Головна
ГоловнаКонституційне, муніципальне правоКонституційне право → 
« Попередня Наступна »
Л.В. Лазарєв. Правові позиції Конституційного Суду Росії, 2003 - перейти до змісту підручника

Постанови

1. Оскільки саме органи виконавчої влади / суб'єктів Російської Федерації та відповідні органи місцевого самоврядування / здійснюють контроль за станом житлових будинків, що знаходяться на підвідомчій їм території, / їх / рішення про визнання будинку загрожуючим обвалом являє собою необхідний елемент юридичного складу, що породжує суб'єктивне право на надання благоустроєного житлового приміщення ...
/ Якщо таке рішення органом публічної влади не береться і житлове приміщення не надається, громадянин має право оскаржити дію (бездіяльність) цього органу в судовому порядку, передбаченому для провадження у справах, що виникають з адміністративно-правових відносин / ...
Не може вважатися законною підставою для / самоуправного / вселення в житлове приміщення і судове рішення, оскільки воно являє собою лише один з юридичних фактів, який сам по собі, без видачі ордера, не може породити суб'єктивного права на житлове приміщення ...
... Звичай правозастосовчої практики виселення громадян з самоправно зайнятих житлових приміщень в адміністративному порядку тільки з санкції прокурора, без можливості подальшого звернення до суду / не відповідає Конституції Російської Федерації / (Постанова Конституційного Суду від 5 лютого 1993 року N 2-П у справі про перевірку конституційності правозастосовчої практики, пов'язаної з судовим порядком розгляду спорів про надання житлових приміщень; про перевірку конституційності адміністративного порядку виселення громадян з самоправно зайнятих житлових приміщень з санкції прокурора; про перевірку конституційності відмови в порушенні кримінальної справи; абзаци третій і п'ятий пункту 2, третій пункту 3 мотивувальної частини, пункти 1 і 2 резолютивної частини).
2. Відсутність / в Житловому кодексі РРФСР / вказівки на вид нормативного акта, який повинен "встановлювати порядок" вселення в житлове приміщення, дозволяє законодавчим і виконавчим органам державної влади різних суб'єктів Російської Федерації встановлювати його на власний розсуд, що може призвести до порушення конституційного права громадян на житло і безпідставного позбавлення їх житла ...
Реєстрація, що замінила інститут прописки, або відсутність такої, не можуть служити підставою обмеження або умовою реалізації ... права на житло (Постанова Конституційного Суду від 25 квітня 1995 року N 3-П у справі про перевірку конституційності частин першої та другої статті 54 Житлового кодексу РРФСР у зв'язку зі скаргою громадянки Л.М. Сіталовой; абзаци третій пункту 3, четвертий пункту 4 мотивувальної частини).
3. Тимчасове непроживання особи в житловому приміщенні, в тому числі у зв'язку із засудженням його до позбавлення волі, само по собі не може свідчити про неналежне здійснення наймачем своїх житлових прав і обов'язків і служити самостійною підставою для позбавлення права користування житловим приміщенням (Постанова Конституційного Суду від 23 червня 1995 року N 8-П у справі про перевірку конституційності частини першої та пункту 8 частини другої статті 60 Житлового кодексу РРФСР у зв'язку із запитом Муромського міського народного суду Володимирській області та скаргами громадян Є.Р. Танковій, Е.А. Оглобліна, А . Н. Ващука; абзац другий пункту 5 мотивувальної частини).
4. Товариство як один з можливих способів управління кондоминиумом і членство в ньому є похідними (вторинними) стосовно до права власності домовласників. За змістом статті 35 (частина 2) Конституції Російської Федерації, виникнення права власності не може бути поставлено в залежність від членства в товаристві ...
... Стосовно до товариству власників житла як об'єднанню / добровільне членство в об'єднанні / означає неможливість примусового членства в ньому незважаючи на рішення більшості об'єднатися в товариство. З принципу добровільності членства в об'єднанні слід, що створення товариства власників житла в кондомініумі не виключає можливості для окремих домовласників залишатися поза даного об'єднання, при цьому не втрачаючи з ним інших правових зв'язків, крім членства в товаристві.
Відмова частини домовласників від вступу в члени товариства власників житла не звільняє їх від участі у несенні необхідних витрат, пов'язаних з управлінням кондоминиумом в цілях його утримання та експлуатації.
У свою чергу товариство власників житла не має права порушувати права домовласників, які відмовилися від членства в товаристві, встановлюючи переваги та пільги щодо володіння та користування спільною частковою власністю тільки для членів товариства або накладаючи на домовласників, які не є членами товариства, додаткові обов'язки, що виходять за рамки відшкодування необхідних витрат з управління кондоминиумом і його експлуатації.
Визначення необхідних витрат, пов'язаних з управлінням, утриманням та експлуатацією кондомініуму, повинно проводитися в порядку досягнення загальної згоди всіх домовласників, а суперечки з даних питань - дозволятися в судовому порядку (Постанова Конституційного Суду Російської Федерації від 3 квітня 1998 року N 10-П у справі про перевірку конституційності пунктів 1, 3 і 4 статті 32 та пунктів 2 і 3 статті 49 Федерального закону від 15 червня 1996 року "Про товариства власників житла" у зв'язку із запитом Радянського районного суду міста Омська; абзаци шостий пункту 3, другий пункту 4, пункт 5 мотивувальної частини).
5. Громадяни, які проживають у комунальних квартирах, мають право на приватизацію житлових приміщень без будь-яких попередніх умов, зокрема, незалежно як від волі власника комунальної квартири та інших наймачів, так і від того, приватизуються чи інші житлові приміщень в тій же квартирі. Це не виключає можливості оскаржувати реалізацію даного права в судовому порядку (Постанова Конституційного Суду від 3 листопада 1998 року N 25-П у справі про перевірку конституційності окремих положень статті 4 Закону Російської Федерації "Про приватизацію житлового фонду в Російській Федерації" у зв'язку із запитами Волгоградської обласної думи, Дмитровського районного суду Московської області та скаргою громадянина В.А. Мостіпанова; абзац шостий пункту 3 мотивувальної частини).
6. Встановлення заборони на приватизацію розташованих у сільській місцевості житлових приміщень державних і муніципальних освітніх установ та вищих навчальних закладів фактично свідчить про відступ від проголошеного статтею 19 Конституції Російської Федерації принципу рівності і про дискримінацію певної категорії громадян залежно від місця проживання і роду занять ...
Згідно з правовою позицією Конституційного Суду Російської Федерації, сформульованої в Постанові від 3 листопада 1998 року, ... обмеження прав і свобод людини і громадянина шляхом визначення кола об'єктів, що не підлягають приватизації, допустимо тільки в тому випадку , якщо обставини, фактично зумовлюють особливості правового режиму житла, насамперед його цільове призначення (як це, зокрема, має місце стосовно до службовим житловим приміщенням або житлових приміщень у військових містечках), виключають можливість передачі житлового приміщення у приватну власність.
Що стосується житлових приміщень з державного і муніципального житлового фонду, закріплених за державними і муніципальними освітніми установами та вищими навчальними закладами, поширення на них особливого правового режиму не може бути поставлено в залежність виключно від того, де вони розташовані - в міських, сільських поселеннях або на інших територіях.
... У відсутність законодавчо встановлених критеріїв заборону на приватизацію житла призводить до довільного обмеження прав відповідної категорії громадян. Таке обмеження не служить необхідним і пропорційним засобом захисту конституційно визнаних публічних інтересів, а також прав і законних інтересів інших осіб.
Вирішення питань, пов'язаних з розповсюдженням певного правового режиму на те чи інше житлове приміщення, не може бути залишено на розсуд правоприменителя, оскільки при цьому не виключається суперечлива правозастосовна практика, а отже, порушення рівності громадян перед законом і судом. Але й у разі віднесення законодавцем - відповідно до названими критеріями - тих чи інших житлових приміщень до мають особливий правовий режим і тому не підлягає приватизації повинна бути забезпечена можливість судового оскарження поширення такого режиму на конкретне житлове приміщення (Постанова Конституційного Суду від 24 жовтня 2000 N 13-П у справі про перевірку конституційності положень пункту 13 статті 39 Закону Російської Федерації "Про освіту", статті 1 Федерального закону "Про збереження статусу державних і муніципальних освітніх установ та мораторій на їх приватизацію" та пункту 7 статті 27 Федерального закону "Про вищу і післявузівську професійну освіту "у зв'язку із запитом Майнського районного суду Ульяновської області, а також скаргами громадян Е.Е. Насонової і Н.П. Ярушина; абзаци третій і четвертий пункту 2, пункт 5 мотивувальної частини).
7. За змістом зазначених конституційних положень / статей 1 (частина 1), 2, 6 (частина 2), 18, 37 (частина 3), 40, 55, 71 (пункти "в", "е" і "з") /, зміна законодавцем раніше встановлених умов надання житлових субсидій, що надає несприятливий вплив на правове становище осіб, які потребують цих субсидіях і розраховують на їх отримання, має здійснюватися таким чином, щоб дотримувався принцип підтримки довіри громадян до закону і дій держави, який передбачає збереження розумної стабільності правового регулювання і неприпустимість внесення довільних змін в діючу систему норм, а також надання громадянам у разі необхідності можливості, зокрема за допомогою встановлення тимчасового регулювання, протягом якогось розумного перехідного періоду адаптуватися до внесеним змінам, у тому числі при вирішенні питання про вибір місця проживання і роботи ...
Поширення приписи про мінімальний 15-річному стажі роботи (часу проживання) як умови набуття права на отримання житлових субсидій на осіб, яким таке право вже було надано за наявності стажу роботи не менше 10 років, і тим самим надання зворотної сили закону, погіршують становище громадян, що означає, по суті, скасування для цих осіб права на отримання житлової субсидії, придбаного ними відповідно до раніше діючим законодавством і реалізованого в конкретних правовідносинах, несумісне і з вимогами, що випливають зі статей 1 (частина 1), 2, 18, 54 (частина 1), 55 (частина 2) і 57 Конституції Російської Федерації (Ухвала Конституційного Суду від 24 травня 2001 року N 8-П у справі про перевірку конституційності положень частини першої статті 1 та статті 2 Федерального закону "Про житлові субсидії громадянам, які виїжджають з районів Крайньої Півночі і прирівняних до них місцевостей" у зв'язку з скаргами громадян А.С. Стах і Г.І. Хваловой; абзаци третій і восьмий пункту 4 мотивувальної частини).
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " Постанови "
  1. Стаття 169. Виклад рішення
    Коментар до статті Непідписання рішення, ухвали суддею або одним із суддів, що розглядали справу, або підписання рішення, постанови не тими суддями, що зазначені в рішенні, постанові, є підставою для скасування рішення, поста новления в будь-якому випадку. Див, наприклад: Постанова Президії ВАС РФ від 19.04.2011 N
  2. Стаття 31.4. Приведення у виконання постанови по справі про адміністративне правопорушення
    1. Постанова по справі про адміністративне правопорушення приводиться у виконання уповноваженими на те органом, посадовою особою в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими федеральними законами та прийнятими відповідно до них постановами Уряду Російської Федерації. 2. У разі винесення кількох постанов про призначення адміністративного покарання щодо
  3. Стаття 31.6. Зупинення виконання постанови про призначення адміністративного покарання
    1. Суддя, орган, посадова особа, які винесли постанову про призначення адміністративного покарання, припиняють виконання постанови в разі приношення протесту на вступило в законну силу постанова у справі про адміністративне правопорушення до розгляду протесту. Про зупинення виконання постанови виноситься ухвала, яка при необхідності негайно направляється
  4. Стаття 32.1. Виконання постанови про призначення адміністративного покарання у вигляді попередження
    Постанова про призначення адміністративного покарання у вигляді попередження виконується суддею, органом, посадовою особою, які винесли постанову, шляхом вручення або направлення копії постанови відповідно до статті 29.11 справжнього
  5. Стаття 31.6. Зупинення виконання постанови про призначення адміністративного покарання
    1. Суддя, орган, посадова особа, які винесли постанову про призначення адміністративного покарання, припиняють виконання постанови в разі приношення протесту на вступило в законну силу постанова у справі про адміністративне правопорушення до розгляду протесту. Про зупинення виконання постанови виноситься ухвала, яка при необхідності негайно направляється
  6. Стаття 307. Набрання законної сили постанови Президії Вищого Арбітражного Суду Російської Федерації та його опублікування
      Коментар до статті Постанова Президії ВАС РФ підлягає опублікуванню у журналі "Вісник Вищого Арбітражного Суду Російської Федерації" і розміщується на сайті ВАС РФ. При цьому арбітражним судам слід мати на увазі, що з дня розміщення Постанови Президії ВАС РФ в повному обсязі на сайті ВАС РФ практика застосування законодавства, на положеннях якого заснована дане
  7.  Стаття 306. Зміст постанови Президії Вищого Арбітражного Суду Російської Федерації
      Коментар до статті Дотримання вимог до оформлення постанов Президії ВАС РФ забезпечує його законність, обгрунтованість і вмотивованість, які є умовами обов'язковості судових актів (ст. ст. 15, 16 АПК РФ). При цьому особливе значення мають мотиви прийнятого постанови (п. 9 ст. 306 АПК РФ) і висновки і рішення за результатами роз-гляду заяви (п. 10 ст. 306 АПК РФ),
  8.  Стаття 31.4. Приведення у виконання постанови по справі про адміністративне правопорушення
      1. Постанова по справі про адміністративне правопорушення приводиться у виконання уповноваженими на те органом, посадовою особою в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими федеральними законами та прийнятими відповідно до них постановами Уряду Російської Федерації. 2. У разі винесення кількох постанов про призначення адміністративного покарання щодо
  9.  Стаття 32.1. Виконання постанови про призначення адміністративного покарання у вигляді попередження
      Постанова про призначення адміністративного покарання у вигляді попередження виконується суддею, органом, посадовою особою, які винесли постанову, шляхом вручення або направлення копії постанови відповідно до статті 29.11 справжнього Кодексу. Відповідно до Федерального закону від 27.06.2011 N 162-ФЗ з 1 січня 2013 року статтю 32.2 буде доповнена частиною
  10.  Стаття 31.7. Припинення виконання постанови про призначення адміністративного покарання
      Суддя, орган, посадова особа, які винесли постанову про призначення адміністративного покарання, припиняють виконання постанови у разі: 1) видання акта амністії, якщо такий акт усуває застосування адміністративного покарання; 2) скасування або визнання такими, що втратили силу закону або його положення, що встановлюють адміністративну відповідальність за скоєне; 3) смерті особи, залученого
  11.  Коментар до статті 30.8
      Див п. 1 коментаря до ст. 30.7. Рішення за скаргою на постанову (рішення) про призначення адміністративного покарання, рішення за скаргою на постанову про припинення провадження у справі про адміністративне правопорушення оголошуються які винесли їх суддею, посадовою особою негайно після їх винесення. Про осіб, які вправі подавати скаргу (заяву) на постанову (рішення) по справі,
  12.  Розділ VII. Виробництво, пов'язане з виконанням судових постанов і постанов інших органів
      Розділ VII. Виробництво, пов'язане з виконанням судових постанов і постанов інших
  13.  Стаття 31.7. Припинення виконання постанови про призначення адміністративного покарання
      Суддя, орган, посадова особа, які винесли постанову про призначення адміністративного покарання, припиняють виконання постанови у разі: 1) видання акта амністії, якщо такий акт усуває застосування адміністративного покарання; 2) скасування або визнання такими, що втратили силу закону або його положення, що встановлюють адміністративну відповідальність за скоєне; 3) смерті особи, залученого
  14.  Глава 13 Як оформляється адміністративне правопорушення
      Правопорушення оформляються чотирма різними способами, і навіть співробітники ГИБДД не завжди знають, в яких випадках, наприклад, виписується протокол і постанову, а в яких одне лише постанову. Хочеться нагадати, що протокол і постанова - це два принципово різних документи. Якщо інспектор склав протокол, то порушником ви ще не визнані і покарання Вам не призначено, але як
  15.  Варіант 4. Постанова без протоколу
      Якщо за порушення можливе покарання у вигляді штрафу, водій згоден з порушенням і сумою штрафу, то в цьому випадку процедура спрощується: протокол не складається, а відразу виноситься постанова. Раніше, до недавніх змін в Адміністративному Кодексі, такий документ називався «постанова-квитанція», т. к. спочатку передбачалося, що він повинен був складатися на місці порушення при
  16.  Стаття 401. Оскарження постанови суду
      (В ред. Федерального закону від 29.12.2010 N 433-ФЗ (ред. 06.11.2011)) 1. На постанову суду, винесене при вирішенні питань, пов'язаних з виконанням вироку, можуть бути подані апелля-ційних скарга або подання в порядку, встановленому главою 45.1 цього Кодексу. 2. При внесенні подання на постанову суду, відповідно до якого засуджений підлягає звільненню від