Головна
ГоловнаКримінальне, кримінально-процесуальне правоКримінально-процесуальне право → 
« Попередня Наступна »
B.I. Тертишніков. Цивільний процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар, 2007 - перейти к содержанию учебника

Стаття 174. Відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем

Позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов протягом усього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем викладено в адресованих суду письмових заявах, ці заяви приєднуються до справи.
2. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник сторони, який висловив намір вчинити ці дії, у повноваженнях на їх вчинення.
3. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
4. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
203
5. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
1. Коментована стаття цього Кодексу встановлює порядок реалізації одних із найважливіших процесуальних прав позивача та відповідача: відмови від позову та визнання позову. Відмова позивача від позову і визнання позову відповідачем є односторонніми волевиявленнями сторін, спрямованими на врегулювання спору між ними. Ці розпорядчі дії можуть бути здійснені сторонами протягом усього часу судового розгляду справи в усному вигляді або в адресованих суду письмових заявах, які приєднуються до справи, про що у журналі судового засідання робиться відповідний запис. Якщо клопотання про таке розпорядження правами заявляє представник відповідної сторони, суд перевіряє, чи не обмежений він у повноваженнях на вчинення цих дій.
2. Стаття встановлює правила про процедуру прийняття судом відмови позивача від позову та прийняття визнання позову відповідачем. Загальною вимогою до суду по зазначених діях сторін є його обов'язок роз'яснити сторонам наслідки відповідних дій: при прийнятті відмови від позову - ухвали про закриття провадження у справі; при прийнятті визнання позову - за наявності для того законних підстав винесення рішення про задоволення позову. Сторони мають бути повідомлені також про те, що повторний розгляд тотожного позову для них є неможливим.
3. Дана стаття передбачає дві підстави для неприйняття зазначених розпорядчих дій судом. По-перше, суд ухвалою відмовляє у прийнятті визнання відповідачем позову, якщо таке визнання суперечить закону чи порушує права, свободи чи інтереси інших осіб. Така відмова можлива, наприклад, якщо суд встановлює, що визнанням позову сторони маскують протизаконний правочин. По-друге, суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем, якщо встановлює, що такі дії законного представника суперечать інтересам особи, яку він представляє.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "Стаття 174. Відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем"
  1. Стаття 11. Диспозитивність цивільного судочинства
    стаття закріплює головні ознаки основного принципу цивільного судочинства - принципу диспозитивності, який визначає механізм виникнення, розвитку і закінчення цивільної справи. Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право судового захисту його прав, свобод і інтересів. Можливість здійснення кожною особою права на судовий захист залежить, перш за все, від самої
  2. Стаття 31. Процесуальні права та обов'язки сторін
    статті 27 цього Кодексу, позивач мас право протягом усього часу розгляду справи змінити під-ставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову, а відповідач мас право визнати позов повністю або частково, пред'явити зустрічний позов. 3. Сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії цивільного процесу. 4. Кожна із сторін має право вимагати
  3. Стаття 122. Відкриття провадження у справі
    статті правом на пред'явлення позову наділені також прокурор, органи, організації та особи, зазначені в ст. 45 цього Кодексу. Отже, закон і їх відносить до юридично заінтересованих осіб, але характер їх заінтересованості істотно інший, ніж у сторін і третіх осіб, тому що позов вони пред'являють на захист інтересів інших осіб. Передумови підрозділяються на позитивні і негативні, залежно від
  4. Стаття 130. Попереднє судове засідання
    статтями 174 і 175 цього Кодексу. 5. Якщо між сторонами укладено договір про передачу спору на вирішення третейського суду, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду. 6. Якщо спір не врегульовано у порядку, визначеному частиною третьою цієї статті, суд: 1) уточнює позовні вимоги або заперечення проти позову; 2) вирішує питання про склад осіб, які братимуть участь у справі;
  5. Стаття 205. Підстави закриття провадження у справі
    відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав; 3) позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом; 4) сторони уклали мирову угоду і вона визнана судом; 5) є рішення третейського суду, прийняте в межах його компетенції, з приводу спору між тими самими
  6. Стаття 334. Відмова позивача від позову та укладення сторонами мирової угоди
    стаття й у цьому виді судового провадження відповідно до принципу диспозитивності закріплює право сторін на основні розпорядчі дії: відмову позивача від позову і мирову угоду сторін незалежно від того, хто подав касаційну скаргу. Заява позивача про відмову від позову і заява сторін про мирову угоду обговорюються касаційним судом у порядку, передбаченому для всіх видів проваджень, і у разі
  7. § 2. Захист честі, гідності та ділової репутації
    статті) відповідачем у справі виступає орган, що здійснив випуск масової інформації, а у позовах про спростування відомостей, викладених у характеристиках, довідках та інших документах, відповідачами визнаються особи, які їх підписали, та підприємства, установи, організації, від імені яких видано документ. За умови, якщо автор дасть згоду на розкриття свого імені, він притягується до участі у
  8. § 3. Позовна давність
    статті 229 і 230 ЦПК). Після усунення умов, які послужили підставою для залишення заяви без розгляду, заінтересована особа може знову звернутися до суду з позовом у встановленому порядку, що приведе до переривання позовної давності, якщо до цього моменту вона ще не спливла; б) у спорах, в яких однією або обома сторонами є громадяни, перебіг строку позовної давності переривається здійсненням
  9. Стаття 77. Способи надання утримання одному з подружжя
    відмови в позові про розірвання шлюбу, закритті провадження у зв'язку з відмовою від цього позову (а помилково прийняті позови третіх осіб - у будь-якому разі) підлягають виділу зі справи і розглядаються самостійно на загальних підставах (абз. 3 п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України» від 12.06.1998 p.). Якщо
  10. Стаття 83. Позбавлення права на утримання або обмеження його строком
    статті поширюються і на осіб, у яких право на аліменти виникло після розірвання шлюбу. 1. Коментована стаття передбачає можливість: а) позбавлення одного з подружжя права на утримання; б) обмеження права строком за рішенням суду. Вона розрахована на регулювання відносин, коли підстави для одержання аліментів формально існують, проте з огляду на інші, передбачені законом обставини, подальше
© 2014-2022  yport.inf.ua