Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоСімейне право → 
« Попередня Наступна »
Е.М. Багач, Ю.В. Білоусов. Сімейний кодекс України: Науково-практичний коментар, 2010 - перейти к содержанию учебника

Стаття 208. Особа, яка може бути усиновленою


1. Усиновленою може бути дитина (стаття 6 цього Кодексу).
2. У виняткових випадках суд може постановити рішення про усиновлення повнолітньої особи, яка не має матері, батька або була позбавлена їхнього піклування.
У цьому разі суд бере до уваги сімейний стан усиновлювача, зокрема відсутність у нього своїх дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
1. За загальним правилом, передбаченим в ч. 1 ст. 208 СК України, усиновленою може бути дитина. Дитиною вважається особа, яка не досягла повноліття. Діти віком до 14 років вважаються малолітніми, від 14 до 18 років - неповнолітніми ст. 6 СК). Здатність бути усиновленим виникає у дитини з моменту народження і припиняється за загальним правилом після досягнення повноліття.
2. Відповідно до пунктів 2, 3, 4 Порядку передачі дітей, які є громадянами України, на усиновлення громадянам України та іноземним громадянам усиновлення дитини провадиться, якщо єдиний або обидва батьки: 1) померли; 2) невідомі; 3) позбавлені батьківських прав; 4) визнані у судовому порядку недієздатними, безвісно відсутніми чи оголошені померлими; 5) дали згоду на усиновлення дитини в письмовій формі; 6) понад шість місяців не проживають разом з дитиною та без поважних причин не беруть участі в її вихованні та утриманні, не виявляють щодо дитини батьківської уваги і турботи.
Відповідно підставами для усиновлення є: а) свідоцтво про смерть одного або обох батьків; б) копія рішення суду про позбавлення батьківських прав одного чи обох батьків; в) рішення суду про визнання батьків недієздатними, безвісно відсутніми чи оголошення їх померлими; г) письмова згода батьків на усиновлення дитини; д) документи, які підтверджують, що батьки ухиляються без поважних причин від участі в її вихованні та утриманні.
3. В окрему категорію дітей, які можуть бути усиновлені, винесені: а) підкинуті (залишені у пологовому будинку) діти; б) хворі діти.
Особливості усиновлення підкинутих (залишених у пологовому будинку) дітей регламентується ст. 209 СК.
Що стосується хворих дітей, то тут слід відзначити, що Сімейний кодекс України не містить обмежень по усиновленню дітей, які хворіють будь-яким захворюванням, а отже, за буквальним тлумаченням ст. 208 СК усиновлюватися можуть як здорові, так і хворі діти. Однак аналіз чинного законодавства України дозволяє зробити висновок про існування двох видів медичних протипоказань для усиновлення: абсолютних, які виключають можливість усиновлення, та відносних, які лише ускладнюють прийняття рішення судом.
Так, виходячи з аналізу п. 4 Порядку передачі дітей на усиновлення, можна зробити висновок, що забороняється усиновлення дітей, які за характером (перебігом) захворювання потребують постійного (довічного) перебування і лікування в спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах. Тобто наявність подібних захворювань є абсолютним протипоказанням для усиновлення. Однак, оскільки Порядок передачі дітей на усиновлення є підзаконним нормативним актом, він не може встановлювати імперативні заборони, не передбачені законом, і тому у разі виявлення особою бажання усиновити таку хвору дитину (зокрема родичами дитини) наявність важкого захворювання у дитини не повинна бути перешкодою для усиновлення. Хоча стан усиновленого й вимагатиме влаштування його до спеціалізованого закладу, особи, які його усиновили, зможуть проявляти необхідну турботу та увагу, як і рідні батьки невиліковно хворої дитини.
Якщо ж дитина хвора або має певні відхилення у своєму розвитку (відносні протипоказання), особа, яка бажає усиновити цю дитину, має бути обізнана про стан здоров'я дитини та про додаткові зусилля морального та матеріального характеру, які потребуються від неї у майбутньому для належного виховання усиновленої дитини. Тому при здійсненні усиновлення органи опіки та піклування : суд повинні з'ясувати наявність в усиновителя (усиновителів) реальних можливостей не лише для виховання, а й для лікування дитини. Це особливо важливо, коли усиновлюють дитину, що потребує спеціального догляду, тривалого лікування, створення особливих умов виховання. У зв'язку з цим слід мати на увазі, що закон прямо не передбачає в якості підстави для скасування усиновлення стан здоров'я дитини, якщо кандидат в усиновлювачі завчасно був попереджений про її хворобу і, незважаючи на це, свідомо висловив бажання усиновити хвору дитину. У випадку ж, коли після усиновлення було виявлено, що дитина страждає недоумством, на психічну чи іншу тяжку невиліковну хворобу, про що усиновлювач не знав і не міг знати на час усиновлення, усиновлення може бути скасоване (п. 1 ч. 1 ст. 238 СК).
Крім цього, діти, які хворіють на певні захворювання, можуть бути усиновлені без дотримання строків їх перебування на обліку в урядовому органі державного управління з усиновлення та захисту прав дитини (див. коментар до ст. 214 СК). Наказом Міністерства охорони здоров'я України 04.01.1997 № 2 затверджено спеціальний Перелік захворювань, які дають право на усиновлення хворих дітей без дотримання строків їх перебування на обліку в урядовому органі державного управління з усиновлення та захисту прав дитини. Такими захворюваннями зокрема є: злоякісні новоутворення; екстрофія сечового міхура; вроджена відсутність кінцівки (-ок) або їх частини; анофтальм; вроджена відсутність вушної раковини, вроджена відсутність, атрезія та структура зовнішнього слухового каналу; вроджений множинний артрогрипоз.
4. Особливої уваги заслуговує усиновлення дітей-підлітків. На відміну від прийняття в сім'ю малолітньої дитини, коли процес взаємної адаптації проходить менш хворобливо, усиновлення 15-17-річного підлітка потребує більших зусиль, зокрема у випадках, коли до усиновлення кандидат в усиновлювачі не брав участі у вихованні дитини, і, відповідно, не приділяв їй турботи та уваги. Як справедливо відзначає Л.М. Пчелінцева, усиновлення дітей такого віку не завжди може вважатися таким, що відповідає інтересам дитини, оскільки усиновлення накладає обов'язки не лише на усиновлювачів, а і в майбутньому на усиновлених дітей, які досягли повноліття. Тому у подібних випадках слід особливо ретельно з'ясовувати мотиви усиновлення підлітка: замінити йому сім'ю чи бажання отримати певні пільги чи права (право користування житлом усиновленої дитини, спадкування та ін.)
5. У ч. 2 ст. 208 СК встановлена нова для сімейного законодавства України норма, яка передбачає можливість у виняткових випадках усиновлення і повнолітньої особи, яка не має матері, батька або була позбавлена їхнього піклування.
У цьому разі суд бере до уваги сімейний стан усиновлювача, зокрема відсутність у нього своїх дітей, та інші обставини, що мають істотне значення. Такими обставинами можуть бути: фактичні сімейні відносини, які склалися між особою, яка бажає усиновити повнолітню особу, і особою, яка прагне усиновлення ще до досягнення останньою повноліття, але усиновлення з різних причин не було здійснене; перебування усиновлювача на момент усиновлення у скрутному становищі за умови, що він піклувався про дитину у той час, коли вона була неповнолітньою; родинні зв'язки між особою, яка бажає усиновити повнолітню особу, і особою, яка прагне усиновлення, про що вони не знали тощо. Слід підкреслити, що усиновлення повнолітніх осіб є виключенням з загального правила, і саме тому суд зобов'язаний детально розглянути обставини, які зумовили бажання осіб здійснити усиновлення.
- Порядок передачі дітей, які є громадянами України, на усиновлення громадянам України та іноземцям і здійснення контролю за умовами їх проживання у сім'ях усиновителів.
- Перелік захворювань, які дають право на усиновлення хворих дітей без дотримання строків х перебування на обліку в Центрі з усиновлення дітей при Міністерстві освіти і науки України.
- Інструкція про порядок заповнення акта про дитину, покинуту в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров'я, або яку відмовилися забрати батьки чи інші родичі, про підкинуту чи знайдену дитину.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "Стаття 208. Особа, яка може бути усиновленою"
  1. 3.2. ЦК УРСР 1963 р
    статті. Назви розділів: І - "Загальні положення"; II - "Право власності"; ЦІ - "Зобов'язальне право"; IV - "Авторське право"; V - "Право на відкриття"; VI - "Винахідницьке право"; VII - "Спадкове право"; VIII - "Правоздатність іноземців і осіб без громадянства. Застосування цивільних законів іноземних держав, міжнародних договорів і угод". Говорячи про найбільш характерні моменти, що
  2. § 4. Ім'я фізичної особи
    особа набуває прав та обов'язків і здійснює їх під своїм ім'ям, яке надається їй відповідно до закону. Разом з тим, при здійсненні окремих цивільних прав фізична особа може використовувати псевдонім (вигадане ім'я) або діяти без зазначення імені. Наприклад, автори творів науки, літератури, мистецтва і суміжних прав можуть використовувати для індивідуалізації псевдонім, що не повторює ім'я іншої
  3. § 1. Загальні положення про спадкування за законом
    особа не залишила заповіту, або заповіт виявився недійсним, або відсутні умови, які зазначені у заповіті з умовою, або спадкоємці за заповітом не прийняли спадщину, або не закликаються до спадкування, або фізична особа розпорядилася лише частиною свого майна настає спадкування за законом. Отже, спадкування за законом має місце тоді, коли і оскільки не існує заиовіїу. Підставами закликання до
  4. 2.3. Загальна характеристика батьківських прав та обов'язків.
    статті 20, 21 КпШС України). Всі питання сім'ї вирішуються подружжям спільно, на основі взаємної згоди, повної рівності та виходячи з інтересів сім'ї в цілому та інтересів неповнолітніх дітей особисто. Особлива увага повинна виявлятися до охорони та забезпечення інтересів вагітної жінки. При відсутності згоди у вирішенні деяких питань спільного життя кожний з подружжя або двоє разом мають право
  5. Стаття 38. Участь у справі представника
    стаття закріплює право сторін, третіх осіб, осіб, які відповідно до закону захищають права, свободи чи інтереси ін ших осіб, а також заявники та інші заінтересовані особи у справах окремого провадження (крім справ про усиновлення) можуть скористатися допомогою представника. У такий спосіб новий ЦПК розширив коло осіб, які можуть мати представника у суді, прак тично до кола осіб, які беруть
  6. Стаття 39. Законні представники
    стаття містить правила про так зване законне представництво або, точніше, про представництво по справах не повнолітніх, недієздатних, обмежено дієздатних, безвісно відсут ніх та ін. 2. Фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років (малолітня особа), згідно зі ст. 31 ЦК України наділена частковою дієздатністю. Цивільне процесуальне законодавство не визнає їх дієздатними. Що стосується
  7. Стаття 235. Порядок розгляду справ окремого провадження
    стаття підкреслює право суду по цих справах за власної ініціативи витребувати необхідні докази (див. також коментар до от. 234 ЦПК). По-четверте, стаття виключає (що є досить спірним) дію у цьому провадженні правил щодо змагальності та меж судового розгляду. П'ятою особливістю деяких справ окремого провадження є їх розгляд судом у складі одного судді і двох народних засідателів (справи про
  8. Стаття 251. Підсудність
    стаття та глава 5 розділу IV регулюють розгляд у порядку окремого провадження справ про усиновлення. Усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім'ю особи на правах доньки чи сина, що здійснюється головним чином на підставі рі- 287 шения суду. Усиновленою згідно зі ст. 208 СК України може бути дитина (особа до досягнення нею повноліття), а у виняткових випадках суд може постановити
  9. Стаття 414. Підсудність судам України цивільних справ у спорах, в яких беруть участь іноземці, а також у спорах, в яких хоча б одна із сторін, які беруть участь у спорі, проживає за кордоном
    стаття є відсилочним правилом до законів України, які визначають підсудність судам України цивільних справ, в яких беруть участь іноземні особи. Підстави визначення справ з іноземним елементом визначаються Законом України № 2709-IV від 23 06.05 р. "Про міжнародне приватне право". 2. Суди України можуть приймати справи до свого провадження у наступних випадках: 1) якщо сторони передбачили своєю
  10. Стаття 99. Порядок виконання грошових зобов'язань фізичних осіб у разі їх смерті або визнання безвісно відсутніми чи недієздатними, а також неповнолітніх осіб
    статті. 99.7. Якщо майна недієздатної або безвісно відсутньої особи недостатньо для забезпечення виконання грошових зобов'язань такої фізичної особи, а також для сплати нарахованих штрафних (фінансових) санкцій, то суми податкового боргу списуються у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби. 99.8. У разі скасування судом рішення про визнання фізичної особи