Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоЦивільне право → 
« Попередня Наступна »
С.С. Бичкова. Цивільне право України (договірні та недоговірні зобовязання), 2006 - перейти к содержанию учебника

Поняття та загальна характеристика договору простого товариства

. Одним з різновидів договорів про спільну діяльність є договір простого товариства. Сьогодні це один із найпоширеніших та най-універсальніших договорів, що використовуються в комерційній практиці. Проте мета договору не обов'язково має бути комерційною. Вона може мати й інший, не комерційний, характер.
За договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети (ст. 1132 ЦК України).
Договір простого товариства має низку обов'язкових ознак:
1) це об'єднання двох або більше осіб;
2) об'єднання не тягне за собою створення юридичної особи;
3) об'єднання пов'язане з особистою участю кожного із суб'єктів договору в їх спільній діяльності;
4) для здійснення спільної діяльності сторони зобов'язуються об'єднати свої вклади (це головна особливість, яка відрізняє договір простого товариства від інших видів договорів про спільну діяльність);
5) метою учасників простого товариства може бути здійснення або підприємницької діяльності, або іншої діяльності, яка не суперечить закону і не спрямована на отримання прибутку.
Договір простого товариства є консенсуальним (вважається укладеним, коли сторони досягли згоди за всіма істотними умовами), може бути двостороннім або багатостороннім.
Істотними є умови договору простого товариства про: предмет, внески учасників у спільну справу, їх права та обов'язки щодо ведення спільної діяльності.
Предметом договору простого товариства є спільна діяльність його учасників, спрямована на досягнення встановленої ними мети.
ЦК України не передбачає будь-яких обмежень на види діяльності, які можуть бути предметом договору простого товариства. Таким чином, у межах договору сторони можуть здійснювати будь-яку діяльність, не заборонену законом.
Строк дії договору простого товариства, як правило, обумовлений досягненням його мети. Незалежно від цього сторони можуть вказати у договорі певний строк його дії. У разі, якщо такий строк у договорі відсутній, а також відсутній спосіб його визначення, то договір простого товариства вважається укладеним на невизначе-ний строк.
Права та обов'язки сторін. Серед основних обов'язків сторін за договором простого товариства можна виділити такі:
1. Внесення вкладу. Вкладом може виступати все те, що учасник вносить у спільну діяльність (спільне майно). Це можуть бути грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки. Вклади учасників вважаються рівними за вартістю, якщо інше не випливає з договору простого товариства або фактичних обставин. Вони
підлягають грошовій оцінці за погодженням між учасниками (ч. 2 ст. 1133 ЦК України).
Коли особа бере участь у простому товаристві лише своєю діяльністю (трудова участь), така діяльність виступає і в якості вкладу (в тих межах, в яких вона необхідна для створення матеріальної бази спільної діяльності), і в якості власне участі в спільній діяльності.
2. Ведення спільно з іншими учасниками передбаченої договором діяльності. Об'єднання вкладів учасників ще не гарантує досягнення їх спільної мети. Це лише створення необхідної для цього матеріальної бази. Зміст обов'язку ведення спільної діяльності для досягнення поставленої мети обумовлений не лише характером цієї мети, а й конкретним розподілом обов'язків між сторонами договору.
3. Відшкодування витрат та збитків, пов'язаних із спільною діяльністю учасників (ст. 1137 ЦК України). Стосовно спільних витрат та збитків законом встановлюється можливість визначення порядку їх відшкодування за домовленістю учасників простого товариства. Проте така домовленість не може містити умови про повне звільнення учасника від участі у відшкодуванні витрат та збитків. Такі умови визнаються нікчемними.
У разі відсутності домовленості про порядок відшкодування витрат та збитків кожний учасник відшкодовує їх пропорційно вартості свого вкладу в спільне майно.
Основними правами сторін за договором простого товариства є: 1. Право на спільне майно (ст. 1134 ЦК України). Спільне майно учасників простого товариства може включати:
- внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблену в результаті спільної діяльності продукцію та одержані від такої діяльності плоди і доходи;
- внесене учасниками майно, яким вони володіли на інших підставах, ніж право власності, і яке використовується в інтересах усіх учасників.
Учасники простого товариства вправі вимагати, щоб особа, яка внесла майно в спільну діяльність, використовувала його в інтересах усіх учасників для досягнення поставленої мети.
Користування спільним майном здійснюється за спільною згодою учасників, а у разі недосягнення такої згоди - у порядку, встановленому рішенням суду.
Закон не обмежує право учасників простого товариства самостійно розпоряджатися належними їм частками спільної власності (ст. 361 ЦК України). Ці частки можна повністю або частково продати, подарувати, заповісти або розпорядитися стосовно них іншим чином з дотриманням при цьому правил переважного права купівлі (ст. 362 ЦК України). Відповідно до цих правил, учасник, який бажає продати свою частку, зобов'язаний письмово повідомити про це інших учасників простого товариства, вказавши ціну та умови, на яких він її продає. І лише тоді, коли вони відмовляться від придбання або не придбають цю частку у встановлений законом строк (для рухомого майна цей строк становить десять днів від дня отримання повідомлення про намір продажу, а для нерухомого - один місяць), продавець має право продати свою частку будь-якій іншій особі.
У свою чергу, дотримання правила переважного права купівлі стосується лише оплатного відчуження частки. Отже, якщо розпорядження часткою не пов'язане з її оплатним відчуженням (наприклад, за договором дарування), то така операція не потребує ні згоди інших учасників простого товариства, ні дотримання правил переважного права купівлі.
2. Право на ведення спільних справ учасників (ст. 1135 ЦК України). Рішення щодо спільних справ учасників договору простого товариства приймаються сторонами за спільною згодою, якщо інше не встановлено договором.
Ведення спільних справ учасників може здійснюватися кожним з них (тобто кожний учасник має право діяти від імені всіх учасників). Договором може бути передбачено, що ведення спільних справ покладається на окремих учасників або спільно на всіх учасників. У разі спільного ведення справ для вчинення кожного право-чину потрібна згода всіх учасників.
Повноваження учасника вчиняти правочини від імені всіх учасників у відносинах із третіми особами повинні бути посвідчені довіреністю, виданою йому іншими учасниками договору, або письмовим договором простого товариства.
Повноваження учасника простого товариства на ведення спільних справ можуть бути обмежені договором простого товариства або довіреністю. Проте оспорити правочин, що був укладений
учасником з обмеженими правами, можливо лише за умови, якщо буде доведено, що на момент вчинення правочину третя особа знала або могла знати про наявність таких обмежень.
Учасник, який вчинив від імені всіх учасників правочин, щодо якого його право на ведення спільних справ учасників було обмежене, або вчинив в інтересах всіх учасників правочин від свого імені, може вимагати відшкодування здійснених ним за свій рахунок витрат, якщо вчинення цього правочину було необхідним в інтересах усіх учасників. Учасники, яким унаслідок таких правочинів було завдано збитків, мають право вимагати їх відшкодування.
3. Право учасників на інформацію (ст. 1136 ЦК України). Це право означає, що кожний учасник договору простого товариства має право без будь-яких перешкод ознайомлюватися з усіма документами щодо ведення спільних справ учасників. Виокремлення цього права у вигляді самостійної статті ЦК України дає підстави стверджувати, що право на інформацію має самостійну цінність. Крім того, його можна розглядати як важливу гарантію здійснення всіх інших прав, що випливають із договору простого товариства. Отже, будь-які обмеження або відмова від права на інформацію, навіть за згодою самих учасників, є нікчемними.
4. Право на отримання прибутку (ст. 1139 ЦК України). Спільний прибуток учасників простого товариства, як правило, розподіляється пропорційно вартості їх вкладів у спільне майно. Договором між ними можуть бути встановлені й інші критерії розподілу прибутків. Проте закон містить застереження про те, що учасник не може бути позбавлений права на частину прибутку. Також договір не може містити умову про відмову учасника від частини прибутку. Такі умови вважаються нікчемними.
Відповідальність учасників договору простого товариства за спільними зобов'язаннями залежить від виду діяльності, якою займається просте товариство. Так, якщо товариство займається діяльністю, яка не є підприємницькою, то кожний з учасників відповідає за спільними договірними зобов'язаннями всім своїм майном пропорційно вартості його вкладу в спільне майно. Виняток становлять випадки, коли спільні зобов'язання виникають не з дого-вору. В такому випадку відповідальність учасників буде солідарною (ч. 1 ст. 1138 ЦК України).
У разі здійснення простим товариством підприємницької діяльності, закон встановлює для його учасників солідарну відповідальність незалежно від того, чи виникла вона з договору, чи з інших підстав (ч. 2 ст. 1138 ЦК України).
Припинення договору простого товариства. Договір простого товариства припиняється у разі (ч. 1 ст. 1141 ЦК України):
1) визнання учасника недієздатним, безвісно відсутнім, обмеження його цивільної дієздатності, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників;
2) оголошення учасника банкрутом, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників.
Оскільки відносини простого товариства пов'язані з пропорційною, а у визначених законом випадках також із солідарною відповідальністю його учасників за спільними зобов'язаннями, то неможливість несення хоча б одним з них майнової відповідальності припиняє цей договір;
3) смерті фізичної особи-учасника або ліквідації юридичної особи-учасника договору простого товариства, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників або заміщення учасника, який помер (ліквідованої юридичної особи), його спадкоємцями (правонаступниками);
4) відмови учасника від подальшої участі в договорі простого товариства або розірвання договору на вимогу одного з учасників, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників.
Безстроковий договір простого товариства припиняється при відмові від нього одного з учасників, якщо домовленістю між учасниками не передбачене збереження договору щодо інших учасників. У свою чергу, особа, яка бажає відмовитися від подальшої участі в безстроковому договорі, повинна зробити заяву про таку відмову не пізніше як за три місяці до виходу з договору. Умова про обмеження права на відмову від безстрокового договору простого товариства є нікчемною (ч. 1 ст. 1142 ЦК України).
Вихід з простого товариства одного з учасників припиняє дію договору відносно нього та інших учасників, які, у свою чергу, мають
право зберегти дію даного договору для себе. Такий достроковий вихід можливий за наявності поважних причин. Сторона, яка відмовляється від подальшої участі в договорі простого товариства, має відшкодувати іншим учасникам реальні збитки (але не упущену вигоду), що були спричинені такою відмовою. Ці правила встановлені для договору простого товариства, укладеного на визначений строк, або договору, в якому досягнення мети визначено як скасу-вальна умова (ч. 2 ст. 1142 ЦК України);
5) спливу строку договору простого товариства;
6) виділу частки учасника на вимогу його кредитора, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників;
7) досягнення мети товариства або настання обставин, коли досягнення мети товариства стало неможливим.
Наслідки припинення договору простого товариства. У разі припинення даного договору виникає необхідність у чіткому вирішенні двох питань:
1) про відповідальність за спільними зобов'язаннями перед третіми особами. Закон встановлює солідарну відповідальність усіх учасників простого товариства, яке припинило свою діяльність за невиконаними спільними зобов'язаннями щодо третіх осіб (ч. З ст. 1141 ЦК України).
Якщо після виходу з простого товариства одного з учасників, договір за рішенням інших учасників зберіг відносно них свою чинність, учасник, участь якого в договорі припинилася, відповідає перед третіми особами за спільними зобов'язаннями, які виникли в період його участі в договорі простого товариства як учасника договору (ст. 1143 ЦК України). Це, звісно, не стосується випадків смерті учасника, визнання його недієздатним або обмежено дієздатним, безвісно відсутнім, оголошення померлим, а також випадків ліквідації юридичної особи-учасника договору простого товариства;
2) про поділ спільного майна або повернення майна, що було передане у спільне володіння (ч. 2 ст. 1141 ЦК України). У разі припинення договору простого товариства речі, передані в спільне володіння та (або) користування учасників, повертаються учасникам, які їх надали, без винагороди (оскільки це майно використовувалось, у тому числі і в інтересах особи,
яка його надавала; крім того, ця особа могла отримувати відповідну частину прибутку за використання такого майна), якщо інше не передбачено домовленістю сторін. Поділ майна, що є в спільній власності учасників, і спільних прав вимоги, які виникли у них, здійснюється в порядку, встановленому ЦК України.
Учасник, який вніс у спільну власність річ, визначену індивідуальними ознаками, має право у разі припинення договору простого товариства вимагати в судовому порядку повернення йому цієї речі за умови додержання інтересів інших учасників і кредиторів.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "Поняття та загальна характеристика договору простого товариства"
  1. § 3. Цінні папери як об'єкти цивільних правовідносин
    поняття цінних паперів уперше було визначено в Основах цивільного законодавства Союзу PCP і союзних республік 1991 p., де ст. 31 встановлювала, що цінними паперами визнаються документи, що посвідчують майнове право, яке може бути здійснене тільки після пред'явлення оригіналу цього документа. У ст. 194 ЦК 2003 p. цінний папір визначено як документ встановленої форми з відповідними реквізитами,
  2. § 3. Спільна діяльність
    загальнено в роз'ясненні Президії Вищого арбітражного суду України від 28 квітня 1995 р. № 02-5/302 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням та виконанням договорів про сумісну діяльність". Загальні положення щодо договору про спільну діяльність та його різновидів. Згідно зі ст. 1130 ЦК за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно
  3. Стаття 39. Методи визначення та порядок застосування звичайної ціни
    поняття «звичайної ціни» та «ринкової ціни» на товари (роботи, послуги). Визначення звичайної ціни міститься в пп. 14.1.71 цього Кодексу, відповідно до якого під звичайною ціною слід розуміти «ціну товарів (робіт, послуг), визначену сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом». Вважається, що якщо не доведено зворотне, звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін, тобто «цін, за якою
  4. Стаття 153. Оподаткування операцій особливого виду
    поняттям «пов'язана особа» є поняття «афілійована особа», що застосовується в банківському та інвестиційному законодавстві. Згідно зі ст. 2 Закону від 07.12.2000 № 2121-Ш «Про банки і банківську діяльність», афілійованою особою банку вважається будь-яка юридична особа, в якій банк має істотну участь або яка має істотну участь у банку. Відповідно до ст. 1 Закону від 12.07.2001 № 2664-Ш «Про
  5. Стаття 170. Особливості нарахування (виплати) та оподаткування окремих видів доходів
    поняття ріелтера - як суб' єкта господарювання, який провадить посередницьку діяльність, пов' язану з наданням послуг з оренди нерухомості (до цього поняття «ріелтер» визначалося у Законі України «Про податок на додану вартість»). Посередництво у контексті підпункту слід розуміти як комерційне посередництво (агентську діяльність), що є підприємницькою діяльністю, яка полягає у
  6. 3.1. Цивільний кодекс УСРР 1922 р.
    поняття власне акціонерного товариства і товариства з обмеженою відповідальністю в теперішньому їх тлумачення українським законодавством. Проте, досить скоро потреба Радянської держави в господарських товариствах відпала взагалі; норми, присвячені ним, вже являли навіть не теоретичний, а швидше - історичний інтерес. Деяке значення зберегли лише акціонерні товариства. Діяли вони на основі не норм
  7. § 1. Поняття і ознаки юридичної особи
    поняття юридичної особи. Натомість ст. 80 ЦК, котра називається "Поняття юридичної особи", містить вказівку на деякі характерні риси цього поняття, зазначаючи, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, яка наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем У суді. Таким чином, маємо лише вказівки на такі
  8. § 2. Види зобов'язань і система зобов'язального права
    поняття. Разом з тим, можливий і відступ від цього принципу для більш докладних класифікацій. 1. Залежно від підстав виникнення зобов'язання прийнято ділити на договірні і недоговірні. Договірні зобов'язання виникають на підставі домовленості його учасників (дво- або багатосторонній договір). Недоговірні зобов'язання виникають внаслідок інших юридичних фактів (одностороннього лравочину,
  9. § 6. Припинення зобов'язань
    поняття договору як такого і суперечить його визначенню як двосторонього правочину (угоди сторін). Слід взяти до уваги, що припинення зобов'язання тягне лише належне його виконання (ст.ст. 526, 599 ЦК). 2. Передання відступного припиняє зобов'язання, якщо на те є згода сторін. Відступне - це певне майно, що передається замість виконання зобов'язання. Саме передання боржником кредиторові
  10. § 1. Договір купівлі-продажу
    поняття "майно" наводиться у ст. 190 ЦК, згідно з якою майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Тлумачення категорії "майно (товар)" як предмету договору купівлі- продажу наводиться в ст. 656 ЦК. Так, предметом договору купівлі- продажу може бути: 1) товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений