Головна
ГоловнаАдміністративне, фінансове, інформаційне правоАдміністративне право → 
« Попередня Наступна »
С.В. Пєтков. Науково-практичний коментар Кодексу України про адміністративні правопорушення, 2012 - перейти к содержанию учебника

3.2. Розмежування дій правопорушників за ст. 512 та ст. 1649 КпАП. Предмет доказування у справах за ст. 1649 КпАП

Для підтвердження наявності в діях особи складу правопорушення, передбаченого ст. 1649 КпАП, необхідно довести, що розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних здійснено шляхом їх продажу (чи іншої передачі права власності) і що порушено порядок розповсюдження, тобто не виконано вимоги статей З, 6, 8, 10 Закону № 1587-ІІІ щодо обов'язкового маркування зазначених примірників контрольними марками і відповідності серії та інформації, нанесеної на контрольну марку, носію цього примірника, а також номера контрольної марки даним Єдиного реєстру одержувачів контрольних марок.
У більшості проаналізованих справ було зафіксовано тільки розповсюдження об'єктів права інтелектуальної власності і в результаті адміністративного розслідування доведено лише таку незаконну дію. Але судова практика показала, що одні судді кваліфікують такі дії за ст. 51 КпАП, а інші за ст. 1649 КпАП.
Розмежування дій правопорушників за ст. 51 та ст. 1649 КпАП можна провести на підставі термінологічного тлумачення. Тобто об'єктами права інтелектуальної власності, що незаконно розповсюджуються (ці дії підлягають адміністративній відповідальності за ст. ) 649 КпАП), є будь-які об'єкти зазначеного права, які записані на аудіо -, відеокасеті, магнітному чи вініловому диску, диску для лазерних систем зчитування, і правопорушник розповсюджує ці об'єкти (відтворені іншою особою без дозволу на це) у такій же або іншій формі запису на носіях, упаковки яких не марковані контрольними марками, або марковані такими марками, що мають серію чи містять інформацію, які не відповідають носію цього примірника, або номер, що не відповідає даним Єдиного реєстру одержувачів контрольних марок. Незаконне розповсюдження у формі продажу є спеціально визначеним у ст. 164 КпАП поняттям, тобто ця норма закону є спеціальною порівняно зі ст. 51 КпАП, яка є загальною.
Що ж стосується незаконного відтворення, така дія має кваліфікуватися за ст. 51 КпАП, оскільки є видом незаконного використання.
Незаконним відтворенням об'єктів авторського і суміжних прав (літературного чи художнього твору, їх виконання, фонограми, передачі організації мовлення, комп'ютерної програми, бази даних) слід вважати:
виготовлення без відома і згоди автора одного або більше примірників літературного чи художнього твору, фонограми, відеограми, бази даних у будь-якій матеріальній формі, а також їх запис для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (у тому числі цифровій), оптичній або іншій формі, яку може зчитувати комп'ютер (ст. 1 Закону № 3792-ХІІ, ст. 2 Закону № 1587-ІІІ);
повторення виконання літературного чи художнього твору (подібного сценарію вистави, опери, балету) без дозволу суб'єкта авторського і суміжного права.
У більшості проаналізованих справ незаконні дії правопорушників були правильно кваліфіковані, але є справи, матеріали яких свідчать про протилежне.
Так, у м. Рівному оперуповноважений ДПІ склав протокол про адміністративне правопорушення за ознаками ст. 51 КпАП щодо М. за те, що останній здійснював продаж контрафактної продукції на магнітних носіях без контрольних марок, а саме компакт-диски, на яких були записані художні фільми.
Суд постановив справу закрити, мотивуючи це тим, що в процесі адміністративного розслідування не були зібрані матеріали щодо суб'єктів авторського права, зареєстрованих в Україні, та порядку розповсюдження (вільного чи ліцензійного, безкоштовного чи оплатного) примірників аудіовізуальних творів, тобто не доведено незаконне використання об'єктів права інтелектуальної власності в обсязі, який необхідний для застосування ст. 512 КпАП.
Наявні у справі матеріали давали підстави для притягнення М. до адміністративної відповідальності за ст. 164 КпАП за незаконне розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, оскільки не виконані умови положень Закону № 1587-ІІІ щодо порядку їх розповсюдження і обов'язкового їх маркування контрольними марками.
Характерною є справа за ст. 51 КпАП щодо М Л. (протокол складено 21 березня 2003 р. у м. Києві), який здійснював продаж контрафактних примірників комп'ютерних програм та ігор на СОКОМ дисках. Із її матеріалів вбачається, що при перевірці торгового місця, яке належить приватному підприємцю С, проведеної 15 лютого 2003 р.. у присутності реалізатора М. Л. виявлено комп'ютерні програми та ігри на компакт-дисках, на упаковках яких були відсутні контрольні марки. За результатами перевірки вилучено 275 компакт-дисків із комп'ютерними програмами і направлено для експертного дослідження до об'єднання підприємств "Український Музичний Альянс" щодо встановлення суб'єктів авторського та суміжних прав, а також контрафактності вилученого. У висновку експертизи судовий експерт Ш. зазначив, що:
суб'єктів авторського права на фонограми та комп'ютерні програми, записані на вилучених компакт-дисках (наявний повний переш вилученого), на території України не встановлено;
представлені для дослідження примірники фонограм на компакт-дисках та комп'ютерні програми, зазначені в переліку, є контрафактними, оскільки відсутні номери міжнародної системи товарної нумерації, а також SID коди IFPJ, які наносяться на всі ліцензійні компакт-диски при їх виготовленні;
поліграфічні вкладки за оформленням не відповідають оригінальним поліграфічним вкладкам: с "урізаними" за форматом і змістом, не містять інформації про виконавця; колоратура, а також контрастність зображень не відповідають вимогам, зазначеним на оригінальних упаковках;
на зворотній стороні упаковок у лівому куті відсутні контрольні марки.
Таким чином, під час адміністративного розслідування було доведено контрафактність вилученої продукції. Але не всі висновки експертизи відповідають дійсності, оскільки серед вилучених програм є програмні продукти корпорації "Microsoft" ("Microsoft SDK Tools", "MS Windows XP", "Windows 2000", "Office ХР") і на території України фірма "Салком" представляє інтереси цієї корпорації.
1 квітня 2003 р. суддя Оболонського районного суду м. Києва постановив притягнути М. Л. до адміністративної відповідальності за ст. 51 КпАП та накласти стягнення у виді штрафу в розмірі 170 грн. із конфіскацією незаконно виготовленої продукції, мотивуючи своє рішення тим, що правопорушник розповсюджував аудіовізуальні твори на CDROM дисках, що є контрафактними.
Але саме розповсюдження примірників комп'ютерних програм, записаних на компакт-дисках без контрольних марок, є об'єктивною стороною правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 164 КпАП.
Незважаючи на очевидність помилки, допущеної під час адміністративного розслідування, суд не виправив її, а повторив у повному обсязі у рішенні і притягнув М. Л. до адміністративної відповідальності за ст. 51 КпАП.
Крім того, особи, уповноважені складати протокол про адміністративне розслідування, не склали протокол щодо приватного підприємця, якому належить торгове місце і який забезпечував реалізатора М. Л. товаром. Вилучена продукція не була власністю М. Л., тому рішення про конфіскацію CDROM дисків суперечить положенням ст. 29 КпАП.
Із проаналізованих справ встановлено, що іноді осіб помилково притягують до адміністративної відповідальності за ст. 164 КпАП, у той час як із матеріалів справи вбачається, що вони вчинили дії, які є ознакою незаконного використання об'єктів права інтелектуальної власності (ст. 512 КпАП).
Так, 22 листопада 2003 р. оперуповноважений ВДСБЕЗ У МВС в Тернопільській області провів контрольну закупівлю двох відеокасет у Ф., причому касети були без контрольних марок. Надаючи пояснення. Ф. заявив, що ці касети він записав власноручно (і він підтвердив це в судовому засіданні). Тобто, що він вчинив дію, яку необхідно кваліфікувати як незаконне відтворення, що є способом незаконного використання, а такі дії є ознакою правопорушення, склад якого передбачений ст. 51 КпАП.
Хоча в описовій частині рішення суд і зазначив, що правопорушник спочатку записав фільм на чисту відеокасету, а потім її реалізував, але в мотивувальній частині суд вказав, що такі дії, як запис та реалізація, є ознаками правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1ст. 1649 КпАП.
Отже, як і в попередньому прикладі, помилку, допущену при складенні протоколу про адміністративне правопорушення, суд не лише не виправив, а й повністю відтворив у постанові.
Встановлення факту незаконного використання (відтворення запису) та незаконного розповсюдження (продажу) означає, що наявні ознаки і незаконного використання об'єкта права інтелектуальної власності, і порушення порядку розповсюдження, тобто вчинено два правопорушення, відповідальність за які передбачена статтями 512 та 1649 КпАП, тому в таких випадках особу слід притягувати до адміністративної відповідальності за двома статтями цього Кодексу.
Проведене узагальнення засвідчило, що не всі особи, уповноважені складати протокол про адміністративне правопорушення, та судді правильно кваліфікують дії правопорушників.
Так, представники ДП1 в м. Нова Каховка Херсонської області 3 листопада 2003 р. щодо приватного підприємця Ч. склали два протоколи про адміністративні правопорушення: за незаконне використання права інтелектуальної власності (ст. 512 КпАП) та незаконну реалізацію фонограм, не маркованих контрольними марками (ст. 164я КпАП).
Із матеріалів справи вбачається, що 31 жовтня 2003 р. на замовлення відвідувачів .магазину реалізатор М. (за дозволом суб'єкта підприємницької діяльності Ч.) записав на чистий компакт-диск чотири фонограми пісень, за що отримав 4 грн. Тобто були зафіксовані такі дії, як використання у формі відтворення та продаж. У зв'язку з тим. що ліцензій на право відтворення та продажу у Ч. не було, його дії визнаються незаконним використанням (у формі незаконного відтворення) музичного твору на компакт-диску. А оскільки запис зроблено на замовлення (відтворення на замовлення) і М. отримав плату саме за відтворення фонограм пісень, то такі дії правильно кваліфікувати як незаконне використання об'єкта права інтелектуальної власності у формі відтворення, тобто за ст. 51' КпАП.
Крім того, під час перевірки приміщення було виявлено 50 компакт-дисків із фонограмами (незаконно відтвореними) без контрольних марок, які зберігались у приміщенні для продажу і були вилучені разом із системним блоком з процесором CELERON. Такі дії (у поєднанні з продажем компакт-диску із замовленими фонограмами) є складом правопорушення, передбаченим ст. 1649 КпАП. Тобто під час адміністративного розслідування було доведено незаконне використання та незаконне розповсюдження, і дії правопорушника були кваліфіковані правильно. Проте виявлено такі недоліки розслідування, як відсутність переліку вилучених компакт-дисків, а також інформації про суб'єкта права інтелектуальної вчасності та зареєстрованих на території України офіційних представників.
Суд не звернув уваги на допущені недоліки і 11 грудня розглянув справу (об'єднавши дві справи в одне провадження) та постановив притягнути Ч. до адміністративної відповідальності за статтями 51 та 164 КпАП і накласти стягнення у виді штрафу в розмірі 170 грн.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "3.2. Розмежування дій правопорушників за ст. 512 та ст. 1649 КпАП. Предмет доказування у справах за ст. 1649 КпАП"
  1. 4.5. Конфіскація контрафактної продукції
    Проведене узагальнення засвідчило, що судді неоднаково вирішують питання про вилучену продукцію в разі пропущення двомісячного строку. Так, із матеріалів справи про адміністративне правопорушення щодо приватного підприємця 3., яку 7 липня 2003 р. розглянув Первомайський міський суд Луганської області, вбачається, що 26 березня 2003 р. вона розповсюджувала аудіокасети та компакт-диски (вилучено
  2. 4.5. Конфіскація контрафактної продукції
    Проведене узагальнення засвідчило, що судді неоднаково вирішують питання про вилучену продукцію в разі пропущення двомісячного строку. Так, із матеріалів справи про адміністративне правопорушення щодо приватного підприємця 3., яку 7 липня 2003 р. розглянув Первомайський міський суд Луганської області, вбачається, що 26 березня 2003 р. вона розповсюджувала аудіокасети та компакт-диски (вилучено
  3. Стаття 179. Дослідження доказів
    1. Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше 208 значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. 2. Для встановлення у судовому засіданні фактів, зазначених у частині першій цієї статті, досліджуються показання свідків,
  4. 3.2. Розмежування дій правопорушників за ст. 512 та ст. 164 КпАП. Предмет доказування у справах за ст. 164/9 КпАП
    Для підтвердження наявності в діях особи складу правопорушення, передбаченого ст. 1649 КпАП, необхідно довести, що розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних здійснено шляхом їх продажу (чи іншої передачі права власності) і що порушено порядок розповсюдження, тобто не виконано вимоги статей З, 6, 8, 10 Закону № 1587-ІІІ щодо
  5. Стаття 58. Належність доказів
    Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. 2. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. 3. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. 76 1. Коментована стаття закріплює правило про належність доказів із метою не допустити відволікання уваги суду на дослідження
  6. Стаття 63. Показання свідка
    1. Показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини. 1. Показання свідка - це один із найважливіших засобів доказування у цивільному процесі. Згідно з коментованою статтею, показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення
  7. 4.2. Прокат примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних
    Статтею 164 , як зазначалося вище, КпАП було доповнено згідно із Законом № 1587-ІІІ, у ст. 2 якого дано визначення розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних як введення в обіг шляхом їх продажу чи іншої передачі права власності. Узагальнення засвідчило, що в разі незаконного розповсюдження примірників шляхом їх продажу у суддів не
  8. 4.2. Прокат примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних
    Статтею 164 , як зазначалося вище, КпАП було доповнено згідно із Законом № 1587-ІІІ, у ст. 2 якого дано визначення розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних як введення в обіг шляхом їх продажу чи іншої передачі права власності. Узагальнення засвідчило, що в разі незаконного розповсюдження примірників шляхом їх продажу у суддів не
  9. Виконання постанов
    Відповідно до ст. 299 КпАП постанова підлягає виконанню з моменту її винесення. На відміну від вироків судів, які за загальними правилами підлягають виконанню лише після закінчення строку касаційного оскарження, постанови про накладення стягнень є актами управління і набирають чинності негайно. Виконанням постанов зайняті два види органів. По-перше, це органи, які звертають постанову до
  10. Підстави скасування або зміни постанов у справах про адміністративні правопорушення
    У ч. 1 ст. 294 КпАП встановлено, що постанова судді у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі передбачені статтями 185- І852 КпАП, можуть бути скасовані або змінені за протестом прокурора самим суддею, а також незалежно від наявності протесту прокурора- головою вищестоящого суду, а згідно із Законом від 12 січня 2006 p. № 3336-IV "Про внесення змін до ст. 294 Кодексу України про