Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоЦивільне право → 
« Попередня Наступна »
О. В. Дзера. Цивільне право України. Книга 2, 2002 - перейти к содержанию учебника

Розподіл майна померлого між спадкоємцями при спадкуванні за законом

. При спадкуванні за законом спадкове майно поділяється на рівні частини між особами, які закликані до спадкування у порядку черговості. Наприклад, після смерті Н. залишилися дружина, двоє дітей та брат померлого. Право на одержання спадщини у цьому випадку мають дружина і двоє дітей, оскільки вони є спадкоємцями першої черги. Спадкове майно буде поділене між ними в рівних частках, тобто кожний з них має право на одержання 1/3 частини спадщини. Брат не закликатиметься до спадкування, оскільки він є спадкоємцем другої черги.
Коли хтось із спадкоємців не прийме спадщини, тоді його частка переходить до інших спадкоємців, закликаних до спадкування.
Проте, перш ніж визначити конкретно частку кожного із спадкоємців, слід встановити, яке майно належало померлому, зокрема треба визначити частку дружини (що лишився в живих) у майні, яке було спільно придбане подружжям під час сумісного життя, і виключити її зі складу спадкового майна.
Наприклад, коли під час сумісного життя подружжя придбало будинок, то після смерті одного з них треба визначити, яка частка в праві власності на будинок належала померлому, і тільки в цій частині відкривається спадщина. Це стосується й іншого майна.
Правило, згідно з яким спадкове майно при спадкуванні за законом поділяється у рівних частках між особами, закликаними до спадкування, не застосовується лише в двох випадках.
Перший випадок стосується поділу майна між спадкоємцями, що спадкують за правом представлення, наприклад, між онуками або правнуками. Онуки та правнуки можуть не одержати частку, рівну часткам інших спадкоємців. Як уже зазначалося, онуки та правнуки закликаються до спадкування з іншими спадкоємцями першої черги лише тоді, коли на момент відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, який мав би одержати спадщину. При цьому згідно зі ст. 529 ЦК УРСР вони успадковують порівну в тій частці, яка б належала при спадкуванні за законом одному з їх померлих батьків.
Наприклад, якщо після смерті громадянина Н. залишилися дочка і троє дітей померлого раніше сина, то ці троє онуків поділять між собою частку їхнього померлого батька (тобто половину спадкового майна) і таким чином кожний з них одержить по 1/6 частині спадкового майна, дочка ж одержить половину спадщини. Діти ж дочки взагалі не закликатимуться до спадкування.
Другий випадок стосується предметів домашньої обстановки та вжитку.
ЦК УРСР встановлено особливі правила щодо спадкування предметів домашньої обстановки та вжитку. Відповідно до ст. 533 ЦК УРСР предмети звичайної домашньої обстановки та вжитку переходять за законом до спадкоємців, які проживали спільно зі спадкодавцем не менше одного року до його смерті незалежно від черги цих спадкоємців і належної їм спадкової частки.
Так, громадянин Н. проживав зі своїм братом. Діти Н. - дочка та син - мешкали окремо від свого батька. Після смерті Н. всі предмети звичайної домашньої обстановки та вжитку перейдуть до його брата, незважаючи на те, що брат
є спадкоємцем другої черги, а діти - спадкоємці першої черги. Решту майна, яке не належить до предметів звичайної домашньої обстановки та вжитку, буде поділено в рівних частках між дочкою і сином спадкодавця, оскільки вони як спадкоємці першої черги закликаються до спадкування.
Норма ст. 533 ЦК УРСР спрямована на захист інтересів членів сім'ї, які проживали разом із спадкодавцем.
Зрозуміло, що короткий строк проживання спільно зі спадкодавцем (наприклад, протягом кількох тижнів чи місяців) не може створювати будь-яких переваг для такого спадкоємця щодо спадкування предметів домашньої обстановки та вжитку. Треба визнати цілком обгрунтованим і доцільним встановлення у законодавстві річного строку, який (як мінімум) повинен прожити спадкоємець спільно зі спадкодавцем для того, щоб одержати переваги в спадкуванні зазначених предметів.
Для визнання спадкоємця таким, який проживав спільно зі спадкодавцем, достатньо встановити факти їх сумісного проживання в одній кімнаті чи в одній квартирі (строком не менше одного року) та спільного користування предметами домашньої обстановки та вжитку.
До предметів звичайної домашньої обстановки та вжитку належать речі, призначені для задоволення звичайних, повсякденних потреб громадян, тобто це меблі, посуд тощо.
Верховний Суд України, застосовуючи ст. 533 ЦК УРСР, виходить з того, що "предметами звичайної домашньої обстановки і вжитку слід вважати такі предмети зазначеного призначення, використання яких у даний час є характерним не лише для високозабезпечених людей. Це можуть бути килими, холодильники, телевізори, меблеві гарнітури, сервізи (крім коштовних)1.
До предметів домашньої обстановки та вжитку не належать житлові будинки, дачі, автомашини, човни, предмети, що були необхідні спадкодавцю для здійснення його професійної діяльності (рояль, гітара тощо), вироби з дорогоцінних металів, твори мистецтва, що мають художню чи історичну цінність, антикваріат, валютні цінності, вклади в банку, гроші, одяг та взуття померлого.
За наявності сумнівів щодо того, чи можна віднести ту чи іншу річ до предметів домашньої обстановки та вжитку, це питання вирішує суд:
Коли серед спадкоємців за законом відсутні такі, які б проживали спільно зі спадкодавцем, все майно, в тому числі і предмети домашньої обстановки та вжитку, поділяється на рівні частки між усіма спадкоємцями, закликаними до спадкування в порядку черговості.
Такий порядок спадкування за законом передбачає ЦК УРСР. Наведений порядок спадкування зазнав істотних змін у зв'язку з прийняттям нового ЦК України. Більшість цих змін є цілком слушною, такою, що відповідає сучасному етапові розвитку нашого суспільства, але доцільність деяких з них викликає деякі сумніви.
Замість двох черг спадкоємців за законом новим ЦК України передбачається п'ять черг спадкоємців.
Верховний Суд України. Постанови Пленуму Верховного Суду України (1995-1998). Правові позиції щодо розгляду судами окремих категорій цивільних справ / Відп. ред. П. І. Шевчук. - К, 1998. - С. 189.
Згідно зі ст. 1280 ЦК України до складу першої черги спадкоємців за законом входять діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Другу чергу спадкоємців за законом становлять рідні брати та сестри спадкодавця, а також його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері (ст. 1281 ЦК України).
В ст. 1282 ЦК України встановлено, що до третьої групи спадкоємців за законом належать рідні дядько та тітка спадкодавця.
Згідно зі ст. 1283 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають "особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини".
Нарешті п'яту чергу спадкоємців за законом становлять "інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно" (ст. 1284 ЦК України). Причому, як зазначено в цій статті, "родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення".
Крім того, до п'ятої черги спадкоємців за законом відносяться і утриманці спадкодавця. "Утриманцем вважається неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім'ї спадкодавця, але не менш як п'ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування" (ч. 2 ст. 1284 ЦК України).
Заперечення викликає перш за все встановлення надто широкого кола спадкоємців за законом. Це стосується, на наш погляд, двох останніх черг спадкоємців.
Так, до п'ятої черги спадкоємців за законом, як це зазначалося вище, входять, зокрема, "інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно".
Родичі п'ятого, а тим більше, шостого ступеня споріднення (такі, наприклад, як діти двоюрідних племінників) - це настільки далекі родичі, що між ними і спадкодавцем, як правило, не тільки немає особистих зв'язків, але іноді вони і не знають про існування один одного. Довести наявність родинних зв'язків такого ступеня споріднення в кожному окремому випадку буде дуже важко, обов'язково виникатимуть численні спори між бажаючими одержати спадщину. Подібна ситуація відкриває можливість для всіляких зловживань і непорозумінь.
Сумніви викликає доцільність введення до кола спадкоємців за законом "осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини" (четверта черга спадкоємців за законом згідно зі ст. 1283 ЦК України).
Слід зазначити, що в ЦК України немає визначення такого поняття, як сім'я, не сформульовано принципи, керуючись якими можна було б віднести ту чи іншу особу до членів певної сім'ї.
За таких умов застосування на практиці норми ст. 1283 ЦК України навряд чи є можливим.
У цьому легко переконатися, якщо проаналізувати дві-три конкретні ситуації.
Можна лише здогадуватися, яких осіб мали на увазі автори норми ст. 1283 ЦК, пропонуючи цю категорію спадкоємців. У всякому разі це не можуть бути особи, що належать до перших трьох черг спадкоємців.
Думається, що в даному випадку йдеться перш за все про таких осіб, як пасинки, падчерки, вітчим, мачуха, зять, теща, невістка, свекруха, що проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до відкриття спадщини.
Але ж цих осіб беззастережно не можна у всіх випадках вважати членами сім'ї спадкодавця.
Наприклад, падчерка з дитинства проживала в одній квартирі із спадкодавцем, була на його утриманні, але стала дорослою, вийшла заміж і на момент смерті спадкодавця (свого вітчима) продовжувала проживати там же, але вже з чоловіком і народженою нею дитиною. Виникають запитання, чи вона перестала бути членом сім'ї спадкодавця, бо створила свою сім'ю, чи є членом і його (спадкодавця) сім'ї, а також чи є в останньому випадку членами сім'ї спадкодавця її чоловік та дитина і отже його спадкоємцями? Нарешті, чи має значення факт ведення спільного господарства з вітчимом для вирішення питання про належність падчерки до членів його сім'ї?
Інший приклад. Громадянин Н. проживав зі своєю дочкою, її дитиною та її чоловіком, з яким дочка перебувала більше десяти років у фактичних шлюбних відносинах. Громадянин Н. помирає. Дочка відмовляється від спадщини. Ніяких інших спадкоємців першої, другої та третьої черги немає. Отже закликається до спадкування четверта черга - члени сім'ї спадкодавця. Чи може бути визнаний громадянин, що є фактично чоловіком дочки і батьком її дитини, членом сім'ї спадкодавця? І як було б вирішене це питання, коли б дочка була в зареєстрованому шлюбі зі своїм чоловіком, за умови, що хоч вони і жили "під одним дахом" зі спадкодавцем десять років, але вже більше п'яти років цей шлюб існував тільки на папері, і між дочкою та її чоловіком, і між останнім та батьком дочки (спадкодавцем) склалися ворожі відносини?
Отже, що має пріоритетне значення при вирішенні питання - кого можна вважати членом сім'ї: характер фактичних відносин між спадкодавцем і членами сім'ї та між останніми чи юридичний аспект цих відносин?
Наведені приклади свідчать про те, яка величезна кількість питань виникне на практиці при спробі застосувати норму ст. 1238 ЦК України, і які виникатимуть труднощі при їх вирішенні.
Проте не лише невизначеність умов, за яких та чи інша особа може вважатися членом сім'ї, робить норму ст. 1283 непридатною. Негативне ставлення до неї зумовлено й іншими міркуваннями.
На нашу думку, законодавець, встановлюючи коло спадкоємців за законом, має включати до нього таких осіб, яких вірогідніше назвав би сам спадкодавець у заповіті, якби він його залишив.
Проте в житті між спадкодавцем і такими особами, як свекруха, невістка, зять, теща (які практично частіше представлятимуть цю чергу спадкоємців за законом) виникають не дуже добрі стосунки і саме тоді, коли вони проживають разом. Якби спадкодавець складав заповіт, навряд чи він призначив би когось з цих осіб своїм спадкоємцем, а тому не слід було б визнавати цих осіб і спадкоємцями за законом.
Мабуть дехто вважає, що факт проживання спадкодавця тривалий строк із членами сім'ї свідчить про наявність добрих стосунків між ними. Але так думати - значить забути про реалії нашого життя, про те, що житлова проблема в нашій країні далеко не вирішена, що різні сім'ї, сторонні люди, які недоброзичливо, а іноді й вороже ставляться один до одного, не роки, а десятки років змушені проживати в одній квартирі, бо не мають можливості купити чи найняти собі інше житло.
На нашу думку, немає підстав перебільшувати значення факту тривалого проживання спадкодавця з членами сім'ї для визнання їх спадкових прав.
У ЦК України передбачені інші (порівняно з ЦК УРСР) порядок та умови спадкування утриманцями спадкодавця.
Як було зазначено вище, відповідно до ст. 531 ЦК УРСР утриманці закликаються до спадкування за наявності двох умов: вони мають бути непрацездатними і перебувати на утриманні померлого не менше одного року до його смерті.
За новим ЦК України зазначений річний строк перебування на утриманні спадкодавця збільшений до п'яти років.
Змінився і порядок закликання утриманців до спадкування. За ЦК УРСР утриманці не належать ні до першої, ні до другої черги спадкоємців за законом. Вони приєднуються до спадкоємців тієї черги, яка закликається до спадкування, тобто до першої або другої черги спадкоємців.
Отже, вони у всіх випадках одержують якусь частину спадкового майна.
За новим ЦК України утриманці входять до п'ятої черги спадкоємців за законом. Отже вони взагалі дуже рідко закликатимуться до спадкування. Порядок спадкування утриманцями, встановлений ЦК УРСР здається нам більш обгрунтованим, доцільним.
Те, що відповідно до ЦК УРСР практично у всіх випадках, коли відбувається спадкування за законом, непрацездатні утриманці одержують частину, а коли немає інших спадкоємців за законом, то і все спадкове майно, з високим ступенем вірогідності відповідає бажанням спадкодавця. Хоч ці бажання він не висловив у заповіті, але про наявність їх беззастережно свідчить факт надання ним матеріальної допомоги непрацездатному утриманцю протягом досить великого періоду (як мінімум одного року).
Крім того, матеріальна допомога у вигляді спадкового майна, яку одержує непрацездатний утриманець, реалізуючи своє право на спадщину, відповідає також етичним засадам, поширеним у будь-якому демократичному суспільстві, - захистити непрацездатних, малолітніх, хворих, знедолених і т. п.
Існують такі правові норми, які зачіпають інтереси всіх або майже всіх громадян. До таких норм належить, зокрема, норма, що визначає порядок спадкування за законом предметів звичайної домашньої обстановки та вжитку. Далеко не всі мають якесь нерухоме майно, автомашини, гроші на рахунках у банках, колекції картин великих майстрів і т. ін., але всі мають якісь предмети звичайної домашньої обстановки та вжитку.
Отже, всіх так чи інакше торкається питання про порядок спадкування цих предметів, оскільки всі їх мають і всі, на жаль, смертні.
Як зазначалося вище, відповідно до ст. 533 ЦК УРСР всі предмети домашньої обстановки та вжитку переходять до спадкоємців за законом (незалежно від їх черги і спадкової частки), якщо вони проживали зі спадкодавцем не менше одного року до його смерті.
Таким чином, коли помирає громадянин, його хатнє майно залишається у тих спадкоємців першої або другої черги, а також непрацездатних утриманців, які з ним проживали. Отже нічого не змінюється у побуті цієї родини.
Але становище докорінно зміниться за новим ЦК України, в якому не передбачено особливого порядку спадкування предметів звичайної домашньої обстановки та вжитку.
Згідно з новим ЦК України ці предмети разом з іншим майном у разі смерті їх власника (за відсутності заповіту) мають перейти до спадкоємців за законом у порядку черговості незалежно від того, чи проживали вони спільно зі спадкодавцем до його смерті. Отже, коли б, наприклад, громадянин проживав до своєї смерті з дочкою та її дітьми, а двоє дорослих працездатних синів проживали зі своїми сім'ями окремо, то право на одержання у спадщину предметів домашньої обстановки та вжитку виникає не лише у дочки (як було б за ЦК УРСР), а й у синів. І якщо сини реалізують у цьому випадку належне їм право, то у дочки залишиться лише 1/3 частина предметів домашньої обстановки, якою вона все життя користувалася, проживаючи разом із батьком. Дочка потрапить у скрутне матеріальне становище, бо позбавиться необхідних для життя речей, без яких обійтися неможливо, а синам не так і багато буде з цього користі, оскільки речі, що перебували в користуванні, коштують небагато.
Враховуючи, що така або схожа ситуація може виникнути внаслідок скасування норми ст. 533 ЦК буквально в кожній родині, взаємини між родичами у величезній кількості випадків штучно ускладняться внаслідок такого невдалого правового регулювання, яке апріорі не може сприяти злагоді в сімейних відносинах, їх зміцненню. Тому викликає великий сумнів доцільність відмови від норми ст. 533 ЦК УРСР.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "Розподіл майна померлого між спадкоємцями при спадкуванні за законом"
  1. § 2. Умови виникнення і припинення права приватної власності громадян
    розподіл доходів засновників і учасників товариства, що визначається установчими документами. У Законі України "Про господарські товариства" передбачено конкретні підстави обов'язкового нарахування з чистого прибутку дивідендів та інших можливих майнових розрахунків між товариством та його засновниками (учасниками), а саме: настання терміну розподілу прибутків; вихід або виключення учасника з
  2. § 2. Умови виникнення і припинення права приватної власності громадян
    розподіл доходів засновників і учасників товариства, що визначається установчими документами. У Законі України "Про господарські товариства" передбачено конкретні підстави обов'язкового нарахування з чистого прибутку дивідендів та інших можливих майнових розрахунків між товариством та його засновниками (учасниками), а саме: настання терміну розподілу прибутків; вихід або виключення учасника з
  3. § 1. Основні категорії спадкування
    майна після смерті його власника до інших суб'єктів за однією з двох підстав - за заповітом (тестамен- том) або за законом. Спадкове право - сукупність правових норм, які визначають підстави та регулюють порядок переходу майна померлої особи до інших суб'єктів цивільного права. Право спадкування у суб'єктивному сенсі - це право учасника цивільних відносин бути спадкоємцем після смерті
  4. § 2. Поняття спадкування і права на спадкування
    розподіл спадкоємцями спадкової маси, право на підтвердження законності набуття спадкового майна тощо). За своєю суттю воно співпадає з поняттям "право на спадкування ". Стаття 1224 ЦК містить обмеження в реалізації права на спадкування. Зокрема, не мають права спадкувати: - ті зі спадкоємців за законом або заповітом, які умисно позбавили життя спадкодавця або будь-кого з його спадкоємців з
  5. § 1. Поняття та елементи заповіту
    розподілити спадкове майно, майнові права та обов'язки на свій погляд. Заповіт - це особисте розпорядження особи (заповідача) відносно належного йому майна, майнових прав та обов'язків на випадок своєї смерті, складений у встановленому законом порядку (ст. 1233 ЦК). Його призначення полягає в тому, щоб визначити порядок переходу всього майна, майнових прав та обов'язків до певних осіб, який
  6. § 3. Спадкування за правом представлення
    розподілі спадкового майна вони ніби представляють своїх батька та (або) матір, що померли раніше. При цьому вони виступають як безпосередні спадкоємці спадкодавця, а не як спадкоємці тих осіб, яких вони "представляють". Це означає, шо внуки (правнуки) відповідають за борги спадкодавця, але не відповідають за борги своїх батьків, які померли до відкриття спадщини. (За борги батьків вони
  7. § 6. Відповідальність за боргами спадкодавця
    розподіл спадщини між багатьма спадкоємцями, внаслідок чого жоден з них виявиться неспроможним повернути борг). Якщо кредитор спадкоємця не був повідомлений спадкоємцями про смерть боржника і не мав можливості дізнатися про це з інших джерел, він може звернутися з вимогами до спадкоємців протягом 1 року від настання строку права вимоги. Якщо кредитору було відомо про смерть спадкодавця -
  8. § 4. Правовий режим майна кооперативів
    розподілу неподільного фонду, пожертвувань, безповоротної фінансової допомоги та інших не заборонених законодавством надходжень, використовується для покриття шкоди від надзвичайних ситуацій (покриття можливих втрат збитків); ­ неподільний фонд - обов'язковий фонд, що формується за рахунок вступних внесків та відрахувань від доходу кооперативу і не підлягає розподілу між пайовиками, крім
  9. Що таке спадкування за законом?
    розподіляється між особами, які названі в числі спадкоємців у відповідних статтях Цивільного кодексу України. Таких осіб називають законними спадкоємцями, або колом спадкоємців за законом. Спадкування за законом має місце тоді, коли воно не змінено заповітом, тобто спадкодавець у заповідальному розпорядженні не призначив спадкоємців особисто. Таким чином, спадкування за законом має місце, якщо:
  10. Як оформлюють право на спадщину?
    розподіл спадщини між усіма спадкоємцями можуть відбутися лише після народження цієї дитини. Це правило стосується й дитини, зачатої при житті батька, але народженої після його смерті, у разі спадкування за законом. До закінчення строку прийняття спадщини нотаріус може дати спадкоємцеві дозвіл на одержання частини вкладу спадкодавця у банківських (кредитних) установах, якщо це спричинено