Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоСімейне право → 
« Попередня Наступна »
Е.М. Багач, Ю.В. Білоусов. Сімейний кодекс України: Науково-практичний коментар, 2010 - перейти к содержанию учебника

Стаття 122. Визначення походження дитини від матері та батька, які перебувають у шлюбі між собою


1. Дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя.
Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров'я про народження дружиною дитини.
2. Дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя.
3. Подружжя, а також дружина та чоловік, шлюб між якими припинено, у разі народження дитини до спливу десяти місяців після припинення їх шлюбу, мають право подати до державного органу реєстрації актів цивільного стану спільну заяву про невизнання чоловіка (колишнього чоловіка) батьком дитини. Така вимога може бути задоволена лише у разі подання іншою особою та матір'ю дитини заяви про визнання батьківства.
Якщо дитина народилася до спливу десяти місяців від дня припинення шлюбу внаслідок смерті чоловіка, походження дитини від батька може бути визнане за спільною заявою матері та чоловіка, який вважає себе батьком.
1. У ч. 1 ст. 122 СК закріплено презумпцію шлюбного походження дитини, вона складається з двох частин: презумпції материнства дружини та презумпції батьківства чоловіка.
2. Згідно презумпції шлюбного материнства матір'ю вважається жінка-дружина, і саме матір'ю тієї дитини, яку вона забрала з пологового медичного закладу.
Походження дитини від матері (материнство) встановлюється не медичним закладом, а державним органом РАЦС на підставі довідки чи іншого документа, виданого лікувальним закладом, в якому народилася дитина. Якщо пологи відбувалися не у пологовому будинку чи іншому закладі охорони здоров'я (вдома, на вулиці, у транспорті і т.д.), походження дитини від жінки може бути підтверджено медичними документами, якщо на допомогу викликався лікар, показами свідків, які були присутніми при пологах, чи іншими доказами, які засвідчують народження саме цією жінкою саме цієї дитини (медичний огляд жінки щодо з'ясування, чи були у неї нещодавно пологи: експертиза крові, генна дактилоскопія та інші докази, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України).
Походження дитини від матері (материнство) може бути встановлене і у судовому порядку, якщо з певних причин реєстрація народження дитини не була здійснена своєчасно і органи РАЦС відмовляють у такій реєстрації або якщо документи про народження дитини втрачені і поновити їх неможливо.
3. Відповідно до презумпції батьківства, сформульованої ще римськими юристами, - pateris est quernnuptiaedemonstrant - батьком дитини вважається той, хто перебуває у шлюбі з матір'ю. Як відзначає З.В. Ромовська, ця презумпція заснована на повазі до дружини як жінки і є законодавчим відбитком моральності її поведінки у шлюбі як морально-етичного стандарту. У зв'язку з цим дружина не має обов'язку доводити, хто є батьком її дитини, і згода її чоловіка на запис його батьком дитини не потрібна. Відповідно дружина не має права заперечувати проти запису свого чоловіка батьком дитини, яка була зачата і (або) народжена у шлюбі, і одностороння заява про батьківство іншої особи не має достатнього правового значення, якщо чоловік наполягає на реєстрації себе батьком дитини.Презумпція батьківства не поширюється на дитину, яка була народжена до шлюбу, навіть якщо батьком дитини є теперішній чоловік її матері. Запис його батьком дитини може бути здійснений відповідно до статей 125, 126 СК
4. Презумпція шлюбного батьківства (материнства) поширюється на три групи дітей: 1) тих, які були зачаті і народжені у шлюбі; 2) тих, які були зачаті до шлюбу, але народжені у шлюбі; 3) тих, які були зачаті у шлюбі, але народжені протягом 10 місяців після його припинення чи визнання його недійсним.
5. Походження дитини від батьків, які перебувають у шлюбі між собою, засвідчується Свідоцтвом про шлюб між батьками та документом закладу охорони здоров'я про народження дружиною дитини. Закон надає запису про шлюб значення достатнього та безспірного доказу походження дитини від вказаних у ньому батьків, і саме тому права та обов'язки дружини та чоловіка як батьків дитини не потребують будь-якого документального підтвердження.
6. Згідно зі ст. 47 СК недійсність шлюбу не впливає на обсяг взаємних прав та обов'язків батьків і дитини, яка народилася у цьому шлюбі. У зв'язку з цим, у ч. 2 ст. 122 СК закріплено правило, що батьком дитини, яка народжена до спливу 10 місяців після визнання шлюбу недійсним, визнається колишній чоловік матері цієї дитини. Виходячи з пріоритету шлюбних відносин і відповідно до шлюбного материнства та батьківства, аналогічний порядок встановлення батьківства застосовується і у випадку припинення шлюбу (внаслідок його розірвання чи смерті (оголошення померлим) чоловіка матері дитини).
Як відзначається в юридичній літературі, у таких випадках виникає певний «квазішлюб», який породжує права та обов'язки батьків та дітей за межами законного подружнього життя. Законно укладеного шлюбу вже немає, але правовий зв'язок, заснований на колишньому або недійсному шлюбі, немов зберігає правовий режим щодо народжених у той період часу дітей.
Визнання батьком дитини колишнього чоловіка її матері має перш за все реєстраційне значення і не завжди відображає констатацію істинного факту. Законодавець констатує: незважаючи на припинення шлюбу (визнання його недійсним), батьком дитини буде визнано колишнього чоловіка, якщо раніше їхній шлюб було укладено і з моменту його припинення або визнання недійсним сплинуло не більше 10 місяців. Але заінтересовані особи мають право (вже не в органах РАЦС, а у суді) довести протилежне і потім змінити актовий запис.
7. Винятком з цих правил є народження дитини матір'ю, яка вступила до сплину зазначеного строку у новий шлюб, - якщо дитина народилася після реєстрації цього повторного шлюбу, то батьком дитини визнається новий чоловік матері.
8. На відміну від правових наслідків недійсності шлюбу при народженні дитини від неукладеного шлюбу, тобто шлюбу, укладеного у відсутності нареченої і (або) нареченого (див. ст. 48 СК і коментар до неї), визнаючи недійсним запис про шлюб, суд повинен анулювати також запис про батька дитини, а батьківство може бути встановлене на правилами ст. 125 СК.
9. Правило щодо презумпції шлюбного материнства (батьківства) не поширюється й на випадки народження дитини жінкою за час дії встановленого судовим рішенням режиму окремого проживання подружжя, який передбачає формальне збереження шлюбу, але змінює правовідносини між подружжям. У подібних випадках дитина, народжена дружиною після спливу десяти місяців, не вважається такою, що походить від її чоловіка. У цьому випадку при пред'явленні дружиною копії рішення суду про встановлення для подружжя режиму окремого проживання реєстрація народження дитини провадиться за заявою матері (п. 2 ч. 2 ст. 102 СК).
Якщо ж чоловік та дружина фактично проживають окремо, але не оформили це у встановленому порядку, презумпція батьківства одруженого чоловіка при народженні його дружиною дитини зберігається.
10. При народженні дитини у зареєстрованому шлюбі, а також при припиненні шлюбу між чоловіком та дружиною у разі народження дитини до спливу 10 місяців після припинення їх шлюбу, мають право подати до державного органу РАЦС спільну заяву про невизнання чоловіка (колишнього чоловіка) батьком дитини. При цьому вважається, що дитина народилася від батьків, які не перебувають у шлюбі між собою. Якщо шлюб припинено внаслідок смерті чоловіка (оголошення його померлим), таку заяву має право подати мати дитини. Однак така вимога може бути задоволена лише у разі подання іншою особою та матір'ю дитини заяви про визнання батьківства.
11. Згідно з п. 2.13 Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні батько й мати, які перебувають у шлюбі, записуються батьками дитини в книзі реєстрації актів про народження за заявою будь-кого з них.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "Стаття 122. Визначення походження дитини від матері та батька, які перебувають у шлюбі між собою"
  1. Стаття 7. Загальні засади регулювання сімейних відносин
    стаття визначає основні засади (принципи) регулювання сімейних відносин. В ній знаходять своє закріплення найбільш важливі, вихідні положення, що є своєрідною квінтесенцією норм сімейного закону. Основні засади регулювання сімейних відносин, що закріплені в ст. 7 СК України, пронизують усе сімейне законодавство і знаходять свій прояв в його окремих нормах. Коментована стаття значною мірою
  2. Стаття 125. Визначення походження дитини, батьки якої не перебувають у шлюбі між собою
    визначення походження дитини, батьки якої не перебувають у шлюбі між собою. Так, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров'я про народження нею дитини. 2. Якщо дитина народилася від батьків, які не перебувають у шлюбі між собою, її походження може бути встановлене у двох порядках:
  3. Стаття 126. Визначення походження дитини від батька за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою
    походження дитини визначається за спільною заявою матері та батька дитини, які не перебувають у шлюбі між собою. В юридичній літературі під добровільним визнанням батьківства зазвичай розуміють односторонній безповоротний юридичний акт батька дитини, який не перебуває у шлюбі з її матір'ю, вчинений у РАЦСі, спрямований на виникнення правовідносин між батьком та дитиною. Щодо правової природи
  4. Стаття 141. Рівність прав та обов'язків батьків щодо дитини
    статті мають глибоке історичне коріння. Принцип рівності прав та обов'язків батьків щодо дитини став результатом розвитку суспільства та ґрунтується на загальнодемократичному принципі рівності усіх людей за їх гідністю та правами, який проголошений статтею 1 Загальної декларації прав людини. Історія права знає й інші способи розподілу прав та обов'язків між батьками дитини. Так, протягом всієї
  5. Стаття 144. Обов'язок батьків зареєструвати народження дитини в державному органі реєстрації актів цивільного стану
    визначенням її походження та присвоєнням прізвища, імені та по батькові. 4. Реєстрація народження дитини засвідчується Свідоцтвом про народження, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України. 1. Факт народження дитини - це юридичний факт, якому закон надає правове значення. Так, з моменту народження виникає правовий зв'язок між дитиною та її батьками. З моменту народження особа, яка має
  6. Стаття 180. Обов'язок батьків утримувати дитину
    статтями 122 та 125 цього Кодексу. Однак у сімейному праві відсутня єдина точка зору щодо підстав виникнення прав й обов'язків з утримання між батьками й дітьми. Одні вчені вважають підставою виникнення прав й обов'язків батьків і дітей фактичний склад, що включає в себе споріднення (походження дитини) і факт його засвідчення у встановленому законом порядку. На їхню думку, саме така позиція
  7. 2.3. Загальна характеристика батьківських прав та обов'язків.
    статті 20, 21 КпШС України). Всі питання сім'ї вирішуються подружжям спільно, на основі взаємної згоди, повної рівності та виходячи з інтересів сім'ї в цілому та інтересів неповнолітніх дітей особисто. Особлива увага повинна виявлятися до охорони та забезпечення інтересів вагітної жінки. При відсутності згоди у вирішенні деяких питань спільного життя кожний з подружжя або двоє разом мають право
  8. § 2. Види особистих немайнових прав, не пов'язаних з майновими
    статтях 31, 34 і 63. Особисті немайнові інтереси громадян визначаються їх множинністю, що, в свою чергу, породжує різні цивільно-правові форми їх регулювання. Тому охорона особистих немайнових прав повинна здійснюватися шляхом визнання за суб'єктами окремих видів особистих немайнових прав, кожному з яких притаманні свої специфічні засоби захисту. Індивідуалізація особистості - ще одна важлива
  9. Стаття 155. Статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості
    статтями 155 і 156. Добровільні статеві зносини неприродним способом з особою, яка не досягла статевої зрілості, за наявності підстав можуть бути кваліфіковані за ст. 156. За загальним правилом, розглядуваний склад злочину передбачає згоду потерпілого на вчинення статевого акту з ним. У разі, коли статевим зносинам з особою, яка не досягла статевої зрілості, передувало примушування жінки або
  10. Стаття 26. Особи, які не можуть перебувати у шлюбі між собою
    статті встановлюються перешкоди до укладення шлюбу. Такі перешкоди пов'язані з наявністю одного з двох факторів: а) факту споріднення (ч. ч. 1-3 ст. 26 СК України); б) факту усиновлення дитини (ч. 4, ч. 5 ст. 26 СК України). Вважається, що особи, які пов'язані між собою близьким ступенем споріднення або фактом усиновлення дитини, не можуть укладати шлюб, враховуючи біологічні або соціальні