|
« Попередня
|
|
Наступна » |
|
|
|
Стаття 175. Мирова угода сторін
|
|
1. Мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов'язків сторін та предмета позову.
204
2. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну заяву. Якшо мирову угоду або повідомлення про неї викладено в адресованій суду письмовій заяві сторін, ця заява приєднується до справи.
3. До ухвалення судового рішення у зв'язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз'яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежений представник сторони, який висловив намір вчинити ці дії, у повноваженнях на їх вчинення.
4. У разі укладення сторонами мирової угоди суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
5. Закриваючи провадження у справі, суд за клопотанням сторін може постановити ухвалу про визнання мирової угоди. Якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди і продовжує судовий розгляд.
6. Суд не визнає мирової угоди у справі, в якій одну із сторін представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
1. Коментована стаття встановлює порядок здійснення ще одного істотного волевиявлення сторін - мирової угоди. Мирова угода сторін є двостороннім волевиявленням з приводу їх прав та обов'язків і предмета позову, спрямованим на врегулювання спору шляхом взаємних поступок. Мирова угода може бути адресована суду як у вигляді усної заяви, так і у письмовій формі. У випадку укладання мирової угоди закон передбачає важливі наслідки -постановляння ухвали про закриття провадження у справі, тобто припинення провадження до ухвалення рішення і без ухвалення рішення. Тому до винесення такої ухвали суд повинен роз'яснити сторонам наслідки їх розпорядчої дії, зокрема неможливість нового звернення до суду з тотожним позовом.
2. Дана стаття потребує змін, оскільки вона потягне за собою ускладнення при її застосуванні у судовій практиці. Так, згідно з частиною 5 її, уявляється можливим закриття справи без визнання судом мирової угоди. Але це неможливо, бо ж визнання мирової угоди саме і є передумовою закриття провадження у справі (див. коментар до ст. 205 цього Кодексу).
3. Стаття передбачає три підстави для відмови у визнанні мирової угоди сторін: а) якщо представник, який заявляє клопотання про мирову угоду, обмежений у такому повноваженні; б) якшо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права, сво-
205
боди чи інтереси інших осіб; в) якщо законний представник заявив клопотання про мирову угоду, але його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє (третя підстава, як уявляється, поглинається другою).
|
| « Попередня |
|
Наступна » |
|
= Перейти до змісту підручника = |
|
|
Информация, релевантная "Стаття 175. Мирова угода сторін" |
- § 4. Судові процедури, які застосовуються до боржника
статтею 53 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»; припиняються повноваження органів управління боржника - юридичної особи, повноваження органів управління передаються керуючому санацією. Органи управління боржника протягом трьох днів з дня прийняття рішення про санацію та призначення керуючого санацією зобов'язані забезпечити передачу керуючому
- Стаття ЗО. Сторони
статті сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач. 3. Позивач, як правило, є ініціатором порушення справи, звертаючись до суду, він вважає, що його право порушене чи оспорюється. Після порушення справи може виявитися, що право не порушене або порушене, але йому не належить. З урахуванням викладеного позивач - це та зі сторін у процесі, яка звернулася до суду, вважаючи, що її права
- Стаття 31. Процесуальні права та обов'язки сторін
статті 27 цього Кодексу, позивач мас право протягом усього часу розгляду справи змінити під-ставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову, а відповідач мас право визнати позов повністю або частково, пред'явити зустрічний позов. 3. Сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії цивільного процесу. 4. Кожна із сторін має право вимагати
- Стаття 304. Порядок розгляду справи апеляційним судом
мирова угода, відмова від скарги, визнання їх обгрунтова-ними) та вирішити питання про можливість закриття апеляційного провадження при прийнятті відмови від позову чи від скарги або затвердження мирової угоди. Продовжується дана частина судового засідання апеляційного суду поясненнями осіб, які беруть участь у справі. Першим із поясненнями виступає ініціатор апеляційного провадження, тобто
- Стаття 306. Відмова позивача від позову та мирова угода сторін
стаття допускає укладення мирової угоди й у апеляційному провадженні, незалежно від того, хто звернувся з апеляційною скаргою до суду. Сторонами у мировій угоді можуть бути тільки суб'єкти спірного матеріального правовідношення. Тому стороною мирової угоди не може бути прокурор навіть за умови, що апеляційне провадження порушене за його апеляційною скаргою. Мирова угода за своєю сутністю - це
- Стаття 372. Мирова угода в процесі виконання
статті не відповідає її змісту, оскільки в ній не зазначено право на відмову стягувача від примусового виконання. 2. Ця стаття присвячена найбільш важливим розпорядчим пра-вомочностям сторін у виконавчому провадженні - мировій угоді стягувача і боржника та відмові стягувача від примусового виконання. Найбільш важливими ці правомочності є тому, що прийняття відмови стягувача від примусового
- Стаття 159. Безнадійна та сумнівна заборгованість
статті. 159.1.2. Платник податку - покупець зобов'язаний зменшити витрати на вартість заборгованості, визнану судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає день набрання законної сили рішення суду про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису. Платник податку - продавець у разі якщо суд не задовольняє
- 3.1. Цивільний кодекс УСРР 1922 р.
статті були скасовані, а замість них введено ряд норм, що закріпляли право безстрокового користування земельними ділянками для зведення на них будівель на праві власності житлово-будівельного кооперативу. Застава майна не могла не бути обмеженою в зв'язку із звуженням кола об'єктів приватних прав. Тому іпотека не передбачалася. Існував також ряд обмежень щодо предмета застави (ст. 87). Поза
- 8.3. Правочини з дефектами форми
угода про неустойку є недійсною. Але суд згідно з ч. 2 ст. 218 ЦК може визнати угоду про встановлення неустойки дійсною, оскільки сторони своїми діями (виконання та прийняття виконання) під- і всрджують наявність між ними правовідносин та свої права і обов'язки у цих правовідносинах. Стаття 219 та 220 ЦК встановлюють наслідки недодержання вимоги про нотаріальне посвідчення правочинів. При
- § 3. Зміст спадкового договору
угода її не влаштовує. У цьому випадку такі умови також набувають значення істотних. Так, за загальним правилом, оцінка вартості дій, які має виконати набувач, як випливає зі ст. 1305 ЦК, не належить до істотних умов спадкового договору. Однак, якщо відчужувач хотів укласти договір тільки з дотриманням цієї умови, а набувач не згоден з такою вимогою, то спадковий договір не можна вважати
|