| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Стаття 193. Стягнення аліментів та інших коштів на дитину, яка перебуває у закладі охорони здоров'я, навчальному або іншому закладі |
||
|
1. Влаштування дитини до закладу охорони здоров'я, навчального або іншого закладу не припиняє стягнення аліментів на користь того з батьків, з ким до цього проживала дитина, якщо вони витрачаються за цільовим призначенням. 2. Якщо батьки не беруть участі в утриманні дитини, влаштованої до державного або комунального закладу охорони здоров'я, навчального або іншого закладу, аліменти на дитину можуть бути стягнуті з них на загальних підставах. 3. За рішенням суду аліменти можуть перераховуватися на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України. 4. На особистий рахунок дитини перераховуються також державні пенсії,інші види допомоги та відшкодування шкоди у зв'язку з втратою годувальника. 1. Проживання дитини у дитячому закладі, закладі охорони здоров'я або іншому закладі може бути пов'язане з різними життєвими обставинами, зокрема з тим, що батьки не виявляють стосовно дитини батьківського піклування. Права дитини, яка залишилась без піклування батьків і проживає в дитячому закладі або закладі охорони здоров'я, закріплені в ст. 248 СК України. У ч. 1 коментованої статті йдеться про ті випадки, коли дитина не є позбавленою батьківського піклування і влаштована до закладу охорони здоров'я, навчального або іншого закладу (спортивної школи-інтернату, військового ліцею, медичного закладу тощо) батьками. Дитина може перебувати у закладі з метою навчання, оздоровлення тощо. Обов'язок батьків по утриманню дитини не припиняється в результаті її влаштування до відповідного дитячого закладу. В ч. 1 коментованої статті встановлене загальне правило, відповідно до якого у випадку влаштування дитини до закладу охорони здоров'я, навчального або іншого закладу стягнення аліментів на користь того з батьків, з ким до цього проживала дитина, не припиняється. Тобто особа, на користь якої сплачуються аліменти, не змінюється автоматично зі зміною місця проживання дитини. Одержувачем аліментів продовжує залишатися той з батьків, з яким визначене місце проживання дитини. Вказане правило діє за умови цільового використання аліментів тим з батьків, з яким проживає дитина. В ч. 1 коментованої статті втілено в новому вдосконаленому вигляді положення абз. З п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю у України» від 12.06.1998 p., відповідно до якого перебування дитини у дитячих закладах саме по собі не виключає потреби в матеріальній допомозі і не звільняє від сплати аліментів на користь того з батьків, який і в цих випадках систематично несе витрати на забезпечення законних інтересів дитини. 2. З аналізу ч. 1 коментованої статті можна зробити висновок, що у випадку використання аліментів не за цільовим призначенням тим з батьків, з яким проживала дитина до влаштування до закладу, стягнення аліментів на його користь може бути припинено. Наслідки нецільового витрачання аліментів закріплено в ст. 186 СК України: а) зменшення розміру аліментів або б) внесення аліментів на особистий рахунок дитини. Таким чином, в коментованій статті передбачений ще один наслідок використання аліментів не за цільовим призначенням. Можна припустити, що стягнення аліментів може бути припинене за позовом платника у разі використання аліментів не за цільовим призначенням у зв'язку з влаштуванням дитини до закладу. 3. Коментована норма розрахована на випадки, коли стягнення аліментів почалося до влаштування дитини до дитячого закладу. В ній вказано, що влаштування дитини до такого закладу не припиняє стягнення аліментів. Таким чином, вона не розрахована на випадки, якщо стягнення аліментів не провадилося до влаштування дитини до закладу. У зв'язку з цим виникає питання, чи може той з батьків, з ким проживала дитина і який продовжує піклуватися про неї і утримувати, стягнути аліменти з іншого з батьків після влаштування дитини до дитячого закладу? Ймовірно, влаштування дитини до закладу не повинно ставати на перешкоді для стягнення аліментів з того з батьків, який не виявляє щодо дитини батьківського піклування. Таким чином, можна припустити, що аліменти можуть бути стягнуті після влаштування дитини до закладу тим з батьків, з ким до цього проживала дитина, якщо він не зробив цього раніше. 4. Відповідно до ч. 2 коментованої статті з батьків, які не беруть участі в утриманні дитини, що перебуває у державному або комунальному закладі, аліменти можуть бути стягнуті на загальних підставах. Батьки не можуть перекласти свій обов'язок по утриманню дитини на інших осіб або державу. Перебування дитини у закладі охорони здоров'я, навчальному або іншому закладі не припиняє обов'язку батьків щодо її утримання. Якщо матір, батько добровільно не надають дитині утримання, з них можуть бути стягнені аліменти в судовому порядку. З відповідною вимогою до суду може звернутися адміністрація закладу, у якому перебуває дитина. У п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 р. роз'яснюється, що, якщо дитина постійно проживає в такому закладі, а батьки не беруть участі в її утриманні, адміністрація цього закладу має право подати до них позов в інтересах дитини, оскільки виконує функції опікуна й піклувальника відповідно до ст. 245 СК України. Адміністрація установи в такому випадку виступає одержувачем аліментів. В коментованій нормі вказано, що аліменти можуть бути стягнені. Очевидно, в інтересах дитини на адміністрацію закладу слід покласти обов'язок подати до суду позов про стягнення аліментів з батьків, якщо вони не беруть участі в утриманні дитини. Позов може бути пред'явлений органом опіки й піклування або прокурором, якщо це не зроблено адміністрацією закладу, у якому перебуває дитина. Відповідно до ст. 246 СК України орган опіки та піклування контролює умови утримання, виховання, навчання дитини, над якою встановлено опіку або піклування. Обов'язок по захисту прав й інтересів дитини також покладається законом на патронатного вихователя, який вправі без спеціальних нате повноважень висунути відповідні вимоги до батьків (ч. 1 п. 3 ст. 255 СК України). 5. Відповідно до ч. 3 коментованої статті суд може ухвалити рішення щодо перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України. Вказане положення безумовно стосується випадків, якщо дитина перебуває у закладі охорони здоров'я, навчальному або іншому закладі. Свого часу схоже положення містилося в ч. 2 ст. 87 КпШС і п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України» від 12.06.1998 р. Попередня норма на відміну від чинної не припускала альтернативи. Кошти, стягувані з батьків, перераховувалися на особисті рахунки дітей в кредитно-фінансових установах. В коментованій нормі вказано, що аліменти можуть перераховуватися на особистий рахунок дитини. Іншими словами, таке відбувається в окремих випадках, тільки за рішенням суду за позовом заінтересованої особи. Норма ч. 3 коментованої статті охороняє інтереси дитини. Перерахування коштів на особистий рахунок дитини є заходом щодо забезпечення їх цільового використання. З вимогою про це може звернутися платник аліментів у випадках, якщо аліменти стягуються вперше або якщо стягнення аліментів уже провадиться на користь іншого з батьків або закладу. Ймовірно, якщо аліменти вже стягуються, в обґрунтування своєї вимоги платник має надати суду докази нецільового використання коштів одержувачем аліментів. Контроль за цільовим витрачанням аліментів у дитячому закладі здійснює орган опіки та піклування. Суд може відмовити платникові аліментів у задоволенні його вимоги у разі її необґрунтованості. За рішенням суду аліменти перераховуються тільки в Державний ощадний банк України, оскільки він є досить надійним і має найбільш розгалужену мережу місцевих відділень. 6. З системного аналізу законодавства (ст. ст. 186, 193 СК України) можна зробити висновок, що за рішенням суду аліменти можуть частково перераховуватися на особистий рахунок дитини, а частково сплачуватися на користь того з батьків, з ким раніше проживала дитина і який продовжує брати участь у її вихованні (наприклад, дитина перебуває в нього в період канікул, святкових днів тощо). 7. У ч. 4 коментованої статті міститься правило про те, що державні пенсії, інші види допомоги та відшкодування шкоди у зв'язку із втратою годувальника перераховуються на особистий рахунок дитини. Взагалі, механізм призначення і нарахування соціальних виплат визначається правом соціального забезпечення. Дитині можуть призначатися пенсії у зв'язку з інвалідністю, втратою годувальника. Окрім пенсій дитині можуть призначатися різні види допомоги: одноразова допомога при народженні дитини; допомога на дітей, які перебувають під опікою й піклуванням; допомога на дітей, що постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи. Відповідно до цивільного законодавства дитині відшкодовується шкода у зв'язку із втратою годувальника. Відповідно до ч. 3 ст. 1200 ЦК України особам, які втратили годувальника, шкода відшкодовується в повному обсязі без урахування пенсії, призначеної їм внаслідок втрати годувальника, та інших доходів. Очевидно, норма ч. 4 коментованої статті стосується тільки тих випадків, якщо дитина позбавлена батьківського піклування і у зв'язку з цим перебуває у закладі охорони здоров'я, навчальному або іншому закладі. Оскільки в загальному порядку державні пенсії та допомоги на дитину отримують батьки. Дитина, влаштована до закладу охорони здоров'я, навчального або іншого закладу, зберігає право на пільги та державні гарантії, встановлені законодавством для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. В законодавстві встановлено спеціальні правила щодо соціальних виплат на дітей, які перебувають у дитячому будинку сімейного типу. Відповідно до Положення про дитячий будинок сімейного типу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2002 р. № 564', за вихованцями зберігаються пільги та державні гарантії, встановлені законодавством для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування (п. 8). За вихованцями зберігаються раніше призначені аліменти, пенсія, інші види державної допомоги. Суми коштів, що належать вихованцям як пенсія, аліменти чи інші види державної допомоги, переходять у розпорядження батьків-вихователів і витрачаються на утримання вихованців (п. 14). Батькам-вихователям дитячого будинку сімейного типу виплачується грошове забезпечення у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (п. 22). Розмір державної соціальної допомоги на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, становить два прожиткових мінімуми для дітей відповідного віку. Державна соціальна допомога і грошове забезпечення виплачуються щомісяця не пізніше 20 числа за місцем проживання дитини у дитячому будинку сімейного типу батькам-вихователям через державні підприємства поштового зв'язку або перераховуються на особові рахунки обох батьків-вихователів у банківській установі за їх вибором. Заощаджені протягом року бюджетні кошти вилученню не підлягають і використовуються батьками-вихователями для задоволення потреб вихованців у наступному році (п. 24). Органи опіки та піклування здійснюють контроль за використанням майна вихованців (п. 15). Такі ж правила закріплено в законодавстві щодо дітей, які перебувають у прийомній сім'ї (пункти 4, 11, 19, 20 Положення про прийомну сім'ю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2002р № 565). |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Информация, релевантная "Стаття 193. Стягнення аліментів та інших коштів на дитину, яка перебуває у закладі охорони здоров'я, навчальному або іншому закладі" |
||
|
||