Головна
ГоловнаКримінальне, кримінально-процесуальне правоКримінальне право → 
« Попередня Наступна »
М. І. Мельник, М. І. Хавронюк. Науково-практичний коментар кримінального кодексу України, 2010 - перейти к содержанию учебника

Стаття 158-1. Голосування виборцем на виборчій дільниці більше ніж один раз


1. Голосування виборцем, який бере участь у виборах або референдумі на виборчій дільниці більше ніж один раз,-
карається штрафом від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років.
2. Те саме діяння, вчинене за змовою з членом виборчої комісії або комісії з референдуму
карається штрафом від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.
(Кодекс доповнено статтею 158-1 згідно із Законом № 1616-\/І від
21.08.2009)
1. Об'єктом злочину є виборче право громадян або їх право брати участь у референдумі, що передбачає участь громадян у виборах чи референдумі на рівних засадах: кожний громадянин України на відповідних виборах чи референдумі має один голос, який у день голосування він може використати тільки на одній виборчій дільниці. Об'єктом цього злочину також є встановлений законом порядок голосування на виборах чи референдумі та нормальна діяльність дільничної виборчої комісії чи комісії з референдуму.
2. Об'єктивна сторона злочину виражається у голосуванні виборцем, який бере участь у виборах або референдумі на виборчій дільниці більше ніж один раз. Об'єктивна сторона злочину у диспозиції ч. 1 ст. 158-1 сформульована вкрай недосконало, що істотно ускладнює розуміння і застосування цієї статті на практиці.
Голосування виборця - це визначений законом порядок безпосередньої реалізації громадянином свого активного виборчого права (права обирати), який включає в себе ряд послідовних і взаємопов'язаних дій: 1) отримання виборчого бюлетеня від члена дільничної виборчої комісії на підставі списку виборців за умови пред'явлення виборцем відповідного особистого документа; 2) заповнення виборцем особисто виборчого бюлетеня в кабіні (кімнаті) для таємного голосування; 3) опускання виборцем особисто заповненого виборчого бюлетеня у виборчу скриньку. Після вчинення останньої дії (опускання виборчого бюлетеня у виборчу скриньку) виборець вважається таким, що взяв участь у конкретних виборах і реалізував на них своє право голосу. Такий же порядок голосування встановлений і при проведенні референдуму. Водночас буквальне тлумачення диспозиції ч. 1 ст. 158-1 не дозволяє її застосування щодо неодноразового голосування особою на референдумі. У ч. 1 ст. 158-1 встановлено відповідальність за голосування більше ніж один раз виборцем. За змістом поняття «виборець» і «громадянин, який має право на участь у референдумі» збігаються, але у законодавстві вони використовуються для позначення суб'єктів різних процесів - відповідно виборчого та референдумного. Згідно із законодавством про референдум участь у референдумі бере не виборець, а громадянин, який має право на участь у референдумі.
Склад цього злочину має місце тоді, коли виборець, який бере участь у виборах або референдумі, голосує більше ніж один раз. Голосування більше ніж один раз означає, що особа більше ніж один раз (щонайменше двічі) реалізовує право голосу на виборах чи референдумі. У цьому разі під виборами або референдумом розуміється один певний вид виборів або референдуму (наприклад, один вид місцевих виборів чи один вид загальноукраїнського референдуму). Слід зазначити, що в один і той самий день у певному населеному пункті, де проживає (перебуває) виборець чи громадянин, який має право брати участь у референдумі, голосування одночасно може відбуватися на кількох видах виборів (наприклад, кількох місцевих виборах - міського голови, депутатів районної та міської ради, або місцевих та парламентських виборах, або на місцевих виборах та місцевому референдумі). У такому разі особа, яка бере участь у таких виборах та референдумі, має право голосу на кожних із цих виборів чи кожному з референдумів - вона має право одержати виборчий бюлетень чи бюлетень для голосування на кожному виді виборів чи референдуму, які відбуваються у цей день, і проголосувати ними. У такому разі її неодноразове голосування не є порушенням закону і не утворює об'єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 158-1.
Місцем вчинення цього злочину закон визначає виборчу дільницю, яка буває трьох видів - звичайна, спеціальна, закордонна. Під звичайною виборчою дільницею розуміється частина території територіального виборчого округу, де проживають (як виняток, перебувають) виборці, що призначається для організації і проведення голосування та підрахунку голосів виборців. Спеціальні виборчі дільниці утворюються у певних місцях тимчасового перебування виборців з обмеженими можливостями пересування, зокрема, у стаціонарних лікувальних закладах, на суднах, в установах кримінально-виконавчої системи. Закордонні виборчі дільниці утворюються при дипломатичних та інших офіційних представництвах і консульських установах України за кордоном, у військових частинах (формуваннях), дислокованих за межами України.
З огляду на це, вказівка закону на виборчу дільницю як на місце вчинення цього злочину не є юридично коректною. Згідно з виборчим законодавством голосування на виборах може проводитися у двох місцях: по-перше, у приміщенні для голосування, тобто, у спеціально відведеному та облаштованому приміщенні, в якому обладнуються кабіни (кімнати) для таємного голосування та визначаються місця видачі виборчих бюлетенів і встановлення виборчих скриньок; по-друге, за межами приміщення для голосування, яке у передбачених законом випадках організовується для виборців, які за станом здоров'я не можуть прибути до приміщення для голосування (так зване голосування на дому).
Поняття «виборча дільниця» у чинному законодавстві вживається лише стосовно виборів, а стосовно референдуму використовується поняття «дільниця для голосування», що також робить проблематичним застосування ст. 158-1 при незаконному неодноразовому голосуванні особи на референдумі.
Злочин вважається закінченим з моменту, коли виборець фактично проголосував на виборчій дільниці на одних і тих самих виборах чи одному й тому ж референдумі більше ніж один раз - опустив до виборчої скриньки другий отриманий і заповнений ним бюлетень. Отримання другого бюлетеня для голосування на одних і тих самих виборах чи одному і тому ж референдумі та заповнення його можуть бути кваліфіковані як готування до вчинення цього злочину за умови, що вони вчинюються за змовою з членом виборчої комісії або комісії з референдуму (ст. 14, ч. 2 ст. 158-1).
3. Суб'єкт злочину спеціальний. Відповідальність за ст. 158-1 може нести виборець, який бере участь у виборах або референдумі. Виборцем є громадянин України, який має право голосу. Згідно з виборчим законодавством України право голосу на виборах мають громадяни, яким на день виборів виповнилося 18 років. Не має права голосу громадянин, визнаний судом недієздатним. Передумовою участі громадянина, який має право голосу, у виборах або референдумі є включення його до списку виборців або списку громадян, які мають право брати участь у референдумі.
4. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.
5. Кваліфікуючою ознакою злочину є вчинення його за змовою з членом виборчої комісії або комісії з референдуму. Змова передбачає домовленість виборця з одним або кількома членами вказаних комісій про голосування ним на виборах чи референдумі більше ніж один раз. Предметом такої домовленості може бути видача виборцю додаткових бюлетенів для голосування, створення умов для голосування ним більше ніж один раз тощо. Закон не вимагає, щоб така змова була попередньою. Якщо член виборчої комісії або комісії з референдуму умисно надав виборцю можливість проголосувати більш ніж один раз в ході голосування, його дії підлягають кваліфікації за ч. 8 ст. 158.
Конституція України (статті 69, 70, 71, 76, 77, 103, 141).
Закон України «Про всеукраїнській та місцеві референдуми» від 3 липня 1991 р. (статті 1, 7, 23, 24-31, 36, 37-39).
Закон України «Про вибори Президента України» в редакції від 18 березня 2004 р. (статті 1, 2, 3, 12, 20, 21, 31, 71, 76).
Закон України «Про вибори народних депутатів України» в редакції від 7 липня 2005 р. (статті 1, 3, 12, 19, 20-22, 24, 39-47, 78, 81-83).
Закон України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селигцних, міських голів» від 6 квітня 2004р. (статті 2, 4, 18, 19, 31, 32, 63, 65, 67).
Стаття 158-2. Незаконне знищення виборчої документації або документів референдуму
1. Незаконне знищення виборчої документації або документів референдуму поза встановленим законом строком зберігання у державних архівних установах та в Центральній виборчій комісії України після проведення виборів або референдуму, а так само пошкодження виборчої документації або документів референдуму -
карається обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років або позбавленням волі на строк від двох до чотирьох років.
2. Ті самі діяння, вчинені за попередньою змовою групою осіб або членом виборчої комісії чи іншою службовою особою з використанням влади або службового становища,-
караються позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.
(Кодекс доповнено статтею 158-1 згідно із Законом № 3169-ІУ/ від 01.12.2005)
(Стаття 158-1 перенумерована у статтю 158-2 згідно із Законом N8 1616-УІ від 21.08.2009)
1. Об'єктом злочину є встановлений порядок зберігання виборчої документації та документів референдуму у державних архівних установах та ЦВК після проведення виборів або референдуму.
2. Його предметом є виборча документація та документи референдуму, які знаходяться на зберіганні у державних архівних установах та ЦВК після проведення виборів або референдуму. Документи, передані для зберігання до архібу, визнаються архівними документами. Архівний документ - це документ незалежно від його виду, виду матеріального носія інформації, місця і часу створення та форми власності на нього, що припинив виконувати функції, для яких був створений, але зберігається або підлягає зберіганню з огляду на значущість для особи, суспільства чи держави або цінність для власника.
Поняття виборчої документації є більш широким ніж поняття виборчих документів, про які йдеться у ст. 158 (про поняття виборчих документів див. коментар до ст. 158). До виборчої документації поряд з виборчими документами слід відносити будь-які інші матеріальні форми одержання, зберігання, використання і поширення інформації, яка використовується під час організації підготовки проведення виборів народних депутатів України, Президента України, виборів депутатів Верховної Ради АРК, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів і засвідчує певні юридичні факти та статус суб'єктів виборчого процесу, породжуючи відповідні юридичні наслідки. Така інформація фіксується на папері, магнітному диску, оптичному диску або іншому носієві. Про поняття документи референдуму див. коментар до ст. 158.
До виборчої документації та документів референдуму належать, зокрема: списки виборців (списки громадян, які мають право на участь у референдумі), бюлетені для голосування, протоколи засідань комісії, рішення, акти та протоколи комісій, документи щодо реєстрації ініціативних груп референдуму, документи за результатами збору підписів на підтримку проведення референдуму (у т. ч. підписні листи), протокол ЦВК про загальні підсумки збирання підписів, фінансові звіти про джерела надходжень коштів до виборчих фондів, трудові та господарські угоди виборчих комісій, фінансовий звіт комісії про надходження, витрати коштів Державного бюджету України, що виділяються на підготовку та проведення виборів референдуму, бухгалтерська документація комісій тощо.
Законодавством України встановлено перелік виборчої документації та документів референдуму, що передаються на зберігання до державних архівних установ, та строки їх зберігання. ЦВК після офіційного оприлюднення результатів виборів депутатів передає виборчу та іншу документацію, що підлягає внесенню до Національного архівного фонду, у т. ч. протоколи про підрахунок голосів виборців на виборчих дільницях та про підсумки голосування в межах територіальних виборчих округів, до відповідної центральної державної архівної установи. Окружні (територіальні) виборчі комісії, комісії з референдуму передають таку документацію до відповідних місцевих державних архівних установ.
Згідно з визначеним порядком передавання виборчої та іншої документації виборчих комісій та комісій із всеукраїнського та місцевих референдумів територіальна, окружна виборча комісія, комісія АРК, обласна, міська, міст Києва та Севастополя, районна у містах, районна, селищна, сільська комісія з референдуму після офіційного опублікування підсумків голосування та результатів виборів, результатів референдуму передають на зберігання, відповідно, до Державного архіву в АРК, відповідних місцевих державних архівних установ такі документи, що належать до Національного архівного фонду: протоколи своїх засідань з додатками, передбаченими відповідним законом; рішення (постанови, протокольні рішення) територіальної, окружної виборчої комісії та документи, на підставі яких прийнято рішення; рішення територіальної, окружної виборчої комісії, іншого відповідного органу про утворення дільничних виборчих комісій, дільничних комісій з референдуму; протокол територіальної виборчої комісії про підсумки голосування у відповідному територіальному виборчому окрузі; протокол окружної виборчої комісії про підсумки голосування в багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі з виборів народних депутатів України; протоколи дільничних виборчих комісій про підрахунок голосів виборців на виборчих дільницях; протоколи дільничних комісій із всеукраїнського та місцевих референдумів про підсумки голосування; фінансові документи комісії (кошториси, штатний розпис, плани асигнувань, фінансові звіти); акти про знищення документів, що не підлягають зберіганню в архівній установі; інші документи відповідно до законів України про вибори, референдуми, а також типової номенклатури справ комісії.
Виборча документація, що не підлягає внесенню до Національного архівного фонду, передається окружними (територіальними) виборчими комісіями, комісіями з референдуму на зберігання до відповідних місцевих державних архівних установ або місцевих архівних установ, створених місцевими органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування відповідно до закону. Це стосується такої документації тимчасового строку зберігання як: списки виборців для проведення голосування; списки виборців для повторного голосування; списки громадян України, які мають право брати участь у референдумі; виборчі бюлетені разом з контрольними талонами; відкріпні посвідчення та документи з їх видачі та обліку; акти, заяви, скарги про порушення вимог відповідного закону при проведенні голосування і підрахунку голосів; первинні бухгалтерські документи; документи з особового складу; інші документи відповідно до законів України про вибори, референдуми, а також типової номенклатури справ комісії.
3. Об'єктивна сторона злочину виражається в активних діях, а саме у незаконному: 1) знищенні виборчої документації або документів референдуму поза встановленим законом строком зберігання; 2) їх пошкодженні.
Знищення виборчої документації або документів референдуму полягає в діяннях, внаслідок яких такі документи перестають фізично існувати. При цьому такі документи втрачають властивість бути носієм зафіксованої на них інформації та не підлягають відновленню (приводяться у стан, який повністю і назавжди виключає використання за призначенням). Знищення може здійснюватися шляхом, наприклад, спалювання, подрібнювання, травлення кислотою, стирання тексту документа до стану неможливості його розпізнавання та відновлення, стирання інформації з магнітного, лазерного диску, заливання фарбою тощо.
Пошкодження виборчої документації або документів з референдуму передбачає таке заподіяння шкоди матеріальній основі виборчого документа або документа референдуму, коли їх використання за цільовим призначенням ускладнено або повністю неможливе. При цьому для відновлення можливості використання зафіксованої на пошкоджених документах інформації такі документи можуть бути реставровані.
Такі дії утворюють склад злочину, передбаченого ст. 158-1, тоді, коли вони вчинюються поза строком зберігання у державних архівних установах та ЦВК.
Відповідно до законодавства про архівні установи документи Національного архівного фонду є культурними цінностями, що постійно зберігаються на території України. Таким чином, виборчі документи та документи референдуму внесені до Національного архівного фонду, підлягають постійному зберіганню. Категорії виборчих документів або документів з референдуму, які підлягають внесенню до Національного архівного фонду, визначаються законом або на підставі експертизи їх цінності, проведеною комісією з фахівців архівної справи та діловодства, інших працівників. Принципи і критерії визначення цінності документів, порядок створення та діяльності експертних комісій затверджуються КМ. Так, відповідно до закону підлягають внесенню до Національного архівного фонду, а, отже, і постійному зберіганню, протоколи про підрахунок голосів виборців на виборчих дільницях та про підсумки голосування в межах територіальних виборчих округів на виборах народних депутатів України.
Виборчі бюлетені, контрольні талони виборчих бюлетенів, списки виборців, відкріпні посвідчення; акти, заяви, скарги про порушення вимог виборчого законодавства під час проведення голосування і підрахунку голосів виборців, протоколи та рішення виборчих комісій зберігаються у місцевих архівних установах протягом чотирьох років з дня офіційного оприлюднення результатів виборів народних депутатів України, після чого знищуються в установленому порядку.
Протягом трьох років з дня офіційного оприлюднення результатів виборів Президента України зберігаються у місцевих державних архівних установах, після чого знищуються в установленому порядку: протоколи виборчих комісій про підрахунок голосів виборців на виборчих дільницях, про підсумки голосування в територіальних виборчих округах, виборчі бюлетені, контрольні талони виборчих бюлетенів, списки виборців, акти, заяви, скарги про порушення вимог виборчого законодавства при проведенні голосування і підрахунку голосів виборців, інші протоколи та рішення виборчих комісій з виборів Президента України.
Протягом одного року з дня офіційного оприлюднення результатів місцевих виборів зберігаються у місцевих державних архівних установах, після чого знищуються в установленому порядку: протоколи дільничних виборчих комісій про підрахунок голосів виборців на виборчих дільницях, про підсумки голосування у виборчих округах та про результати місцевих виборів, виборчі бюлетені, контрольні талони виборчих бюлетенів, списки виборців, акти, заяви, скарги про порушення вимог виборчого законодавства при проведенні голосування і підрахунку голосів виборців, інші протоколи та рішення виборчих комісій з виборів депутатів Верховної Ради АРК, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів.
Законодавством про референдуми не встановлено строків щодо зберігання документації референдуму. Таким чином, щодо зберігання такої документації застосовуються загальні строки зберігання документів у державних архівних установах.
Порядок знищення виборчої документації та документів референдуму визначено відповідними нормативно-правовими актами Державного комітету архівів України та ЦВК. Так, незаконним буде знищення таких документів без попереднього затвердження описів справ постійного зберігання, а також з порушенням встановлених термінів їх зберігання.
Злочин вважається закінченим з моменту знищення або пошкодження вказаних уч. 1 ст. 158-1 документів.
4. Суб'єкт злочину загальний.
5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.
6. Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його: 1) за попередньою змовою групою осіб; 2) членом виборчої комісії або іншою службовою особою.
Про поняття вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб див. ст. 28 та коментар до неї, член виборчої комісії - коментар до ст. 157, службова особа - примітки 1 та 2 до ст. 364 та коментар до неї.
Закон України «Про вибори народних депутатів України» в редакції від 7 липня 2005 р. (ст. 118).
Закон України «Про вибори Президента України» в редакції від 18 березня 2004 р. (ст. 88).
Закон України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» від б квітня 2004 р. (ст. 89).
Закон України «Про національний архівний фонд та архівні установи» в редакції від 13 грудня 2001 р. (статті 1, 4, 6, 25, 27, 28).
Наказ Головного архівного управління при КМ від 20 липня 1998 року Ля 41 «Про затвердження переліку типових документів».
Порядок передавання виборчої та іншої документації виборчих комісій та комісій із всеукраїнського та місцевих референдумів на зберігання до архівних установ. Затверджений постановою ЦВК№ 885 від 10 березня 2006р.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "Стаття 158-1. Голосування виборцем на виборчій дільниці більше ніж один раз"
  1. Стаття 157. Перешкоджання здійсненню виборчого права або права брати участь у референдумі, роботі виборчої комісії або комісії з референдуму чи діяльності офіційного спостерігача
    статті, вчинені за попередньою змовою групою осіб або членом виборчої комісії чи іншою службовою особою з використанням свого службового становища,- караються обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від двох до трьох років. 4. Втручання службової особи з
  2. Стаття 159. Порушення таємниці голосування
    статтею Особливої частини КК. Склад злочину, передбаченого ст. 159, утворює також розголошення змісту голосування, про який особа довідалася випадково (наприклад, була присутньою при заповненні громадянином бюлетеня в приміщенні для голосування, але поза кабіною чи кімнатою для таємного голосування; побачила як заповнений бюлетень при опусканні його у прозору скриньку для голосування чи
  3. АЛФАВІТНО-ПРЕДМЕТНИЙ ПОКАЖЧИК
    158, 358 Близькі родичі (див. також: Родичі, Члени сім'ї): 115 Близькі особи: 350 Блокування: інформації - 361 транспортних комунікацій - 279 Бойова обстановка: 402 Бойові припаси (боєприпаси): 262,410 Боргова кабала: 149 Бюджет (бюджетна система): 210 Бюлетені (виборчі, для голосування на референдумі): 158 В Вагітні жінки: 66 Вагітність примусова: 149 Валюта: 207 Вбивство (див.
  4. § 4. Поняття і види господарських товариств
    статтями 116, 117 ЦК, ст. 88 ГК та статтями 10, 11 Закону. Так, учасники товариства мають право: ­ брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених законодавством; ­ брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно
  5. Стаття 1.
    статті 1 в редакції Законів N 258/95-ВР від 05.07.95, N 154/98-ВР від 03.03.98 ) органи адміністративно-господарського управління та контролю - об'єднання підприємств, інші суб'єкти господарювання, громадські організації при виконанні ними функцій управління та контролю в межах делегованих їм повноважень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування; ( Абзац п'ятий статті 1 в
  6. Стаття 14. Визначення понять
    статті 14. До об'єктів вкладень інвестицій також відносять цінні папери, які є документами встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника, та передбачають виконання зобов'язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають із цих
  7. Стаття 138. Склад витрат та порядок їх визнання
    статті: інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. 138.1.1. Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта
  8. Стаття 160. Порушення законодавства про референдум
    статті конкурують з відповідними положеннями статей 157, 158 та 159. Її збереження у КК після прийняття нової редакції цих статей є помилкою, яка сталася в результаті безсистемних змін кримінального закону у цій частині. Наявність такої конкуренції ускладнює застосування положень кримінального закону, які визначені статтями 157-160. Така ситуація вимагає невідкладного законодавчого узгодження
  9. Стаття 228. Примушування до антиконкурентних узгоджених дій
    статтею,- караються позбавленням волі на строк від трьох до шести років. (Стаття 228 в редакції Закону № 669-/У від 03.04.2003 р., зі змінами, внесеними згідно із Законом № 270-41 від 15 квітня 2008 р.) 1. Основним безпосереднім об'єктом цього злочину є відносини чесної економічної конкуренції між суб'єктами господарювання (господарської діяльності). Додатковими обов'язковими об'єктами
  10. Стаття 233. Незаконна приватизація державного, комунального майна
    статті, якщо воно призвело до незаконної приватизації майна державної чи комунальної власності в великих розмірах або вчинене групою осіб за попередньою змовою,- карається позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна або без такої. Примітка. Великим розміром, передбаченим у цій статті, визнається незаконна приватизація майна на суму, що у тисячу і більше разів