Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоЦивільне право → 
« Попередня Наступна »
Є. Н. Абрамова, Н. Н. Аверченко, Ю. В. Байгушева. Цивільне право: підручник: у 3-х томах
Том 1, частина 1., 2010 - перейти до змісту підручника

§ 2. Цивільне право як навчальна дисципліна

Завдання цивільного права як навчальної дисципліни. Навчальна дисципліна "Цивільне право" є однією з базових, читаних в юридичних вузах. По складності і різноманіттю досліджуваного матеріалу, обсягом виділяються на неї годин і, головне, за своєю значимістю у формуванні у студентів юридичного мислення дана дисципліна значно перевершує інші вивчаються студентами курси.
Традиційно основним предметом цивільного права як навчальної дисципліни вважається цивільне право як галузь права і галузь законодавства. Безумовно, в ході навчання студенти повинні не тільки отримати уявлення про зміст всіх інститутів цивільного права, а й засвоїти базові норми і найважливіші правила чинного цивільного законодавства. Тому як у навчальній літературі, так і на лекціях і практичних заняттях висвітлюються засади цивільно-правового регулювання.
Однак знати досконало весь правовий масив цивільно-правових норм неможливо. До того ж в окремих своїх частинах він схильний до частих змін, встежити за якими теж непросто. У зв'язку з цим завданням навчання цивільному праву є не заучування цивільно-правових норм, а вироблення у студентів навичок самостійної роботи з правовим матеріалом і розуміння логіки цивільно-правового регулювання.
Останнє можливо, якщо основний акцент у навчанні робиться на вивченні результатів, досягнутих наукою цивільного права. Іншими словами, студенти, - а в майбутньому практикуючі юристи, - лише тоді зможуть вільно орієнтуватися в чинному законодавстві, коли засвоять поняття, принципи, правові конструкції, концепції, теорії і т.п., вироблені наукою цивільного права. Юрист, який володіє цими знаннями, запас яких, звичайно, повинен постійно поповнюватися, не буде страшний змін у законодавстві, оскільки здатний їх швидко освоїти і правильно застосовувати на практиці. Тому велику помилку роблять ті студенти, які в процесі навчання нехтують цими знаннями, вважаючи їх відірваними від практики.
Важливим завданням цивільного права як навчальної дисципліни є, далі, прищеплення студентам навичок правозастосування. Це особливо важливо зараз, коли багато студентів, в тому числі денних відділень, поєднують навчання у вузі з роботою за профілем майбутньої спеціальності * (93). Коли на лекціях говориться одне, а на практиці студенти стикаються зовсім з іншим, це призводить до правового нігілізму і підриває інтерес до навчання. Тому викладачеві завжди потрібно аналізувати проблеми, що виникають на практиці, розкривати її протиріччя і недоліки. Зараз, коли рішення багатьох судів маються на правових базах і доступні для вивчення, незнання практики навряд чи може бути перепрошувальним.
В ході практичних занять студенти повинні навчитися самостійно застосовувати правові норми до різних життєвих ситуацій. Для цього існують практикуми, містять казуси, засновані, як правило, на реальних судових і інших справах * (94). Вирішуючи ці казуси в якості домашнього завдання і обговорюючи рішення в аудиторії, студенти вчаться орієнтуватися в законодавстві, обгрунтовувати свою позицію у справі, парирувати аргументи протилежної сторони і т.п., тобто готуються до того, чим належить у майбутньому займатися більшості з них. Тому навряд чи правильно роблять в тих вузах, де практичні заняття перетворюють на подобу шкільних уроків, на яких студенти не вирішують завдання, а переказують почуте на лекціях чи прочитане в підручнику.
Ефективною формою практичного навчання є юридичні клініки, що існують при багатьох вузах і факультетах. Працюючи в клініці і консультуючи (під керівництвом і контролем викладачів) незаможних громадян, студенти не лише вчаться застосовувати закон, а й отримують необхідні навички спілкування з клієнтами, складання юридичних документів і т.п.
В останні роки велике поширення в юридичних вузах отримали дистанційне навчання, тестування, написання рефератів та ін. Всі ці способи корисні, однак не повинні підміняти основні методи навчання.
Система курсу цивільного права. Відповідно до традиції вітчизняного правознавства курс цивільного права охоплює всі інститути цивільного права і підрозділяється на дві частини - Загальну і Особливу. Кожна з частин курсу розрахована на річне вивчення, хоча обсяг Особливої ??частини значно перевищує обсяг Загальної частини.
Система курсу в основному збігається з системою цивільного права як галузі права. У цьому можна легко переконатися, порівнявши зміст більшості вузівських підручників з цивільного права зі структурою Цивільного кодексу * (95). Даний підхід забезпечує послідовне вивчення цивільного права, рух від загального до приватного, допомагає краще зрозуміти логіку побудови громадянського права як галузі права. Разом з тим система курсу не копіює систему галузі, відступаючи від неї за низкою моментів.
По-перше, в курсі цивільного права є теми, у яких немає відповідних коррелянтов в системі галузі цивільного права. Такі, зокрема, теми, присвячені предмету і методу цивільного права, його джерел, цивільних правовідносин і ін
По-друге, послідовність вивчення окремих тем курсу не завжди збігається з розташуванням нормативного матеріалу у ЦК. Наприклад, теми курсу, пов'язані із здійсненням та захистом цивільних прав, засновані на правовому матеріалі, який міститься в різних підрозділах ГК; правовідносини, що виникають з дій в чужому інтересі без доручення (гл. 50 ЦК), розглядаються не в ряду договірних зобов'язань, як вони розташовані в ГК, а в темі, присвяченій зобов'язанням з односторонніх дій; спадкове право вивчається після права інтелектуальної власності тощо Подібні відступи від системи ДК чи виправдані методичними міркуваннями, або продиктовані спільністю розглянутих у відповідних темах правових явищ.
По-третє, структурні підрозділи навчального курсу (частина, розділ, тема) не завжди збігаються з тими підрозділами, з яких складається ГК (частина, розділ, підрозділ, розділ). Так, в Загальній частині курсу цивільного права традиційно вивчається не тільки нормативний матеріал, що міститься в розд. I "Загальні положення", а й той, який поміщений в розд. II "Право власності та інші речові права" і розд. III "Загальна частина зобов'язального права". Як бачимо, Загальна частина курсу збігається за обсягом з Частиною першою ГК.
У Особливої ??частини курсу, крім самого великого розд. IV ГК "Окремі види зобов'язань", вивчаються положення розд. V "Спадкове право" та VII "Права на результати інтелектуальної діяльності та засоби індивідуалізації", які були прийняті у складі частин другої, третьої і четвертої ЦК. Навпаки, положення розд. VI "Міжнародне приватне право" вивчаються в рамках однойменної навчальної дисципліни.
Значний обсяг Особливої ??частини курсу цивільного права, окремі теми якій, зокрема житлове, авторське, спадкове право, делікти та ін, порівнянні за обсягом досліджуваного матеріалу з багатьма самостійними навчальними дисциплінами, ставить перед студентами складну задачу з його освоєння.
Проте відмова від викладання у вузах Особливої ??частини цивільного права і заміна цього курсу декількома самостійними дисциплінами (житлове, страхове, транспортне, банківське право тощо), як це практикується у вузах багатьох зарубіжних країн , навряд чи були б виправдані. Лише при вивченні цивільного права в цілому формується порівняно повне, а не уривчасте уявлення про громадянське право. Надалі воно може заглиблюватися в окремих напрямках при читанні спецкурсів з окремих розділів і тем курсу цивільного права.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " § 2. Цивільне право як навчальна дисципліна "
  1. ВСТУП
    громадянським суспільством. Досягнення основної мети цих реформ - підвищення ефективності діяльності органів влади, яке неможливе без забезпечення їх відкритості та доступності для громадян і юридичних осіб та результативної взаємодії з інститутами громадянського суспільства. Президент РФ у посланні Федеральним Зборам РФ на 2005 р. підкреслював: "Бути з суспільством у відповідальному діалозі -
  2. § 3. Джерела муніципального права.
    Цивільного права. М ., 1950. Великий внесок у розробку питань організації та діяльності місцевих органів радянської влади внесли такі вчені, як І.А. Азовкін, С.А. Авакьян, Г.В. Барабашев, А.А. Безуглов, В.І. Васильєв , Р.Ф. Васильєв, Л.А. Григорян, А.І. Кім, О.Е. Кутафін, А.І. Лук'янов, А.І. Лепепшін, В.А. Пертцік, А.Я. Слива, Н . Г. Старовойтов, Ю.А. Тихомиров, Я.М. Уманський, В.І.
  3. Бушев А.Ю., Міст О.А., Вещунова Н.Л. та ін . Комерційне право. Том 1, 1998
    цивільному праву. Це пояснюється концептуальним підходом авторів до розуміння комерційного права як складової частини цивільного (приватного) права. Водночас, оскільки предметом вивчення в курсі комерційного права є особливості правового регулювання відносин, що складаються між підприємцями або за їх участю, автори підручника прагнули виявити і висвітлити головним чином
  4. § 1. Поняття комерційного права
    цивільно-правового регулювання , що виникають між підприємцями [1] або з їх участю, потребували особливому правовому регулюванні. Вони й склали предмет регулювання комерційного права. Нині це знайшло однозначне закріплення в п. 1 ст. 2 ЦК: [2] «Цивільне законодавство регулює відносини між особами, які здійснюють підприємницьку діяльність, або з їх
  5. § 2. Розрахунки і кредитування
    цивільно-правову при-Комерційне право. Ч. I. Під ред. В . Ф. Попондопуло, В.Ф. Яковлевої. - СПб., С.-Петербурзький університет, 1997. С. 315 роду. Всі договори, укладені в сфері розрахунків і кредитування, можуть бути об'єднані в одну групу як спеціальні договори, що обслуговують фінансові операції і грошовий оборот. Різноманітність фінансових операцій зумовлює різноманітність
  6. Глава 3. Цивільне право як наука і навчальна дисципліна
    право як наука і навчальна
  7. Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
    громадянське право (за вид. 1902 р.). В 2 ч. М., 1997. Ч. 1. С. 33; Покровський І . А. Історія римського права (за вид. 1917 р.). СПб., 1998. С. 129; Дождев Д.В. Римське приватне право. М., 1996. С. 1. * (3) Див: Шершеневич Г.Ф. Загальна теорія права (за вид. 1910-1912 рр..). У 2 т. М., 1995. Т. 2. С. 165. * (4) Детальніше див: Новицький І.Б. Історія радянського цивільного права. М., 1957. С. 25 і слід.;
  8. Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
    цивільне право. В 2 ч. М ., 1997. Ч. 2. С. 225. * (6) Див: Покровський І.А. Указ. соч. С. 423-424. * (7) Див: Новицький І.Б., Лунц Л. А. Загальне вчення про зобов'язання. М., 1950. С. 133 (автор глави - І.Б. Новицький). * (8) Детальніше див: Рівний В.В. Договір купівлі-продажу (нарис теорії). Іркутськ, 2003. С. 59-79. * (9) "Зобов'язання, - вчив Гай, - виникають шляхом простого угоди між
  9. § 1. Поняття і принципи сімейного права
    цивільного права. Крім предмета і методу, необхідний додатковий критерій, який доводив би певну самостійність сімейного права. З усіх висловлених в літературі пропозицій, на наш погляд, найбільшої підтримки заслуговує ідея виділення суб'єктного складу учасників відносин, регульованих сімейним правом, як додаткового ознаки індивідуалізації сімейного
  10. ПЕРЕДМОВА ДО ТРЕТЬОГО ВИДАННЯ
    цивільному праву представляє собою стабільний університетський курс цієї основоположної юридичної дисципліни, зміст і структура якого випробувані багаторічною практикою її викладання на юридичному факультеті Московського державного університету ім. М.В. Ломоносова. Підручник підготовлено авторським колективом кафедри цивільного права МГУ відповідно до розробленої ним же