| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Шахрайство (ст. 159 КК). |
||
|
Предметом шахрайства може бути чуже майно (як і при інших формах розкрадання), а також право на імущест-во, що відображає специфіку даної форми розкрадання. З об'єктивної сторони шахрайство полягає в хіще-ванні чужого майна або придбанні права на чуже імущі-ство одним з двох зазначених у законі способів: шляхом обману або шляхом зловживання довірою. Обман як спосіб розкрадання чужого майна може мати два різновиди. Активний обман полягає в тому, що власник або інший власник майна вводиться в оману навмисно по-засобом повідомлення завідомо неправдивих відомостей або здійснений-ня дій, спрямованих на введення власника майна або іншої особи в оману і схиляння до передачі іншим особам майна чи права на це майно (наприклад, пре-доставлення фальсифікованого товару чи іншого предмета угоди, використання обманних прийомів при розрахунку за товари або послуги, грі в азартні ігри, імітація касових розрахунків і т.д. - п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду РФ від 27 грудня 2007 № 51 «Про судову практику у справах про мо- шеннічестве, привласненні і розтраті» 1). Пасивний обман полягає в замовчуванні про юридично значимих фактичних обставин, повідомити які ві-новних був зобов'язаний, в результаті чого особа, яка передає імущі-ство, помиляється щодо наявності законних підстав для передачі винному майна чи права на нього. Обман, який не є засобом безпосереднього за-володіння чужим майном, а служить, наприклад, способом про-легше доступ до нього, не дає підстав кваліфікувати діяння як шахрайство. Так, особа, яка видає себе за працівника до-дування, нібито прибулого в квартиру для усунення 1 БВС РФ. 2008. № 2. Яких несправностей, і непомітно від мешканця викрадає цінну річ, робить не шахрайство, а крадіжку. Другий спосіб шахрайського заволодіння чужим імущест-вом - зловживання довірою. Він полягає в тому, що винен-ний з метою розкрадання чужого майна або незаконного одержання права на нього використовує довірчі відносини, сформованих між ним і власником або іншим власником цього майна. Ілюстрацією такого способу шахрайства є умисне невиконання прийнятих винним на себе зобов'язань (наприклад, отримання кредиту, авансу за ви-конання робіт чи надання послуг, попередньої оплати за поставку то-вару тощо без дійсного наміру повертати позикові кошти або здійснювати інші дії під виконання умов угоди - п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду РФ від 27 грудня 2007 р. № 51). При зловживанні довірою, як і при обмані, влас-ник або інший власник майна, будучи введеним в заблуж-дення, сам передає майно шахраєві, вважаючи, що дію-яття у власних інтересах. Чи не є шахрайством хи-щення чужого майна, яке не було передано винному, а було довірено йому, наприклад, для тимчасового нагляду. Наприклад, слід кваліфікувати не як шахрайство, а як крадіжку дії вокзального крадія, який, увійшовши в довіру до очікує пасажиру, «погоджується» доглянути за його ве-щами, а під час відлучки пасажира викрадає залишені під його наглядом речі. В останні роки широко поширилися різні про-явища шахрайства, не пов'язаного з безпосереднім за-володінням чужим майном, а складається в обманним придбанням права на нього. Так, шахраї укладають з самотніми людьми похилого віку людь-ми договори про довічне утримання з переходом до них права власності на житло, що належить цим людям похилого віку, без наме-ренію реально виконувати договірні зобов'язання. Нерідко предметом шахрайства виступає право користування нежитловими-ми приміщеннями, земельними ділянками і т.п. Використання фіктивного документа як різновид обману або зловживання довірою представляє собою конструктивний елемент шахрайства і не вимагає додаткової кваліфікує-ції за ч. 3 ст. 327 КК. Однак «розкрадання чужого майна або придбання права на нього шляхом обману або зловживання довірою, вчинені з використанням підробленого цим Чи-обличчям офіційного документа, що надає права або освоєння-няється від обов'язків, кваліфікується як сукупність злочинів, передбачених частиною 1 статті 327 КК РФ і зі - ответствуй частиною статті 159 КК РФ »(п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду РФ від 27 грудня 2007 р. № 51). Склад шахрайства - матеріальний. Злочин вва-шається закінченим з моменту незаконного переходу майна у володіння винного і отримання ним можливості вико-ти його або розпоряджатися ним на свій розсуд, а також з моменту незаконного переходу до винного права на майно потерпілого (наприклад, з моменту реєстрації права влас-ності на нерухомість або інших прав на майно; з моменту вчинення передавального напису (індосаменту) на векселі; з дня прийняття правовстановлюючого рішення уповноваженим органом влади або особою, введеним в оману що-до наявності у винного законних підстав для володіння, користування чи розпорядження майном). Суб'єктивна сторона шахрайства характеризується пря-мим умислом. При цьому винний керується корисливим мотивом і має на меті незаконного вилучення наживи за рахунок чужого майна. Суб'єкт шахрайства - особа, яка досягла віку 16 років. Кваліфіковані склади шахрайства припускають його вчинення групою осіб за попередньою змовою або з заподіянням значної шкоди громадянинові (ч. 2 ст. 159 КК). Зміст цих ознак ідентично змісту однойменних ознак кваліфікованої крадіжки (п. «а» і «в» ч. 2 ст. 158 КК). Особливо кваліфіковані види шахрайства (ч. 3 ст. 159 КК) характеризуються його вчиненням особою з використанням свого службового становища чи у великому розмірі. Використання свого службового становища при мошенніче-стве означає, що посадова особа або державний чи муніципальний службовець, який не є посадовою особою, або особа, яка виконує управлінські функції в комерційній чи іншої організації, а одно співробітник комерційної або іншої організації, що не наділений управлінськими функціями (наприклад, водій-експедитор, касир, операціоніст банку - п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду РФ від 27 грудня 2007 г . № 51), всупереч інтересам служби використовує випливають з його службових повноважень можливості незаконного завла-дення чужим майном або для незаконного набуття права на нього. Даний кваліфікуюча ознака відсутня у випадку при-присвоєнні чи розтрати належить фізичній особі (в тому числі індивідуальному підприємцю без утворення юри-ної особи) майна, яке було передано ним іншій фізичній особі на підставі цивільно-правових договорів оренди, підряду, комісії, перевезення, зберігання і т.д. або тру-дового договору (абз. 2 п. 24 названої постанови). Дії посадової особи, якщо вони висловилися в отри-ванні незаконної винагороди за вчинення по службі певних дій в інтересах дає, повинні кваліфікуватися як одержання хабара (ст. 290 КК) незалежно від відповідальності за шахрайство , а аналогічні дії особи, що виконує управлінські функції в комерційній або іншій організації, - як комерційний підкуп за ч. 3 або ч. 4 ст. 204 КК. Найбільш небезпечні різновиди шахрайства (ч. 4 ст. 159 КК) характеризуються тими ж двома ознаками, що і крадіжка (ч. 4 ст. 158 КК). |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " Шахрайство (ст. 159 КК). " |
||
|
||