Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоЦивільне право → 
« Попередня Наступна »
С.С. Бичкова. Цивільне право України (договірні та недоговірні зобовязання), 2006 - перейти к содержанию учебника

Поняття та загальна характеристика договору комерційної концесії. Комерційна концесія (франчайзинг) - інститут цивільного права України, метою якого є сприяння

розповсюдженню на ринку високотехнологічного устаткування, що є засобом виробництва товарів, виконання робіт чи надання послуг. За допомогою франчайзингу здійснюється оплатна передача пакету виключних прав (франшизи) на об'єкти інтелектуальної власності, комерційну інформацію, знаки для товарів та послуг, фірмове найменування для використання іншим суб'єктом в його підприємницькій діяльності.
Застосування франчайзингу в підприємницькій діяльності надає істотні переваги як правоволодільцю, так і користувачеві прав інтелектуальної власності: правоволоділець без інвестування додаткових коштів завдяки безпосередній зацікавленості користувача отримує більший прибуток, в той час як користувач, використовуючи добре відомий знак для товарів та послуг, залишається господарем свого підприємства. Типовий приклад комерційної концесії - мережі підприємств "Макдональдс", "Картопляна хата", "Швидко" тощо.
Франшизні угоди вигідні і кінцевим споживачам, тому що дають змогу суміщати переваги одноманітної дистриб'юторської мережі з особистою зацікавленістю роздрібного продавця у своїй ефективній діяльності. Тісна взаємодія правоволодільця та користувача сприяє підтриманню постійної якості товарів і послуг, що реалізуються1.
Однак необхідно розрізняти комерційну і державну концесії. Остання регулюється нормами ГК України (гл. 40) і Законом України "Про концесії" від 16 липня 1999 р. Відповідно до ст. 406 ГК України державною концесією є надання з метою задоволення суспільних потреб уповноваженим органом державної влади чи органом місцевого самоврядування на підставі концесійного договору на платній та строковій основі вітчизняним або іноземним суб'єктам господарювання (концесіонерам) права на створення (будівництво) та (або) управління (експлуатацію) об'єктом концесії за умови взят-
тя концесіонером на себе відповідних зобов'язань, майнової відповідальності і підприємницького ризику.
В цій главі ми зупинимося лише на договорі комерційної концесії.
За договором комерційної концесії одна сторона (правоволоді-лець) зобов'язується надати другій стороні (користувачеві) за плату право користування відповідно до її вимог комплексом належних цій стороні прав з метою виготовлення та (або) продажу певного виду товару та (або) надання послуг (ст. 1115 ЦК України).
Залежно від сфери використання виділяють такі види договору комерційної концесії (франчайзингу):
1) торговий франчайзинг (відкриття торговельною організацією мереж магазинів, які юридично не є її структурними підрозділами, філіями тощо);
2) збутовий франчайзинг (побудова єдиної розгалуженої збутової мережі, функціонування якої перебуває під контролем виробника товару);
3) франчайзинг у сфері обслуговування та надання послуг (відкриття мережі фірмових готелів, ресторанів, юридичних, консалтингових фірм тощо);
4) виробничий франчайзинг (розширення виробництва товарів та просування їх на нові ринки).
Договір комерційної концесії є консенсуальним (вважається укладеним з моменту досягнення домовленостей за всіма істотними умовами договору), двостороннім (правами та обов'язками наділені обидві сторони договору - і правоволоділець, і користувач), відплат-ним (обов'язку однієї сторони вчинити певні дії відповідає обов'язок іншої сторони вчинити зустрічні дії: так, правоволоділець зобов'язаний контролювати якість творів (робіт, послуг), що виробляються, а користувач - її забезпечити тощо), каузальним (мета укладання договору комерційної концесії чітко зрозуміла - використання прав на об'єкти інтелектуальної власності у підприємницькій діяльності з метою отримання прибутку).
Сторонами договору комерційної концесії є правоволоділець (франчизіар) та користувач (франчизіат) - фізичні та юридичні особи, які на момент укладання договору були суб'єктами підприємницької діяльності.
Істотними умовами договору комерційної концесії є предмет та ціна.
Предметом договору комерційної концесії є право на використання об'єктів права інтелектуальної власності (торговельних марок, промислових зразків, винаходів, творів, комерційних таємниць тощо), комерційного досвіду та ділової репутації. Особливість пред-мета договору комерційної концесії - його комплексний характер: як правило, за договором передається не одне виключне право (спосіб використання твору, право на авторське ім'я), а всі права на об'єкт інтелектуальної власності в комплексі (франшиза). Крім того, існує можливість використання належної правоволодільцю комерційної інформації, його ділової репутації та комерційного досвіду.
Ціну договору комерційної концесії становить винагорода, яку користувач виключних прав інтелектуальної власності сплачує правово л одільцеві. На практиці така винагорода зазвичай складається з двох частин: плати за приєднання до фірмової мережі правоволодільця та подальших періодичних платежів, що визначаються у відсотках від прибутку користувача.
Строк не є істотною умовою договору комерційної концесії: як правило, даний договір укладається на невизначений або досить тривалий строк (більше 20 років), який здебільшого поновлюється. Так, відповідно до ст. 1124 ЦК України користувач, який належним чином виконав свої обов'язки, має право на укладання договору комерційної концесії на новий строк на тих же умовах. Проте законом можуть бути встановлені випадки, за яких правоволоділець може відмовитися від укладання договору концесії на новий строк.
Договір комерційної концесії укладається в письмовій формі. У разі недодержання письмової форми такий договір є нікчемним (ч. 1 ст. 1118 ЦК України).
Крім вимоги щодо обов'язкової письмової форми даного право-чину, ЦК України передбачає державну реєстрацію договору комерційної концесії органом, який здійснив державну реєстрацію правоволодільця. Проте, якщо правоволоділець зареєстрований в іноземній державі, реєстрація договору комерційної концесії здійснюється органом, який здійснив державну реєстрацію користувача. Водночас відсутність державної реєстрації договору комерційної концесії не впливає на його дійсність, окрім єдиного виключення: у від-
носинах з третіми особами сторони мають право посилатися на договір лише з моменту його державної реєстрації.
Розмежування договору комерційної концесії та інших договорів у сфері інтелектуальної власності. Договір комерційної концесії досить тісно пов'язаний з іншими видами договорів щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності, передбаченими гл. 75 ЦК України, зокрема ліцензійним договором та договором про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності. Мета зазначених правочинів майже збігається - передання виключних прав на використання об'єктів права інтелектуальної власності. Різниця між ними полягає в тому, що:
1) права, які передаються за договором комерційної концесії, мають використовуватися з метою виготовлення та (або) продажу певного виду твору та (або) надання послуг, в той час як авторські або інші договори щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності такого обмеження не мають;
2) як правило, за договором комерційної концесії, на відміну від ліцензійного та інших договорів цієї сфери, передається комплекс виключних прав на об'єкт інтелектуальної власності (франшиза, концесійна система);
3) законом встановлений особливий порядок реєстрації договору комерційної концесії - органом, який здійснив реєстрацію правоволодільця або користувача;
4) договір комерційної концесії, на відміну від ліцензійного договору, характеризується тісною постійною взаємодією сторін, від ефективності якої залежить розмір прибутку як правоволодільця, так і користувача.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "Поняття та загальна характеристика договору комерційної концесії. Комерційна концесія (франчайзинг) - інститут цивільного права України, метою якого є сприяння"
  1. § 10. Договір концесії
    загальному рівні відносини концесії отримали закони іавче закріплення і у гл. 40 ГК. Також зараз відносини концесії регулюються численними постановами Кабінету Міністрів України, КШ були прийняті на виконання означених вище нормативно- правових актів. Зважаючи на те, шо відносини, що виникають з передання майна і; концесію та користування ним, за своєю природою є господарсько- правовими, ЦК не
  2. Стаття 153. Оподаткування операцій особливого виду
    поняттям «пов'язана особа» є поняття «афілійована особа», що застосовується в банківському та інвестиційному законодавстві. Згідно зі ст. 2 Закону від 07.12.2000 № 2121-Ш «Про банки і банківську діяльність», афілійованою особою банку вважається будь-яка юридична особа, в якій банк має істотну участь або яка має істотну участь у банку. Відповідно до ст. 1 Закону від 12.07.2001 № 2664-Ш «Про
  3. § 6. Інформація як об'єкт цивільних прав
    поняттям є конфіденційна інформація, тобто, такі відомості, котрими володіють, користуються або розпоряджаються окремі фізичні або юридичні особи, які можуть поширювати ці відомості на свій розсуд і на встановлених ними умовах. Умовою надання захисту такій інформації є дотримання тим, хто користується нею, необхідних заходів для забезпечення її конфіденційності. Під поняття конфіденційної
  4. § 8. Договір комісії
    загальних підставах. За вимогами ст. 1024 ЦК якщо комісіонер вчинив правочин на умовах більш вигідних, ніж ті, що були визначені комітентом, додатково одержана вигода належить комітентові. Іншими словами, визначення комісійної винагороди у вигляді різниці або певної частини різниці між призначеною комітентом ціною і тією більш вигідною ціною, за якою комісіонер укладе договір, суперечитиме
  5. § 3. Поняття та види організаційно - правових форм підприємства
    поняття є загальногалузевим, тобто взагалі визначає промислові (фабрики, заводи, шахти), будівельні, транспортні, сільськогосподарські, торговельні та інші підприємства. Підприємство як соціально-економічний і правовий інститут має певну сукупність економічних, організаційних і юридичних ознак, за якими кваліфікується як суб'єкт господарювання і суб'єкт права. За допомогою цих ознак уніфіковано
  6. Що означає термін "комерційна концесія"?
    поняття комерційної концесії вперше розкрито і запроваджено в Цивільному кодексі України. Комерційна концесія - це підприємницька діяльність, яка оформлюється договором з довгострокового ділового співробітництва, у процесі якого компанія ( правоволоді-лець) надає юридичній або фізичній особі (приватному підприємцю або групі підприємців) - (користувачам) за плату право користування відповідно до
  7. Стаття 39. Методи визначення та порядок застосування звичайної ціни
    поняття «звичайної ціни» та «ринкової ціни» на товари (роботи, послуги). Визначення звичайної ціни міститься в пп. 14.1.71 цього Кодексу, відповідно до якого під звичайною ціною слід розуміти «ціну товарів (робіт, послуг), визначену сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом». Вважається, що якщо не доведено зворотне, звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін, тобто «цін, за якою
  8. Стаття 170. Особливості нарахування (виплати) та оподаткування окремих видів доходів
    поняття ріелтера - як суб' єкта господарювання, який провадить посередницьку діяльність, пов' язану з наданням послуг з оренди нерухомості (до цього поняття «ріелтер» визначалося у Законі України «Про податок на додану вартість»). Посередництво у контексті підпункту слід розуміти як комерційне посередництво (агентську діяльність), що є підприємницькою діяльністю, яка полягає у
  9. § 6. Особливості концесійних договорів, угод про розподіл продукції, договорів лізингу, франчайзингу та консалтингу
    поняття, як "угоди про розподіл продукції". Нині відносини, що виникають у процесі укладення, виконання та припинення дії угод про розподіл продукції, врегульовані Указом Президента України "Про угоди про розподіл продукції" від 25 травня 1999 p.3. ) Голос України. - 1998 p. - 10 липня. 2 Peter W Arbitration and renegation of international agreements. - Dordrecht, 1986. - P.15. 3 Урядовий
  10. § 2. Право на знаки для товарів і послуг
    загальним правилом і традицією, що склалася, повинен вказувати на якість товару чи послуг, які у споживача не викликають сумніву, тобто такий знак вказує на високу якість та інші позитивні характеристики товару чи послуг. Функція рекламування є також однією з основних функцій знака. Внаслідок зв'язку між товаром (послугами) і законом останній дає суспільству інформацію про товари і послуги і