністра у межах коштів, передба-чених Державним бюджетом на утримання органів виконавчої влади (пункт 15 ст. 106 Конституції"). Президент призначає за поданням Прем'єр-міністра міні-стрів, голів державних комітетів, керівників інших центральних органів та припиняв їхні повноваження на цих посадах (п. 10 згаданої статті).
Голова Державної податкової адміністрації України має заступників, яких за його поданням призначає на посаду та звільняє з посади Кабінет Мініс-трів України. Кількість заступників визначається Кабінетом Міністрів України, розподіл обов'язків між ними проводить Голова Державної податкової адмініс-трації.
Залежно від кількості платників податків та інших місцевих умов Держа-вна податкова адміністрація України може утворювати міжрайонні (на два і більше районів), об'єднані (на місто і район) державні податкові інспекції. Державній податковій адміністрації України підпорядковуються державні по-даткові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, очолювані головами, які призначаються на посаду і звільняються з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Голови Державної податко-вої адміністрації України.
Державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Сева-стополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані Державні податкові інспе-кції підпорядковуються відповідним Державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Очолю-ють Державні податкові інспекції начальники, які призначаються на посаду та звільняються з посади головою Державної податкової адміністрації України за поданням відповідних голів Державних податкових адміністрацій.
Для погодженого вирішення питань у Державній податковій адміністра-ції України та відповідних Державних податкових адміністраціях на місцях утворюються колегії. Колегії є дорадчими органами і розглядають найважли-віші напрями діяльності відповідних Державних податкових адміністрацій. Чи-сельність і склад колегії Державної податкової адміністрації України затвер-джується Кабінетом Міністрів України, колегії Державних податкових адмініс-трацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі - Державною податковою адміністрацією України. Колегія Державної подат-кової адміністрації України включає Голову Державної податкової адміністрації України, його заступників, а також інших керівних працівників Дер-жавної податкової адміністрації України. Рішення колегії провадяться в життя наказами.
Для обговорення найважливіших програм та інших питань у Державній податковій адміністрації України може утворюватись наукова рада з учених і висококваліфікованих фахівців, інші дорадчі та консультаційні органи. Склад цих органів і положення про них затверджує Голова Державної податкової ад-міністрації України. Структура Державної податкової адміністрації України затверджується Кабінетом Міністрів України. Голова Державної податкової адміністрації України здійснює керівництво дорученими йому сферами діяль-ності і несе відповідальність перед Президентом України та Урядом України за стан справ у цих сферах, визначає ступінь відповідальності заступників та ке-рівників підрозділів.
В разі потреби Державна податкова адміністрація України видає разом з іншими центральними та місцевими органами державної виконавчої влади, ор-ганами місцевого самоврядування та представницькими органами спільні акти. В межах своїх повноважень на основі та на виконання актів законодавства вона видає накази, організовує і контролює їх виконання. Нормативно-правові акти Державної податкової адміністрації України підлягають державній реєстрації у Міністерстві юстиції України в порядку, встановленому законодавством.
Кожний орган, який входить до складу системи органів Державної пода-ткової служби України, є юридичною особою, має печатку із зображенням Дер-жавного герба України та своїм найменуванням, інші печатки і штампи, відпо-відні бланки, рахунки в установах банків, самостійний баланс. У своїй діяльно-сті органи Державної податкової служби України керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами, а також рішеннями Верховної Ради і Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, ор-ганів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 120 Конституції України, керівники органів подат-кової служби не мають права суміщати свою службову діяльність з іншою ро-ботою, крім викладацької, наукової та творчої у позаробочий час, входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства, що має на меті оде-ржання прибутку.
Відповідно до ст. 2 Закону України від 23 грудня 1993 р. «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» органи Державної податко-вої служби є правоохоронними органами. Голова Державної податкової адміні-страції України входить до складу Координаційного комітету по боротьбі з ко-рупцією і організованою злочинністю при Президенті України. Органи Держа-вної податкової служби України входять до системи державних органів, які бе-руть участь у боротьбі з організованою злочинністю в межах виконання покла-дених на них інших основних функцій (статті 5, 8 Закону України від 30 червня 1993 р. «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинні-стю»).
Органи Державної податкової служби України координують свою діяль-ність з фінансовими органами, органами Державного казначейства України, органами служби безпеки, внутрішніх справ, прокуратури, статистики, держа-вними митною та контрольно-ревізійною службами, іншими контролюючими органами, установами банків, а також з податковими службами інших держав (ч. 4 ст. 4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»).
Незалежно від свого рівня та підпорядкування, покладених функцій ор-гани Державної податкової служби України мають спільні для всіх завдання. Одним з головних завдань, визначених у законі, є здійснення контролю за до-держанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і збо-рів, а також неподаткових доходів, установлених законодавством України. Та-ким чином, ми маємо справу із системним утворенням, яке має відповідну ор-ганізаційну структуру і утворене для вирішення конкретних завдань. Організа-ційна структура Державної податкової служби України являє собою складний механізм, за допомогою якого забезпечується ефективне виконання покладених на неї завдань. В основі формування цього механізму, який являє сукуп-ність впорядкованих по відносинах і зв'язках елементів (органів), лежить сис-тема функцій управління, сукупність яких і становить зміст процесу управлін-ня.
Згідно з ч. 2 ст. 6 Конституції України, органи Державної податкової служби здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України. Загальний обсяг і функціональний зміст компе-тенції Державної податкової адміністрації України визначаються її організа-ційно-правовим статусом як найвищого органу у системі органів Державної податкової служби України.
В ст. 8 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»» се-ред перелічених функцій Державної податкової адміністрації України законо-давець виділяє специфічні функції, які притаманні лише Державній податковій адміністрації України, роблячи тим самим наголос на цій установі як на голов-ному, керівному органу серед органів системи Державної податкової служби України. Державна податкова адміністрація України виконує безпосередньо, а також організовує роботу Державних податкових адміністрацій та Державних податкових інспекцій за здійсненням контролю за додержанням законодавства про податки, інші платежі, валютні операції, порядку розрахунків зі спожива-чами, а також контролю за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію су-б'єктів підприємницької діяльності та ліцензій, патентів, інших спеціальних дозволів на здійснення окремих видів підприємницької діяльності. Широке ко-ло повноважень, передбачених законом, свідчить про особливу природу нор-мативно-правових актів і методичних рекомендацій, які видаються з питань оподаткування.
Податкові органи самостійно визначають напрями, форми і методи про-ведення перевірок додержання податкового та валютного законодавства. Хара-ктерно, що закон обумовив прямий обов'язок позавідомчої звітності, а саме на-правлення до Міністерства фінансів України та Головного управління Держав-ного казначейства України звітів про надходження податків, інших плате-жів.
Відповідно до спеціального закону фізичним особам-платникам податків та інших обов'язкових платежів податковими органами надаються ідентифіка-ційні номери і надсилаються до Державної податкової інспекції за місцем про-живання фізичної особи або за місцем отримання нею доходів чи за місцем знаходження об'єкта оподаткування картки з ідентифікаційним номером. Дер-жава започаткувала Єдиний банк даних про платників податків - юридичних осіб.
Інші функції Державної податкової адміністрації України, які містяться в ст. 8 зазначеного вище закону, притаманні також органам Державної податко-вої служби відповідних Державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, а також Державним податковим інспекціям у містах з районним поділом. У разі безпосереднього здійснення контролю за платниками податків зазначені органи виконують що-до цих платників ті ж функції, що й податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані інспекції. Отже, виникає запитання: чому за функціональними ознаками законодавець поділяє Державні податкові інспекції в містах на: Державні податкові інспекції в містах з районним поділом та Державні податкові інспекції в містах без районного поділу? З урахуванням кількості платників податків та місцевих умов саме на базі Державних податкових інспекцій у містах без районного поділу та району за рішенням Державної податкової адміністрації України утворюються об'єд-нані Державні податкові інспекції. Державні податкові інспекції в містах з ра-йонним поділом, які в структурному відношенні підпорядковуються Держав-ним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, міс-тах Києві та Севастополі за функціональними ознаками перебувають на одно-му рівні. Класифікуючи систему органів Державної податкової служби, можна помітити різницю в класифікаціях за функціональними ознаками та структур-ним підпорядкуванням. Розподіл Державних податкових адміністрацій та Дер-жавних податкових інспекцій за функціональними ознаками дозволяє виділити три рівні системи органів Державної податкової служби України:
1. Державна податкова адміністрація України.
2. Державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, облас-тях, містах Києві та Севастополі, Державні податкові інспекції в містах з районним поділом.
3. Державні податкові інспекції в районах, районах у містах, містах без ра-йонного поділу, міжрайонних та об'єднаних.
У структурному відношенні Державні податкові інспекції в районах, ра-йонах у містах, містах без районного поділу, міжрайонні та об'єднані підпоряд-ковуються Державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які в свою чергу підпорядкову-ються Державній податковій адміністрації України.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» Державна податкова адміністрація України організовує роботу і здій-снює керівництво всіма структурними підрозділами. Державні податкові адмі-ністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі виходячи із закріплених функцій здійснюють керівництво та організацію від-повідних Державних податкових інспекцій. Відсутність колегії та підпорядкованих органів не передбачає наділення Державних податкових інспекцій орга-нізаційними і керівними повноваженнями щодо органів Державної податкової служби.
Найменування державного органу - одна з форм вираження його змісту, тобто державно-правової природи. Застосовуючи найменування до цих органів, законодавець вживає замість назви «адміністрація» - назву «інспекція», що тим самим вказує на відмінність у змісті державно-владних повноважень, тобто різну правову природу та статус суб'єктів, які входять до системи органів Дер-жавної податкової служби. Як самостійні організаційно відокремлені органи в системі органів Державної податкової служби вони одночасно є структурними підрозділами Державної податкової адміністрації України, перебуваючи у від-носинах підпорядкування, і діють у межах встановлених законом процедури і своєї компетенції самостійно. Цим законодавець створив умови для розподілу функцій між ними, що забезпечує взаємозв'язок підпорядкованості для їх най-більш ефективного функціонування і гарантує дотримання законності. В той же час вони утворюють єдиний, цілісний комплекс з наявністю тісних зв'язків, об'єднаних в єдину систему - систему органів Державної податкової служби України.
Залежно від обсягу наданих прав, передбачених для органів Державної податкової служби, законодавець виділяє дві категорії суб'єктів їх користуван-ня: «посадові особи» і керівники разом з заступниками відповідних органів Державної податкової служби. Категорія «посадові особи» користується лише відповідною частиною передбачених прав. Право зупиняти операції на рахун-ках в установах банків та інших фінансово-кредитних установах, застосовувати фінансові санкції, приймати рішення про примусове стягнення не внесених у строк податків та інших платежів до бюджету, накладати адміністративні штрафи та інші міри, зазначені в ст. 11 Закону України «Про державну подат-кову службу в Україні», - це прерогатива керівників та заступників органів Державної податкової служби. Начальники підрозділів податкових міліцій, як заступники відповідних Голів Державних податкових адміністрацій та началь-ників Державних податкових інспекцій, користуються всім об'ємом передбаче-них прав для органів Державної податкової служби.
Аналіз структури і функцій системи органів Державної податкової служ-би дає підстави зробити основний висновок, що система органів Державної по-даткової служби за внутрішньою будовою і структурним зв'язком не є повніс-тю спеціалізованою, вона вимагає концептуального осмислення за результата-ми практики і застосуванням нового законодавства України.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "1. ДПА України - суб'єкт адміністративного права"
  1. План
    1. ДПА України - суб"єкт адміністративного права (ознаки органу вищої виконавчої влади влади України. Структуран побудова і її спільні риси з побудовою структури державних органіввиконачої влади) 2. Особливості правового положення податкової міліції в в складі ДПА України. ДПА України правові основи організації роботи податкової міліції 3. Задача При перевірці
  2. § 4.Трансформація концепції цивільного права наприкінці XX ст.
    У попередніх підрозділах зазначалися особливості формування цивільного права України та його концепції на перших етапах становлення останнього. Поступальний розвиток правових ідей був перерваний Жовтневим переворотом 1917 р. та наступними змінами в політичному житті країн, які знаходилися в сфері впливу РРФСР, а з часом утворили СРСР. Для цивільного права це означало відмову від можливості
  3. § 2. Сучасне розуміння предмету цивільного права України
    Цивільне право - це поєднання концепції, ідей (принципів) та правових норм, що встановлюють на засадах диспозитивності, юридичної рівності та ініціативи сторін підстави набуття та порядок реалізації й захисту прав та обов'язків фізичними та юридичними особами, а також соціальними утвореннями, що виступають як суб'єкти немайнових та майнових (цивільних) відносин, з метою задоволення матеріальних і
  4. § 2. Акти цивільного законодавства України
    Характеризуючи акти цивільного законодавства України, слід звернути увагу на те, що ЦК розрізняє: основу цивільного законодавства України (Конституція) і акти власне цивільного законодавства як такого. Конституція не є актом цивільного законодавства у безпосередньому значенні, оскільки є основою усього законодавства України і містить норми різного характеру, визначаючи основи не лише
  5. 5.2. Класифікація юридичних фактів
    Акти цивільного законодавства України не містять чіткої класифікації юридичних фактів за тими чи іншими ознаками. Не вказані в них і критерії для таких класифікацій. Натомість ч. 2 ст. 11 чинного ЦК містить в цілому достатньо традиційний приблизний перелік юридичних фактів, подібний до того, що був наведений свого часу у ст. 4 ЦК 1963 р. Разом із тим, акценти дещо зміщені і наголошується на
  6. § 3. Зміст (обсяг) правоздатності фізичної особи
    Згідно зі ст. 26 ЦК фізична особа має усі особисті немайнові права, встановлені Конституцією та ЦК, а також здатна мати усі майнові права, встановлені ЦК та іншими законами. Крім того, фізична особа може мати будь-які інші цивільні права, не передбачені законодавством, якщо вони не суперечать законам та моральним засадам суспільства. Отже обсяг прав, які складають зміст цивільної
  7. § 12. Опіка та піклування
    Опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки (ст. 55 ЦК). Разом з тим, крім загальних цілей опіки і піклування, закон визначає також спеціальні цілі стосовно 2 груп осіб, права й інтереси
  8. § 2. Цивільна правоздатність держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад у цивільних відносинах
    Цивільна правоздатність держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад, у поєднанні з поняттям їх дієздатності, утворює єдину категорію - цивільну правосуб'єктність зазначених суб'єктів. Цивільна правоздатність держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад - це соціально-правова можливість бути суб'єктом цивільних правовідносин. Основні засади участі держави та
  9. § 5. Загальні положення про захист цивільних прав та інтересів
    Захист цивільних прав - це правомірна реакція учасників цивільних відносин, суспільства та держави на порушення, невизнання чи оспорювання цивільного права з метою припинення порушення, поновлення чи визнання цивільного права або компенсації завданої уповноваженій особі шкоди. Для особи право на захист полягає у можливості використання в межах, визначених законом засобів самозахисту, а також у
  10. § 6. Захист цивільних прав та інтересів судом
    Стаття 55 Конституції гарантує судовий захист прав і свобод людини і громадянина, незважаючи на наявність у правових нормах прямої вказівки на можливість такого захисту. Система судів загальної юрисдикції в Україні будується за принципами територіальності і спеціалізації. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається (ст. 125 Конституції). Систему судів загальної юрисдикції
© 2014-2022  yport.inf.ua