Головна
ГоловнаКримінальне, кримінально-процесуальне правоКримінальне право → 
« Попередня Наступна »
М. І. Мельник, М. І. Хавронюк. Науково-практичний коментар кримінального кодексу України, 2010 - перейти к содержанию учебника

Стаття 159. Порушення таємниці голосування


1. Умисне порушення таємниці голосування під час проведення виборів або референдуму, що виявилося у розголошенні змісту волевиявлення громадянина, який взяв участь у виборах або референдумі,-
карається штрафом від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років.
2. Те саме діяння, вчинене членом виборчої комісії або комісії з референдуму чи іншою службовою особою з використанням свого службового становища,-
карається штрафом від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від одного до трьох років.
(Стаття 159 в редакції Закону № 3504-І\І від 23.02.2006 р.)
1. Об'єктом злочину є активне виборче право громадянин та їх право на участь у референдумі в частині забезпечення таємниці волевиявлення. Принцип таємності голосування забезпечує громадянину повну свободу волевиявлення під час голосування. Його реалізація спрямована на те, щоб виключити будь-якій сторонній особі контроль за волевиявленням громадян (виборців). Виборче законодавство України забороняє членам виборчих комісій, іншим особам вчиняти будь-які дії чи розголошувати відомості, які дають можливість встановити зміст волевиявлення конкретного виборця.
2. Потерпілими від цього злочину є громадяни, які взяли участь у виборах або референдумі. Під виборами розуміються вибори Президента України, народних депутатів України, депутатів Верховної Ради АРК, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів, а під референдумом - всеукраїнський або місцевий референдум. Громадянином, який взяв участь у виборах або референдумі, визнається особа, яка скористалася своїм активним виборчим правом чи правом на участь у референдумі і здійснила голосування (в установленому законом порядку отримала бюлетень для голосування, заповнила його і опустила у скриньку для голосування).
2. Об'єктивна сторона злочину проявляється у діях або бездіяльності, які спрямовані на розголошення відомостей про зміст волевиявлення (голосування) громадянина на виборах або референдумі.
Розголошення змісту волевиявлення громадянина на виборах чи референдумі означає, що особа, якій став відомий зміст такого волевиявлення, ознайомлює з ним сторонніх осіб або своєю поведінкою створює умови, які надають стороннім особам можливість ознайомитися зі змістом волевиявлення громадянина.
Способи розголошення змісту волевиявлення громадянина можуть бути різними і на кваліфікацію вчиненого за ст. 159 не впливають: повідомлення в розмовах з іншими особами, оприлюднення в ЗМІ, демонстрація бюлетеня, який заповнив конкретний громадянин, демонстрація відеозапису чи фотознімку заповнення громадянином бюлетеня тощо.
Повідомлення про зміст голосування самому громадянинові, який взяв участь у виборах чи референдумі, не утворює складу цього злочину, оскільки у такому разі відсутній факт розголошення змісту його волевиявлення - доведення його до відома сторонніх осіб.
Для кваліфікації діяння за ст. 159 не має значення, у який спосіб винній особі вдалося довідатися про зміст волевиявлення громадянина на виборах чи референдумі. Переважно відомості про зміст такого волевиявлення отримуються нею в порушення законодавчих приписів, які забезпечують таємницю голосування. При цьому такі відомості можуть бути отримані як безпосередньо винною особою, так і від інших осіб (наприклад, від членів виборчої комісії або комісії з референдуму).
Винний або інші особи можуть вчиняти певні дії, спрямовані на протиправне отримання відомостей про зміст волевиявлення конкретного громадянина на виборах чи референдумі. Це можуть бути: прохання або висунення вимоги до громадянина показувати заповнений бюлетень перед опусканням його до скриньки для голосування; домагання повідомити про те, за якого конкретно кандидата, партію (блок партій) виборець віддав свій голос чи як саме громадянин заповнив бюлетень для голосування на референдумі; примушування громадянина до відповідного волевиявлення і фіксації його у бюлетені певною позначкою, за якою потім можна ідентифікувати його волевиявлення; свідоме незабезпечення достатньої кількості кабін або кімнат для таємного голосування, що суттєво ускладнює або робить неможливим забезпечення таємниці голосування; визначення місця видачі виборчих бюлетенів, бюлетенів для голосування на референдумі і встановлення скриньок для голосування таким чином, що громадяни при підході до них можуть і не проходити через кабіни чи кімнати для таємного голосування; створення перешкод для таємного голосування в кабінах чи кімнатах для таємного голосування; перебування у таких приміщеннях сторонніх осіб; видача виборцям помічених бюлетенів для голосування, що дає змогу встановити, хто з виборців який бюлетень заповнював; встановлення спеціальних пристроїв (апаратури), які дають змогу контролювати волевиявлення виборців при заповненні ними виборчих бюлетенів, тощо. Такі дії становлять готування до розголошення таємниці голосування і у разі їх вчинення членом виборчої комісії або комісії з референдуму чи іншою службовою особою з використанням свого службового становища (без подальшого розголошення таємниці голосування) потребують кваліфікації за ч. 1 ст, 14 та ч. 2 ст. 159 (готування до злочину, передбаченого ч. 1 ст. 159, відповідно до ст. 12 і ч. 2 ст. 14 не тягне за собою кримінальної відповідальності). Якщо спосіб отримання відомостей про зміст голосування утворює самостійний склад злочину (наприклад, якщо це було поєднано із застосуванням насильства до громадянина або незаконним використанням спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації), вчинене потребує додаткової кваліфікації за відповідною статтею Особливої частини КК.
Склад злочину, передбаченого ст. 159, утворює також розголошення змісту голосування, про який особа довідалася випадково (наприклад, була присутньою при заповненні громадянином бюлетеня в приміщенні для голосування, але поза кабіною чи кімнатою для таємного голосування; побачила як заповнений бюлетень при опусканні його у прозору скриньку для голосування чи переносну скриньку). Натомість не містить складу цього злочину розголошення відомостей про зміст волевиявлення громадянина, про який цей громадянин сам добровільно повідомив того, хто його розголосив, чи інших осіб, оскільки у даному разі таємниця голосування спеціально розкрита самим суб'єктом голосування - виборчі закони та закон про референдуми не містять заборони щодо розголошення змісту голосування особою, яка здійснила голосування на виборах чи референдумі. Однак це не стосується випадків, коли особа довідалася про вибір (зміст голосування) конкретного виборця у результаті надання йому у встановленому законом порядку допомоги при заповненні виборчого бюлетеня. Виборчий закон передбачає, що виборець, який внаслідок фізичних вад не може самостійно заповнити виборчий бюлетень, має право з відома голови або іншого члена дільничної виборчої комісії скористатися допомогою іншого виборця для зайовнення виборчого бюлетеня в кабіні для таємного голосування. Якщо останній, надаючи таку допомогу, довідався про зміст волевиявлення виборця із зазначеними фізичними задами і розголосив їх, його дії утворюють склад порушення таємниці голосування. Це також не стосується випадків повідомлення громадянином про зміст здійсненого ним голосування особам, які проводять так званий екзит-пол, оскільки, по-перше, повідомлення про зміст свого голосування громадянин здійснює з ініціативи сторонніх осіб, по-друге, таке повідомлення має чітко визначене призначення і може бути використане лише для узагальненого показника (в абсолютних цифрах чи відсотках) результатів голосування.
Закон не встановлює як обов'язкову ознаку об'єктивної сторони цього злочину час його вчинення. Разом з тим, виходячи з його характеру, порушення таємниці голосування шляхом розголошення змісту голосування може бути вчинене після здійснення голосування - після заповнення бюлетеня для голосування та опускання його до скриньки для голосування. Тобто, цей злочин може бути вчинений як у день голосування, так і пізніше.
Злочин вважається закінченим з моменту розголошення таємниці голосування.
3. Суб'єкт злочину загальний.
4. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом: винний усвідомлює, що порушує таємницю голосування, нехтуючи встановленими законом вимогами для забезпечення таємниці голосування, і бажає вчинити такі дії.
5. Кваліфікуючими ознаками порушення таємниці голосування є вчинення його:
1) членом виборчої комісії або комісії з референдуму; 2) іншою службовою особою з використанням свого службового становища (ч. 2 ст. 159).
Про поняття члена виборчої комісії див. коментар до ст. 157. Членом комісії з референдуму визнається особа, яка відповідно до законодавства про референдуми включена до складу такої комісії: Центральної комісії з всеукраїнського референдуму (її функції виконує ЦВК); комісії АРК з референдуму; обласної, районної, міської, районної в місті, селищної, сільської комісії з референдуму; дільничної комісії з референдуму. Під іншою службовою особою слід розуміти будь-яку іншу, крім члена виборчої комісії та комісії з референдуму, службову особу. Про поняття службової особи див. примітки 1 і 2 до ст. 364 та коментар, викладений у Загальних положеннях до розділу XVII Особливої частини КК.
Обов'язковою умовою кваліфікації цього злочину за ознакою вчинення його членом виборчої комісії, членом комісії з референдуму чи іншою службовою особою € порушення таємниці голосування такими особами з використанням влади або службового становища.
Якщо такі дії вчинені працівником правоохоронного органу або пов'язані з перевищенням влади чи службового становища, вчиненого за кваліфікуючих обставин, і потягли за собою тяжкі наслідки, вони потребують додаткової кваліфікації за статтями, що передбачають відповідальність за відповідні злочини у сфері службової діяльності (частини 2 або 3 статей 364, 365, 423, 424).
Конституція України (статті 38, 69, 71, 76, 103, 141).
Закон України «Про вибори Президента України» в редакції від 18 березня 2004 р. (статті 1, 7, 25-36).
Закон України «Про вибори народних депутатів України» в редакції від 7 липня 2005 р. (статті 1, 7, 24-38, 83).
Закон України «Про Центральну виборчу комісію» від ЗО червня 2004 р. (статті 6, 8, 20, 26-29).
Закон України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» від 6 квітня 2004р. (статті7, 19-28).
Закон України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» від 3 липня 1991 р. (статті 1, 2, 7, 10, 24-30, 36, 38-40).
Конституція Автономної Республіки Крим (статті 1, 6). Затверджена Законом України «Про затвердження Конституції Автономної Республіки Крим» від 23 грудня 1998 р.
Стаття 159-1. Порушення порядку фінансування виборчої кампанії кандидата, політичної партії (блоку)
1. Надання фінансової (матеріальної*) підтримки у великому розмірі для здійснення виборчої кампанії кандидату, політичній партії (блоку), з порушенням встановленого законом порядку, шляхом передачі грошових коштів або матеріальних цінностей на безоплатній основі чи за необґрунтовано заниженими розцінками, виготовлення або поширення агітаційних матеріалів, не оплачених з виборчого фонду чи оплачених з виборчого фонду за необґрунтовано заниженими розцінками, або оплати виготовлення чи поширення таких матеріалів -
карається штрафом від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк.
2. Умисне використання у великому розмірі фінансової (матеріальної*) підтримки у здійсненні виборчої кампанії кандидата, політичної партії (блоку) кандидатом, його уповноваженим представником, довіреною особою кандидата чи уповноваженою особою з порушенням встановленого законом порядку -
карається штрафом від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк.
3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені за попередньою змовою групою осіб,-
караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.
Примітка. Великим розміром у цій статті визнається розмір суми грошей, вартість майна чи вигод майнового характеру, що перевищує чотириста мінімальних розмірів заробітної плати.
(Кодекс доповнено статтею 159-1 згідно із Законом № 3504-ІУ від 23.02.2006 р.)
1. Основним безпосереднім об'єктом цього злочину є встановлений законом порядок фінансування виборчої кампанії кандидата, політичної партії (блоку), яким забезпечується рівність виборчого права. Відповідно до Конституції та виборчих законів України вибори є рівними: громадяни України беруть участь у виборах на рівних засадах. Рівність прав і можливостей участі у виборчому процесі (рівність пасивного виборчого права) забезпечується, зокрема, забороною використання для фінансування виборчої кампанії у передбаченому законом порядку інших коштів, крім коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів, виділених на підготовку та проведення виборів, та коштів виборчих фондів відповідних суб'єктів виборчого процесу.
Предметом цього злочину є фінансова (матеріальна) підтримка, яка може мати вигляд грошових коштів, матеріальних цінностей (оргтехніки, комп'ютерів, меблів, палаток для здійснення передвиборної агітації тощо), послуг з виготовлення та поширення агітаційних матеріалів. Агітаційні матеріали можуть бути спрямовані на спонукання виборців голосувати як за, так і проти певного кандидата, партії (блоку). До таких матеріалів відносяться, зокрема: виборчі листівки, плакати, інші друковані видання та носії зовнішньої реклами, в яких/на яких розміщено матеріали передвиборної агітації, відеофільми, аудіо- та відеокліпи з політичною рекламою тощо.
2. Об'єктивна сторона порушення порядку фінансування виборчої кампанії кандидата, політичної партії (блоку) може виражатись у двох формах:
1) надання незаконної фінансової (матеріальної) підтримки для здійснення виборчої кампанії кандидата, політичної партії (блоку) (ч. 1 ст. 159-1);
2) використання незаконної фінансової (матеріальної) підтримки у здійсненні виборчої кампанії кандидата, політичної партії (блоку) (ч. 2 ст. 159-1).
Надання незаконної фінансової (матеріальної) підтримки та її використання утворюють склад злочину, передбаченого цією статтею, якщо: а) вони стосуються здійснення виборчої кампанії; б) йдеться про виборчу кампанію кандидата, політичної партії (блоку).
Виборче законодавство не містить визначення поняття «виборча кампанія». Натомість воно використовує та визначає зміст такого поняття як «виборчий процес». Стосовно положень ст. 159-1 виборчу кампанію можна визначити як складову виборчого процесу, яка полягає у здійсненні відповідними суб'єктами (кандидатами, політичними партіями (блоками)), визначених виборчим законодавством виборчих процедур з відповідного виду виборів - президентських, парламентських, місцевих. Під кандидатами у цій статті розуміються особи, які в установленому виборчим законодавством порядку зареєстровані кандидатами на пост Президента України, кандидатами у народні депутати України, кандидатами у депутати Верховної Ради АРК, сільських, селищних, міських, районних у містах, районних, обласних, Київської та Севастопольської міських рад, кандидатами на посаду сільського, селищного, міського голови. Тобто, під категорію «кандидати» у цьому разі попадають кандидати, які балотуються як по одномандатних (мажоритарна система), так і багатомандатних виборчих округах (пропорційна система). Склад розглядуваного злочину утворює надання/використання фінансової (матеріальної) підтримки політичній партії (блоку), яка бере участь у виборчому процесі як його суб'єкт (на місцевих виборах - це місцева організація партії чи блок таких організацій). Разом з тим, об'єктивну сторону порушення порядку фінансування виборчої кампанії можуть утворювати дії щодо надання/використання фінансової (матеріальної) підтримки політичній партії (блоку) й поза межами виборчого процесу. Зокрема, це може мати місце тоді, коли така підтримка на порушення визначеного законом порядку фінансування діяльності політичних партій надається політичній партії для здійснення виборчої кампанії ще до початку виборчого процесу. Тобто для наявності складу злочину, передбаченого ст. 159-1, момент надання вказаної підтримки не є важливим, основне - це її незаконний характер та спрямованість - для здійснення відповідним суб'єктом виборчої кампанії.
Надання фінансової (матеріальної) підтримки для здійснення виборчої кампанії кандидату, політичній партії (блоку) утворює склад цього злочину, якщо вона здійснюється з порушенням встановленого законом порядку в один із способів, вказаних у ч. 1 ст. 159-1, а саме шляхом: 1) передачі грошових коштів або матеріальних цінностей на безоплатній основі чи за необгрунтовано заниженими розцінками; 2) виготовлення або поширення агітаційних матеріалів, не оплачених з виборчого фонду чи оплачених з виборчого фонду за необгрунтовано заниженими розцінками; 3) оплати виготовлення чи поширення таких матеріалів.
Усі три способи вчинення цього злочину передбачають порушення виборчого законодавства в частині визначеного ним порядку фінансового та матеріально-технічного забезпечення підготовки та проведення виборів. За встановленим таким законодавством порядком витрати на підготовку та проведення виборів здійснюються виключно за рахунок коштів Державного бюджету України (президентські та парламентські вибори), місцевих бюджетів (місцеві вибори) та коштів виборчих фондів партій (блоків) і кандидатів. Формування виборчих фондів партій (блоків) і кандидатів здійснюється в порядку, строки, із джерел та у розмірах, визначених виборчим законодавством. Лише з цих фондів здійснюється передвиборна агітація кандидатів, партій (блоків).
Передача грошових коштів або матеріальних цінностей на безоплатній основі чи за необгрунтовано заниженими розцінками передбачає надання кандидату, партії (блоку), по-перше, грошових коштів поза виборчим фондом, по-друге, матеріальних цінностей без будь-якої оплати з боку кандидата, партії (блоку) чи за оплату, яка необгрунтовано занижена. Питання про те, яка оплата за матеріальні цінності є необгрунтовано заниженою, є питанням факту і потребує свого вирішення з урахуванням визначення середньостатистичних розрахунків у конкретному регіоні, які стосуються передачі таких цінностей на умовах договорів купівлі-продажу, оренди чи на інших умовах.
Виготовлення або поширення агітаційних матеріалів, не оплачених з виборчого фонду чи оплачених з виборчого фонду за необгрунтовано заниженими розцінками, полягає у здійсненні вказаних виборчих процедур без оплати з виборчого фонду взагалі або з оплатою з такого фонду, яка провадилася за необгрунтовано заниженими розцінками. Особливістю цього способу злочинного порушення порядку фінансування виборчої кампанії кандидата, політичної партії (блоку) є те, що фінансова (матеріальна) підтримка вказаним суб'єктам виборчого процесу надається шляхом вчинення дій, спрямованих на забезпечення проведення передвиборної агітації,- суб'єкт злочину безпосередньо забезпечує виготовлення або поширення агітаційних матеріалів. Наприклад, суб'єкт виготовляє та/або розповсюджує виборчі листівки, плакати або інші агітаційні матеріали. Вирішення питання про обґрунтованість розцінок за виготовлення або поширення агітаційних матеріалів має здійснюватися у кожному конкретному випадку з урахуванням, зокрема, виду агітаційних матеріалів, способу їх виготовлення та поширення, існуючих в регіоні цін на такого роду послуги тощо. При цьому слід враховувати той факт, що виборче законодавство регламентує порядок встановлення розцінок вартості одиниці друкованої площі та одиниці ефірного часу для проведення передвиборної агітації за рахунок виборчих фондів кандидатів, партій (блоків) на президентських, парламентських та місцевих виборах. Так, на парламентських та місцевих виборах такі розцінки встановлюються відповідним ЗМІ і не можуть перевищувати розміру середньоарифметичного значення ціни за комерційну рекламу (рекламу, розповсюдження якої має на меті отримання прибутку) за перші три квартали року, що передує року проведення виборів. При цьому ЗМІ можуть розраховувати такі розцінки вартості одиниці друкованої площі та одиниці ефірного часу окремо для робочих днів окремо для вихідних та святкових днів, а також окремо для різних за кількістю потенційної аудиторії періодів ефірного часу чи друкованої площі.
* Натомість при вчиненні цього злочину шляхом оплати виготовлення чи поширення агітаційних матеріалів суб'єкт злочину самостійно не здійснює виготовлення чи поширення таких матеріалів, а лише оплачує їх, діючи всупереч встановленому виборчим законодавством порядку фінансування передвиборних агітаційних заходів чи матеріалів. Згідно з таким порядком фінансування передвиборних агітаційних заходів чи матеріалів з інших джерел ніж за рахунок коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів, спеціально виділених для підготовки та проведення виборів, та коштів виборчих фондів кандидатів, партій (блоків), незалежно від наявності погодження з партіями(блоками) чи кандидатами, забороняється. Оплата виготовлення та поширення агітаційних матеріалів може здійснюватися лише із зазначених джерел і у спосіб та суб'єктами, визначеними виборчим законодавством.
Використання незаконної фінансової (матеріальної) підтримки у здійсненні виборчої кампанії кандидата, політичної партії (блоку) передбачає використання у зазначених цілях грошових коштів або матеріальних цінностей, наданих для здійснення виборчої кампанії кандидатом, лартією (блоком), з порушенням встановленого законом порядку. Таке використання може включати у себе будь-які витрати, які несе кандидат, партія (блок) при здійсненні своєї виборчої кампанії. Це можуть бути витрати, зокрема, на: здійснення передвиборної агітації, придбання та використання транспортних засобів і засобів зв'язку, обладнання, інвентарю, оргтехніки, оплати праці осіб, залучених кандидатом, партією (блоком) до здійснення їх виборчої кампанії.
Вживання у ч. 2 ст. 159-1 поняття з порушенням встановленого законом порядку означає, що складом цього злочину охоплюється використання у виборчій кампанії як грошових коштів та матеріальних цінностей, що надаються поза виборчим фондом відповідного суб'єкта виборчого процесу, так і грошових коштів з виборчого фонду такого суб'єкта, але з порушенням встановленого законом порядку використання таких коштів. Зазначений порядок передбачає, зокрема, відповідні процедури відкриття рахунків виборчого фонду кандидата, партії (блоку), призначення розпорядників виборчого фонду, формування виборчого фонду, витрачання коштів такого фонду.
Надання та використання незаконної фінансової (матеріальної) підтримки для здійснення виборчої кампанії кандидата, політичної партії (блоку) утворюють склад злочину, передбаченого ст. 159-1, лише у разі, якщо така підтримка надається або використовується у великому розмірі. Згідно з приміткою до ст. 159-1 великим розміром у цій статті визнається розмір суми грошей, вартість майна чи вигод майнового характеру, що перевищує чотириста мінімальних розмірів заробітної плати.
Злочин вважається закінченим з моменту вчинення хоча б однієї з описаних у диспозиціях частин 1 та 2 ст. 159-1 дій.
3. Суб'єкт злочину, передбаченого ч. 1 ст. 159-1, загальний, а злочину, передбаченого ч. 2 цієї статті,- спеціальний (кандидат, уповноважений представник кандидата, довірена особа кандидата, уповноважена особа). Порядок набуття та втрати статусу цих осіб визначається виборчим законодавством.
4. З суб'єктивної сторони злочин може бути вчинений лише з прямим умислом. Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони є відповідна спрямованість надання фінансової (матеріальної*) підтримки - для здійснення виборчої кампанії кандидату, політичній партії (блоку).
5. Кваліфікуючою ознакою злочину є його вчинення за попередньою змовою групою осіб. Про вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб див. ст. 28 та коментар до неї.
6. Порушення порядку фінансування виборчої кампанії кандидата, політичної партії (блоку), яке тягне за собою кримінальну відповідальність за ст. 159-1, слід відмежовувати від такого адміністративного правопорушення, як порушення порядку надання фінансової (матеріальної*) підтримки для здійснення виборчої кампанії, передбаченого ст. 212-15 ЮШ. Останнє полягає у порушенні порядку надання фінансової (матеріальної*) підтримки для здійснення виборчої кампанії, якщо у зазначених діях відсутній склад злочину. Таким чином, вказане адміністративне правопорушення може мати місце лише у разі, по-перше, коли воно вчинене у формі надання фінансової (матеріальної) підтримки, по-друге, коли така підтримка надається не у великому розмірі, по-третє, коли відсутні інші ознаки складу злочину, передбаченого ст. 159-1.
Закон України «Про вибори Президента України» від 5 березня 2005 року.
Закон України «Про вибори народних депутатів України» в редакції від 7 липня 2005 року (статті 11, 68, 69).
Закон України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» від 6 квітня 2004 року (розділ XII).
Закон України «Про політичні партії» від 5 квітня 2001 року (розділ IV).
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "Стаття 159. Порушення таємниці голосування"
  1. § 4. Поняття і види господарських товариств
    Така організаційно-правова форма підприємництва, як господарське товариство, має істотні особливості щодо створення, діяльності та юридичного статусу. Тому товариства як відповідно до ГК, такі на основі Закону України «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991 р. (далі Закон), який визначає поняття, види, правила створення і діяльності товариств, а також права та обов'язки їхніх
  2. Стаття 160. Порушення законодавства про референдум
    1. Перешкоджання насильством, обманом, погрозою, підкупом або іншим чином вільному здійсненню громадянином права брати або не брати участь у референдумі, вести агітацію до дня проведення референдуму - карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років. 2. Ті самі дії,
  3. § 1. Поняття і ознаки юридичної особи
    ЦК не дає визначення поняття юридичної особи. Натомість ст. 80 ЦК, котра називається "Поняття юридичної особи", містить вказівку на деякі характерні риси цього поняття, зазначаючи, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, яка наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем У суді. Таким чином, маємо
  4. Стаття 1.
    Визначення термінів Для цілей цього Закону вживаються такі терміни: товар - продукт діяльності (включаючи роботи, послуги, а також цінні папери), призначений для реалізації; ринок товару (товарний ринок) - сфера обороту товару однієї споживчої вартості, в межах якої визначається монопольне становище; органи державної влади - міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, органи
  5. Стаття 6. Гласність та відкритість судового розгляду
    Розгляд справ у всіх судах проводиться усно і відкрито. 2. Ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про час і місце розгляду своєї справи. 10 3. Закритий судовий розгляд допускається у разі, якщо відкритий розгляд може привести до розголошення державної або іншої таємниці, яка охороняється законом, а також за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, з метою забезпечення
  6. Стаття 19. Порядок вирішення питань колегією суддів
    1. Питання, що виникають під час розгляду справи колегією суддів, вирішуються більшістю голосів суддів. Головуючий голосує останнім. 2. При прийнятті рішення з кожного питання жоден із суддів не мас права утримуватися від голосування та підписання рішення чи ухвали. 3. Суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти свою окрему думку. Цей документ не оголошується в судовому засіданні,
  7. Стаття 304. Порядок розгляду справи апеляційним судом
    Справа розглядається апеляційним судом за правилами, вста-новленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими цією главою. 2. Суддя-доповідач доповідає зміст рішення (ухвали), яке оскаржено, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюватися перевірка рішення (ухвали), встановлюватися обставини і досліджуватися докази. 3. Після доповіді
  8. Стаття 311. Підстави для скасування рішення суду і передачі справи на новий розгляд
    1. Рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: 1) справу розглянуто неповноважним суддею або складом суду; 2) рішення ухвалено чи підписано не тим суддею, який розглядав справу; 351 3) справу розглянуто за відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, належним чином не повідомлених про час і місце судового засідання; 4) суд вирішив
  9. Стаття 313. Порядок ухвалення рішень та постановления ухвал апеляційним судом
    Апеляційний суд ухвалює рішення та постановляє ухвалу за правилами статті 19 і глави 7 розділу III цього Кодексу з винятками і доповненнями, зазначеними у статтях 314 - 316 цього Кодексу. 2. Рішення апеляційного суду оформлюється суддею-доповідачем і підписується всім складом суду, який розглядав справу. 1. Стаття, що коментується, зобов'язує суд апеляційної інстанції при ухваленні рішення та
  10. Стаття 14. Визначення понять
    14.1.81. інвестиції - господарські операції, які передбачають придбання основних засобів, нематеріальних активів, корпоративних прав та/або цінних паперів в обмін на кошти або майно. Інвестиції поділяються на: а) капітальні інвестиції - господарські операції, що передбачають придбання будинків, споруд, інших об'єктів нерухомої власності, інших основних засобів і нематеріальних активів, що