|
У римському праві відкриття спадщини і встановлення спадкоємців здійснювалися в момент смерті спадкодавця.
Право власності на успадковане майно спадкоємці набували не в момент відкриття спадщини, а після його прийняття.
За час між відкриттям спадщини і його прийняттям майно, що входить до спадкової маси, називалося лежачим спадщиною (hereditas iacens), так як спадкове майно нікому не належало. У найдавнішому римському праві таке майно вважалося безхазяйним (res nulljus), тому будь-яка особа, захопивши його і володівши їм рік, ставало власником. Пізніше в класичному праві для усунення посягань лежаче спадщину до прийняття спадкоємцями значилося за померлим, особа якого тривала в спадковому майні.
Прийняття спадщини є односторонньою дією спадкоємців, які свідчили про наявність у них бажання вступити у спадок.
Способи прийняття спадщини:
1) пряме волевиявлення спадкоємців;
2) фактична поведінка особи, яким воно підтверджує прийняття ним спадщини.
У разі відмови від спадщини або небажання його приймати від спадкоємців першої черги було потрібне особливе заяву. Решта спадкоємці мали «право на роздуми» і повинні були висловити своє бажання про прийняття спадщини спеціальним актом або передбачають його. При цьому відсутність цих дій чи заяв говорило про перехід права на прийняття спадщини до наступного спадкоємцю.
Термін для прийняття спадщини в римському праві не був встановлений. Однак прийняття спадщини було регламентованої процедурою. При прийнятті спадщини спадкоємець повинен був скласти опис спадкового майна. Моментом прийняття спадщини вважався момент переходу всіх прав і обов'язків спадкодавця незалежно від часу складання опису і факту її закінчення.
У тих випадках, коли спадкоємець помирав, переживши спадкодавця і не встигнувши прийняти спадщину, його права на спадщину переходили його спадкоємцям. Таке прийняття спадщини в римському праві отримало назву спадкова трансмісія (transmissio).
Спадкування за правом представлення здійснювалося, якщо в момент смерті спадкодавця в живих з числа тих, які сходять родичів залишилися діти від раніше померлого сина чи дочки. Вони набували право на отримання тієї частки, яка дісталася б їх померлим батьку чи матері, якщо б ті пережили спадкодавця.
У тих випадках, коли на спадщину претендували кілька спадкоємців, вони зізнавалися спільними власниками спадщини (співспадкоємцями), але в межах своїх спадкових часток.
|
- § 1. Сутність і правове регулювання спадкування
відкритим (див. абз. 2 п. 2 ст. 1152, п. 3 ст. 1158 ЦК). Враховуючи останнє, ще одним явним підставою є успадкування відумерлого майна, яке, хоча і розглядається в контексті спадкування за законом, відрізняється від спадкування і за заповітом, і за законом: правонаступництво тут, з одного боку, не обумовлено волею спадкодавця, з іншого - є імперативним (ст. 1151 ЦК) і
- Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
відкриття спадщини (тобто не має значення, як довго); b) у порядку реалізації ним переважного права на отримання такого майна; c) у рахунок належної йому спадкової частки (пор. ст. 533 ЦК 1964 р. та ст. 1169 ГК РФ). * (527) Див: Іоффе О.С. Радянське цивільне право: Курс лекцій. Т. 3. Л., 1965. С. 290-291, 294-295. * (528) Детальніше див: Хаскельберг Б.Л., Рівний В.В.
- 87. ВІДКРИТТЯ ТА ПРИЙНЯТТЯ СПАДЩИНИ. Лежачі спадщина. СПОСОБИ ПРИЙНЯТТЯ СПАДЩИНИ. СПАДКОВА ТРАНСМІСІЯ. Спадкування за правом представлення. Співспадкоємців
відкриттям спадщини і його прийняттям спадкове майно не належало ніякій особі - лежаче спадщину (hereditas iacens). У найдавнішому римському праві це майно вважалося безхазяйним (res nullius), будь-яка особа, захопивши речі з лежачого спадщини і провладев ними рік, ставало власником. У більш розвиненому праві лежаче спадщину до прийняття спадкоємцем як би числі за померлим,
- Н
відкриття Н. V, 25, § 2 (3) - с. 205 - 206 - охорона та управління Н. V, 28, § 4 (1 - 2) - с. 257 - 260 - поняття Н. V, 25, § 1 (2) - с. 196 - 197; V, 25, § 2 (1) - с. 199 - прийняття Н. V, 28, § 1 (1) - с. 242 - 243 - приріст частки в Н. V, 28, § 3 (3) - с. 257 - розділ Н. V, 28, § 2 (1 - 2) - с. 249 - 253 - свідоцтво про право на Н. V, 28, § 1 (2) - с. 243; V, 28, § 1 (5) - с. 248 -
- § 2. Спадкодавець, спадкоємці, спадщина
відкриття спадщини і виникнення спадкового правовідносини покоїться на факті смерті (неминучому подію чи судовому рішенні), але не на дії особи. Сказане, однак, не поширюється на фігуру заповідача і заповідальне праводееспособность. Оскільки заповіт - прижиттєва угода, яка до того ж має вчинятися тільки особисто (як раз тому на відміну від цивільної право-і
- § 1. Загальні положення про заповіті
відкриття спадщини, а волевиявлення спадкоємців - лише після цього, тому зазначені волевиявлення не утворюють єдиної дії і, отже, єдиної двосторонньої угоди * (578). М'яко кажучи, непорозумінням тому виглядає спроба одного з публікуються нотаріусів кваліфікувати заповіт офертою, прийняття спадщини - акцептом, а їх сукупність - двосторонньою угодою, з якої
- § 2. Зміст заповіту
відкриття спадщини? Наприклад, згоріла та частина єдиної колекції марок, яка призначалася певного спадкоємцю. У літературі висловлено думку про те, що такий спадкоємець не зможе претендувати на частку в праві на успадковане неподільну річ. Адже заповіт не було змінено, незважаючи на те що за життя заповідача відбулися зміни стану неподільної речі * (625). Це думка слід
- § 4. Виконання і оспорювання заповіту
відкриття спадщини. Оскільки призначений заповіті виконувач духівниці має право висловити свою згоду стати таким протягом місяця, остільки в цей період заповіт не може виконуватися спадкоємцями за заповітом. Слід особливо відзначити, що встановлення в абз. 2 п. 2 ст. 1134 ЦК місячного строку звернення до нотаріуса позбавляє громадянина можливості здійснити виконання заповіту після закінчення
- § 2. Особливості спадкування за законом окремими спадкоємцями
відкриття спадщини або одночасно з спадкодавцем, переходить по праву представлення до його нащадкам, прямо зазначених у законі (п. 1 ст. 1146 ЦК). Інакше кажучи, спадкоємець за правом представлення як би заступає на місце свого померлого предка, який успадковував би в рамках відповідної черги, якби був живий * (740). Спадкування за правом представлення є особливим порядком закликання до
- § 1. Здійснення спадкових прав
відкриття спадщини виникає право на прийняття спадщини. Можливість здійснення даного суб'єктивного цивільного права залежить виключно від волі спадкоємця, який може як реалізувати його, прийнявши спадщину, так і відмовитися від спадщини. Таким чином, виникнення спадкових прав у конкретного спадкоємця пов'язано з таким юридичним фактом, як прийняття спадщини. В
|