|
При спадкуванні спадкове майно зливалося з майном спадкоємця що могло зачіпати інтереси кредиторів померлого спадкодавця, так як у спадкоємця могли бути і свої кредитори, у зв'язку з чим кредитори спадкодавця могли не отримати задоволення своїх вимог. Для захисту інтересів цих кредиторів у преторском едикті існувало право кредиторів вимагати відділення майна, що входить до спадкової маси, від особистого майна спадкоємця.
Крім кредиторів, захист своїх прав та інтересів могли вимагати і спадкоємці. Необхідність в захисті у них могла виникнути, якщо хтось не визнавав їх входять у спадок прав або якщо хтось своєю поведінкою порушував або не визнавав прав цих особи як спадкоємців.
Спадкоємці були вправі пред'явити наступні позови:
1) загальний позов про спадщину (hereditatis petitio) - віндикаційний позов, яка не володіє спадковим майном спадкоємець пред'являв до володіючого ненаследніку, або оскаржує право спадкоємця, або видавав себе за нього, або утримує усебя спадкове майно, що не вказуючи при цьому на своє виправдання ніякого титулу. Згідно senatus consultum Juventianum 129 р. ненаследнік, який сумлінно вірив у своє право, зобов'язаний був видати тільки те, що у нього ще залишилося з спадщини, атакож своє збагачення за рахунок спадщини, але з вирахуванням понесених ним витрат на спадкове майно. Якщо власник спадщини був недобросовісним, то він повинен був видати позивачу все отримане ним з спадщини з усіма плодами і приростами, а також нести відповідальність за винну загибель або псування отриманих цінностей;
2) позов про витребування спадщини - позов, який могло пред'явити особа, яка не визнане мають право на спадщину. За даним позовом відповідало особа, яка втратило володіння спадковим майном, але отримало за нього винагороду, що стало предметом вимоги. За позовом про витребування спадщини поверталося не тільки саме спадщину з усіма приростами, а й все придбане за допомогою спадщини;
3) преторский інтердикт (hereditatis petitio possessoria), за допомогою якого преторский спадкоємець міг захистити свої права і отримати володіння спадщиною;
4) сингулярний позов - позов, що знаходиться в розпорядженні спадкодавця та пред'являється проти осіб, що не оскаржували спадкового права спадкоємця, а не бажали з інших причин повертати спадкове майно або платити по спадкових вимогам.
Пізніше в римському праві була передбачена можливість відібрання у негідного спадкоємця вже прийнятого спадщини, яка в подальшому передавалося або іншим спадкоємцям, або в казну.
|
- Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
захисту ділової репутації юридичних осіб не позбавляє їх права пред'являти вимоги про компенсацію збитків, в тому числі нематеріальних, заподіяних применшенням ділової репутації, або нематеріальної шкоди, що має свій власний зміст (відмінне від змісту моральної шкоди, завданої громадянинові), яке випливає із суті порушеного нематеріального права і характеру наслідків цього
- 89. ЗАХИСТ СПАДКОВИХ ПРАВ
захисті у спадкоємця могла виникнути внаслідок того, що хтось не визнавав тих прав, які входять до складу спадщини, або внаслідок того, що хтось своєю поведінкою порушував або не визнавав права даної особи як спадкоємця. Для захисту своїх спадкових прав спадкоємцю були надані наступні позови про спадщину: - загальний позов про спадщину (hereditatis petitio) - віндикаційний
- § 4. ВІДКРИТТЯ ТА ПРИЙНЯТТЯ СПАДЩИНИ. ЗАХИСТ СПАДКОВИХ ПРАВ
захист забезпечувалася цивільними позовами. Значення загального (генерального) позову мало petitio hereditatis - вимога про спадщину. Ця вимога пред'являлося з приводу як речей, так і правочинів, що входили до складу спадкового майна. Особи, віднесені до розряду спадкоємців завдяки діяльності претора, захищалися за допомогою преторського інтердикту, який називався quorum bonorum.
- § 4. Захист прав та інтересів підприємців в інших судових установах
захист і відновлення інтересів громадян. Разом з тим при розгляді цивільних справ за участю індивідуальних підприємців і комерційних організацій суди загальної юрисдикції в рівній мірі забезпечують захист і відновлення порушених інтересів підприємців. У всякому разі процесуальні гарантії та права в судах загальної юрисдикції є загальними, єдиними як для громадян, так і для
- § 1. Цивільне законодавство в системі нормативного (публічного) регулювання цивільних відносин
захисту життя і здоров'я людей, охорони природи і культурних цінностей (п. 3 ст. 1 ЦК). Так, у світлі планованих реформ дію законодавства про гральний бізнес може бути обмежене спеціальними географічними територіями, в яких тільки й дозволено здійснення такого бізнесу. Інші закони, що містять норми цивільного права, в залежності від федерального чи регіонального рівня їх
- § 2. Цивільне право як навчальна дисципліна
захистом цивільних прав, засновані на правовому матеріалі, який міститься в різних підрозділах ГК; правовідносини, що виникають з дій в чужому інтересі без доручення (гл. 50 ЦК), розглядаються не в ряду договірних зобов'язань, як вони розташовані в ГК, а в темі, присвяченій зобов'язанням з односторонніх дій; спадкове право вивчається після права інтелектуальної
- § 1. Основні правові системи сучасності
захисту ("позови"), що включали правила зобов'язально-правового і навіть процесуально-правового характеру. Вона розрахована на порівняно мало розвинену диференціацію. За цією системою побудований відомий Цивільний кодекс Франції 1804 (Кодекс Наполеона), фактично поклав початок романської системі цивільного права (сприйнятої з деякими змінами в Італії, Іспанії, Португалії та інших
- § 3. Основні інститути цивільного права зарубіжних держав
захист в області деліктних відносин, а також в області спадкового права. У праві власності дитина, зачата, але ще не народжена, розглядається як народженого, якщо це веде до його користь. Неповнолітні - особи до 18 років - не є повною мірою дієздатними. Загальне право не знає інституту емансипації. Шлюби між особами, які не досягли 16-річчя, недійсні.
- § 3. Види цивільних правовідносин
захисту; для звернення за захистом встановлено різні позовні строки тощо Абсолютні і відносні правовідносини. Залежно від суб'єктного складу * (131) цивільні правовідносини поділяються на абсолютні і відносні. В абсолютних правовідносинах уповноваженій особі протистоїть невизначений коло зобов'язаних осіб - всі так звані треті особи. У таких правовідносинах управомоченное
- § 1. Громадяни як суб'єкти права
захисту основ конституційного ладу, моральності, здоров'я, прав і законних інтересів інших осіб, забезпечення оборони країни і безпеки держави (п. 2 ст. 1 ЦК). Обмеження окремих прав і свобод із зазначенням меж і терміну їх дії можуть встановлюватися в умовах надзвичайного стану та у відповідності з федеральним конституційним законом для забезпечення безпеки громадян
|