« Попередня
|
|
Наступна » |
|
|
§ 3. Емоції і почуття
|
Емоції (від лат. emovere - хвилювати, збуджувати) - це переживання людиною свого особистого ставлення до дійсності, його реакції на вплив внутрішніх і зовнішніх подразників. Емоційне переживання - це суб'єктивне відображення об'єктивної реальності, його виникнення наперед визначене впливом на нервову систему людини об'єктивних явищ. Виникнення емоцій пов'язане із задоволенням чи незадоволенням потреб людини. Ті або інші явища можуть викликати почуття задоволення чи невдоволення, можуть порадувати чи засмутити, подобатися чи не подобатися. Необхідно зазначити, що емоції істотно впливають на діяльність людини.
Поряд з терміном «емоції» у психології вживається також термін «почуття». Емоції і почуття в широкому значенні це синоніми. У вузькому значенні емоції - це переживання, що виникають у певний, конкретний момент, у певній ситуації. Почуття виникають як результат узагальнення багатьох емоцій, пов'язаних з тим чи іншим об'єктом.
Існує різноманіття емоцій (емоційних переживань). Виникнення різних емоцій обумовлене не лише властивостями впливів, але і суб'єктивними особливостями самого індивіда, його індивідуально-психологічними особливостями, станом здоров'я, потребами, прагненнями, бажаннями тощо.
Емоційні переживання можуть бути класифіковані. Так, розрізняють позитивні і негативні емоції (характеризуються наявністю відтінків задоволення або невдоволення). Емоції відрізняються також за ступенем збудження чи заспокоєння.
Є три класи емоцій (рис. 4):
1) настрої - стійкі переживання будь-яких емоцій. Вони є найбільш поширеним видом емоційних станів людини. Їхні характерні риси: а) слабка інтенсивність; б) значна тривалість; в) невизначеність, «неусвідомленість»; г) своєрідний дифузійний характер (вони накладають відбиток на всі думки і дії людини в конкретний момент);
2) афекти - переживання, що вирізняються різко вираженою інтенсивністю і відносною короткочасністю. Характерні риси: а) бурхливий зовнішній прояв; б) короткочасність; в) певна «неусвідомленість» переживання; г) різко виражений дифузійний характер. Слід зазначити, що сильні афекти захоплюють особистість повністю;
3) почуття - переживання, що характеризуються відносною стійкістю і виділяють ті чи інші явища, що мають стабільну мотиваційну значущість. Характерні риси: а) виразність і визначеність переживання; б) обмежена тривалість (почуття тривають не так довго, як настрої; їхня тривалість обмежена часом дії причини); в) усвідомлений характер; г) предметність (зв'язок переживання з конкретними діями, обставинами). Почуття не мають дифузійного характеру.
Почуття у свою чергу можуть бути поділені на нижчі (пов'язані переважно з біологічними процесами, з задоволенням чи незадоволенням природних потреб людини) і вищі (виникають у зв'язку з задоволенням чи незадоволенням суспільних потреб).
Є три види вищих почуттів:
1) моральні (відображається ставлення індивідуума до вимог моралі): почуття обов'язку, дружби, людської гідності тощо;
2) інтелектуальні (пов'язані з пізнавальною сферою діяльності людини): почуття здогадки, упевненості, сумніву, подиву тощо;
3) естетичні (викликані красою чи потворністю явищ чи об'єктів, що сприймаються) (рис. 5).
Виникнення і розвиток емоцій обумовлений впливом таких чинників: спосіб життя індивідуума; особливості його діяльності; рівень інтелектуального розвитку; характер виховання; здатність переживати різні емоції. Емоції людини відображаються в різних емоційних станах. Причому в процесі діяльності одні з них покращують його життєдіяльність (стенічні), інші, навпаки, погіршують її (астенічні). Емоційні стани (радість, страх, гнів, сум та ін.) зовнішньо проявляються у зміні подиху (рис. 6) міміці, пантоміміці (табл. 1) та ін.
|
« Попередня |
|
Наступна » |
= Перейти до змісту підручника = |
|
Информация, релевантная "§ 3. Емоції і почуття" |
- § 1. Особливі умови процесуальної діяльності
як професії
емоції в судово-слідчій діяльності обумовлені її об'єктом, а саме тим, що робота слідчого і судді переважно пов'язана з розслідуванням і попередженням злочинів, судовим розглядом кримінальних і цивільних справ. Злочинні прояви викликають різко негативну оцінку суспільства. Насамперед аморальні, огидні дії осіб, які вчинили злочини, сам характер злочинного діяння, спосіб його вчинення не можуть
- § 2. Професійні якості і психологія осіб,
які здійснюють провадження у справі.
Поняття професіограми
емоції можуть бути зведені до мінімуму за рахунок глибокої впевненості в значущості виконуваної роботи, в її високій соціальній корисності, а також задоволення, що дає вирішення завдань щодо здійснення правосуддя. У процесі виконання професійних функцій, пов'язаних з вирішенням різноманітних завдань, велику роль відіграє творче мислення, особливо там, де використання готових рецептів і
- § 2. Психологія допиту
почуття нового, сумнів, цікавість можуть поліпшити якість сприйняття. І навпаки, страх, переляк, тривога зумовлюють виникнення своєрідних перекручень. Зокрема, страх породжує гіперболізацію (перебільшення) сприйнятого. У процесі сприйняття важливе значення має його спрямованість (навмисність чи ненавмисність сприйняття). Під час вчинення злочинів у більшості випадків мають справу з ненавмисним
- § 3. Психологія ухвалення рішення судом
емоції, переживання); поведінкова (правомірна поведінка, правова активність, правопорушення тощо, які характеризують фактичну реакцію людини на функціонування елементів правової системи)62 . Суддя є представником конкретного суспільства на певному етапі його розвитку. Правосвідомість судді багато у чому визначається устоями самого суспільства, умовами життя людей, традиціями. Саме з цим пов'язана
- ТЕКСТ ОПИТУВАЛЬНИКА
почуттям і щосили повеселитися в гучній компанії. 16. Ви дратівливі. 17. Ви коли-небудь обвинувачували кого-небудь у тому, в чому насправді були винуваті самі. 18. Вам подобається знайомитися з новими людьми. 19. Ви вірите у користь страхування. 20. Чи легко Вас скривдити. 21. Чи усі Ваші звички є хорошими і бажаними. 22. Ви намагаєтеся бути в тіні, перебуваючи у товаристві. 23.
- § 1. Передумови застосування психологічних
знань у судочинстві
почуття (обвинувачений у кімнаті біля трупа повинен був говорити правду). На зміну інквізиційному процесу поступово приходить змагальний процес (буржуазний). Розвиток цивілізації викликає перегляд засобів одержання доказів, використання наукових даних психології. У формальній системі зізнання вважалося кращим доказом, воно було вирішальним. Нині воно, так само як і інші докази, може бути взяте
- § 2. Поняття волі і вольової дії.
Етапи формування складного вольового акту
почуття, прагнення, звички тощо. У своєму розвитку мотиви проходять певні етапи: 1) потяг (вихідний момент у розвитку мотивації волі; характерний для дітей раннього віку і пов'язаний з елементарними почуттями задоволення і невдоволення); 2) прагнення (незадоволена потреба починає усвідомлюватися у вигляді незрозумілого прагнення до певного об'єкта); 3) бажання (чітко визначене уявлення мети;
- § 4. Поведінка людини в конфліктних емоційних ситуаціях. Психічні стани особистості у процесі вчинення злочину
почуттям провини, безвихідності. Рівень фрустрації залежить від інтенсивності фрустратора, індивідуальних особливостей особистості. Виникнення стану фрустрації в багатьох випадках характерне для посткримінального періоду, коли після вчиненого злочину людина (злочинець чи жертва) не бачить виходу із ситуації, що виникла. У ряді випадків такі особи схильні до суїцидальної поведінки (самогубства).
- § 2. Фізіологічні основи темпераменту
і його поняття
почуттям прекрасного» (1764 р.) він писав, що флегматик вирізняється нестатком морального почуття, а меланхоліку більше ніж будь-кому притаманна «справжня чеснота»; почуття прекрасного найбільш розвинуте у сангвініка, а почуття честі - у холерика; в) конституційно-морфологічна теорія (представник - У. Шелдон та ін.; вважається, що темперамент залежить від конституції, будови людського тіла (повна
- § 3. Типи темпераменту і його властивості
почуття легко виникають і легко змінюються. Флегматичний темперамент - спокійний, завжди рівний, наполегливий і завзятий трудівник життя. Завдяки урівноваженості нервових процесів і деякій їх інертності флегматик легко залишається спокійним навіть у найважчих обставинах життя. За наявності гальмування, що врівноважує процес збудження, йому не важко стримувати свої імпульси, пориви, чітко
|