Головна
ГоловнаКримінальне, кримінально -процесуальне правоКримінальне право → 
« Попередня Наступна »
Людмила Іногамова-Хегай, Олексій Рарог, Олександр Чуча. Кримінальне право Російської Федерації. Особлива частина. Підручник, 2008 - перейти до змісту підручника

Посягання на життя державного чи суспільного венного діяча (ст. 277 КК).

Безпосередніми об'єктами цього злочину є не тільки основи політичної системи Російської Федерації, а й життя державного чи громадського діяча (додатковий об'єкт).
Потерпілим при вчиненні розглядуваного злочину може бути тільки державний чи громадський діяч. До державним діячам належать керівники та інші посадові особи вищих органів законодавчої, виконавчої котельної, судової влади, а також прокуратури як на федеральному

рівні, так і на рівні суб'єктів Російської Федерації (Прези-дент РФ, депутати Державної Думи і члени Ради Феде-рації, члени Уряду РФ, керівники федеральних відомств і служб, особи, що займають аналогічні посади в органах влади суб'єктів РФ, прокурори, федеральні судді і т.д.). Під громадськими діячами розуміються керівники і ак-тивні функціонери політичних партій, громадських движ-ний, фондів, професійних та інших спілок на федеральному чи регіональному рівнях.
Об'єктивна сторона злочину характеризується в законі як посягання на життя державного чи суспільно-го діяча. Це поняття стосовно до посягання на життя працівника міліції або народного дружинника (ст. 1912
КК 1960 р.) було роз'яснено Пленумом Верховного Суду СРСР
в постанові від 22 вересня 1989: «Під посяганням на життя належить розглядати вбивство або замах на вбивство ...» 1. Таке ж тлумачення поняттю посягання на
життя дав Пленум Верховного Суду РРФСР в постанові від
24 вересня 1991 (у редакції постанови Пленуму Верхов-
ного Суду РФ від 21 грудня 1993 р.).
Склад цього злочину є формальним; посягань-будівництві на життя державного чи громадського діяча визнається закінченим з моменту вчинення суспільно небезпечних дій, спрямованих на позбавлення потерпілого жит-ні, причому фактичне заподіяння йому смерті охоплюється складом розглядуваного злочину і не змінює юридиче-ської сутності діяння.
Суб'єктивна сторона аналізованого злочину характе-ризуется прямим умислом: особа усвідомлює, що посягає на життя не приватної особи, а саме державного чи громадського діяча у зв'язку з його державною чи громадською діяч-ністю, передбачає неминучість або можливість настання смерті потерпілого і бажає її настання. При цьому винний або переслідує спеціальну мету (припинити державну чи іншу політичну діяльність потерпілого), або керується спеціальним мотивом (помститися потерпілому за зазначену діяльність).
1 Див: Судова практика у кримінальних справах. М., 2005. С. 101.

Мета припинення державної або іншої політичної діяльності потерпілого означає прагнення фізично уст-поранити політичного супротивника або реального конкурента в боротьбі за вищі пости в органах державної влади, в інших державних органах та установах, а також в руко- водящих органах політичних партій, громадських рухів та об'єднань.
Мотив помсти за державну чи іншу політичну діяльність потерпілого полягає в прагненні висловити недо-вольство цією діяльністю шляхом фізичного знищення державного чи громадського діяча. Зокрема, помста за зазначену діяльність може проявитися у прагненні отом-стить за програш винного (або підтримуваних ним сил) у політичній боротьбі, за викриття, зроблені потерпілим в ході політичної боротьби або на виконання службового або громадського обов'язку, і т.д.
Саме такі цілі і мотиви надають розглянутого злочином цілеспрямований характер, що виключає можли-ність його вчинення з непрямим умислом. Якщо вбивство дер-жавного або громадського діяча скоєно з іншою метою або з інших мотивів, ніж зазначені у диспозиції ст. 277 КК, діяння кваліфікується за ст. 105 КК.
Суб'єкт цього злочину - особа, яка досягла віку
16 років. Якщо це діяння вчинено особою у віці від 14 до
16 років, то відповідальність настає за п. «б» ч. 2 ст. 105 КК.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " Посягання на життя державного чи суспільного венного діяча (ст. 277 КК). "
  1. Посягання на життя співробітника правоохоронно-го органу (ст. 317 КК).
    Основним безпосереднім об'єктом злочину є законна діяльність співробітників пра-воохранітельних органів і військовослужбовців з охорони гро-венного порядку та забезпечення громадської безпеки. В якості додаткового безпосереднього об'єкта виступила-Пает життя зазначених осіб, а також їх близьких. Потерпілими можуть бути: а) співробітник правоохоронно-го органу; б)
  2. § 1. Поняття та юридичне значення об'єкта злочину
    Проблема об'єкта злочину має у кримінальному праві надзвичайно велике значення. Встановлення об'єкта дає мож-ливість визначити соціальну та юридичну сутність пре-ступления, виявити суспільно небезпечні наслідки, пра-вильно вирішити питання про межі дії кримінально-правової норми, кваліфікації діяння і відмежування його від суміжних злочинів. Досить відзначити, що ще
  3. § 2. Класифікація об'єктів злочину
    У теорії кримінального права прийнято класифікувати об'єктивним ти злочину за двома підставами: за ступенем спільності ох-ранить законом відносин і за значенням об'єкта для квали-фікації конкретного злочину. Перша класифікація здійснюється «по вертикалі», а другий - на одному і тому ж рівні узагальнення, тобто «По горизонталі». «По вертикалі», залежно від ступеня спільності
  4. § 1. Загальні початку призначення покарання
    Покарання як одна з форм реалізації кримінальної відпові-ності, міра державного примусу застосовується до особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, передбачене Кримінальним кодексом. Покарання певного виду та розміру повинне в максимальному ступені сприяти досягненню її цілей, викладених у ст. 43 КК, і насамперед виправлення осуж-денного. Одночасно з цим воно не
  5. § 1. Поняття комерційного права
    Підприємницька діяльність і відносини, регульовані комерційним правом. Відродження комерційного права в Росії нерозривно пов'язане з її переходом до ринкової економіки. На рубежі 80-90-х років відбулися глибокі зміни у правовому регулюванні економічної діяльності. Було легалізовано підприємництво. Відносини, що є предметом цивільно-правового регулювання,
  6. § 4. Правовий нігілізм: поняття, джерела, форми вираження
    Проблема правового нігілізму і правового ідеалізму в навчальній літературі з теорії держави і права досі не розглядалася. У науковому плані вона також в належній мірі поки не досліджена. Тим часом потреба в її вивченні давно назріла, так як названі соціально-юридичні феномени широко поширилися в практичному житті, свідомості людей, політиці, культурі, законотворчості,
  7. Стаття 29. Закінчений та незакінчений злочини Коментар до статті 29
    Злочин, яке визначається законодавцем як діяння, являє собою усвідомлене і вольове поводження людини. Поведінка - це процес, що триває в часі. Незалежно від тривалості поведінкового акта його можна розділити на певні етапи. У злочинному поведінці також виділяють різні періоди: виявлення наміру, готування до злочину, замах на злочин, закінчений
  8. Стаття 57. Довічне позбавлення волі Коментар до статті 57
    За своїм змістом довічне позбавлення волі, так само як і позбавлення волі на певний строк, являє собою ізоляцію засудженого від суспільства. Велика строгість цього виду позбавлення волі забезпечується, по-перше, відсутністю терміну покарання, і по-друге, особливими умовами відбування покарання. Довічне позбавлення волі як найбільш суворий з числа вживаних в даний час
  9. Стаття 59. Смертна кара Коментар до статті 59
    Конституцією РФ встановлені пріоритети цінностей нашого суспільства. Вищої з них у відповідності зі ст. 2 є людина, її права і свободи. Основні права і свободи людини є невідчужуваними і належать кожному від народження. Визнання, дотримання і захист прав і свобод людини і громадянина - обов'язок держави. Серед основних прав особливо виділяється право на життя, яке в разі його
  10. Стаття 205.1. Сприяння терористичної діяльності Коментар до статті 205.1
    Об'єктом злочину є громадська безпека. Об'єктивна сторона складу злочину складається з ряду альтернативних дій: 1) відмінювання; 2) вербування; 3) інше втягнення особи у вчинення хоча б одного із злочинів, передбачених статтями Особливої ??частини КК РФ: 205 "Терористичний акт", 206 "Захоплення заручника", 208 "Організація незаконного збройного формування