Головна
ГоловнаТеорія та історія держави і праваТеория права и государства → 
« Попередня Наступна »
В.О.Коновалова, В.Ю.Шепітько. ЮРИДИЧНА ПСИХОЛОГІЯ.Академічний курс, 2009 - перейти к содержанию учебника

§ 1. Поняття і компетенція судово-психологічної експертизи

При розслідуванні злочинів і розгляді справ у суді виникає потреба у використанні спеціальних психологічних знань. Кримінально-процесуальний закон установлює дві основні форми використання спеціальних знань: 1) участь спеціаліста у слідчих діях (наприклад, участь психолога при проведенні допиту неповнолітнього); 2) призначення і провадження судових експертиз. Ці форми мають певну подібність; відрізняються ж вони процесуальними особливостями, повноваженнями і статусом особи, запрошеної до участі як спеціаліст чи експерт.
Судово-психологічна експертиза - це експертне дослідження, предметом якого є факти, що належать до психічної діяльності людини і мають значення для органів правосуддя43 . Важливими у цій галузі є дослідження Л. Є. Владимирова, Я. А. Канторовича, В. А. Внукова, А. Є. Брусиловського та ін. Значний внесок у розвиток вітчизняної судово-психологічної експертизи зробили також М. М. Коченов, О. Р. Ратінов, А. В. Дулов, М. В. Костицький, В. Т. Нор, Ю. М. Грошевий та ін. У працях цих авторів не лише дається визначення предмета і методів судово-психологічної експертизи, функцій експерта, а й розглядаються проблеми, які стосуються підстав призначення експертизи, кола вирішуваних нею питань, компетенції судового експерта, порядку й умов проведення комплексних судових експертиз і можливостей державних судово-експертних установ, де такі експертизи повинні і можуть провадитися на сучасному рівні. Основна функція судово-психологічної експертизи полягає в одержанні на основі практичного застосування спеціальних психологічних знань і методів дослідження нових фактів, які дають змогу точно й об'єктивно оцінювати індивідуальні особливості психіки людини (індивідуально-психологічних особливостей особистості, психічних станів у той чи інший момент, особливостей пізнавальних процесів та ін.). Слід зазначити, що судово-психологічна експертиза досліджує прояви людської психіки, які не виходять за межі норми (дослідження проводиться щодо психічно здорових людей). Тому необхідно відмежовувати предмет судово-психологічної експертизи від судово-психіатричної, яка досліджує певні порушення чи психічні захворювання44 .
Об'єктом дослідження судово-психологічної експертизи є психічні прояви людини, які не виходять за межі норми, тобто не викликають сумнівів в її психічній повноцінності. Судово-психологічна експертиза спрямована на дослідження змісту і структури індивідуальної свідомості й поведінки людей у процесі здійснення тих чи інших дій або відображення явищ навколишньої дійсності. За допомогою судово-психологічної експертизи можна отримати дані, які дозволяють зрозуміти і правильно оцінити особливості психічної діяльності й проявів людей, що мають значення для висновків правового характеру. Зокрема, висновки експертів-психологів сприяють правильній оцінці показань свідків, потерпілих, обвинувачених у разі, якщо вони викликають сумніви у своїй достовірності; неповнолітніх - коли передбачається, що їх показання мають фантастичні нашарування; обвинувачених - коли їхні дії неадекватні їх станам і властивостям тощо. Широке коло питань, вирішення яких потребує наявності спеціальних психологічних знань, відносить призначення судово-психологічної експертизи до дій, найбільш важливих і досить поширених у практиці судово-слідчої діяльності.
Нині існують широкі можливості у проведенні судово-психологічної експертизи. До компетенції (основних напрямів) судово-психологічної експертизи можуть належати: 1) встановлення здатності неповнолітніх обвинувачених, які мають ознаки не пов'язаного з психічними захворюваннями відставання (тимчасової затримки) у психічному розвитку, цілком усвідомлювати значення своїх дій і визначення ступеня їх здатності керувати цими діями; 2) встановлення принципової здатності психічно здорових свідків і потерпілих (з урахуванням їх індивідуально-психологічних і вікових особливостей, рівня психічного розвитку) правильно сприймати обставини, які мають значення для справи, і давати про них правильні показання; 3) встановлення, чи перебував обвинувачений у момент вчинення злочину в стані фізіологічного афекту; 4) встановлення, чи перебував обвинувачений у період, який передував вчиненню злочину, або в момент вчинення злочину, в емоційному стані, який істотно впливає на здатність правильно усвідомлювати явища дійсності, зміст конкретної ситуації і на здатність довільно регулювати свою поведінку (емоційні стани типу великого нервово-психічного напруження); 5) встановлення здатності психічно здорових потерпілих у справах про зґвалтування (передусім неповнолітніх) розуміти характер і значення дій, які застосовані до них, і чинити опір; 6) установлення принципової можливості виникнення у суб'єкта в конкретній ситуації різноманітних психічних станів, які роблять неможливим або істотно утруднюють виконання професійних функцій у галузі управління сучасною технікою; визначення, чи перебував суб'єкт у такому психічному стані в момент вчинення конкретних дій; встановлення у суб'єкта індивідуально-психологічних особливостей, які не дають змоги виконувати професійні функції на досить високому рівні у разі виникнення несподіваних перешкод у його діяльності, ускладнення ситуації і у зв'язку з цим - підвищення вимог до психологічних можливостей людини; 7) встановлення у суб'єкта індивідуально-психологічних особливостей, здатних істотно впливати на зміст і спрямованість дій у конкретній ситуації; 8) встановлення, чи перебував померлий у період, який передував смерті, у психічному стані, що схилив до самогубства, і, якщо перебував у цьому стані, чим він міг бути викликаний.
Наведений перелік не вичерпує всього кола питань, що можуть виникнути в процесі судочинства. Обставини, з'ясування яких може мати значення для розслідування і судового розгляду, різноманітні й нерідко диктуються конкретною ситуацією.
Так, досить часто призначається судово-психологічна експертиза для визначення наявності чи відсутності фізіологічного афекту в момент вчинення злочину. У кримінальному праві використовується термін «сильне душевне хвилювання», яке викликане неправомірними або аморальними діями потерпілого і вважається обставиною, що пом'якшує покарання (ст. 66 КК України). Сильне душевне хвилювання вживається як синонім психологічного поняття фізіологічного афекту.
У психології та психіатрії розрізняють фізіологічні й патологічні афекти. Патологічний афект визначається як емоційний вибух, при якому людина не може управляти своїми діями і усвідомлювати власні вчинки. Свідомістю людини опановує одна емоційно-конкретна ідея (непоправне горе, нестерпна образа). Патологічний афект установлює комплексна психолого-психіатрична експертиза.
Фізіологічний афект - стан, що знижує здатність особи розуміти значення своїх дій і управляти ними. Такий афект розглядається як емоційний стан, що не виходить за межі норми і досліджується у межах психології.
Афект - це відносно короткочасні й сильні емоційні переживання (яскрава короткочасна емоційна реакція). Виникнення афекту - це критична точка переживання. У літературних джерелах зазначається, що афект - це надзвичайно сильне, бурхливе переживання (гнів, що переходить у лють, страх, що доходить до жаху, туга, що перетворюється на розпач, тощо)45 . Для фізіологічного афекту характерне істотне уповільнення інтелектуальних і вольових процесів, порушення цілісного сприйняття навколишнього. Розрізняють три стадії в розвитку афекту: 1) підготовча; 2) афективний вибух; 3) післяемоційний період.
Складність установлення стану фізіологічного афекту пов'язана з тим, що його не можна відтворити вдруге. У процесі судово-експертного дослідження проводиться ретроспективний аналіз, психологічний аналіз результатів діяльності людини. Так, у кримінальній справі щодо Т., обвинуваченого у вчиненні вбивства, була призначена судово-психологічна експертиза з метою визначення, чи перебував обвинувачений у момент вчинення злочину в стані фізіологічного афекту. З матеріалів кримінальної справи було відомо, що 7 січня 1998 р. близько 4 год. 30 хв. біля ресторану «Ювілейний» у м. Харкові під час сварки, яка виникла на ґрунті особистих неприязних стосунків, що згодом переросла в бійку між Т. і П., з одного боку, і Б., В. - з іншого, Т., вважаючи Л. одним із нападників на нього і на його брата (П.), завдав останньому удару в груди кухонним ножем, що був у нього, від якого Л. через незначний проміжок часу помер.
Т. народився 11 червня 1974 р. першим із двох дітей у родині (має молодшого брата П., 1979 року народження). У дитинстві розвивався без особливостей. У 1981 р. пішов до школи, в 1989 р. закінчив 8 класів середньої школи. У цьому ж році вступив до машинобудівного технікуму, де провчився півроку, далі вступив до МПТУ-11, яке також не закінчив. У 1991 р. вступив до вечірньої школи, де провчився півроку і не закінчив освіту. Пізніше працював реалізатором. Т. раніше притягувався до кримінальної відповідальності за крадіжку і хуліганство.
Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи Т. ознак психозу, недоумства, інших психічних розладів не виявляє, може усвідомлювати власні дії й керувати ними.
Випробуваний Т. під час бесіди контактний, мету дослідження розуміє правильно, тримається вільно, на запитання відповідає адекватно. У бесіді оцінює свою особистість як конфліктну, що претендує на лідерство.
Встановлення психічного стану Т. у момент вчинення злочину передбачає здійснення ретроспективного психологічного аналізу протиправної поведінки за матеріалами справи.
Т. прибув до ресторану «Ювілейний», де проводилася дискотека, о 00 год. 30 хв. 7 січня 1998 р. для того, щоб відвідати брата, - П. Т. разом із присутніми розпивав спиртні напої. З показань Т.: «...Я випив близько 100 г коньяку». Сварка сталася між П. і Б., у ході якої останній порізав шию П. З показань Т.: «...я підійшов до них і сказав, щоб вони припинили сварку, на що незнайомий відповів мені в грубій формі, щоб я йшов подалі».
Ситуація, що призвела до вчинення протиправних дій, повністю контролювалася й усвідомлювалася з боку Т. Так, у цей час Т. заявив, що «...сьогодні свято і ніякі конфлікти ні з чиєї сторони створювати не потрібно...». Крім того, ситуація контролювалася й іншими людьми. З показань Т.: «...мого брата і незнайомця розборонив охоронець». Після сварки, що сталася, Т., П., Л. та інші «продовжили сидіти за столом, розпивати спиртні напої, танцювати».
Посилання на реальність погрози з боку Б. і його компанії є непереконливими. Тому що Т. безперешкодно залишив дискотеку, пішов додому за рушницею і ножем і повернувся назад. Дії Т. мали цілеспрямований характер. З показань Т.: «Вони пригрозили нам розправою... Після цього я пішов, узяв рушницю і кухонний ніж... підійшов до кінотеатру, де сховав рушницю і ніж на спортмайданчику біля паркану».
Аналіз ситуації показує, що сварка між Б. і Р. не містила безпосередньої погрози Т. З показань Т.: «...Я пішов додому і хотів там залишитися, однак подумавши, що на дискотеці мій брат, я взяв рушницю мого батька, а також кухонний ніж великих розмірів і повернувся назад». Характер конфліктної ситуації показує відсутність суб'єктивної неможливості знайти вихід з неї в даний момент. Дана ситуація не була афективною, вона не містила насильства чи образи на адресу Т. Афектогенною є ситуація, що характеризується тим, що людина, яка перебуває в ній, повинна обов'язково діяти і відчувати майже нездоланну потребу, однак придатних способів дії не знаходить.
Аналіз поведінки Т. показує певну підготовку до вчинення злочину. Він пішов додому, узяв рушницю і кухонний ніж, сховав їх на вулиці. З показань Т.: «...Прийшовши до ресторану «Ювілейний», я сховав рушницю і ніж на вулиці, а сам пішов на дискотеку. Зайшовши туди, я сів за стіл, за яким сидів раніше... Ніж я взяв, щоб налякати незнайомців».
Т. через брата запропонував Б. вийти розібратися і привів його до місця, де зберігалася рушниця і ніж. З показань Т.: «...На вулицю хлопця невисокого зросту вивів мій брат. Про це його попросив я. Для того, щоб розібратися, а саме, щоб побити». З показань Б.: «...Старший Т. про щось поговорив з молодшим і вони разом попрямували в мій бік. Старший пройшов мимо до виходу, нічого не говорячи, а молодший, підійшовши до мене, сказав: «Підемо, поговоримо».
Т., вийшовши на вулицю, повів їх до місця, де зберігалася рушниця. З показань Б.: «...Старший Т. йшов попереду приблизно за 15 м від нас з молодшим П., ми йшли слідом за ним... Озирнувшись, я побачив, що за нами йдуть В., К. і Д., а також ще хтось...». З показань Т.: «...Я попрямував у бік кінотеатру, а інші за мною...»
Аналіз ситуації показує відсутність підготовчої (1-ї) стадії афекту в Т., тобто дії при розгортанні в часі були цілеспрямованими, послідовними. Стадія афективного вибуху (2-га стадія) також була відсутня, тому що Л. участі в бійці не брав і не становив загрози для Т. З показань Т.: «Л. я знав як однокласника мого брата, ми з ним ніколи не сварилися». Тому Л. не міг виступати афектогенним подразником. Т. добре пам'ятає послідовність своїх дій і механізм завдання ударів. Аналіз поведінки Т. у момент завдання ударів ножем Л. і В. показує відсутність суб'єктивної раптовості виникнення емоційного напруження, характерних для афективного збудження.
Поведінка Т. не є типовою для фізіологічного афекту в 3-й стадії (післяемоційний період). Після вчинення злочину Т. виконує послідовні і доцільні дії. З показань Т.: «...Я забрав у нього рушницю і поклав її в чохол, що був зі мною. Після цього я пішов додому й у підвалі сховав її». Після вчинення діяння Т. і його брат П. їдуть до тітки в село. У цей період відсутні ознаки емоційного, інтелектуального або фізіологічного виснаження, характерного для глибокого фізіологічного афекту. Післякримінальна поведінка свідчить про здатність контролювати свої дії, про їхню доцільність і спрямованість.
Одним із напрямів судово-психологічної експертизи є встановлення у суб'єкта індивідуально-психологічних особливостей, здатних істотно впливати на зміст і спрямованість дій у конкретній ситуації. Так, уночі 18 жовтня 1997 р. М., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, з автостоянки, де він працював охоронцем-контролером, вчинив викрадення автомобіля ВАЗ-21093, що належав гр. Ш. У процесі викрадення на окружній дорозі М. не справився з керуванням автомобілем, внаслідок чого відбулася дорожньо-транспортна подія. У зв'язку з ДТП М. були отримані ушкодження, садна м'яких тканин голови. М. пояснює свою поведінку у такий спосіб: «Вирішив під час чергування помити автомобіль, а що було далі, не пам'ятаю». М. скаржиться на головний біль і погану пам'ять і як причину цього пояснює, що у віці 5 років упав і вдарився головою об землю. Указує на «провал» пам'яті з моменту виїзду з автостоянки. З огляду на це була призначена судово-психологічна експертиза з метою визначення особливостей пам'яті випробовуваного і наявності або відсутності порушень пам'яті на події, що становили інтерес.
Якщо відносно психічно здорових свідків, потерпілих, обвинувачених у слідчого чи судді виникає сумнів у їхній здатності через індивідуально-психологічні особливості давати правильні показання, може бути призначена судово-психологічна експертиза. Зазвичай така судова експертиза призначається щодо неповнолітніх. Приводами до її призначення можуть бути неадекватність поведінки неповнолітніх щодо їх вікових характеристик, примхливість мотивації вчинених ними вчинків, неправильна, незвична інтерпретація звичайних обставин і фактів, схильність до фантазування за відсутності для цього яких-небудь реальних передумов, «дитячість» поведінки при досить високому інтелектуальному розвитку й ін. На особливу увагу заслуговують підлітки віком 14-16 років, тобто у віці, коли настає кримінальна відповідальність за вчинений злочин.
Найраціональнішим у цьому відношенні є призначення комплексної психолого-психіатричної експертизи, яка покликана вирішувати суміжні питання, що стосуються характеристики здорової психіки і психіки, яка викликає сумнів щодо повноцінності. Дослідження, наприклад, ступеня інтелектуального розвитку у неповнолітніх, які страждають на олігофренію в ступені дебільності, специфіки їхньої пізнавальної діяльності, здатності правильно сприймати й оцінювати явища й обставини навколишньої дійсності дає змогу дійти висновків, що нерідко спричиняють й певні юридичні наслідки. Такими можуть бути звільнення від кримінальної відповідальності, встановлення обмови або самообмови, виявлення того, що характер тих чи інших проявів зумовлений фантастичними нашаруваннями або схильністю до навіювання.
У таких випадках на вирішення судово-психологічної експертизи можуть бути поставлені різні питання, у тому числі питання про те, чи відповідає інтелектуальний розвиток особи, яку випробовують, віку, з якого настає кримінальна відповідальність.
Так, судом розглядалася кримінальна справа за обвинуваченням 16-літнього С. та інших осіб у тому, що вони за попередньою змовою, зламавши вітрину магазину, вилучили дорогу радіотехніку. Обвинувачений на слідстві й у суді свою вину визнав і пояснив, що викрадене він мав намір продати і на виручені гроші купити собі автомашину «Волга». Про свій намір він розповідав товаришам і раніше, до вчинення крадіжки. Судово-психіатрична експертиза дійшла висновку, що у С. спостерігається зниження рівня інтелектуального розвитку у формі олігофренії в стадії слабко вираженої дебільності. Суд призначив судово-психологічну експертизу, оскільки був установлений знижений рівень інтелектуального розвитку С. Наприклад, вислів «золота голова», використовуване обвинуваченим, розумілося ним буквально, як голова, зроблена з золота, тощо. На вирішення судово-психологічної експертизи серед інших було поставлене запитання про те, чи адекватний інтелектуальний розвиток С. його віку. Судово-психологічна експертиза дійшла висновку, що у С. відсутні загальні поняття, є примітивні уявлення про все і його інтелектуальний розвиток відповідає 13-літньому віку. У процесі судового розгляду з'ясувалося, що підсудний хотів купити собі іграшку «Волга» з дистанційним управлінням. Дані судово-психологічної експертизи стали підставою для закриття кримінальної справи щодо С.
Одним із важливих питань, що вирішуються судово-психологічною експертизою, є питання про здатність неповнолітніх обвинувачених, які страждають на розумову відсталість, не пов'язану з психічними захворюваннями, цілком усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними. Нерідко такі питання ставляться судовому експерту при розслідуванні зґвалтування. Поведінка потерпілих у такій ситуації, відсутність адекватних емоційних реакцій у зв'язку з подією злочину або навпаки, прагнення його інтерпретувати неправдиво є приводами для призначення судово-психологічної експертизи.
При розгляді кримінальної справи за обвинуваченням Т. й інших у груповому зґвалтуванні 15-літньої К. і задоволенні статевої пристрасті в розбещеній формі ніхто з підсудних себе винним не визнав, пояснюючи показання потерпілої обмовою. Потерпіла, за висновком судово-медичної експертизи, досягла статевої зрілості і вже жила статевим життям. Під час судового розгляду було встановлено, що останні два роки К. втікала з дому, бродяжила. У школі, де вона навчалася, її вважали брехливою і хитрою, вольовою і впертою. Жодні заходи на К. позитивно не впливали. У бесідах з нею був помічений низький інтелектуальний рівень. На вирішення судово-психологічної експертизи було поставлене питання про відповідність інтелекту К. її віку, стан емоційної сфери, схильність до фантазування і неправди. Експерт у своєму висновку зазначив, що емоційна сфера К. порушена, вона є шизоїдною особистістю, стурбованою своєю відгородженістю від колективу, не здатною правильно оцінювати значення власних дій і організовувати контакти, центричною, сварливою, брехливою. Розгляд усіх матеріалів у суді, їх ретельний аналіз і оцінка дали змогу зробити висновок про обмову підсудних і закрити кримінальну справу.
Досить складним напрямом судово-психологічної експертизи є встановлення наявності чи відсутності в період, що передував смерті, психічного стану, що призводить до самогубства. Необхідно зазначити, що відповідно до чинного кримінального законодавства передбачено відповідальність за доведення до самогубства (ст. 120 КК України). Самогубство (суїцид) - надзвичайний, винятковий акт людської поведінки, який свідчить про те, що психогенні чинники виявилися сильніші за інстинкт самозбереження, інстинкт життя. У психології суїцид визначається як акт позбавлення життя під впливом гострих психотравмуючих ситуацій. Існують різні причини суїциду. Психологічні стани у людини в період, що передує самогубству, характеризуються афективною реакцією, глибокою фрустрацією чи депресією. Судово-психологічна експертиза (посмертна) призначається з приводу поведінки психічно здорових людей. Складність її проведення полягає в тому, що немає особи, яку слід випробувати, дослідження здійснюється за результатами діяльності, поведінки, даних, що зафіксовані в різних джерелах. Немає можливості досліджувати психіку людини «безпосередньо» (наприклад, за допомогою тестових методик або проведення бесіди), її вивчення у таких випадках завжди передбачає опосередкований характер.
До питань, що вирішуються судово-психологічною експертизою, належить і питання про можливість виникнення різних психічних явищ, які перешкоджають нормальному здійсненню професійних функцій (в авіації, автомобільному, залізничному і морському транспорті, у роботі оператора автоматизованих систем на виробництві).
Широкий розвиток техніки, її повсюдне впровадження у виробництво значно впливають на психологічну характеристику трудових процесів у позиції «людина - машина», де окремі стани людини, яка здійснює певні професійні функції, можуть бути пов'язані із ситуаціями, що призводять до протиправних дій. Рівень психіки індивіда не завжди відповідає напруженню і складності розумових процесів, які необхідно виконати у зв'язку з виробничими або професійними діями. Характер виробництва, однотипність розв'язуваних завдань або ситуацій можуть зумовити позамежне гальмування, прояви якого викликають найнесприятливіші наслідки. У цьому відношенні технізація високого рівня викликає чи може викликати негативні прояви, у тому числі такі психічні стани, які перешкоджають виконанню певних функцій. У таких ситуаціях призначається судово-психологічна експертиза, яка може визначити можливості людини (психічні і фізичні) у складних (екстремальних) ситуаціях, особливості, що характеризують рівень її сприйняття, мислення, темперамент, тип вищої нервової діяльності, стан емоційної напруженості та ін. Зокрема, на вирішення судово-психологічної експертизи можуть бути поставлені питання про те, який вплив могли чинити психологічні особливості особистості на її дії в незвичайній обстановці, яка створилася, чи могла особа в результаті перевтоми виконувати свої професійні функції тощо.
Судовій практиці відомий випадок, коли за допомогою судово-психологічної експертизи потрібно було досліджувати питання про можливий стан інтелектуальної перевтоми людини в момент вчинення інкримінованого їй діяння. У Ленінграді притягувався до кримінальної відповідальності капітан суховантажного теплохода С. за обвинуваченням у тому, що він допустив порушення правил техніки безпеки й експлуатації транспорту, які спричинили шкідливі наслідки. Теплохід, приписаний до Ленінградського порту, йшов із Кронштадта до югославського порту Дубровник. Підійшовши до Гібралтару, теплохід повинен був пройти через цю протоку і вийти в Середземне море. Капітан С. не користувався послугами лоцманської служби, оскільки плавав у цьому районі більше 20 років. При підході до протоки капітан перебував на містку, і коли штурман вчасно подав сигнал: «Капітан, протока!», команди «Ліво стерна» чомусь не надійшло. Штурман подав сигнал удруге, однак капітан не відреагував на нього. Теплохід продовжував рухатися тим самим курсом, наближаючись до високих і гострих рифів при вході в протоку. Нарешті, через 1 хв. і 14 с після першого сигналу штурмана капітан дав команду про входження в протоку, але було вже пізно. Теплохід сів на мілину, утворилася пробоїна, і дорогий вантаж затонув. Своєї вини капітан С. не заперечував, стверджуючи, що був у звичайному нормальному психічному і фізичному стані. Єдине, про що він згадав, - це про почуття перевтоми (він давно не відпочивав від тривалих морських рейсів). Запитом до науково-дослідного інституту морського флоту було встановлено, що для капітанів морських і океанських судів граничним безперервним часом перебування в плаванні є термін у 4 місяці, після чого необхідний відпочинок на суші. У противному разі можлива уповільнена реакція психіки людини на явища і події навколишнього середовища. Капітан С. перебував безупинно в рейсах протягом 11 місяців. Суд призначив судово-психологічну експертизу, яка дійшла висновку, що в результаті сильної перевтоми можлива значна загальмованість реакцій капітана С. в обставинах, зазначених у справі. Ленінградський міський суд виправдав С. через відсутність у його діях складу злочину.
Розвиток судово-психологічної експертизи пов'язаний із появою її нових напрямів (видів). Так, до нових напрямів може належати судово-психологічна експертиза злочинного угруповання, судово-психологічна експертиза фонограм і відеозапису, судово-психологічна експертиза визначення морального збитку тощо. Викликають інтерес і сучасні комплексні дослідження (наприклад, інженерно-психологічна (техніко-психологічна експертиза), психолінгвістична, патопсихологічна та ін.).
Важливим у сучасних умовах є те, що судово-психологічна експертиза виходить за межі кримінального процесу. Усе більш широким стає використання судово-психологічної експертизи у цивільному й адміністративному процесах.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "§ 1. Поняття і компетенція судово-психологічної експертизи"
  1. § 3. Поняття та види організаційно - правових форм підприємства
    Домінуюче місце серед суб'єктів господарювання належить підприємствам. Це зумовлено особливими економічними і соціальними функціями підприємства в економічній системі, а саме функціями товаровиробника, який задовольняє суспільні потреби у продукції, роботах, послугах. Тому законодавчий інститут підприємства як суб'єкта господарювання є центральною частиною системи господарського права України,
  2. § 1. Поняття, підстави та функції господарсько - правової відповідальності
    При розгляді цього питання господарсько - правової відповідальності необхідно зрозуміти, що відсутність правопорушень у господарських правовідносинах - це ідеальний, а не реальний стан економічного життя. Вони мають здебільшого деструктивний вплив як на економіку в цілому, так і на майновий стан господарюючих субєктів. Тому одним з найбільш ефективних засобів дотримання господарського
  3. § 1. Предмет юридичної психології
    Поняття «психологія» походить від грецьких слів ????- душа і ?????- слово; вчення, що означає знання про душу, про психічне. Як наука психологія вивчає факти, закономірності й механізми психіки. Юридична психологія вивчає особливості психіки в системі «людина - право». Праця індивіда в будь-якій сфері людської діяльності визначається психічними процесами, що сприяють пізнанню об'єктивних
  4. § 2. Професійні якості і психологія осіб, які здійснюють провадження у справі. Поняття професіограми
    Професійно важливі якості слідчих, суддів, прокурорів пов'язані насамперед з їхніми поглядами, спрямованістю і послідовністю світогляду, що сприяє виробленню кожною особою глибокого розуміння соціальної значущості своєї професії, виховує почуття обов'язку, справедливості, об'єктивності, чесності, а також визначає активність особи як прагнення брати діяльну участь у житті суспільства, виявляючи
  5. § 3. Порядок виникнення і припинення юридичних осіб
    Порядок виникнення юридичних осіб. Відповідно до ст. 28 ЦК України юридичні особи утворюються в порядку, встановленому законодавством. Громадські організації, порядок виникнення яких законодавством не передбачений, утворюються в порядку, встановленому їхнім статутом. Виникнення юридичної особи неможливе без певних установчих документів, якими можуть бути: розпорядчий акт або статут
  6. § 1. Поняття і ознаки юридичної особи
    ЦК не дає визначення поняття юридичної особи. Натомість ст. 80 ЦК, котра називається "Поняття юридичної особи", містить вказівку на деякі характерні риси цього поняття, зазначаючи, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, яка наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем У суді. Таким чином, маємо
  7. 8.2. Правочини з дефектами волі
    Одним з видів дефектів волі є тимчасовий стан, за якого людина внаслідок функціональних розладів психіки, порушення фізіологічних процесів в організмі або інших хворобливих явиш не може розуміти значення своїх дій або керувати ними. Правочин, укладений у такому стані, не відображає справжньої волі особи щодо встановлення, припинення цивільних прав і обов'язків. Стан, за якого особа не
  8. § 2. Особливості договору оренди державного та комунального майна
    Відносинам оренди державного (комунального) майна присвячений, окрім загальних положень ЦК та ГК, спеціальний акт законодавства - Закон "Про оренду державного та комунального майна", а також численні підзаконні нормативні акти. Зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 р. № 786 було затверджено Методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна, а
  9. § 2. Черги спадкування за законом
    Черга спадкоємців за законом - це коло осіб, які закликаються після смерті спадкодавця одночасно і спадкують, як правило, у рівних частках. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК). Передбачене законом коло спадкоємців першої черги є
  10. § 3. Правове значення і порядок державної реєстрації
    Відповідно до ч. 4 ст. 87 ЦК юридична особа вважається створенню з дня її державної реєстрації. За ч. 1 ст. 58 ГК суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа - підприємець. Аналогічні вимоги передбачені також Законом України «Про господарські товариства». Отже, державна реєстрація і є необхідною обов'язковою умовою їх участі, в конкретних