Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоЦивільне право → 
« Попередня Наступна »
О. В. Дзера. Цивільне право України. Книга 1, 2002 - перейти к содержанию учебника

§ 3. Функції права


У загальнотеоретичній літературі під функціями права розуміють спрямування правового впливу, який виражає роль права в організації (впорядкуванні) суспільних відносин. При цьому до спеціальних юридичних функцій, зокрема, відносять: регулятивні функції, охоронні функції1. Безумовно, що цивільному праву також притаманні перелічені функції, але з певними особливостями.
У цивілістичній літературі щодо функцій права немає усталених поглядів. Іноді вони взагалі не розглядаються як необхідний атрибут для характеристики поняття цивільного права як галузі права2. Така недооцінка функціонального призначення цивільного права зумовлена тим, що функції цивільного права, на відміну від предмета, методу, принципів, не знаходять свого реального вираження у законодавстві, у конкретних правових нормах. Зрозуміло, що саме предмет, метод і принципи в першу чергу визначають специфіку цивільно-правового регулювання. Однак врешті-решт ці категорії у своїй сукупності у певному співвідношенні та своїми властивостями утворюють певний механізм, покликаний забезпечити реалізацію покладеного на цивільне право відповідного праворегу-люючого призначення. Іншими словами, метод і принципи цивільного права є внутрішньо притаманними правовій нормі регуляторами, спрямованими на забезпечення певного правового результату. Отже можна погодитись з твердженням, що функції правової галузі відображають зовнішні властивості передбаченої в системі відповідних нормативних актів галузі цивільного права3. Відтак основними такими властивостями цивільно-правових норм обов'язково мають бути їх ре-
1 Алексеев С. С. Общая теория права. - М., 1981. - Т. 1. - С. 192-194.
Див.: Советское гражданское право. - М., 1965. - Т. 1. - С. З-35; Советское гражданское право / Под ред. О. А. Красавчикова. - М., 1985. - Т. 1. - С. З-46; Цивільне право. - Санкт-Петербург, 1996. - Ч. 1. - С. 3-23.
3 Цивільне право України. - К., 1999. - Кн. 1. - С. 15.
гулятивна та охоронна функції, які і уособлюють у своїй сукупності з можливими іншими функціями кардинальні напрями у врегулюванні цивільно-правових відносин, а не цілі чи завдання, поставлені перед цивільним правом, як про це іноді стверджується в літературі1. Цілі та завдання цивільного права - це певною мірою результат, на досягнення якого має бути спрямоване врегулювання суспільних відносин.
З урахуванням вищевикладеного функції цивільного права можна визначити як відповідні напрями впливу цивільно-правових норм на врегульовані ними майнові та особисті немайнові відносини, спрямовані на досягнення поставлених перед даною галуззю права цілей і завдань. Наведене визначення не є нормативним, а відтак у літературі наводяться й інші визначення, серед яких останнім часом є й такі:
а) функції цивільного права - це певні напрями впливу цивільно-правових норм, зумовлені змістом суспільних відносин, що їх включено до предмета цивільно-правового регулювання2;
б) функції цивільного права - це специфічні напрями правового регулювання майнових і особистих немайнових відносин у процесі вирішення поставлених перед ним завдань3, що виражають його соціальне призначення;
в) функції цивільного права - це обумовлені предметом та забезпечуваними законодавством цілями правової галузі певні напрями цивільно-правового впливу на майнові чи особисті немайнові відносини, а також на поведінку учасників цих відносин4;
г) функції цивільного права - це певні напрями впливу цивільно-правових норм, обумовлені специфікою його предмета, методу і поставлених перед ним завдань (цілей)5.
Усі наведені визначення містять однакову і, на наш погляд, правильну оцінку функцій цивільного права, хоч і мають певні редакційні розбіжності. В літературі, однак, визначається по-різному коло конкретних функцій цивільного права. Водночас усі дослідники, які вважають за доцільне характеризувати галузеву самостійність цивільного права за допомогою категорій його функцій, єдині, як правило, у тому, що цивільному праву притаманні регулятивна, охоронна та превентивна функції, з чим можна погодитись.
Регулятивна функція цивільного права полягає у врегулюванні цивільно-правових відносин насамперед у їх нормальному, бажаному для їх учасників стані. Це здійснюється шляхом встановлення підстав виникнення права власності, обсягу повноважень власника, порядку використання майна суб'єктами підприємницької діяльності, порядку використання об'єктів інтелектуальної власності, меж здійснення права власності, порядку укладення та виконання правочинів (угод), спадкування майна тощо. У такому разі здійснюється так зване позитивне регулювання позитивних цивільних відносин. Додержання учасниками ци-
Цивільне право / Отв. ред. Е. А. Суханов. - М., 1993. - Т. 1. - С. 23. 2 Цивільне право України. - К., 1999. - Кн. 1. - С. 15. Цивільне право Украйни. - Харьков, 1996. - Ч. 1. - С. 20. Цивільне право України. - Харків, 2000. - Ч. 1. - С. 15. Харитонов Е. О., Саниахметова Н. А. Цивільне право. - К., 2001. - С. 21.
вільних відносин правил позитивного регулювання дає їм можливість самостійно вчиняти позитивні дії, утримуватися від негативних дій (бездіяльності), досягати максимально ефективного результату, а врешті сприяє ефективному економічному обігу, розподілу та використанню громадянами матеріальних благ, додержанню усіма членами суспільства особистих немайнових прав їх носіїв.
Однак регулятивна функція цивільного права не зводиться до нормативного впорядкування цивільного обігу. Конструкція цивільно-правових норм, особливо у сфері договірних зобов'язань, створює їх учасникам передумови для локального самоерегулюеання відносин, що виникають між ними. Менш активною є регулятивна функція у сфері особистих немайнових відносин, не пов'язаних з майновими, адже норми цивільного права в основному закріплюють правовий режим їх об'єктів, тобто особистих немайнових прав. Дійсно, ні честь, ні гідність не можна регулювати, такі особисті блага природно притаманні людині. Тому цивільно-правові норми швидше не регулюють відносини щодо зазначених нематеріальних благ, а юридичне визнають їх належність відповідному суб'єктові у статичному моменті та забезпечують захист у разі їх порушення.
Таким чином, як нормативне регулювання, так і локальне саморегулювання відображають регулятивну функцію цивільного права переважно в межах правомірної діяльності суб'єктів цивільно-правових відносин.
Охоронна функція цивільного права покликана оберігати суб'єктивні майнові та особисті немайнові права особи від посягань усіх інших осіб та забезпечувати примусовий захист від їх порушення. Однак у юридичній літературі, як правило, охоронна функція розглядається як така, що лише забезпечує захист порушеного суб'єктивного права1. За такого підходу охоронна функція начебто повинна реалізовуватися лише після порушення суб'єктивного права, що є її вузьким тлумаченням. Тому при визначенні змісту охоронної функції цивільного права необхідно враховувати сформовану в юридичній науці думку про співвідношення понять "правова охорона" та "правовий захист".
її сутність полягає в тому, що правова охорона є більш широким поняттям, порівняно з правовим захистом, і останнє може охоплюватися першим. Тобто правова охорона може охоплювати весь комплекс засобів, що забезпечують реалізацію закріплених правовими нормами суб'єктивних прав як в їх позитивному стані, так і у разі порушення. Однак ті засоби, які застосовуються у разі порушення суб'єктивних прав, утворюють комплекс засобів їх захисту, а норми, які їх передбачають, є "захисними нормами активної дії"2. У такому підході до даної проблеми є певна логіка, адже регулятивні норми не лише регулюють цивільно-правові відносини у їх позитивному стані до порушення, а й водночас охороняють права учасників цих відносин. Це власне випливає із конституційних положень. Так, відповідно до ст. 4 Конституції України "право приватної власності є непорушним". Ця норма хоч і є регулятивною щодо відносин власника з усіма іншими особами, але вона також покликана охороняти права власника від посягань третіх осіб. Такою є аналогічна ст. 317 нового ЦК України.
Цивільне право України. - Харків, 2000. - Ч. 1. - С. 16-17; Цивільне право України. - К., 1999. - Кн. 1.-С. 15-18.
Див.: Дзера І. О. Цивільно-правові засоби захисту права власності в Україні. - К., 2001. - С. 5-28.
Важливу роль відіграє також превентивна (виховна, попереджувально-виховна) функція, що покликана стимулювати позитивні відносини і не допускати виникнення негативних відносин, які б призводили до порушення цивільних майнових та особистих немайнових прав. Вже саме закріплення в цивільно-правових нормах положень про цивільну відповідальність та інші можливі негативні для порушника майнові наслідки, здатне давати попереджувально-виховний ефект, а саме - утримуватися у своїй поведінці від дій, що можуть призвести до порушення прав інших осіб, вдосконалювати технології і техніку для підвищення безпеки їх використання. При цьому виховний ефект мають не лише ті норми, які розраховані на фактичне порушення суб'єктивних цивільних прав, а й ті, що містять заборонні приписи.
У юридичній літературі можна зустріти посилання на притаманність цивільному праву компенсаційної функції. На наш погляд, за/ліна втрат кредитора іншими майновими благами, що вважається компенсацією, є складовою частиною загальної охоронної функції, а тому не дає достатніх підстав для обов'язкового виділення самостійної і повноцінної компенсаційної функції.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "§ 3. Функції права"
  1. § 3. Поняття та види організаційно - правових форм підприємства
    Домінуюче місце серед суб'єктів господарювання належить підприємствам. Це зумовлено особливими економічними і соціальними функціями підприємства в економічній системі, а саме функціями товаровиробника, який задовольняє суспільні потреби у продукції, роботах, послугах. Тому законодавчий інститут підприємства як суб'єкта господарювання є центральною частиною системи господарського права України,
  2. § 4. Поняття і види господарських товариств
    Така організаційно-правова форма підприємництва, як господарське товариство, має істотні особливості щодо створення, діяльності та юридичного статусу. Тому товариства як відповідно до ГК, такі на основі Закону України «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991 р. (далі Закон), який визначає поняття, види, правила створення і діяльності товариств, а також права та обов'язки їхніх
  3. Стаття 133. Платники податку
    133.1. Платниками податку з числа резидентів є: 133.1.1. суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами; 133.1.2. управління залізниці, яке отримує прибуток від основної діяльності залізничного транспорту. Перелік робіт та послуг, що належать до основної діяльності залізничного транспорту, визначається Кабінетом
  4. § 2. Предмет і система цивільного та торгового права зарубіжних країн
    Предметом цивільного та торгового права зарубіжних країн є майнові, а також комплекс немайнових відносин. Але, на відміну від предмета цивільного права України, він має багато особливостей. 1. Предмет цивільного права зарубіжних країн розширюється за рахунок включення значного обсягу товарно-грошових відносин, пов'язаних з придбанням та відчуженням земельних ділянок, деяких відносин
  5. § 4. Система та правове становище органів, що здійснюють державну регулятивну діяльність у сільському господарстві
    У відповідних законодавчих і нормативних актах, як уже зазначалося, передбачаються повноваження органів державної виконавчої влади щодо видання ними юридичних актів. Так, перелік основних питань, що вирішує Кабінет Міністрів України, визначено безпосередньо Конституцією (статті 113-117). Однією з основних функцій Кабінету Міністрів України, закріплених у Конституції, є розробка і здійснення
  6. § 2. Предмет і система цивільного та торгового права зарубіжних країн
    Предметом цивільного та торгового права зарубіжних країн є майнові, а також комплекс немайнових відносин. Але, на відміну від предмета цивільного права України, він має багато особливостей. Предмет цивільного права зарубіжних країн розширюється за рахунок включення значного обсягу товарно-грошових відносин, пов'язаних з придбан ням та відчуженням земельних ділянок, деяких відносин
  7. § 1. Дихотомія "приватне право - публічне право" як підґрунтя характеристики становища приватної особи у суспільстві
    Як суспільний феномен, котрий стосується окремого індивіда і суспільства в цілому, право може розглядатися під кутом зору оцінки його значення як для приватних осіб, так і для суспільства, що, насамперед, і є основою виникнення відомої дихотомії "приватне право - публічне право". Загальна структура права виглядає так: 1) природне право як основа усього іншого права; 2) приватне та публічне
  8. § 4. Цивілістика
    У вітчизняній правовій науці цивілістика розглядається з 2 позицій: 1) як узагальнююче поняття, що вживається для визначення суспільних відносин цивільно-правового характеру, пов'язаних з цивільним правом, проблемами нормативного регулювання майнових та особистих немайнових прав фізичних і юридичних осіб та практикою цивільних правовідносин (в тому числі сімейно-правових, цивільних
  9. § 2. Сучасне розуміння предмету цивільного права України
    Цивільне право - це поєднання концепції, ідей (принципів) та правових норм, що встановлюють на засадах диспозитивності, юридичної рівності та ініціативи сторін підстави набуття та порядок реалізації й захисту прав та обов'язків фізичними та юридичними особами, а також соціальними утвореннями, що виступають як суб'єкти немайнових та майнових (цивільних) відносин, з метою задоволення матеріальних і
  10. § 5. Функції цивільного права
    Функції цивільного права - це головні напрями його впливу на цивільні відносини з метою їх впорядкування. Функції цивільного права визначаються специфікою предмету і методу цивільного права, а також завдань (цілей), які стоять перед ним. (В цивілістичній літературі пропонуються й інші визначення функцій цивільного права. Однак, у кожному разі йдеться про "напрями впливу" на цивільні відносини).