Головна
ГоловнаКримінальне, кримінально-процесуальне правоКримінально-процесуальне право → 
« Попередня Наступна »
B.I. Тертишніков. Цивільний процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар, 2007 - перейти к содержанию учебника

Стаття 125. Позов третьої особи із самостійними вимогами

1. Положення статей 123 і 124 цього Кодексу застосовуються до позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, у якій відкрито провадження.
1. Коментована стаття встановлює до позову третьої особи із самостійними вимогами ті ж самі правила, що і до зустрічного позову. Але таке формулювання статті викликає заперечення. Як уже зазначалось у коментарі до ст. 123 цього Кодексу, зустрічний позов
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "Стаття 125. Позов третьої особи із самостійними вимогами"
  1. Стаття 34. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору
    статті. Іноді стверджують, що позов третьої особи не може бути пред'явлений до однієї сторони, тому що вимога третьої особи завжди суперечить інтересам обох сторін. Уявляється, що правило цієї статті є цілком обгрунтованим. Так, у разі пред'явлення позову про витребування речі, позов пред'являється третьою особою тільки до відповідача, тобто до тієї із сторін, в якої знаходиться спірна річ. Позов
  2. Стаття 35. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору
    статтею 27 цього Кодексу. 4. Вступ у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, не тягне за собою розгляду справи спочатку. 1. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, відрізняються від попереднього виду третіх осіб характером заінтересованості: вони заінтересовані не у предметі спору, а у певному результаті спору, тому що той чи
  3. Стаття 176. Пояснення осіб, які беруть участь у справі
    стаття відкриває групу правил, що регулюють порядок дослідження доказів судом першої інстанції. Дослідження доказів по кожній цивільній справі завжди починається з заслуховування пояснень сторін, третіх осіб та інших осіб, які беруть участь у справі. Пояснення являють собою виступи учасників процесу, що містять відомості про відомі їм обставини справи. Учасники у своїх поясненнях не обмежені у
  4. Стаття 159. Безнадійна та сумнівна заборгованість
    статті. 159.1.2. Платник податку - покупець зобов'язаний зменшити витрати на вартість заборгованості, визнану судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає день набрання законної сили рішення суду про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису. Платник податку - продавець у разі якщо суд не задовольняє
  5. § 1. Здійснення суб'єктивних прав
    позовом про переведения на нього прав та обов'язків покупця. Вибір способу здійснення суб'єктивного права залежить також від мети, яку ставить уповноважена особа. Якщо вона хоче, наприклад, своє майно передати безоплатно, то робить це шляхом дарування. У разі одержання грошового еквівалента укладає договір купівлі-продажу, а отримання іншого майна - договір міни. Вибір способу здійснення
  6. Стаття 80. Визначення розміру аліментів одному з подружжя за рішенням
    статті не визначений. Не міститься вказівки на це й в інших статтях гл. 9 СК України. Відповідна норма закріплена в гл. 15 СК України, що регулює відносини з утримання між батьками та дітьми (ст. 184 СК України). Ймовірно, суд має визначати розмір аліментів на утримання одного з подружжя у твердій грошовій сумі у аналогічних випадках (див. коментар до ст. 184 СК України). Суд може визначити
  7. Стаття 103. Визнання шлюбного договору недійсним
    статті йдеться лише про підстави недійсності правочинів, що встановлені ЦК України (ст. 203). Втім, обмежитися цим не можна, оскільки Сімейний кодекс містить цілу низку власних умов, порушення яких без сумніву слугуватиме підставою визнання шлюбного договору недійсним. З аналізу норм ЦК України та СК України можна дійти висновку, що основними підставами визнання шлюбного договору недійсним є:
  8. Стаття 180. Обов'язок батьків утримувати дитину
    статтями 122 та 125 цього Кодексу. Однак у сімейному праві відсутня єдина точка зору щодо підстав виникнення прав й обов'язків з утримання між батьками й дітьми. Одні вчені вважають підставою виникнення прав й обов'язків батьків і дітей фактичний склад, що включає в себе споріднення (походження дитини) і факт його засвідчення у встановленому законом порядку. На їхню думку, саме така позиція
  9. Стаття 194. Стягнення аліментів за минулий час та заборгованості за аліментами
    статті 187 цього Кодексу, погашається за заявою платника шляхом відрахувань з його заробітної плати, пенсії, стипендії за місцем їх одержання або стягується за рішенням суду. 4. Заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття, а у випадку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу, - до досягнення нею двадцяти трьох років. 5. Положення частин першої - третьої
  10. 8.1. Правочини з дефектами суб'єктного складу
    позовом заінтересовані« осіб (батьків, усиновлювача, піклувальника). У випадку, якщо такий позов не пред'явлений, правочин є дійсним, оскільки фактично має місце схвалення його вказаними особами. У разі визнання недійсним правочину, укладеного між неповнолітніми, настає двостороння реституція: кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні усе одержане нею за цим правочином у натурі. У