| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
1. ПОНЯТТЯ І СУТЬ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ |
||
|
Партії існували і в Стародавній Греції, і в Стародавньому Римі, і в Середні століття, але, як правило, лише там, де режим управління державою мав скільки виражені демократичні ознаки. Лише за цих умов партії могли висловлювати якісь соціальні інтереси. За визначенням в силу свого часткового в масштабі суспільства характеру партії існують і діють як такі лише за наявності суперників - інших партій, що змушує їх аналізувати різні соціальні інтереси, формулювати і відстоювати ці інтереси, набуваючи таким чином в різних верствах суспільства прихильників. В умовах же деспотичних, абсолютистських, тоталітарних режимів існування нормальних партій неможливо; тут формуються лише неформально діючі групи впливових сановників, засновані на спільності їх особистих (кар'єрних і т. п.) інтересів. Політичні партії в сучасному розумінні цього терміна вперше виникли в Європі в безпосередньому зв'язку з буржуазними революціями, в ході яких створювалося народне представництво - система влади народу, здійснюваної через виборних представників. Спочатку в партії об'єднувалися, з одного боку, прихильники монарха і феодалів, а з іншого - захисники рівноправності і політичної свободи. Згодом стали з'являтися партії, що відстоюють інтереси окремих соціальних і регіональних груп суспільства. З посиленням класової диференціації, поглибленням соціальних суперечностей, у міру залучення в політику все більш широких верств суспільства роль партій зростала, і вони стали основним суб'єктом політики і необхідним елементом демократичної державності. Від інших громадських об'єднань, що діють на політичній арені (груп тиску, професійних і підприємницьких спілок тощо), партії відрізняються тим, що відкрито борються за місця в парламенті та уряді, що дають можливість здійснювати управління державою, а через нього - всім суспільством. Політичні партії відіграють найважливішу роль у суспільно-політичного і державного життя, будучи одним з центральних компонентів політичної системи. З боротьбою між ними пов'язано вирішення питання про політичну владу - її приналежності, використанні, способах і формах здійснення. Партії беруть активну участь в політичному житті на всіх стадіях політичного процесу: у виборах, формуванні органів держави, прийнятті політичних і державних рішень, їх реалізації. Прихильники партії, які голосують за висунутих нею кандидатів на виборах до державних органів, утворюють її електорат (від англ. «Elector», франц. «Electeur» - «виборець»). Ті соціальні верстви або регіональні спільності, до яких належить основна маса електорату, складають соціальну базу партії. У країнах зі стабільними суспільними відносинами (наприклад, у Швейцарії, Нідерландах) електорат окремих партій спирається не стільки на специфічність їх програм і способів діяльності, скільки на місцеві та сімейні традиції: нинішнє покоління голосує за певну партію за прикладом батьків і дідів. Сутність політичних партій найбільше виявляється в їх цілях і функціях. Демократична партія прагне забезпечити ефективне функціонування всієї політичної системи країни, узгодження і реалізацію інтересів різних верств суспільства, стабільність існуючого ладу при збереженні його динаміки і здатності до саморегулювання і саморозвитку. Зрозуміло, особливу увагу вона приділяє реалізації інтересів тих суспільних груп, чиї голоси привели її до влади, але щоб уникнути соціальних конфронтацій їй доводиться в тій чи іншій мірі рахуватися з інтересами і інших суспільних груп. Тому зазвичай не можна розглядати партію, особливо правлячу, як простого ставленика однієї суспільної групи. Зустрічаються, правда, партії, які заради інтересів вузьких груп суспільства або навіть своїх власних готові жертвувати чим завгодно, які рвуться до влади за будь-яку ціну, але звичайно в нормальному демократичному політичному процесі такі партії успіху не мають і схильні вдаватися до антиконституційних засобам досягнення своїх цілей. Опції політичних партій суть основні сторони або напрями їх діяльності, зумовлені стоять перед ними цілями і завданнями *. Серед цих функцій можна виділити наступні. * Див: Марченко М.Н. Політична система сучасного буржуазного суспільства. М.: Изд-во МГУ, 1981. С. 184. Вихідний пункт діяльності будь-якої політичної партії - розробка політичного курсу, спрямованого на вирішення існуючих у суспільстві проблем. З цією метою з партійних активістів і залучених фахівців створюються ініціативні групи, комітети, комісії, громадські ради, «мозкові трести» і т.п. Викладені в програмних документах політичної партії стратегія і тактика через її практичну діяльність стають передумовою поширення її впливу на виборців. На цьому етапі виявляється функція рекрутування нових членів, виховання активістів, мобілізації виборців на підтримку партійних кандидатів, підбір лідерів і просування їх на керівні посади в органах держави і масових громадських організаціях. Найбільш важлива функція - участь партії у формуванні та контролі за діяльністю органів влади. Наявність політичних партій, участь їх у виборах державних органів дозволяють мирно вирішувати соціальні конфлікти. Це створює сприятливі умови для зміни в необхідних випадках урядів, для підтримки відомого професіоналізму політичних діячів, а тим самим забезпечує ефективність державного управління суспільством. При демократичних режимах діє здорова, що підштовхує до самовдосконалення та саморозвитку конкуренція між правлячими партіями та опозиційними. Останні розробляють і пропонують на суд громадськості альтернативні програми національного розвитку, критикують помилки в діяльності уряду і зловживання, спонукаючи тим самим уряд шукати все більш вдалі способи вирішення існуючих у суспільстві проблем. Характерним прикладом може служити практика Великобританії, Індії та ряду інших країн, де опозиційні партії формують «тіньові кабінети», члени яких оплачуються з державної скарбниці і володіють деякими привілеями діючих міністрів. Виступаючи представниками своїх соціальних баз, партії сприяють укладенню того «суспільного договору» (Ж.-Ж. Руссо), на якому грунтується стабільність цивілізованого суспільства, - того, що ми називаємо конституційним ладом. Це одна з найважливіших соціальних цінностей для людини. В умовах становлення національних держав політичні партії нерідко здійснюють функцію національної інтеграції. Ця функція добре ілюструється діяльністю в 40-ті - 60-ті роки партії Індійський національний конгрес, що виступала в період боротьби за національну незалежність об'єднуючим центром індійського суспільства. Майже всі сторони діяльності будь-якої партії пронизує ідеологічна функція. Суть її полягає в наданні ідейного впливу на своїх членів і прихильників, в пропаганді своїх цінностей, свого світогляду, у створенні сприятливого для своєї діяльності соціально-психологічної атмосфери в країні. Політичні партії реалізують абсолютно необхідну для демократичного здійснення державної влади комунікативну функцію. Вона полягає у встановленні і підтримці ефективного зворотного зв'язку між правлячими верхами і суспільством в цілому в інтересах контролю за розвитком політичної ситуації та своєчасного реагування на її зміни. Тут велике значення мають контрольовані партіями засоби масової інформації. Нерідко партії створюють консультативні комітети, клуби, групи підтримки, молодіжні та культурні громадські центри, ведуть велику політико-пропагандистську роботу, проводять масові мітинги, лекції, бесіди, підтримують постійні особисті контакти партійних активістів з виборцями. Ці канали забезпечують уряд і партійне керівництво інформацією про становище і думках народу і дозволяють на ці думки ефективно впливати. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 1. ПОНЯТТЯ І СУТЬ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ " |
||
|
||