|
2. Як випливає з постанови Конституційного Суду Російської Федерації від 23 листопада 1999 року і пункту 2 мотивувальної частини цього Визначення, релігійні організації, засновані до набрання чинності Федерального закону від 26 вересня 1997 року "Про свободу совісті та релігійні об'єднання", користуються правами юридичної особи в повному обсязі, без підтвердження п'ятнадцятирічного мінімального терміну існування на відповідній території, без щорічної перереєстрації та без обмежень, передбачених абзацом четвертим пункту 3 статті 27 названого Федерального закону; при перереєстрації вони можуть в установчих документах вказувати в якості своєї організаційно-правової форми небудь вид релігійної організації, передбачений статтею 8 названого Федерального закону, не створюючи нових підрозділів, у тому числі територіальних, відповідно до вимог даного Закону, що пред'являються до такої організаційно-правовій формі (виду) з точки зору її структури; такі організації також має право використовувати у своїх найменуваннях слова "Росія", "російський" і похідні від них, якщо до вступу названого Федерального закону в силу вони вже використовували їх у своїх найменуваннях і якщо на момент подачі заяви про державну перереєстрацію вони діяли на території Російської Федерації на законних підставах; при цьому не повинно прийматися до уваги призупинення діяльності релігійної організації, якщо вона була позбавлена можливості діяти з причин, залежним не від неї, а від неправомірних рішень і дій державних органів та їх посадових осіб (Визначення Конституційного Суду від 13 квітня 2000 р. N 46 -О; пункт 1 резолютивної частини)
3. В силу правових позицій, виражених Конституційним Судом Російської Федерації в Постанові від 23 листопада 1999 ..., а також в Визначенні від 13 квітня 2000 року N 46-О за скаргою релігійного об'єднання "Незалежний російський регіон Товариства Ісуса" ... , і заснованих на положеннях статей 13 (частина 4), 14, 19 (частини 1 і 2), 28, 30 і 55 (частина 3) Конституції Російської Федерації, положення пункту 4 статті 27 Федерального закону "Про свободу совісті та релігійні об'єднання ", пов'язані із зміною порядку створення та установи релігійних організацій як юридичних осіб, в їх конституційно - правовому сенсі і у взаємозв'язку з пунктом 3 статті 27, пунктом 9 статті 8, статей 11, 12, 14 і 25 того ж Закону не можуть служити перешкодою для перереєстрації релігійних об'єднань, створених і заснованих до його вступу в силу і мають статус юридичної особи, що володіють повною правоздатністю і діючих на законних підставах. Перереєстрація таких організацій не може обумовлюватися додатковими вимогами до порядку створення та установи релігійної організації, які раніше діяли законом не пред'являлися, оскільки йдеться про організації, вже створених та заснованих як юридичних осіб, що володіють повною правоздатністю і діючих на законних підставах; ліквідація такої організації як не пройшла перереєстрацію в зазначений термін (тобто, по суті, не що внесла необхідних змін і доповнень до установчих документів) можлива за рішенням суду - відповідно до приписів статей 13 (частина 5), 28, 30 і 55 (частина 3) Конституції Російської Федерації і конкретизують їх положень пункту 9 статті 8 та статті 14 Федерального закону "Про свободу совісті та релігійні об'єднання" - лише у разі, якщо належним чином буде доведено, що вона припинила свою діяльність або здійснює не сумісну з витікаючими з Конституції Російської Федерації обов'язками релігійної організації як юридичної особи неправомірну діяльність. При цьому суд, вирішуючи питання про ліквідацію релігійної організації як не пройшла перереєстрацію в зазначений термін, в тому числі з причини припинення нею своєї діяльності, не може обмежуватися встановленням формальних умов застосування положень пункту 4 статті 27 (непроходження перереєстрації у зазначений термін) та пункту 9 статті 8 (неподання необхідних відомостей) названого Федерального закону.
Конституційно-правовий зміст положень пункту 4 статті 27 Федерального закону "Про свободу совісті та релігійні об'єднання", виявлений в сьогоденні Визначенні, є загальнообов'язковим і виключає будь-яке інше їх тлумачення в правозастосовчій практиці (Визначення Конституційного Суду від 7 лютого 2002 року N 7-О; пункти 1 і 2 резолютивної частини).
|
- Стаття 185. Зміст ухвали
Коментар до статті Важливою змістовною частиною будь-якого визначення, у тому числі що виноситься в протокольній формі, є-ється зазначення в ньому мотивів, за якими арбітражний суд прийшов до своїх висновків. Стаття 185 АПК РФ, таким чином, зобов'язує суд виносити мотивовані визначення. Невиконання цієї вимоги може спричинити скасування відповідної ухвали судом вищої інстанції.
- Стаття 49. Визначення про введення спостереження
1. Визначення про введення спостереження виноситься суддею арбітражного суду одноосібно. 2. У визначенні арбітражного суду про введення спостереження повинні міститися вказівки на: визнання заяви про визнання боржника банкрутом обгрунтованим і введення спостереження; твердження тимчасового керуючого; абзац втратив чинність. - Федеральний закон від 19.07.2009 N 195 ФЗ. 3. У разі, якщо при
- § 193. Індивідуально і генетично певні зобов'язання
Індивідуально певними зобов'язаннями були ті, престаціі яких стосувалися індивідуально визначених речей (res non fungibiles) або речей, визначених in specia. Навпаки, зобов'язання, престаціі яких стосувалися генетично певних речей (res fungibiles), називалися генетично певними, або певними in genere. Розподіл зобов'язань на певні in specie і
- Стаття 187. Виконання ухвали
Коментар до статті На інший порядок виконання ухвали фактично вказується в ч. 3 ст. 39 АПК РФ, що передбачає направлення справи за підсудністю до відповідного арбітражного суду на виконання ухвали про це після закінчення строку на оскарження цієї ухвали (10 днів), а в разі подання скарги - після прийняття постанови суду про залишення скарги без задоволення. Див:
- Стаття 186. Напрямок визначення
Коментар до статті Інший термін направлення копії ухвали встановлений, наприклад, у ч. 6 ст. 93 АПК РФ, згідно з якою копія ухвали про забезпечення позову надсилається особам, які беруть участь у справі, та іншим особам не пізніше наступного дня після дня його винесення. Див: коментар до ст. 93 АПК
- Стаття 290. Касаційні скарги на визначення арбітражного суду першої та апеляційної інстанцій
Коментар до статті Стаття, що встановлює правила перевірки законності визначень арбітражного суду першої та апеляційної інстанцій, поширюючи на них той же порядок, який встановлений для розгляду касаційних скарг на рішення та постанови судів першої та апеляційної інстанцій. З положень ст. 290 АПК РФ виходять суди касаційної інстанції і при визначенні терміну
- Стаття 187. Виконання ухвали
Коментар до статті Оскільки у визначенні арбітражного суду найчастіше вирішуються окремі процесуальні питання, спрямовані на забезпечення справедливого судового розгляду у встановлений законом строк або на забезпечення можливості виконання майбутнього судового рішення, ухвали виконуються негайно. Винятки із загального правила можуть бути передбачені АПК 2002 або
- Стаття 427. Ухвала суду про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду
Підсумковим процесуальним документом, що приймається судом за результатами розгляду заяви про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду, є визначення. Порядок винесення даного визначення, вимоги, пропоновані до нього, правові наслідки його прийняття, порядок оскарження ухвали й інші положення, передбачені статтею коментарів, в
- Стаття 120. Наслідки винесення ухвали про перехід до розрахунків з кредиторами
1. Винесення арбітражним судом ухвали про перехід до розрахунків з кредиторами є підставою для початку розрахунків з усіма кредиторами відповідно до реєстру вимог кредиторів. 2. У визначенні про перехід до розрахунків з кредиторами встановлюється термін закінчення розрахунків з кредиторами, який не може перевищувати шість місяців з дати винесення зазначеного визначення. Після закінчення
- Стаття 218. Оскарження ухвали суду про зупинення провадження у справі
Ухвала суду про зупинення провадження у справі може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку будь-якою особою, бере участі у справі. Що стосується ухвал про відмову у зупиненні провадження у справі або про його відновлення (ст. 219 ЦПК), то на них не може бути подана скарга або подання прокурора, а заперечення щодо цих визначень можуть бути
- Стаття 17.4. Невжиття заходів щодо окремої ухвали суду чи за поданням судді
Залишення посадовою особою без розгляду окремої ухвали суду або подання судді чи невжиття заходів щодо усунення зазначених у визначенні або поданні порушень закону - тягне за собою накладення адміністративного штрафу в розмірі від п'яти до десяти мінімальних розмірів оплати
- Стаття 38. Відповідальність за невиконання при-говору суду про позбавлення права займати певні повинно-сті чи займатися певною діяльністю
Представники влади, державні службовці, службовці органів місцевого самоврядування, службовці державних або муніципальних установ, комерційних чи інших організацій, злісно не виконують набрали законної сили вирок суду, рішення суду або іншої судовий акт про позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю, а також засуджені,
- Стаття 227. Висилка особам, бере участі у справі, копій ухвали суду
Стаття, що встановлює процесуальні строки висилки особам, бере участі у справі, які не з'явилися в судове засідання, копій визначень про призупинення або припинення провадження у справі або про залишення заяви без розгляду. Оскільки в силу ст. 331 і 371 ЦПК названі визначення можуть бути оскаржені до вищестоящого суду, а згідно ст. 332 і 372 ЦПК скарга або
- Стаття 391. Вступ ухвали або постанов-лення суду законної сили і звернення його до виконання
(в ред. Федерального закону від 29.12.2010 N 433-ФЗ) 1. Визначення або постанова суду першої інстанції набирає законної сили і звертається до виконання після закінчення строку його оскарження в апеляційному порядку або в день винесення судом апеляційної інстанції ухвали або постанови. 2. Визначення або постанова суду, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, набирає
- Стаття 29.12. Визначення у справі про адміністративне правопорушення
1. У визначенні у справі про адміністративне правопорушення зазначаються: 1) посаду, прізвище, ініціали судді, посадової особи, найменування і склад колегіального органу, які винесли ухвалу; 2) дата та місце розгляду заяви, клопотання, матеріалів справи; 3) відомості про особу, яка подало заяву, клопотання або стосовно якого розглянуто матеріали справи; 4)
- Стаття 29.12. Визначення у справі про адміністративне правопорушення
1. У визначенні у справі про адміністративне правопорушення зазначаються: 1) посаду, прізвище, ініціали судді, посадової особи, найменування і склад колегіального органу, які винесли ухвалу; 2) дата та місце розгляду заяви, клопотання, матеріалів справи; 3) відомості про особу, яка подало заяву, клопотання або стосовно якого розглянуто матеріали справи; 4)
- Стаття 308. Перегляд у порядку нагляду ухвал арбітражних судів
Коментар до статті 1. У коментованій статті передбачається можливість перегляду в порядку нагляду ухвал арбітражних судів у тих випадках, коли відповідно до АПК РФ вони можуть бути оскаржені окремо від рішень, постанов чи коли зазначені визначення перешкоджають подальшому руху справи (ч. 1 ст. 308 АПК РФ). При цьому застосовуються ті ж правила перегляду, що і при
- Стаття 391. Набрання законної сили ухвали або постанови суду наглядової інстанції
Визначення або постанови суду наглядової інстанції, як і ухвали судів другої інстанції, набирають законної сили з дня їх прийняття і можуть бути оскаржені тільки в порядку нагляду (за винятком постанов Президії Верховного Суду РФ), а також переглянуті за нововиявленими обставинами (див. ст. 392 ЦПК) винесли їх
|