|
« Попередня
|
|
Наступна » |
|
|
|
§ 5. Припинення договору довірчого управління майном
|
|
Універсальність конструкції довірчого управління передбачає більш широке коло підстав його припинення, ніж підстав виникнення. Довірче управління майном може припинитися як за волевиявленням його сторін, так і за законом або рішенням суду.
Перелік підстав припинення договору довірчого управління наведено в п. 1 ст. 1063 ЦК України.
Однією з підстав припинення довірчого управління є заява однієї із сторін про припинення договору у зв'язку зі спливом його строку або досягнення мети, для якої воно засновувалося.
Довірче управління припиняється у випадку смерті фізичної особи, що є довірчим управителем, визнання її недієздатною, обмежено дієздатною, безвісно відсутньою або банкрутом.
Підставою припинення довірчого управління є смерть або припинення діяльності довірчого управителя за відсутності інших спільно керуючих на момент вчинення наведених фактів, визнання фізичної особи - установника довірчого управління банкрутом.
Довірче управління припиняється зі смертю фізичної особи, що є вигодона-бувачем, або ліквідацією юридичної особи - вигодонабувача, якщо інше не передбачено договором.
Довірче управління припиняється у разі відмови установника управління від договору з іншої причини, крім неможливості для довірчого управителя здійснювати довірче управління майном, за умови виплати довірчому управителеві винагороди, передбаченої договором.
Довірче управління припиняється на підставі рішення суду, господарського суду, третейського суду у випадках, передбачених законом.
Світова практика виробила й інші підстави припинення довірчого управління майном, до яких належать:
виникнення обставин або виконання умов, передбачених договором або іншою підставою виникнення довірчого управління;
смерть громадянина або припинення діяльності юридичної особи чи відмова від своїх прав однієї або кількох осіб, які визнаються вигодонабувачами, якщо інше не встановлено договором про довірче управління;
відсутність у договорі чи інших підставах виникнення довірчого управління умов або існування обставин, які є істотними умовами довірчого управління;
ініціатива установника або довірчого управителя, якщо це було передбачено договором про довірче управління;
Слюсарееський М. М. Теоретичні проблеми договірного управління чужим майном в Україні: Автореф. дис... канд. юрид. наук. - Харків, 1999. - С. 13.
задоволення судом позову, пред'явленого установником або вигодонабувачем у зв'язку з невиконанням довірчим управителем обов'язків, які випливають з договору чи інших підстав виникнення довірчого управління, або зловживання ним довірою, наданою йому установником при створенні довірчого управління.
Специфіка довірчого управління майном обумовила порядок припинення цих правовідносин. За наявності відповідних підстав довірче управління майном припиняється у порядку, визначеному договором або законом. Згідно з п. 2 ст. 1063 ЦК України у разі відмови сторони договору довірчого управління майном інша сторона має бути сповіщена про це за три місяці до припинення договору, якщо договором не встановлений інший строк. Після припинення договору довірчого управління майно, що перебуває в довірчому управлінні, передається установникові управління, якщо інше не передбачено договором. Наприклад, у випадку припинення довірчого управління договором може передбачатися обов'язок довірчого управителя розпродати всі активи довірчого управління і безкоштовно передати виручені кошти на благодійні цілі конкретно визначеному або невизна-ченому колу вигодонабувачів. У разі припинення довірчого управління довірчий управитель зобов'язаний розпорядитися залишком майна відповідно до вказівок установника або умов, передбачених договором довірчого управління.
|
| « Попередня |
|
Наступна » |
|
= Перейти до змісту підручника = |
|
|
Информация, релевантная "§ 5. Припинення договору довірчого управління майном" |
- § 9. Визнання фізичної особи безвісно відсутньою і оголошення її померлою
Визнання фізичної особи безвісно відсутньою слугує, передусім, захисту майнових інтересів відсутньої особи та інтересів осіб, з якими вона пепсОуьає \ повільних відносинах. Гарантією від необгрунгованого визнання особи безвісно відсутньою є те, що відповідне рішення приймає лише суд. До того ж ст. 43 ЦК максимально точно встановлює умови, за яких фізична особа може бути визнана безвісно
- § 10. Договір управління майном
Безпосередньо договору управління майном присвячена гл. 70 ЦК. Також відносини управління майном, залежно від того, яке майно є предметом договору управління, регулюють ряд спеціальних нормативних актів, зокрема, Закон "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю". Процедура та особливості нотаріального посвідчення договорів управління
- § 4. Поняття і види господарських товариств
Така організаційно-правова форма підприємництва, як господарське товариство, має істотні особливості щодо створення, діяльності та юридичного статусу. Тому товариства як відповідно до ГК, такі на основі Закону України «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991 р. (далі Закон), який визначає поняття, види, правила створення і діяльності товариств, а також права та обов'язки їхніх
- § 4. Судові процедури, які застосовуються до боржника
Відповідно до ст. 4 Закону щодо боржника застосовуються такі судові процедури: 1. процедура розпорядження майном боржника; 2. процедура санації; 3. укладення мирової угоди; 4. ліквідаційна процедура. Процедура розпорядження майном боржника, є однією з процедур, що застосовуються ос боржника для відновлення його платоспроможності і недопущення погіршення його майнового стану.
- Що таке договір управління майном?
За договором управління майном одна сторона (установник управління) передає іншій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або особи, зазначеної ним (вигодонабувача). Предметом договору управління майном можуть бути підприємства як майнові комплекси,
- СЛОВНИК ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВИХ ТЕРМІНІВ, Д-І
Дарування - договір, за яким одна сторона (даруваль-ник) передає або зобов'язується передати у майбутньому іншій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Двостороння реституція - наслідок недійсності право-чину, який зобов'язує кожну зі сторін повернути другій стороні все одержане за правочином, а у разі неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його
- Стаття 153. Оподаткування операцій особливого виду
153.1. Оподаткування операцій з розрахунками в іноземній валюті. 153.1.1. Доходи, отримані/нараховані платником податку в іноземній валюті у зв'язку з продажем товарів, виконанням робіт, наданням послуг, у частині їхньої вартості, що не була сплачена в попередніх звітних податкових періодах, перераховуються в національну валюту за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, що
- Стаття 165. Доходи, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу
165.1. До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи: 165.1.1 сума державної та соціальної матеріальної допомоги, державної допомоги у вигляді адресних виплат та надання соціальних і реабілітаційних послуг відповідно до закону, житлових та інших субсидій або дотацій, компенсацій (включаючи грошові компенсації інвалідам, на дітей-інвалідів
- Стаття 170. Особливості нарахування (виплати) та оподаткування окремих видів доходів
170.1. Оподаткування доходу від надання нерухомості в оренду (суборенду), житловий найм (піднайм). 170.1.1. Податковим агентом платника податку-орендодавця щодо його доходу від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар. При цьому об'єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в
- § 4. Основні інститути цивільного права зарубіжних країн
"Трьома китами" цивілістики завжди вважалися такі інститути: суб'єкти, право власності та зобов'язальне право. Йтиметься саме про них. Правове становище фізичних осіб. Нині правове становище фізичних осіб в усіх країнах регулюється законодавством. Це або відповідні розділи цивільних кодексів (Франція, Німеччина, Австрія), або окремі закони та судова практика, що є характерним для країн
|