Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоСімейне право → 
« Попередня Наступна »
Е.М. Багач, Ю.В. Білоусов. Сімейний кодекс України: Науково-практичний коментар, 2010 - перейти к содержанию учебника

Стаття 131. Визнання материнства за рішенням суду


1. Особа, яка вважає себе матір'ю дитини, може подати до суду заяву про визнання свого материнства, якщо запис про матір дитини вчинено відповідно до частини другої статті 135 цього Кодексу.
1. Стаття 131 СК регулює ситуації, коли у Книзі реєстрації народжень батьками дитини записані вигадані особи, оскільки жінка, яка народила дитину, підкинула її або залишила у пологовому будинку, де перебувала під чужим прізвищем. У подібних випадках, жінка, яка вважає себе матір'ю дитини, може звернутися до суду з позовом про визнання свого материнства.
Однак за аналогією зі ст. 128 СК заяву про визнання материнства може подати не лише особа, яка вважає себе матір'ю дитини, а й опікун, піклувальник дитини, особа, яка утримує та виховує дитину, а також сама дитина, яка досягла повноліття (див. ст. 128 СК та коментар до неї).
Підстави для задоволення зазначеного позову такі ж, як для визнання батьківства у судовому порядку, тобто підтвердженням позовних вимог можуть бути будь-які докази, зібрані у встановленому законом порядку - покази свідків, письмові документи (заяви, листи тощо), висновки різноманітних експертиз тощо.
2. Справи про визнання материнства розглядаються у позовному порядку, оскільки при цьому існує суперечка про право, а не встановлюється факт материнства, можливість встановлення якого передбачена у ст. 132 СК. Відповідачем у даних справах є дитина як можливий суб'єкт майбутніх сімейних правовідносин з особою, яка вважає себе її матір'ю. Жінка, яка записана матір'ю дитини, виступає у справі як законний представник неповнолітнього відповідача. Якщо ж позов подається опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття, то відповідачем визнається особа, яку позивачі вимагають визнати матір'ю дитини.
3. Як слушно відзначає З.В. Ромовська, виходячи з найвищих інтересів дитини, необхідності надання їй сімейного виховання, заява про визнання материнства не може бути задоволена у разі усиновлення дитини, і сама лише наявність судового рішення про визнання материнства не є абсолютною підставою для відібрання дитини від осіб, з якими вона проживає.
4. У разі визнання материнства до актового запису про народження вносяться відповідні зміни: матір'ю записується жінка, материнство якої визнане судом, прізвище дитини змінюється за прізвищем цієї жінки, а також на її вимогу може бути змінене ім'я та по батькові дитини. При цьому слід зауважити, що, хоча для визнання материнства заперечення дитини правового значення не мають, при зміні імені дитини необхідно отримати її згоду за аналогією з правилами ст. 231 СК.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "Стаття 131. Визнання материнства за рішенням суду"
  1. Стаття 81. Витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи
    стаття дає поняття цих витрат і встановлює, що їх розмір та порядок оплати залежно від категорії справи встановлюються Кабінетом Міністрів України (див. постанову Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ та їх розмірів» № 1258 від 21.12.2005 року). До витрат на інформаційно-технічне забезпечення стаття
  2. Стаття 155. Статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості
    статтями 155 і 156. Добровільні статеві зносини неприродним способом з особою, яка не досягла статевої зрілості, за наявності підстав можуть бути кваліфіковані за ст. 156. За загальним правилом, розглядуваний склад злочину передбачає згоду потерпілого на вчинення статевого акту з ним. У разі, коли статевим зносинам з особою, яка не досягла статевої зрілості, передувало примушування жінки або
  3. Стаття 164. Ухилення від сплати аліментів на утримання дітей
    статтею,- карається громадськими роботами на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк від двох до трьох років. (Стаття 164 із змінами, внесеними згідно із законами № 2456-І\/ від 03.03.2005 р., № 270А/І від 15 квітня 2008 р.) 1. Закони України зобов'язують батьків утримувати своїх неповнолітніх та
  4. Стаття 7. Загальні засади регулювання сімейних відносин
    стаття визначає основні засади (принципи) регулювання сімейних відносин. В ній знаходять своє закріплення найбільш важливі, вихідні положення, що є своєрідною квінтесенцією норм сімейного закону. Основні засади регулювання сімейних відносин, що закріплені в ст. 7 СК України, пронизують усе сімейне законодавство і знаходять свій прояв в його окремих нормах. Коментована стаття значною мірою
  5. Стаття 12. Обчислення строків, встановлених у цьому Кодексі
    стаття має відсильний характер і спрямовує до ЦК України. Такий прийом юридичної техніки є цілком виправданим, оскільки він забезпечує економію нормативного матеріалу та усунення дублювання правових норм. В сімейному праві застосовується встановлене в ЦК України подвійне визначення часу - строк та термін. Строком є певний періоду часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне
  6. Стаття 18. Захист сімейних прав та інтересів
    статті визначаються загальні правила щодо судового захисту сімейних прав та інтересів. В цьому знаходить свій прояв конституційний принцип, згідно з яким права і свободи людини і громадянина захищаються судом (ч. 1 ст. 55 Конституції України). Серед основних засад регулювання сімейних відносин зазначено, що кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (ч. 10 ст. 7 СК України).
  7. Стаття 20. Застосування позовної давності до вимог, що випливають із сімейних відносин
    статті 72, частиною другою статті 129, частиною третьою статті 138, частиною третьою статті 139 цього Кодексу. 2. У випадках, передбачених частиною першою цієї статті, позовна давність застосовується судом відповідно до Цивільного кодексу України, якщо інше не передбачено цим Кодексом. 1. Згідно із ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з
  8. Стаття 122. Визначення походження дитини від матері та батька, які перебувають у шлюбі між собою
    визнання його недійсним, походить від подружжя. 3. Подружжя, а також дружина та чоловік, шлюб між якими припинено, у разі народження дитини до спливу десяти місяців після припинення їх шлюбу, мають право подати до державного органу реєстрації актів цивільного стану спільну заяву про невизнання чоловіка (колишнього чоловіка) батьком дитини. Така вимога може бути задоволена лише у разі подання
  9. Стаття 125. Визначення походження дитини, батьки якої не перебувають у шлюбі між собою
    визнання батьківства є найпростішим способом встановлення батьківства, який передбачає добровільне визнання батьківства і виключає можливі колізії й суперечки між батьками дитини щодо її походження. Встановивши порядок подання спільної заяви про визнання батьківства, законодавець мав на увазі походження дитини лише від батька. Чоловік визнає, що він є біологічним батьком дитини і просить про
  10. Стаття 128. Визнання батьківства за рішенням суду
    статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. 2. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. 3. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує
© 2014-2022  yport.inf.ua