Головна
ГоловнаКонституційне, муніципальне правоКонституційне право → 
« Попередня Наступна »
Під редакцією професора В.В.Маклакова. ІНОЗЕМНЕ КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО, 1996 - перейти до змісту підручника

Глава 3. Політичні інститути та конституційне право Франції

У повоєнний час Франція пройшла два етапи у своєму конституційному розвитку. Перший етап 1946-1958 рр.. - Період Четвертої республіки - характеризувався спочатку широким демократичним підйомом після Другої світової війни, при-вели до прийняття найбільш демократичної конституції за всю історію країни. Після вступу в силу основного зако-на 1946 фактично встановлений політичний режим став суперечити формальним положенням цього акта. Путч в Алжирі 1958 був використаний для встановлення нового державного правопорядку. Перехід до П'ятій республіці явив-ся логічним завершенням подій і відображенням нового співвідношення політичних сил. Протягом існування Четвертої республіки існувала політична нестабільність, часта зміна урядів, відсутність стійкої парламентської більшості в Національних зборах.
Події в Алжирі і загроза громадянської війни в самій Франції спричинили ухвалення парламентом 1 червня 1958 закону про наділення генерала Ш.де Гоплит повноваженнями з вироблення конституції. У законі було вказано декілька обов'язкових умов: основний закон має бути вироблений урядом з наступною передачею на референдум. Парламент утворював Консультативний комітет, в якому дві третини місць належали парламентарям. Крім цих, формальних умов в законі від 1 червня 1958 містилися вимоги по суті: загальне голосування повинно залишатися джерелом влади, а законодавча і виконавча влада мають бути похідними від такого голосування; в конституції має бути реалізований принцип поділу влади - законодавча і виконавча влади повинні бути відокремлені один від одного, а судова влада - повинна залишатися незалежною з тим, щоб забезпечувати дотримання прав і свобод, що містяться в преамбулі конституції 1946 р. і в Декларації прав людини і громадянина 1789 р. Нарешті, уряд повинен нести відповідальність перед парламентом; останній принцип - конституція повинна дозволити організувати відносини між Францією і народами її колонії.
Делегований спосіб створення конституції суперечив основним французьким традиціям вироблення основного за-кону; всі республіканські конституції країни розроблялися парламентськими установами. Після розробки проекту співробітниками Ш.де Гоплит, обговорень в Консультативній конституційному комітеті і в Раді міністрів конституція б-ла передана на референдум і схвалена на ньому 28 жовтня 1958 Цей акт поклав початок періоду П'ятої республіки; вона стала 17-ою з 1789 г . і основним законом 22-го за рахунком політичного режиму в країні. Перший абзац статті 91 конституції надав уряду право протягом чотиримісячного терміну з моменту промульгації цього акту приймати всі заходи законодавчого характеру, необхідні для застосування конституції і функціонування державної влади. Цей період закінчувався опівночі 4 лютого 1959 За вказаний час уряд прийняв 296 ордонансов, деякі з яких були необхідні на момент видання, але багато могли бути затребувані тільки в майбутньому. У результаті такої делегації була створена нормативна база для існування П'ятої республіки, заснований новий конституційний режим.
***
Для Франції завжди був характерний політичний плюралізм. У країні діють кілька десятків політичних пар-тій; вони виникають на політичній сцені, занепадають, зникають, зливаються, блокуються, змінюють орієнтацію і на-звання. Статус партій вперше у французькій конституційній історії був позначений в основному законі 1958: "Політі-етичні партії і угруповання сприяють вираженню думці голосуванням. Вони створюються і здійснюють свою діяль-ність вільно. Вони повинні поважати принципи національного суверенітету і демократії". На відміну від інших країн пар-тії у Франції не володіють якими специфічними юридичними ознаками, що відрізняли б їх від інших асоціацію-ціаціямі і об'єднань. Правове становище партій підпадає під загальний режим асоціацій. Партії утворюються вільно шляхом подачі декларації в адміністративні органи. Свобода утворення політичних партій визнана Конституційним радою у вирішенні від 16 липня 1976 р. в якості "основного принципу, визнаного законами Республіки". Вільне створення - освіта без будь-якого дозволу. Асоціації, в тому числі і партії, які не зареєстровані відповідно до встановленої процедури, не володіють будь-якої юридичної правоздатністю, хоча при деяких надзвичайних обставинах така правоздатність визнається судовими органами. Іншими словами, не зареєстровані асоціації по загальному праву не користуються правами юридичної особи.
Можна назвати лише кілька найбільш великих політичних партій, діючих на французької політичної сце-ні. Французька соціалістична партія, заснована в 1920 р., реорганізована в 1971 р., входить до Соціалістичного ін-тернаціонал; вона включає близько 180 тис. членів. Рух лівих радикалів, створене в 1972 р., об'єднує близько 30 тис. членів. Французька комуністична партія, заснована в 1920 р., налічує близько півмільйона членів. Буржуазна партія - Об'єднання на підтримку Республіки - заснована в 1958 р.; вона об'єднала прихильників генерала Ш.де Гоплит; вклю-сподівається близько 900 тис. членів. Представляє інтереси середньої і великої буржуазії Республіканська партія утворена в 1966 р. (близько 160 тис. членів). Правоцентристська буржуазна партія "Центр соціальних демократів" утворена в 1976 р. і має 30 тис. членів. Ультраправий Національний фронт заснований в 1972 р. - налічує в своїх рядах 25 тис. прихильників. На загальних виборах 1993 р. в Національні збори брало участь близько 40 дрібніших партій, включаючи партії Корсики і заморських департаментів.
Після численних скандалів декількома законами в 1988 і 1990 рр.. були введені обмеження на фінансування політичних партій з боку приватних осіб і норми про державну підтримку партій. Фінансування з боку держа-ви розподіляється на дві частини: одна - для партій і політичних угруповань, які виставили у Франції (виключаючи заморські департаменти і території) кандидатів щонайменше в 75 виборчих округах при обранні Національних зборів, і друга частина - фінансування партій та угруповань , представлених у парламенті залежно від чисельності їх фракції. Контроль за фінансуванням покладено на Національну комісію за контролем рахунків по виборчій кампанії і на виборах. У разі, якщо політична партія не опублікує своїх фінансових звітів, то вона позбавляється права на державну субсидію в наступному році.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " Глава 3. Політичні інститути та конституційне право Франції "
  1. Глава 1. Політичні інститути та конституційне право США
    інститути та конституційне право
  2. Глава 8. Політичні інститути та конституційне право Японії
    інститути та конституційне право
  3. Глава 9. Політичні інститути та конституційне право Індії
    інститути та конституційне право
  4. Глава 13. Політичні інститути та конституційне право Польщі
    інститути та конституційне право
  5. Глава 2. Політичні інститути та конституційне право Великобританії
    інститути та конституційне право
  6. Глава 12. Політичні інститути та конституційне право Китайської Народної Республіки
    інститути та конституційне право Китайської Народної
  7. Під редакцією професора В.В.Маклакова. ІНОЗЕМНЕ КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО, 1998

  8. Глава 8. Захист політичних прав і свобод Конституційним Судом
    політичних прав і свобод Конституційним
  9. 35. Який статус політичних інститутів Європейського Союзу?
    Політичним інститутам Союзу прийнято відносити ті з них, які розробляють і здійснюють політику Союзу: Європейський парламент, Раду та Комісію. У цій якості їх протиставляють "неполітичним" інститутах (Суд, Рахункова палата), які в ході прийняття рішень повинні керуватися нормами права, стояти "поза політикою". Саме від злагодженої, скоординованої роботи трьох
  10. Глава 6. ПАРТІЙНІ СИСТЕМИ ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН
    політичних системах зарубіжних країн політичні партії займають одне з найважливіших місць. Сам термін "партія" походить від латинського pars - частина, що стосовно до політичної системи означає групу однодумців, що мають одну спільну мету. З посиленням ролі партій у політичному процесі, із зростанням їх організованості партії стали розглядатися як свого роду соціальний механізм, де
  11. Конституція Російської Федерації
    конституційного ладу (ст.ст. 41 - 48) Глава 7. Державний устрій (ст.ст. 49 - 53) Глава 8. Особливі форми державного управління (ст.ст. 54 - 55) Глава 9. Правова система (ст.ст. 56 - 58) Розділ третій. Влада (ст.ст. 59 - 105) Глава 10. Законодавча влада (ст.ст. 59 - 73) Глава 11. Виконавча влада (ст.ст. 74 - 84) Глава 12. Судова влада (ст.ст. 85 - 95) Глава
  12. Глава Основні віхи конституційного розвитку Росії
    глава присвячена історії, зробимо огляд конституційного регулювання у відповідні
  13. Глава 16. Середньовічне держава у Франції
    політичні форми, в яких вона протікала, набували найбільш яскраві й типові риси. Французький феодалізм в цілому дає нам класичні зразки того, як глибинні зміни в економічній та політичній структурі суспільства тягнуть за собою неминучу і закономірну зміну форм організації держави. Відповідно н історія середньовічного держави у Франції може бути розділена на
  14. Контрольні запитання до розділу 8
    конституційного контролю. 10. Основні моделі конституційного правосуддя. 11. Процедури формування складу конституційних судів. 12. Форми здійснення контролю за конституційністю
  15. Глава 15. Політичні інститути та конституційне право Болгарії
    політичної сис-теми цієї країни і перетворенню конституційного права. У травні 1989 р. були внесені зміни до діяло раніше законодавство про громадянство, паспорти і ряд інших нормативних актів, що призвело до істотного розширення правового статусу болгарських громадян. Закон про зміну конституції від 15 січня 1990 виключив положення про керівну роль Болгарської