Головна
ГоловнаАдміністративне, фінансове, інформаційне правоАдміністративне право → 
« Попередня Наступна »
С.В. Пєтков. Науково-практичний коментар Кодексу України про адміністративні правопорушення, 2012 - перейти к содержанию учебника

Стаття 122/2. Невиконання водіями вимог про зупинку

Невиконання водіями вимог працівника міліції, а водіями військових транспортних засобів - вимог посадової особи військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про зупинку транспортного засобу, - тягне за собою накладення штрафу від дев'яти до одинадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від трьох до шести місяців.
(Доповнено статтею 122х згідно з Указом Президії Верховної Ради Української PCP від 29.07.91 p. № 1369-ХІІ; із змінами і доповненнями, внесеними згідно з Указом Президії Верховної Ради Української PCP від 15.11.91 р. № 1818-ХІІ; законами України від 23.12.93 p. № 3785-ХІІ, від 07.02.97 р. № 55/97-ВР, від 05.04.2001 р. Мк 2350-ІІІ, від 15.05.2003 p. № 743-IV, від 24.09.2008 p. JV" 586-VI)
1. Об'єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху (див. Правила дорожнього руху).
2. Об'єктивна сторона правопорушення виражається у невиконання водіями вимог працівника міліції, а водіями військових транспортних засобів - вимог посадової особи військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про зупинку транспортного засобу (формальний склад).
Відповідно до п. 2.4 Правил дорожнього руху на вимогу працівника міліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог зазначених Правил, а також: а) передати для перевірки документи, зазначені в п. 2.1 Правил дорожнього руху; б) дати можливість перевірити технічний стан, номери агрегатів і комплектність транспортного засобу; в) дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав.
3. Суб'єкт адміністративного проступку - спеціальний (водій транспортного засобу, тобто особа, яка в установленому порядку отримала дозвіл на керування транспортним засобом - водійське посвідчення тощо). Відповідно до ст. 15 Закону України "Про дорожній рух" право на керування транспортними засобами надається: мототранспортними засобами і мотоколясками - з шістнадцятирічного віку; автомобілями всіх видів і категорій (за винятком автобусів і вантажних автомобілів, обладнаних для перевезення більше восьми пасажирів), трамваями і тролейбусами - з вісімнадцятирічного віку; автобусами і вантажними автомобілями, обладнаними для перевезення більше восьми пасажирів, - з дев'ятнадцятирічного віку.
4. Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого або евентуального (непрямого) умислу.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "Стаття 122/2. Невиконання водіями вимог про зупинку"
  1. Стаття 121/2. Порушення правил перевезення пасажирів при наданні послуг з перевезення пасажирів
    статтею 1212 згідно із Законом України від 24.09.2008 р. № 586-VI) 1. Об'єктом даного адміністративного проступку є встановлений порядок реєстрації та експлуатації транспортних засобів (див. Правила дорожнього руху, Правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту. Порядок і умови організації перевезень пасажирів та багажу автомобільним транспортом). 2. Об'єктивна сторона
  2. Стаття 121/1. Експлуатація водіями транспортних засобів, ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах
    статтею 121і згідно з Указом Президії Верховної Ради Української PCP від 29.07.91 p. № 1369-ХІІ; із змінами, внесеними згідно з Указом Президії Верховної Ради Української PCP від 15.11.91 p. № І8І8-ХІІ; законами України від 23.12.93 р. № 3785-ХИ, від 02.06.95 p. M 210/95-ВР, від 07.02.97 р. № 55/97-ВР, від 21.09.2000 p. J4t 1981-ІІІ; у редакції Закону України від 24.09.2008 p. № 586-VI) 1.
  3. Стаття 125. Позов третьої особи із самостійними вимогами
    стаття встановлює до позову третьої особи із самостійними вимогами ті ж самі правила, що і до зустрічного позову. Але таке формулювання статті викликає заперечення. Як уже зазначалось у коментарі до ст. 123 цього Кодексу, зустрічний
  4. Стаття 124. Форма і зміст зустрічної позовної заяви
    статті, застосовуються положення статті 121 цього Кодексу. 1. Коментована стаття встановлює ще одну з умов прийняття зустрічного позову: зустрічна позовна заява повинна відповідати вимогам статей 119 і 120 ЦПК, має бути оплаченою судовим збором і т. ін., тобто тим же вимогам, що і позовна заява по первісному позову. Якщо вимоги статей 119 і 120 ЦПК порушені, то і наслідки цього такі ж самі
  5. Стаття 280. Примушування працівника транспорту до невиконання своїх службових обов'язків
    статті, вчинені організованою групою або поєднані з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або такі, що спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки,- караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років. 1. Основним безпосереднім об'єктом злочину є встановлений законом порядок виконання працівниками транспорту своїх службових обов'язків, нормальна
  6. Стаття 226. Форма і зміст заочного рішення
    статтями 213 і 215 цього Кодексу, і, крім цього, у ньому мас бути зазначено строк і порядок подання заяви про його перегляд. 1. Коментована стаття є головним чином відсильною. Як і всяке судове рішення, заочне рішення має відповідати вимогам законності і обґрунтованості, тобто й у цьому розгляді справи суд повинен виконати всі вимоги цивільного судочинства і вирішити справу згідно із законом,
  7. Стаття 394. Особливості апеляційного оскарження окремих судових рішень
    статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини. 2. Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які
  8. Стаття 403. Невиконання наказу
    статті 402 цього Кодексу, якщо воно спричинило тяжкі наслідки,- карається службовим обмеженням на строк до двох років або триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до одного року, або позбавленням волі на строк до двох років. 2. Те саме діяння, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці,- карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років. 1. Основний
  9. Стаття 191. Дії уповноважених службових осіб після затримання на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання
    про дозвіл на затримання з метою приводу. 2. У разі затримання на транспорті місцем затримання вважається територія району, на якій особа затримана. 3. У разі затримання особи на громадському транспорті, незапланована зупинка якого неможлива без зайвих труднощів, місцем затримання вважається територія району, на якій розташована найближча попутна зупинка громадського транспорту. 4. У разі
  10. Стаття 16. Розгляд кількох пов'язаних між собою вимог
    статті 26 ЦПК України 1963 p., яка встановлювала пріоритет судового захисту права над господарсько-судовим при об'єднанні кількох пов'язаних між собою вимог, з яких одні підвідомчі суду, а інші - господарському суду, дана стаття за загальним правилом не допускає об'єднання розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено