| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Права, свободи та обов'язки громадян |
||
|
Обсяг права і свободи дуже великий і включає рівність всіх перед законом, особисті права: право громадянина на життя, фізичну і моральну недоторканність; ідеологічну, релігійну і культову свободу; право на особисту свободу та безпеку; на честь, особисту і сімейну таємницю і добре ім'я; свободу вибору місця проживання і пересування по національній території; політичні свободи - вираз і розповсюдження своїх ідей і думок; право на проведення зборів і маніфестацій, на створення об'єднань; право голосу і петицій; соціально-економічні права - на освіту, на об'єднання у профспілки, на створення підприємств, право частнопредпрінімательскойдіяльності, право на трудовий конфлікт. Конституція 1978 р. - одна з небагатьох, що наклала на громадян деякі обов'язки: обов'язок захищати Іспанію, вносити свій внесок у суспільні витрати у відповідності зі своїми економічними можливостями, тобто обов'язок сплачувати податки; всі іспанці зобов'язані працювати (п. 1 ст. 35). Все різноманіття закріплених у конституції прав і свобод можна розділити на три групи. Цей поділ грунтується не на юридичній природі цих прав, а на характері їх конституційного визнання і юридичній системі їх захисту. Перша група - основні права і свободи (секція 1 глави 2 частини 1 - статті з 15 по 29). Вона включає право на життя, на свободу, на рівність перед законом і багато інших, а також заборона будь-якої дискримінації (ст. 14). Друга група - права і обов'язки громадян (секція 2 тієї ж голови - статті з 30 по 38). Тут можна відзначити право власності і свободу підприємницької діяльності. Третя група - права і свободи головним чином культурного і соціального характеру, що містяться в третьому розділі першої частини конституції "Про основні засади соціальної та економічної політики". Перша група прав і свобод діє безпосередньо щодо громадян і останні можуть ці права захищати на основі термінової та швидкої процедури, у разі необхідності, шляхом подачі скарги до Конституційного суду (п. 2 ст. 53). Друга група прав і свобод, як втім і перша, повинна регулюватися законами, ці права повинні дотримуватися всіма державними властями. Це група, як і перша, може підпадати під контроль Конституційного суду. Виконання та захист прав і свобод третьої групи покладається на поточне законодавство, судову практику і діяльність державних властей. Останні можуть посилатися тільки на рішення судової влади, винесені відповідно до законодавства, яке вони розвивають. Гарантії реалізації прав і свобод також не залишилися і іспанським законодавством, включаючи конституцію. Хоча прямо про матеріальні гарантії не говориться, але формулювання сконструйовані таким чином, що покладені на державні органи обов'язки не можуть бути реалізовані без необхідних матеріальних витрат. Саме таким чином сформульована захист іспанської сім'ї: "На державних владах лежить соціальна, економічна і правовий захист сім'ї" (п. 1 ст. 39). Держава захищає дітей, незалежно від того, народилися вони у шлюбі чи поза ним; державні влади зобов'язані проводити політику, що забезпечує професійну підготовку та перепідготовку громадян, а також безпеку праці (п. 2 ст. 40). Аналогічним чином державні влади зобов'язуються вживати заходів з організації та охорону здоров'я громадян, вони організують санітарну освіту, розвиток фізкультури і спорту та сприяють організації дозвілля людей; на державу покладається вживання заходів з надання допомоги, печению та оздоровленню фізично або психічно ослаблених людей; держава гарантує престарілим громадянам отримання матеріальних коштів за допомогою періодично переглядається законодавства. Конституція покладає на державу обов'язки, здавалося б прямо не відносяться до окремої особистості, але сто-щіеся всього співтовариства людей. До таких обов'язків відноситься заохочення доступу до культури, розвиток науки, наукових та технічних досліджень у спільних інтересах, спостереження за розумним використанням природних ресурсів, гарантування збереження та захисту історичного, культурного та художнього спадщини народів Іспанії, сприяння у створенні необхідних умов для користування упорядкованим житлом. На конституційний рівень піднято і регулювання обмежень прав і свобод, які можуть знадобитися при вве-дении в країні надзвичайного або стану облоги. При таких обставин можуть припинятися ряд прав і свобод, а саме: право на свободу і безпеку, недоторканність житла і таємниця поштових, телеграфних та телефонних повідомлень; право на вільне обрання місця проживання та пересування по національній території; свобода вираження думок, право на поширення публікацій та інші засоби передачі інформації, в звичайних умовах розглянутих судом; свобода зборів і маніфестацій, право на страйк, право на конфлікт, тобто право на локаут з боку підприємців. Особливо виділяються (п. 2 ст. 55 конституції) обмеження в боротьбі проти тероризму, а саме призупиняються норми про термін попереднього затримання (у звичайний час - максимум 72 години), про недоторканність житла і таємниці поштових, телеграфних та телефонних повідомлень. Останні заходи мають на меті полегшити боротьбу поліції з тероризмом, який до прийняття і під час вироблення конституції був вельми активним. Юридичні гарантії захисту прав і свобод виражаються, таким чином, в трьох формах: звернення в звичайні суди, об-рощення до Конституційного суду (див. нижче) і звернення до Народному захиснику - різновиду омбудсмана (ст. 54 консти-туції). Народний захисник обирається на 5 років Генеральними кортесами і має своїм завданням забезпечення захисту основ-них прав і свобод громадян. Його повноваження обмежуються лише їх частиною, хоча і значною, а саме тими правами, які закріплені в перший розділі конституції, і виключають інші можливості для громадян, що випливають з норм ос-новного закону. Він тільки "охороняє" вказані права і свободи громадян, але не є гарантом дотримання для громадян усіх норм основного закону. Народний захисник може за службовим обов'язком або по або вимогу (фізичної або юридичної особи) почати і проводити розслідування відносно дій і рішень публічної адміністрації та її представників по відношенню до громадян. Повноваження Народного захисника поширюються на діяльність міністрів, адміністративних влади, будь-якого особи, що перебуває на службі у публічній адміністрації. До народного захиснику можуть звертатися і парламентарії. При виявленні зловживань, свавілля, дискримінації, помилки, недбалості або упущення будь-якого службовця Народний захисник, виявивши думку порушника, ставить до відома вищестоящих керівників. Не будучи правомочним змінювати або скасовувати акти і рішення публічної адміністрації. Захисник може пропонувати зміна критеріїв при їх застосуванні, може звертатися з пропозицією про зміну норм в законодавчий орган або до адміністрації, а також коли він вважає небудь акт суперечить основному закону, то може звертатися до Конституційного суд. Захисник щорічно звітує перед Генеральними Кортеса. Названі засоби захисту не виключають можливості звернення в міжнародні органи по захисту прав людини, зокрема, до органів ООН та Ради Європи. 11 червня 1981 Іспанія визнала для себе обов'язковою компетенцію Європейською комісії з прав людини та Європейського суду з прав людини. Отже, іспанські громадяни, як втім іноземці та особи без громадянства, можуть пред'являти позови до іспанського державі з приводу порушення прав і свобод, закріплених в Європейській конвенції з прав людини 1950 і в додаткових протоколах до неї. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "Права, свободи та обов'язки громадян" |
||
|
||