Головна
Головна → Митне, податкове, медичне право → Податкове право → 
« Попередня Наступна »
М. Я. Азаров. Науково - практичний коментар до Податкового кодексу УКРАЇНИ. Том 2, 2010 - перейти к содержанию учебника

Стаття 207. Порядок оподаткування туристичних послуг

207.1. Цією статтею встановлюються правила оподаткування туристичних послуг, що надаються особою, яка діє від свого власного імені, не є агентом іншої особи і використовує товари чи послуги інших осіб у процесі надання цих туристичних послуг.
207.2. Туристична послуга - послуга з тимчасового розміщення туриста у готелі, мотелі, кемпінгу, інших місцях тимчасового проживання, а також послуги з харчування, транспортного, екскурсійно-інформаційного та іншого туристичного обслуговування, включаючи послуги із страхування життя або здоров'я такого туриста чи його цивільної відповідальності перед третіми особами, які включаються до вартості послуги з тимчасового розміщення туриста або вартості туристичного ваучера (путівки).
Зазначений комплекс туристичних послуг з метою оподаткування розглядається як єдина туристична послуга.
207.3. Туристичний оператор - особа, що безпосередньо надає послугу з тимчасового розміщення туриста чи придбаває послуги інших платників податку, що включаються до складу туристичної послуги згідно з пунктом
207.2 цієї статті, з метою їх надання туристам як безпосередньо, так і через туристичного агента шляхом постачання туристичного ваучера (путівки).
207.4. Туристичний агент - особа, яка згідно з умовами цивільно-правового договору, укладеного з туристичним оператором, придбаває туристичний ваучер (путівку) або проводить посередницькі операції з його постачання від імені та/або за дорученням туристичного оператора туристам або іншим туристичним агентам.
207.5. Базою оподаткування у разі проведення операції з постачання туристичної послуги туристичним оператором або туристичним агентом є вартість такої послуги (без урахування податку), яка дорівнює сумі винагороди (маржі) такого туристичного оператора (агента), тобто різниці між загальною сумою, що сплачується їх покупцем (без урахування податку), та фактичними витратами туристичного оператора з проведення оподатковуваних операцій з постачання товарів/послуг, вартість яких включається до вартості такої туристичної послуги, а для туристичних агентів - вартість туристичного ваучера (путівки), придбаного у туристичного оператора, крім туристичних агентів, які діють у цій операції як посередники.
207.6. Базою оподаткування у разі проведення операції з постачання на території України туристичним оператором (агентом) туристичної послуги (туристичного ваучера (путівки), призначеної для її споживання (отримання) за межами території України, є винагорода, а саме різниця між вартістю поставлених ним послуг (туристичного ваучера (путівки) та вартістю витрат, понесених таким туристичним оператором (агентом) внаслідок придбання (створення) таких туристичних послуг.
207.7. Ставка податку, зазначена у підпункті «а» пункту 193.1 статті 193 цього розділу, нараховується на базу оподаткування, визначену згідно з пунктами 207.5 та 207.6 цієї статті.
207.8. У разі коли постачання туристичної послуги (туристичного ваучера (путівки) здійснюється нерезидентом через резидентів, що не
зареєстровані як платники податку, обов'язок із сплати податку покладається на осіб, що отримують такі послуги.
Сума податку, нарахованого (сплаченого) туристичним оператором (агентом) відповідно до цього пункту, не підлягає включенню до складу податкового кредиту та бюджетному відшкодуванню.
Відповідно до вимог угод ГАТТ/СОТ, стаття 207 встановлює однаковий режим надання туристичних послуг та їх оподаткування для резидентів і нерезидентів. Скасовано норму попереднього законодавства стосовно того, що поставка туристичного продукту, туристичних послуг з місцем їх надання як на митній території, так і за межами митної території України може здійснюватися виключно резидентом.
207.1. Згідно з цим пунктом особою, відповідальною за сплату ПДВ з надання туристичних послуг, є особа, яка діє від свого власного імені та не є агентом іншої особи.
207.2. Цим пунктом визначено об'єкт оподаткування ПДВ. З метою оподаткування зазначений перелік туристичних послуг розглядається як єдина туристична послуга.
207.3. Основною особою, яка надає комплекс туристичних послуг, визнано туристичного оператора. Чітке визначення туристичного оператора як платника ПДВ створює умови для належного справляння податку.
207.4. Оскільки туристичний агент є платником ПДВ, цим пунктом дано його визначення. Подано перелік операцій, що здійснює туристичний агент за умовами цивільно-правового договору, укладеного з туристичним оператором. Такі операції є об'єктом оподаткування ПДВ.
207.5. Цим пунктом впроваджено маржинальне оподаткування за операціями з постачання туристичних послуг туристичним оператором або туристичним агентом. Такий порядок оподаткування операцій з постачання туристичних послуг діє у розвинених країнах світу. Базою оподаткування є вартість такої послуги (без урахування податку), що дорівнює сумі винагороди
(маржі) такого туристичного оператора (агента), а для туристичних агентів -вартість туристичного ваучера (путівки), придбаного у туристичного оператора, крім туристичних агентів, які діють у цій операції як посередники. При цьому виникає право на податковий кредит з ПДВ.
207.6. Визначено базу оподаткування при проведенні операцій з постачання на території України туристичним оператором (агентом) туристичної послуги (туристичного ваучера (путівки), призначеної для її споживання (отримання) за межами території України. Базою оподаткування є винагорода, а саме різниця між вартістю поставлених послуг (туристичного ваучера (путівки) та вартістю витрат, понесених таким туристичним оператором (агентом) внаслідок придбання (створення) таких туристичних послуг.
207.7. Згідно з цим пунктом операції з надання туристичних послуг оподатковуються в Україні за основною ставкою ПДВ. Відповідно до п. 11 розділу XIX Кодексу «Прикінцеві та перехідні положення». установлено, за податковими зобов' язаннями з податку на додану вартість, що виникли з 1 січня 2011 року до 31 грудня 2013 року включно, ставка податку становить 20 %; з 1 січня 2014 року - 17 %.
207.8. Пунктом встановлено осіб, на яких покладається обов'язок зі сплати податку в разі постачання туристичної послуги нерезидентом через резидентів, що не зареєстровані як платники податку. Важливо, що в цьому випадку сума податку, нарахованого (сплаченого) туристичним оператором, не включається в податковий кредит та не підлягає бюджетному відшкодуванню.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "Стаття 207. Порядок оподаткування туристичних послуг"
  1. Стаття 268. Туристичний збір
    статті. База справляння збору Базою справляння є вартість усього періоду проживання (ночівлі) в місцях, визначених підпунктом 268.5.1 цієї статті, за вирахуванням податку на додану вартість. До вартості проживання не включаються витрати на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), телефонні рахунки, оформлення закордонних паспортів,
  2. Стаття 202. Порушення порядку зайняття господарською діяльністю та діяльністю з надання фінансових послуг
    статтею потрібно керуватись вимогами відповідних законодавчих актів, присвячених питанням ліцензування. Фізичні особи - підприємці і службові особи юридичних осіб, зокрема суб'єктів підприємництва, які здійснюють господарську діяльність взагалі без ліцензії, якщо її отримання передбачене чинним законодавством, або після направлення відповідних документів в орган ліцензування, але до отримання
  3. § 1. Договір купівлі-продажу
    статті ЦК, ціна не є істотною умовою договору купівлі- продажу у цивільно-правових договорах - якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена, виходячи з його умов, вона визначається, виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору. Проте вже згідно з ч. 2 ст. 189 ГК (див. також ч. З ст. 180 цього Кодексу) ціна є істотною
  4. § 2. Безготівкові розрахунки
    порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах - "поточні рахунки"). Відкриття таких рахунків опосередковується укладенням між клієнтом та банком договору банківського рахунка, поняття та характеристика якого дається в окремому параграфі цієї теми. Крім того, необхідною умовою здійснення перерахування з відкритого платником рахунку є наявність на ньому
  5. § 1. Господарська діяльність: поняття та види
    статтею 10 Господарського кодексу України (далі - ГК), а саме: ­ структурно - галузева політика, спрямована на здійснення державою прогресивних змін у структурі народного господарства, удосконалення міжгалузевих пропорцій, стимулювання розвитку галузей, які визначають науково - технічний прогрес, забезпечують конкурентоспроможність вітчизняної продукції та зростання рівня життя населення.
  6. § 3. Класифікація господарсько - правових санкцій
    статтями 543-544 ЦК. Наприклад, завдання збитків покупцеві за договором поставки було завдано в результаті невиконання контрагентами постачальника договірних зобов'язань. Учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути у порядку регресу повернути витрачені кошти з третіх осіб. Державні (комунальні) підприємства за наявності підстав зобов'язані вжити заходів щодо
  7. Стаття 1. Сфера дії Податкового кодексу
    статті спробував закріпити вичерпний перелік відносин, на регулювання яких спрямований вплив приписів цього кодифікованого акта: 1) закріплення переліку податків та зборів; 2) порядок адміністрування податків та зборів; 3) закріплення правового статусу платників податків та зборів; 4) компетенцію контролюючих органів та повноваження їх посадових осіб; 5) регулювання відповідальності за порушення
  8. Стаття 14. Визначення понять
    статті 14. До об'єктів вкладень інвестицій також відносять цінні папери, які є документами встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника, та передбачають виконання зобов'язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають із цих
  9. Стаття 39. Методи визначення та порядок застосування звичайної ціни
    статті. Звичайна ціна застосовується у разі здійснення платником податків: а) бартерних операцій; б) операцій з пов'язаними особами; в) операцій з платниками податків, що застосовують спеціальні режими оподаткування або інші ставки, ніж основна ставка податку на прибуток, або не є платником цього податку, крім фізичних осіб, які не є суб'єктами підприємницької діяльності; г) в інших
  10. Стаття 42. Листування з платником податків
    порядок такої взаємодії через листування, тобто направлення платнику податків певного інформаційного повідомлення. Податковим кодексом не встановлено вичерпного переліку податкових повідомлень, які можуть направлятись платнику податків. Серед таких податкових повідомлень, які найчастіше направляються платникам податків, є податкові вимоги, рішення контролюючого органу та інші документи.
© 2014-2022  yport.inf.ua