| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 4. Принципи міжнародного морського права |
||
|
Крім того, можна виділити спеціальні (галузеві) принципи, притаманні міжнародному морському праву. Це, насамперед, принцип свободи відкритого моря, який отримав закріплення в багатьох міжнародних угодах (Женевської конвенції про відкрите море 1958 р., Конвенції ООН 1982 р.). Відповідно до пункту 1 статті 87 Конвенції 1982 р., відкрите море відкрите для всіх держав, як прибережних, так і не мають виходу до моря. Свобода відкритого моря включає: свободу судноплавства; свободу польотів; свободу прокладати підводні кабелі і трубопроводи; свободу зводити штучні острови та інші установки; свободу рибальства; свободу наукових досліджень. З принципу свободи відкритого моря випливає принцип виключної юрисдикції держави прапора над своїми судами у відкритому морі. У пункті 1 статті 92 Конвенції 1982 р. зазначено, що судно повинно плавати під прапором тільки однієї держави і, крім виняткових випадків, прямо передбачених у міжнародних договорах або в цій Конвенції, підкоряється його виключної юрисдикції у відкритому морі. Даний принцип передбачає поширення на судно, що знаходиться у відкритому морі, адміністративної, цивільної та іншої влади держави прапора. Військові кораблі та судна, що складаються тільки на некомерційній державній службі, користуються у відкритому морі повним імунітетом від юрисдикції якого б то не було держави, крім держави прапора. Похідними від принципу державного суверенітету стосовно до морських просторів є принципи: - виняткового суверенітету держави над своїми внутрішніми водами; - суверенітету держави над територіальним морем; - суверенітету держави-архіпелагу над архіпелажнимі водами. Принцип використання відкритого моря в мирних цілях або винятково в мирних цілях. Зокрема, у статті 1 Договору про Антарктику 1959 г. [60] закріплено, що Антарктика використовується тільки в мирних цілях. Забороняються будь-які заходи військового характеру, такі, як створення військових баз і укріплень, проведення військових маневрів і випробування будь-яких видів зброї. У загальній формі цей принцип відображений у Конвенції 1982 р. (наприклад, ст. 88 - відкрите море резервується для мирних цілей; ст.ст. 141, 143, 147 - використання Району (морського дна за межами національної юрисдикції) виключно в мирних цілях, а також у ст. 301 Конвенції 1982 р., яка має узагальнену назву «Використання морів у мирних цілях», положення якої відносяться до всіх частин Конвенції, тобто до режиму всіх морських просторів і всіх видів морської діяльності держав). Принцип раціонального використання морських ресурсів, який виник на початку XX в. і був відображений у двосторонніх договорах про рибальство і остаточно сформульований в Женевській конвенції про рибальство й охорону живих ресурсів відкритого моря 1958 [65]. У статті 2 Конвенції охорона живих ресурсів відкритого моря розуміється як сукупності заходів, спрямованих на забезпечення оптимальної стійкої видобутку цих ресурсів, необхідних для досягнення максимуму постачання продовольством та іншими морськими продуктами. Даний принцип отримав подальший розвиток в розділі 2 Конвенції 1982 р. (ст. 117, 119). Що стосується мінеральних ресурсів, то в розділі 3 частини XI Конвенції визначено заходи щодо раціонального освоєння цих ресурсів на морському дні. Принцип запобігання забруднення морського середовища, який вперше був закріплений у Міжнародній конвенції по запобіганню забруднення моря нафтою 1954 [69]. Згідно з преамбулою, в ній закріплені узгоджені заходи для запобігання забруднення моря нафтою, виливаємо з суден, а також встановлені заборонні для зливу нафти зони. Стаття 24 Женевської конвенції про відкрите море 1958 г. [63] встановила, що кожна держава зобов'язана видавати правила для попередження забруднення морської води нафтою з кораблів або з трубопроводів або в результаті розробки або розвідки поверхні морського дна або його надр, беручи при цьому до уваги постанови діючих договорів з даного питання. Розглянутий принцип детально розкрито у Конвенції по запобіганню забруднення моря скидами відходів та інших матеріалів 1972 р., Міжнародної конвенції по запобіганню забруднення з суден 1973 р. (МАРПОЛ 73/78), Протоколі про втручання у відкритому море у випадках аварій, що призводять до забруднення речовинами іншими, ніж нафта, 1973 р., Міжнародної конвенції про цивільну відповідальність за шкоду від забруднення нафтою 1969 р., а також більш ніж в 20 конвенціях по запобіганню забруднення регіональних морів. Становлення даного принципу завершилося у зв'язку з прийняттям Конвенції ООН з морського права 1982 р. Принцип свободи морських наукових досліджень вперше був закріплений у ст. 87 і в частині XIII Конвенції 1982 р. Відповідно до положень Конвенції, всі держави, незалежно від їх географічного положення, і компетентні міжнародні організації мають право проводити морські наукові дослідження за умови дотримання прав і обов'язків інших держав, передбачених у Конвенції. На закінчення слід ще раз підкреслити, що всі розглянуті принципи міжнародного морського права застосовуються в тісному взаємозв'язку з загальновизнаними принципами і нормами загального міжнародного права. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " § 4. Принципи міжнародного морського права " |
||
|
||