Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоСімейне право → 
« Попередня Наступна »
Е.М. Багач, Ю.В. Білоусов. Сімейний кодекс України: Науково-практичний коментар, 2010 - перейти к содержанию учебника

Стаття 143. Обов'язок батьків забрати дитину з пологового будинку або іншого закладу охорони здоров'я


1. Мати, батько дитини, які перебувають у шлюбі, зобов'язані забрати дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я.
2. Мати, яка не перебуває у шлюбі, зобов'язана забрати дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я.
3. Дитина може бути залишена батьками у пологовому будинку або в іншому закладі охорони здоров'я, якщо вона має істотні вади фізичного і (або) психічного розвитку, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення.
4. Якщо батьки не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я, забрати дитину мають право її баба, дід, інші родичі з дозволу органу опіки та піклування.
1. Обов'язок батьків забрати дитину з пологового будинку є необхідною передумовою для здійснення ними всіх інших особистих немайнових прав щодо дитини. Вказаному обов'язку батька, матері дитини кореспондує право дитини на сім'ю, яке в даному випадку полягає у її праві на проживання в сім'ї (ч. 3 ст. 4 СК України).
Під закладами охорони здоров'я ст. 3 Основ законодавства України про охорону здоров'я розуміє підприємства, установи та організації, завданням яких є забезпечення різноманітних потреб населення в галузі охорони здоров'я шляхом подання медико-санітарної допомоги, включаючи широкий спектр профілактичних і лікувальних заходів або послуг медичного характеру, а також виконання інших функцій на основі професійної діяльності медичних працівників. З цього визначення можна зробити висновок про те, що мати, батько дитини зобов'язані не тільки забрати дитину з пологового будинку після її народження, а щоразу забирати її з будь-якого закладу охорони здоров'я, у якому дитині надається медико-санітарна допомога. Тому не можна погодитись з висловленою у літературі думкою, що вказаний обов'язок батьків має разовий характер. Вказаний обов'язок так само, як і всі інші батьківські права та обов'язки, має триваючий характер і припиняється з досягненням дитиною повноліття, оскільки протягом свого життя дитина неодноразово може знаходитися у будь-якому закладі охорони здоров'я.
2. Оскільки під правом на сім'ю перш за все слід розуміти право дитини жити та виховуватися у власній родині, то обов'язок забрати дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я покладається на її родичів. Ними відповідно до змісту коментованої статті можуть бути:
1) мати, батько дитини, які перебувають у шлюбі;
2) мати, яка не перебуває у шлюбі. В даній ситуації вбачається значне обмеження рівності обов'язків батька та матері дитини тому, що законом на нього не покладається обов'язок забрати дитину із пологового будинку чи з іншого закладу охорони здоров'я в тому разі, якщо він не перебуває у шлюбі з матір'ю дитини;
3) баба, дід дитини, інші родичі дитини з дозволу органу опіки та піклування.
Але вказані особи не зобов'язані, а мають право забрати дитину з вказаних закладів. Закон містить відкритий перелік тих осіб, які мають право забрати дитину з пологового будинку або іншого закладу охорони здоров'я. Такими особами можуть бути крім вказаних у коментованій статті також повнолітні рідні сестри та брати дитини, мачуха, вітчим, тітки, дядьки, як з боку матері, так і з боку батька тощо. Ці особи мають право забрати дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я навіть в тому разі, коли батьки вирішили її там залишити через істотні вади фізичного і (або) психічного розвитку, а також за наявності інших обставин, які мають істотне значення, або відмовились забрати дитину без поважних причин. При наявності обставин, вказаних у ст. 243 та 244 СК, особи, які забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я можуть бути призначені її опікунами чи піклувальниками. Такі особи також мають право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав (ст. 165 СК).
3. Коментована стаття вказує на ті юридичні факти, які можуть звільнити батьків від обов'язку забрати дитину з пологового будинку або іншого закладу охорони здоров'я. Такими обставинами є, по-перше, наявність у дитини істотних вад фізичного і (або) психічного розвитку, а, по-друге, наявність інших обставин, які мають істотне значення. Вказані обставини можуть бути у наявності як разом, так і окремо.
Відповідно до Основ законодавства України про охорону здоров'я діти з дефектами фізичного або психічного розвитку, які потребують медико-соціальної допомоги і спеціального догляду, за бажанням батьків або осіб, які їх замінюють, можуть утримуватися в будинках дитини, дитячих будинках та інших спеціалізованих дитячих закладах за державний рахунок (ст. 63). Такі діти отримують у встановленому законодавством України порядку статус дитини, позбавленої батьківського піклування (ст. 1 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» від 13 січня 2005 року).
Щодо поняття вад фізичного та психічного розвитку, то в даному разі законодавець застосовує медичний критерій в якості підстави для виникнення у батьків відповідного права - права залишити дитину у пологовому будинку або у іншому закладі охорони здоров'я. Чинне законодавство не містить чіткого визначення понять «вади фізичного розвитку» та «вади психічного розвитку».
Вада - фізичне або розумове порушення, яке обмежує соціальну діяльність, підтверджене законодавством України в порядку, розробленому Міністерством освіти і науки України за погодженням з Міністерством охорони здоров'я України. Тяжка вада - підтверджена в установленому порядку фізична чи психічна вада, виражена такою мірою, що навчання відповідно до державних стандартів освіти (втому числі і спеціальних) є недоступним і можливості навчання обмежуються здобуттям елементарних знань про оточуючий світ, придбанням навичок самообслуговування та елементарних трудових навичок або отриманням елементарної допрофесійної підготовки. Складна вада- поєднання двох або більше порушень фізичного та (або) розумового розвитку у однієї особи.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про психіатричну допомогу» від 22.02.2000 р. психічні розлади - розлади психічної діяльності, визнані такими згідно з чинною в Україні Міжнародною статистичною класифікацією хвороб, травм і причин смерті; тяжкий психічний розлад - розлад психічної діяльності (затьмарення свідомості, порушення сприйняття, мислення, волі, емоцій, інтелекту чи пам'яті), який позбавляє особу здатності адекватно усвідомлювати оточуючу дійсність, свій психічний стан і поведінку.
Наведені визначення є приблизними орієнтирами для батьків при прийнятті рішення про залишення дитини у пологовому будинку або іншому закладі охорони здоров'я. Але вказані стани мають діагностуватися медичними працівниками при народженні дитини або у інший час і тільки на підставі медичного висновку, а не суб'єктивної думки батьків, має бути прийнято рішення про те, чи потребує дитина медико-соціальної допомоги і спеціального догляду.
4. Наступний факт, який є підставою для виникнення права батьків не забирати дитину з пологового будинку або іншого закладу охорони здоров'я, має суб'єктивний характер і дозволяє поширено тлумачити дану норму, оскільки перелік цих обставин передбачити не можна. Більше того, одні й ті самі обставини можуть для когось мати істотне значення, а для когось ні, а у ч. 3 коментованої статті не вказується, хто саме вирішує питання про істотність чи неістотність вказаних обставин. До обставин, які мають істотне значення, законодавство зокрема відносить: хворобу годувальника, тривале відрядження, навчання, відбування покарання, пересування під вартою в період слідства; тяжкі матеріально-побутові умови тощо.
5. Частина 3 коментованої статті не містить вказівки нате, на який час дитина може бути залишена батьками у пологовому будинку або іншому закладі охорони здоров'я: чи є це тимчасовим заходом для надання хворій дитині медико-соціальної допомоги і здійснення за нею спеціального догляду, чи дитина передається на постійне повне державне утримання. Тривалість перебування дитини у закладі охорони здоров'я залежатиме від причин, які викликали необхідність залишити там дитину.
Діти з істотними вадами фізичного і (або) психічного розвитку, як правило, залишаються у спеціалізованих закладах для таких дітей постійно. Якщо дитина була залишена у пологовому будинку або у іншому закладі охорони здоров'я з інших обставин, які мають істотне значення, то вона має бути взята звідти після припинення цих обставин.
6. Правове значення відмови матері, батька взяти дитину з пологового будинку чи іншого закладу охорони здоров'я також залежить від причин такого вчинку. Якщо батьки не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування, то вказана відмова є однією з підстав для позбавлення їх батьківських прав (ч. 1 ст. 164 СК України). Залишення дитини батьками у пологовому будинку або в іншому закладі охорони здоров'я, якщо вона має істотні вади фізичного і (або) психічного розвитку, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, само по собі не є підставою для позбавлення батьків батьківських прав, але й не припиняє батьківські обов'язки. Навіть якщо дитина знаходиться у будинках дитини, дитячих будинках та інших спеціалізованих дитячих закладах, - не усуває їх від здійснення особистих немайнових та майнових батьківських прав та виконання обов'язків щодо дитини. Якщо батьки понад шість місяців без поважних причин не проявляють щодо неї батьківської турботи та піклування, не виховують та не утримують її, може бути проведене усиновлення такої дитини без згоди повнолітніх батьків (ч. 2 ст. 219 СК України). Крім того, істотні вади фізичного і (або) психічного розвитку дають таким дітям право бути всиновленими без дотримання строків їх перебування на обліку в Центрі з усиновлення дітей при Міністерстві освіти і науки України
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "Стаття 143. Обов'язок батьків забрати дитину з пологового будинку або іншого закладу охорони здоров'я"
  1. Стаття 170. Особливості нарахування (виплати) та оподаткування окремих видів доходів
    статті 176 цього розділу щодо подання податковим органам інформації про виплачені доходи в установленому цим розділом порядку. Запровадження обов'язку податкового агента для професійного торговця цінними паперами, включаючи банк, не звільняє платника податку від обов'язку декларування результатів усіх операцій з купівлі та продажу інвестиційних активів, здійснених протягом звітного
  2. Стаття 4. Право особи на сім'ю
    статті 23 цього Кодексу, сім'ю може створити особа, яка не досягла шлюбного віку. 2. Сім'ю може створити особа, яка народила дитину, незалежно від віку. 3. Кожна особа має право на проживання в сім'ї. Особа може бути примусово ізольована від сім'ї лише у випадках і в порядку, встановлених законом. 4. Кожна особа має право на повагу до свого сімейного життя. Коментована стаття має назву
  3. Стаття 122. Визначення походження дитини від матері та батька, які перебувають у шлюбі між собою
    обов'язку доводити, хто є батьком її дитини, і згода її чоловіка на запис його батьком дитини не потрібна. Відповідно дружина не має права заперечувати проти запису свого чоловіка батьком дитини, яка була зачата і (або) народжена у шлюбі, і одностороння заява про батьківство іншої особи не має достатнього правового значення, якщо чоловік наполягає на реєстрації себе батьком дитини.Презумпція
  4. Стаття 164. Підстави позбавлення батьківських прав
    статті, лише у разі досягнення ними повноліття. 3. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них. 4. Якщо суд при розгляді справи про позбавлення батьківських прав виявить у діях батьків або одного з них ознаки злочину, він порушує кримінальну справу. 5. Рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд
  5. Стаття 135. Залишення в небезпеці
    статті, якщо вони спричинили смерть особи або інші тяжкі наслідки,- караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років. 1. Суспільна небезпека цього злочину, а також злочинів, передбачених статтями 136, 137, 139 і 140, полягає у поширенні аморальної поведінки, змістом якої є неповага до права людини на життя і безпеку, нехтування моральними і правовими нормами, що зобов'язують
  6. Стаття 155. Статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості
    статтями 155 і 156. Добровільні статеві зносини неприродним способом з особою, яка не досягла статевої зрілості, за наявності підстав можуть бути кваліфіковані за ст. 156. За загальним правилом, розглядуваний склад злочину передбачає згоду потерпілого на вчинення статевого акту з ним. У разі, коли статевим зносинам з особою, яка не досягла статевої зрілості, передувало примушування жінки або
  7. Стаття 12. Обчислення строків, встановлених у цьому Кодексі
    стаття має відсильний характер і спрямовує до ЦК України. Такий прийом юридичної техніки є цілком виправданим, оскільки він забезпечує економію нормативного матеріалу та усунення дублювання правових норм. В сімейному праві застосовується встановлене в ЦК України подвійне визначення часу - строк та термін. Строком є певний періоду часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне
  8. Стаття 144. Обов'язок батьків зареєструвати народження дитини в державному органі реєстрації актів цивільного стану
    обов'язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в державному органі реєстрації актів цивільного стану. Невиконання цього обов'язку є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом. 2. У разі смерті батьків або неможливості для них з інших причин зареєструвати народження дитини реєстрація провадиться за
  9. Стаття 150. Обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини
    статті майже всіх Кодексів про шлюб та сім'ю інших союзних республік містили аналогічні норми. З приводу цього у літературі висловлювалася думка, що «законодавець необґрунтовано застосовує до одного виду суспільних відносин (відносин щодо сімейного виховання) зовсім різні юридичні моделі: право та обов'язок... Право та обов'язок - це різнополюсні поняття. Одне з них полягає у поведінці, яка
  10. Стаття 193. Стягнення аліментів та інших коштів на дитину, яка перебуває у закладі охорони здоров'я, навчальному або іншому закладі
    статті йдеться про ті випадки, коли дитина не є позбавленою батьківського піклування і влаштована до закладу охорони здоров'я, навчального або іншого закладу (спортивної школи-інтернату, військового ліцею, медичного закладу тощо) батьками. Дитина може перебувати у закладі з метою навчання, оздоровлення тощо. Обов'язок батьків по утриманню дитини не припиняється в результаті її влаштування до