| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 3. Зміст цивільних правовідносин |
||
|
Змістом цивільного правовідношення є права та обов'язки його суб'єктів та їх дії (бездіяльність) щодо здійснення даних прав і обов'язків "*". У суб'єктивних правах і обов'язках, що виникають у переважній більшості з волі самих суб'єктів, виражена також воля держави, якою суб'єкти повинні слідувати. Ступінь відповідності індивідуальної волі суб'єктів правовідносин волі держави визначає правомірність чи, навпаки, неправомірність дій суб'єктів правовідносин. --- "*" Див: Цивільне право / Под ред. П.Є. Орловського і С.М. Корнєєва. Т. 1. М., 1969. Гол. 3 "Цивільне правовідношення" (автор - В.П. Мозолин). С. 81 - 87; Цивільне право / Под ред. А.П. Сергєєва та Ю. К. Толстого. Т. 1. М., 2001. Гол. 3. С. 86 - 87. Так, коли в договорі будівельного підряду підрядник у встановлений договором термін здає замовнику побудований ним відповідно до умов договору об'єкт, він тим самим підтверджує правомірний характер дій (робота) з виконання покладеного на нього обов'язку по будівництву об'єкта. Якщо ж підрядник затримує здачу зазначеного об'єкта або намагається здати даний об'єкт з дефектами, він порушує свої обов'язки за договором і тому його дії вважаються неправомірними. У зміст наведеного правовідносини, що виникає з договору будівельного підряду, рівною мірою включаються як правомірні, так і неправомірні дії підрядника і, зрозуміло, замовника. Дане положення про взаємодію суб'єктивних прав і обов'язків з діями суб'єктів поширюється на всі цивільні правовідносини при визначенні їх змісту. Як зазначав відомий російський цивілісти С.Н. Братусь, "діяльність можна протиставляти відносинам: відносини проявляються в поведінці учасників, в їх діяльності" "*". --- "*" Братусь С.Н. Предмет і система радянського цивільного права. М., 1963. С. 123. У науці цивільного права з питання про зміст громадянського правовідносини є і інші думки. Згідно з найбільш поширеній нині погляду зміст цивільного правовідносини становлять суб'єктивні цивільні права та обов'язки "*". Дана думка неправильно насамперед тому, що базується на помилковому уявленні про характер зв'язку цивільних правовідносин з суспільними відносинами, регульованими нормами цивільного права, і повністю виключає зі сфери його функціонування дії учасників цивільних правовідносин, що складають зміст даного відношення. Неможливо обмежувати зміст правовідносини суб'єктивними правами і обов'язками, які передбачають лише правомірні дії суб'єктів відносини. У рівній мірі в поняття змісту входять і неправомірні дії суб'єктів, що виходять за межі того, що законом дозволено робити суб'єктам правовідносини. Інакше поняття громадянського правовідносини стає безглуздим. --- "*" Див: Цивільне право / Под ред. Е.А. Суханова. Т. 1. С. 92 - 96. За тим самим підставах неможливо погодитися і з позицією О.С. Іоффе, за словами якого цивільні правовідносини володіє потрійним змістом: матеріальним, ідеологічним та юридичним "*". --- "*" Див: Іоффе О.С. Радянське цивільне право. Л., 1958. С. 67 - 69. Права та обов'язки суб'єктів цивільних правовідносин на відміну від норм права, в яких встановлені загальні правила поведінки (об'єктивне право), отримали назву суб'єктивних прав і обов'язків. Під суб'єктивним цивільним правом в даному контексті розуміється забезпечена нормами права міра дозволеного поведінки уповноваженої особи в його відносинах з зобов'язаними особами. Це визначення не охоплює категорію абсолютних прав, що перебувають за рамками цивільного правовідносини (див. § 5 цієї глави). Поведінка уповноваженої особи може виражатися у вчиненні (несовершении) ім різного ряду дій, що визначаються характером кожного конкретного правовідносини, в тому числі в пред'явленні вимог до зобов'язаним особам про виконання покладених на них обов'язків. Так, в договорі оренди орендар має право користуватися майном відповідно до договору і призначення майна (ст. 615 ЦК). У той же самий час він може вимагати від орендодавця утримання від здійснення будь-яких дій, що перешкоджають нормальному користуванню отриманим їм майном. Суб'єктивної обов'язком є забезпечена нормами права міра належної поведінки зобов'язаної особи в цивільному правовідношенні. У більшості цивільних правовідносин кожен суб'єкт одночасно має права і обов'язки. Наприклад, за договором поставки (ст. 506 ЦК) постачальник зобов'язаний передати покупцеві певний товар. У той же самий час він має право вимагати оплати покупцем переданого йому товару. Відповідно покупець має право вимагати від постачальника передачі йому обумовленого товару і зобов'язаний оплатити його за встановленою ціною. Існують і такі цивільні правовідносини (наприклад, безпроцентна позика - ст. 807 ЦК), в яких один суб'єкт має лише право, а другий - відповідний обов'язок. З питання про поняття суб'єктивних цивільних прав і обов'язків у літературі висловлюються й інші точки зору. О.С. Іоффе пропонував у визначенні суб'єктивного права вказувати не тільки на можливість дозволеного поведінки уповноваженої особи, але також на можливість вимоги певної поведінки від зобов'язаної особи "*". Думається, що вказівка на другу вимогу зайве, оскільки воно вже відображено в першому вимозі і до того ж є окремим випадком дозволеного поведінки уповноваженої особи в цивільному правовідношенні. --- "*" Див: Іоффе О.С. Радянське цивільне право. Л., 1967. С. 89. Рівним чином немає необхідності спеціально обумовлювати, як це робив Н.Г. Александров "*", можливість використання державного примусу, так як вона зумовлюється самим існуванням права. --- "*" Див: Александров Н.Г. Законність і правовідносини у радянському суспільстві. М., 1955. С. 108 - 109. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " § 3. Зміст цивільних правовідносин " |
||
|
||