Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоЦивільне право → 
« Попередня Наступна »
О. В. Дзера. Цивільне право України. Книга 2, 2002 - перейти к содержанию учебника

§ 4. Відповідальність за договором довірчого управління майном


ЦК України закріплено підвищені вимоги щодо відповідальності за договором довірчого управління майном.
Відповідно до ст. 1062 ЦК України довірчий управитель, який не виявив при довірчому управлінні майном належного піклування про інтереси установника управління або вигодонабувача, зобов'язаний відшкодувати установникові управління завдані збитки, а вигодонабувачеві - упущену вигоду.
Довірчий управитель відповідає за завдані збитки, якщо не доведе, що вони виникли внаслідок непереборної сили, винних дій установника управління або вигодонабувача.
Таким чином, довірчий управитель відповідає як за винно заподіяні, так і за випадково виниклі збитки і може звільнитися від відповідальності, якщо доведе, що збитки є результатом непереборної сили або дій установника чи вигодона-бувача.
Настання відповідальності за збитки, спричинені випадково, не означає, що відповідальність довірчого управителя не має меж. Довірчий управитель звільняється від відповідальності, якщо буде доведено неможливість виконання договору внаслідок обставин непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних у даних умовах обставин (форс-мажор)1. Характеризуючи обставини, які можуть бути визнані обставинами непереборної сили, ЦК України прямо вказує, що до таких обставин не належать порушення обов'язків зі сторони контрагентів боржника-довірчого управителя, відсутність на ринку потрібних для виконання товарів, відсутність у боржника-довірчого управителя необхідних грошових засобів тощо.
Винна відповідальність довірчого управителя передбачає порушення ним договірних зобов'язань. Згідно зі ст. 612 ЦК України порушенням зобов'язання є невиконання його або неналежне виконання. При здійсненні довірчого управління можуть виникати два основні види порушень договірних зобов'язань з боку довірчого управителя. По-перше, довірчий управитель може не забезпечити досягнення мети довірчого управління. Якщо вона має підприємницький характер, то порушення полягатиме у відсутності виплат вигодонабувачу. В договорах довірчого управління грошовими коштами договори можуть містити умову про виплату доходу у вигляді визначеного проценту на вкладений капітал. Відсутність виплат є підставою для стягнення доходу за позовом вигодонабувача. По-друге, довірчий управитель може не забезпечити фізичну схоронність майна, переданого у довірче управління. В цьому випадку він відповідає за втрату, нестачу або пошкодження майна.
Особливість відповідальності довірчого управителя зумовлена його одночасним виступом в якості боржника установника і вигодонабувача, які мають право вимагати відшкодування збитків. Збитками вважаються втрати, яких установник або вигодонабувач зазнали у зв'язку зі знищенням або пошкодженням майна, що перебуває у довірчому управлінні, а також витрати, які наведені особи зробили або мусять зробити для відновлення свого порушеного права. Упущеною вигодою є доходи, які вигодонабувач міг би реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушене.
Установник довірчого управління не має права на відшкодування упущеної вигоди, якщо за умовами договору всі вигоди від майна, що перебуває у довірчому управлінні, отримує інша особа (вигодонабувач), а не установник. Установник має право на відшкодування упущеної вигоди, якщо він є єдиним або одним із вигодонабувачів.
Довірчий управитель відповідає за порушення зобов'язання третіми особами (замісниками), на яких було покладено його виконання. Відповідно до ст. 1060 ЦК України довірчий управитель несе відповідальність за дії обраного ним замісника як за власні.
Слюсаревськш М. М. Цивільно-правова відповідальність за порушення договору довірчого управління майном // Підприємництво, господарство і право. - 1997. - № 12. - С. 11-12.
У разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, що випливає з договору довірчого управління, будь-якою третьою особою (повірений тощо), обов'язок виконати зобов'язання покладається на довірчого управителя, в разі невиконання ним зобов'язань з управління він відповідає перед установником та вигодонабувачем за порушення зобов'язання.
Відповідно до п. З ст. 530 ЦК України третя особа (вигодонабувач) у разі небезпеки втратити своє право на майно, що перебуває у довірчому управлінні внаслідок звернення кредитора на це майно, може задовольнити вимогу кредиторів без згоди довірчого управителя (боржника). У цьому разі третя особа стає на місце кредиторів за зобов'язаннями і застосовуються правила статей 514- 521 ЦК України (перехід прав кредиторів третіх осіб і переведення боргу).
Довірчий управитель відшкодовує завдані ним збитки (установнику та виго-донабувачеві) у повному обсязі, якщо законом або договором не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо довірчий управитель, що порушив зобов'язання з довірчого управління, одержав завдяки цьому доходи, то розмір збитків, які відшкодовуються вигодо'набувачеві у зв'язку з неодержанням ним доходів, не може бути меншим від тих доходів, що їх одержав порушник прав (довірчий управитель).
Довірчий управитель відшкодовує реальні збитки і упущену вигоду, завдані ним при простроченні виконання зобов'язання.
Відповідно до ст. 614 ЦК України довірчий управитель, який прострочив виконання, відповідає перед установником за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення. Якщо внаслідок прострочення довірчого управителя виконання втратило інтерес для установника, він може відмовитися від виконання договору довірчим управителем і вимагати відшкодування збитків.
Якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання за договором довірчого управління майном встановлено неустойку (штраф, пеню), то її стягуватимуть у повному розмірі понад відшкодування збитків відповідно до ст. 626 ЦК України.
Неустойкою (штрафом, пенею) є визначена законом або договором довірчого управління майном грошова сума, яку боржник (довірчий управитель) повинен сплатити кредиторові (установникові управління) у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання (зокрема, у разі прострочення).
Відповідно до ст. 554 ЦК України сплата неустойки не позбавляє довірчого управителя від виконання зобов'язання в натурі або відшкодування збитків за виконання зобов'язання. Кредитори (установник та вигодонабувач) мають право на свій розсуд зажадати замість сплати неустойки і відшкодування заподіяних довірчим управителем збитків тільки виконання ним зобов'язання в натурі, якщо це відповідає їх (кредиторів) інтересам.
Угодою сторін довірчого управління може бути передбачено стягнення тільки неустойки без відшкодування збитків (виключна неустойка) або можливість стягнення за вибором установника неустойки чи збитків (альтернативна неустойка), або неустойки, стягуваної в зарахування відшкодування збитків (залікова неустойка).
Таким чином, відповідальність за договором довірчого управління майном є договірною (за характером зобов'язання) та підвищеною (за способом відповідальності).
За суб'єктним складом відповідальність за договором довірчого управління майном є різновидом відповідальності за множинності осіб.
Відповідно до п. 2 ст. 1062 ЦК України довірчий управитель несе субсидіарну відповідальність за боргами, що виникли у зв'язку із здійсненням ним довірчого управління, якщо вартості майна, яке перебуває у довірчому управлінні, недостатньо для задоволення вимог кредиторів.
На довірчого управителя поширюються загальні положення про субсидіарну відповідальність. За змістом ст. 621 ЦК України субсидіарна відповідальність передбачає, що договором або законом може бути передбачена, поряд із відповідальністю боржника, додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи - довірчого управителя. До пред'явлення вимоги довірчому управителю кредитор повинен пред'явити вимогу до основного боржника - установника довірчого управління. Якщо установник відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав від нього в розумний строк відповіді на пред'явлену вимогу, кредитор може пред'явити вимогу в повному обсязі до довірчого управителя - особи, яка несе субсидіарну відповідальність. Кредитор не може вимагати задоволення своєї вимоги від довірчого управителя, якщо ця вимога може бути задоволена шляхом зарахування зустрічної вимоги до установника, як основного боржника. Довірчий управитель повинен до задоволення вимоги, пред'явленої йому кредитором, повідомити про це установника, а у разі пред'явлення позову - подати клопотання про залучення установника (як основного боржника) до участі у справі.
У разі недотримання цих вимог довірчим управителем установник (як основний боржник) має право висунути проти регресної вимоги довірчого управителя заперечення, які він мав проти кредитора.
Згідно з п. З ст. 1062 ЦК України субсидіарна відповідальність довірчого управителя настає також у разі вчинення правочинів з перевищенням наданих йому повноважень або встановлених обмежень, за умови, що треті особи, які беруть участь у правочині, доведуть, що вони не знали і не могли знати про перевищення управителем повноважень або встановлених обмежень. У цьому разі установник управління може вимагати від довірчого управителя відшкодування завданих ним збитків.
Таким чином, вчинені довірчим управителем правочини з перевищенням наданих йому повноважень або встановлених обмежень визнаються укладеними в інтересах установника за умови відсутності вини третіх осіб, які беруть в укладенні таких правочинів.
Вина третьої особи, яка бере участь у правочині, презюмується, якщо перевищення наданих повноважень або встановлених обмежень довірчого управителя є або має бути очевидним для контрагента, виходячи із поведінки сторін, змісту правочину, усталеної практики укладення подібних правочинів, звичаїв ділового обороту та інших обставин, що мають істотне значення. Наприклад, для третьої особи має бути очевидним перевищення довірчим управителем встановлених обмежень у разі укладення без згоди установника договору застави майна, переданого у довірче управління, оскільки наявність такої згоди прямо перебаче-на положеннями ЦК України про довірче управління майном.
Відповідно до п. З ст. 1057 ЦК України у правочинах щодо майна, переданого в управління, які вчиняються у письмовій формі, вказується, що вони вчинені управителем.
Згідно з п. З ст. 1057 ЦК України у разі відсутності вказівки про те, що письмові правочини щодо майна, переданого в управління, вчинено управителем, останній зобов'язується перед третіми особами особисто.
Положення ЦК України про довірче управління не містять норм про зобов'язання з правочинів, учинених довірчим управителем із перевищенням наданих йому повноважень і встановлених для нього обмежень, на які поширюються загальні положення ЦК про вчинення правочинів з перевищенням повноважень.
ЦК України містить положення про вчинення правочинів представником з перевищенням повноважень і відступлення вказівок комітента, згідно з якими правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі подальшого схвалення правочину цією особою (ст. 242 ЦК України), або якщо цього вимагають інтереси комітента і комісіонер не міг попередньо запитати комітента або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит (ст. 1036 ЦК України).
Закріплені в ЦК України терміни "перевищення наданих повноважень" і "перевищення встановлених обмежень" вимагають їх визначення та розмежування.
Довірчому управителеві надаються невизначено широкі повноваження, з урахуванням мети довірчого управління та особливостей майна, переданого у довірче управління, визначені договором та законом. Тому перевищенням наданих довірчому управителеві повноважень вважатиметься здійснення цих повноважень всупереч меті та цільовому призначенню майна, яке перебуває у довірчому управлінні. Перевищення встановлених довірчому управителеві обмежень передбачає виникнення останніх на підставі договору або за законом та вчинення правочинів за відсутності у довірчого управителя достатніх повноважень.
Юридичне значення розмежування "встановлених обмежень" і "наданих повноважень" полягає в різних підставах правочинності їх перевищення. Для визнання правочинним правочину, вчиненого з перевищенням встановлених обмежень, необхідно подальше схвалення такого правочину довірителем. Довірена особа має право перевищувати надані їй повноваження, якщо цього вимагають інтереси довірителя і довірена особа не могла попередньо запитати довірителя або не одержала у розумний строк відповіді на свій запит.
Таким чином, зобов'язання з правочинів, учинених довірчим управителем із перевищенням наданих йому повноважень і встановлених для нього обмежень, несе довірчий управитель особисто, крім випадків подальшого схвалення установником правочину, або якщо перевищення наданих йому повноважень вимагають інтереси установника та вигодонабувача і довірчий управитель не міг попередньо запитати установника або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит, або коли треті особи, які беруть участь у правочині, доведуть, що вони не знали і не повинні були знати про перевищення довірчим управителем повноважень або встановлених обмежень.
Отже, довірчий управитель, який є ніби гарантом доходів від довіреної йому власності (майна), несе відповідальність за неналежну дбайливість стосовно майна, а, отже, і за інтересами установника управління (вигодонабувача). Якщо довірчий управитель забув покласти цінні папери до сейфа, де вони повинні збе-
рігатися, або, наприклад, отримати відсотки за облігаціями, то він повинен відповідати за це. Проте, якщо, наприклад, довірчий управитель уклав розумну частку довірчого майна у цінні папери, які вважалися на той момент доброю інвестицією, а через кілька років ці цінні папери несподівано втратили цінність, довірчий управитель не буде відповідати. Якщо він мав свободу дій і знав нарівні з іншими, що дана інвестиція невдала, але не намагався це виправити, він буде нести відповідальність.
Крім невиконання або неналежного виконання своїх обов'язків, підставою для відповідальності може бути порушення довірчим управителем норм закону: обман (наприклад, неправильне використання основного майна або доходу в інтересах інших осіб, а не установника чи вигодонабувача, що тягне за собою відшкодування збитків і кримінальне покарання), несплата податків, несанкціоноване використання коштів зі шкодою для доходу довіреного майна тощо.
Правозастосовна практика управління майном на основі довірчої власності у країнах англосаконського права і довірчого управління майном у країнах континентального права сформувала відповідні умови відповідальності фідуціарних власників та довірчих управителів.
Наприклад, у США на управителях лежить два основні види обов'язків:
залишатись лояльними (тобто відданими) інтересам корпорації і виявляти належну дбайливість і турботу (due care), перший з яких полягає у неотриманні особистих вигід від ведення справ корпорації;
обов'язок провести "розумний збір інформації перед прийняттям рішень".
За Правилами ділових рішень (The Business Judgment Rule), суд не має права заднім числом обговорювати рішення управителя і покладати на нього вину, якщо той не мав особистого інтересу, був добросовісним, виявляв належну дбайливість і (у деяких штатах) якщо при цьому не було збитків для активів корпорації. Щоб зрозуміти, як діяла б "обережна і розумна людина у схожій ситуації" (prudent man rule), дедалі частіше судді намагаються оцінити рівень інформова-ності довірчого управителя щодо проблеми, яку той намагався вирішити. Якщо в управлінні майном було зайнято кілька управителів ("довірчих власників"), то вони відповідають перед вигодонабувачем (бенефіціантом) солідарне1.
В ЦК Російській Федерації (ст. 1022) фактично встановлено презумпцію вини довірчого управителя за збитки, що виникли випадково. За Законом РФ "Про ринок цінних паперів", управитель повинен відшкодувати клієнту упущену вигоду, якщо не виявить належну дбайливість про його інтереси.
Критерії "упущеної вигоди" і "належної дбайливості" не визначено. Згідно з Указом Президента РФ "Про продаж державних підприємств - боржників" від 2 червня 1994 р. № 1114 (п. 27), якщо хоч би однією з причин неплатоспроможності державного підприємства виступають неправомірні або некомпетентні дії довірчого управителя, то підприємство може розірвати договір довірчого управління майном. Російські юристи і економісти прогнозують, що суди будуть вирішувати позови "довірителів" (установників управління) до довірчих управителів,
Генкин А. С. Зффективньш траст. Опьіт Западной ЕвропьІ й российская практика. - М.: Альпина, 1999. - С. 64-65.
що допустили зменшення основної суми довіреного майна, однозначно на користь довірителів (установників управління)1.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "§ 4. Відповідальність за договором довірчого управління майном"
  1. § 9. Визнання фізичної особи безвісно відсутньою і оголошення її померлою
    Визнання фізичної особи безвісно відсутньою слугує, передусім, захисту майнових інтересів відсутньої особи та інтересів осіб, з якими вона пепсОуьає \ повільних відносинах. Гарантією від необгрунгованого визнання особи безвісно відсутньою є те, що відповідне рішення приймає лише суд. До того ж ст. 43 ЦК максимально точно встановлює умови, за яких фізична особа може бути визнана безвісно
  2. § 10. Договір управління майном
    Безпосередньо договору управління майном присвячена гл. 70 ЦК. Також відносини управління майном, залежно від того, яке майно є предметом договору управління, регулюють ряд спеціальних нормативних актів, зокрема, Закон "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю". Процедура та особливості нотаріального посвідчення договорів управління
  3. § 2. Громадяни підприємці як суб'єкти господарських правовідносин
    Насамперед зазначимо, що господарську діяльність в залежності від правового становища її суб'єктів можна розділити на дві великі категорії: ­ індивідуальне підприємництво фізичних осіб (власне громадян); ­ господарську діяльність юридичних осіб колективних утворень. Спочатку доцільно зупинитись на питанні різниці між правовим статусом фізичної особи - громадянина і громадянина -
  4. § 4. Поняття і види господарських товариств
    Така організаційно-правова форма підприємництва, як господарське товариство, має істотні особливості щодо створення, діяльності та юридичного статусу. Тому товариства як відповідно до ГК, такі на основі Закону України «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991 р. (далі Закон), який визначає поняття, види, правила створення і діяльності товариств, а також права та обов'язки їхніх
  5. § 4. Судові процедури, які застосовуються до боржника
    Відповідно до ст. 4 Закону щодо боржника застосовуються такі судові процедури: 1. процедура розпорядження майном боржника; 2. процедура санації; 3. укладення мирової угоди; 4. ліквідаційна процедура. Процедура розпорядження майном боржника, є однією з процедур, що застосовуються ос боржника для відновлення його платоспроможності і недопущення погіршення його майнового стану.
  6. Яка фізична особа вважається підприємцем?
    Підприємництво - це гарантована Конституцією України самостійна, на власний ризик систематична діяльність з виконання робіт, надання послуг, продажу товарів, передання майна у користування - з метою одержання прибутку. Суб'єктами підприємницької діяльності можуть бути фізичні особи з повною дієздатністю. В окремих випадках, визначених законом, дозволяється участь осіб і з неповною дієздатністю.
  7. Що таке договір управління майном?
    За договором управління майном одна сторона (установник управління) передає іншій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або особи, зазначеної ним (вигодонабувача). Предметом договору управління майном можуть бути підприємства як майнові комплекси,
  8. СЛОВНИК ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВИХ ТЕРМІНІВ, Д-І
    Дарування - договір, за яким одна сторона (даруваль-ник) передає або зобов'язується передати у майбутньому іншій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Двостороння реституція - наслідок недійсності право-чину, який зобов'язує кожну зі сторін повернути другій стороні все одержане за правочином, а у разі неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його
  9. Стаття 87. Джерела сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків
    87.1. Джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до
  10. Стаття 153. Оподаткування операцій особливого виду
    153.1. Оподаткування операцій з розрахунками в іноземній валюті. 153.1.1. Доходи, отримані/нараховані платником податку в іноземній валюті у зв'язку з продажем товарів, виконанням робіт, наданням послуг, у частині їхньої вартості, що не була сплачена в попередніх звітних податкових періодах, перераховуються в національну валюту за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, що
© 2014-2022  yport.inf.ua