Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоСімейне право → 
« Попередня Наступна »
Е.М. Багач, Ю.В. Білоусов. Сімейний кодекс України: Науково-практичний коментар, 2010 - перейти к содержанию учебника

Стаття 209. Усиновлення дитини, яку не забрали з пологового будинку чи підкинули, або яка була знайдена


1. Дитина, покинута в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров'я, або яку відмовилися забрати з них батьки, інші родичі, може бути усиновлена після досягнення нею двомісячного віку.
2. Дитина, яку було підкинуто чи знайдено, може бути усиновлена після спливу двох місяців з часу її знайдення.
1. Усиновлення, як правило, здійснюється у ранньому віці, що найбільш точно відповідає сутності цього інституту та інтересам дитини. Стаття 209 СК України закріплює особливості усиновлення трьох категорій дітей: а) дітей, які були покинуті в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров'я; б) дітей, яких відмовилися забрати з них батьки чи інші родичі; в) дітей, яких було підкинуто чи знайдено.
2. Дитина вважається покинутою в пологовому будинку (іншому закладі охорони здоров'я), якщо її мати написала заяву про відмову забрати дитину або взагалі покинула дитину, не залишивши письмового документа, у якому вона визначала б долю своєї дитини.
3. Якщо жінка пише письмову заяву про відмову забрати дитину, у цій заяві вона повинна висловити свою згоду на усиновлення дитини. Якщо ж у заяві про відмову забрати дитину жінка не висловилася щодо усиновлення, дитина може бути усиновлена без згоди матері на підставі ч. 2 ст. 219 СК, якщо буде встановлено, що остання, не проживаючи з дитиною понад шість місяців без поважних причин, не проявляє щодо неї материнської турботи та піклування, не виховує та не утримує її.
4. У разі відмови неповнолітньої особи, яка не перебуває у шлюбі, забрати дитину в акті вказується про наявність згоди батьків неповнолітньої з цією відмовою. При відсутності у неповнолітньої матері батьків про відмову забрати дитину повідомляється орган опіки та піклування за місцезнаходженням медичного закладу.
5. Якщо жінка покинула дитину, не залишивши письмової заяви, і немає відомостей про батька та інших родичів дитини, які могли б забрати дитину в сім'ю, органами внутрішніх справ у встановленому порядку складається відповідний акт, і дитина передається на влаштування у державну дитячу установу на підставі рішення органу опіки та піклування (п. 7 Порядку передачі дітей на усиновлення). Усиновлення дітей із пологових будинків та лікувально-профілактичних закладів не здійснюється.
6. Згідно з п. 2.1 Інструкції про порядок заповнення акта про дитину, покинуту в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров'я або яку відмовилися забрати батьки чи інші родичі, про підкинуту чи знайдену дитину1, керівник закладу охорони здоров'я зобов'язаний негайно повідомити територіальний орган внутрішніх справ про виявлення дитини, яку покинуто в пологовому будинку або яку відмовилися забрати батьки чи інші родичі. Особлива увага при заповненні акта звертається на обставини, за яких дитину було покинуто в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров'я або відмовилися забрати батьки чи інші родичі, або підкинуто чи знайдено. З цією метою в акті докладно описуються обставини виявлення дитини. Крім цього, в акті обов'язково зазначається факт повідомлення чоловіка, інших родичів про народження дитини і те, що мати відмовляється від неї. Робиться відмітка про наявність письмової або усної відмови чоловіка або інших родичів забрати дитину. У разі відсутності даних про чоловіка та інших родичів в акті робиться спеціальна відмітка.
7. Підкинуті та знайдені діти можуть бути передані на усиновлення лише за наявності відповідного акту, складеного адміністрацією зазначених закладів у присутності представника органу внутрішніх справ або органами внутрішніх справ у встановленому законом порядку, і не раніше двох місяців з часу їх знайдення. Порядок складання цього акту регламентується Інструкцією.
8. Враховуючи складний фізичний та емоційний стан жінки у післяпологовий період, законодавець встановлює двомісячний термін з дня народження дитини, даючи можливість матері дитини передумати і забрати дитину. Крім батьків, подібне правило встановлено й для баби, діда, інших родичів дитини, які мають право з дозволу органу опіки та піклування забрати дитину з пологового будинку (ч. 4 ст. 143 СК). Саме тому усиновлення дитини відразу після її народження неможливе, і згода вагітної жінки на усиновлення її ще ненародженої дитини визнається нікчемною (див. коментар до ст. 217 СК).
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "Стаття 209. Усиновлення дитини, яку не забрали з пологового будинку чи підкинули, або яка була знайдена"
  1. Стаття 143. Обов'язок батьків забрати дитину з пологового будинку або іншого закладу охорони здоров'я
    1. Мати, батько дитини, які перебувають у шлюбі, зобов'язані забрати дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я. 2. Мати, яка не перебуває у шлюбі, зобов'язана забрати дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я. 3. Дитина може бути залишена батьками у пологовому будинку або в іншому закладі охорони здоров'я, якщо вона має істотні вади фізичного і
  2. Стаття 122. Визначення походження дитини від матері та батька, які перебувають у шлюбі між собою
    1. Дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров'я про народження дружиною дитини. 2. Дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя. 3. Подружжя, а також дружина та чоловік, шлюб між
  3. Стаття 131. Визнання материнства за рішенням суду
    1. Особа, яка вважає себе матір'ю дитини, може подати до суду заяву про визнання свого материнства, якщо запис про матір дитини вчинено відповідно до частини другої статті 135 цього Кодексу. 1. Стаття 131 СК регулює ситуації, коли у Книзі реєстрації народжень батьками дитини записані вигадані особи, оскільки жінка, яка народила дитину, підкинула її або залишила у пологовому будинку, де
  4. Стаття 164. Підстави позбавлення батьківських прав
    1. Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або
  5. Стаття 208. Особа, яка може бути усиновленою
    1. Усиновленою може бути дитина (стаття 6 цього Кодексу). 2. У виняткових випадках суд може постановити рішення про усиновлення повнолітньої особи, яка не має матері, батька або була позбавлена їхнього піклування. У цьому разі суд бере до уваги сімейний стан усиновлювача, зокрема відсутність у нього своїх дітей та інші обставини, що мають істотне значення. 1. За загальним правилом,
  6. Стаття. 166. Податкова знижка
    166.1. Право платника податку на податкову знижку. 166.1.1. Платник податку має право на податкову знижку за наслідками звітного податкового року; 166.1.2. підстави для нарахування податкової знижки із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку у річній податковій декларації. 166.2. Документальне підтвердження витрат, що включаються до податкової знижки. 166.2.1. До
  7. Стаття 135. Залишення в небезпеці
    1. Завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через малолітство, старість, хворобу або внаслідок іншого безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, зобов'язаний був піклуватися про цю особу і мав змогу надати їй допомогу, а також у разі, коли він сам поставив потерпілого в небезпечний для
  8. Стаття 146. Незаконне позбавлення волі або викрадення людини
    1. Незаконне позбавлення волі або викрадення людини - караються обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк. 2. Ті самі діяння, вчинені щодо малолітнього або з корисливих мотивів, щодо двох чи більше осіб або за попередньою змовою групою осіб, або способом, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або таке, що супроводжувалося заподіянням йому
  9. Стаття 148. Підміна дитини
    Підміна чужої дитини, вчинена з корисливих або інших особистих мотивів,- карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк. 1. Об'єкт злочину - особиста воля дитини та сім'я як блага, що охороняються Конституцією України. 2. З об'єктивної сторони злочин полягає у підміні чужої дитини і вважається закінченим з моменту вчинення такої підміни. Під
  10. Стаття 149. Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини
    1. Торгівля людьми або здійснення іншої незаконної угоди, об'єктом якої є людина, а так само вербування, переміщення, переховування, передача або одержання людини, вчинені з метою експлуатації, з використанням обману, шантажу чи уразливого стану особи,- караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років. 2. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені щодо неповнолітнього
© 2014-2020  yport.inf.ua