| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Стаття 182. Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів |
||
|
1.При визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення. 2. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу. 1. У СК України закріплені принципово нові правила щодо визначення судом розміру аліментів на дитину. Свого часу це питання визначалося в законі однозначно. Кодекс про шлюб та сім'ю України 1969 р. (ч. 1 ст. 82) передбачав, що аліменти на неповнолітніх дітей з їхніх батьків стягуються в розмірі: на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) батьків. У СК України 2002 р. не встановлено фіксованих часток. За новою концепцією розмір аліментів визначається судом у кожному конкретному випадку. У зв'язку з таким нововведенням стало необхідним розробити критерії, якими б керувався суд у всіх випадках при визначенні розміру аліментів на дитину. З урахуванням законодавчого досвіду й аналізу судової практики складений приблизний перелік життєвих обставин, які впливають на розмір аліментів. До них зокрема належать: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Послідовність, у якій дані обставини закріплені в коментованій статті, не визначає їхньої ієрархії. Вони всі рівнозначні й ураховуються судом однаковою мірою. 2. При визначенні розміру аліментів суд ураховує стан здоров'я й матеріальне становище дитини. Стан здоров'я дитини перебуває в безпосередньому зв'язку з її матеріальним становищем, яке певною мірою визначається матеріальним становищем того з батьків, з ким вона проживає й пов'язана спільністю побуту. Тому хвора дитина потребує більш значних матеріальних витрат на своє утримання, ніж та, яка не страждає на ті чи інші захворювання. Для відновлення функцій життєдіяльності дитини, що страждає захворюванням, потрібні більші, ніж звичайно, фізичні й матеріальні витрати. Тому ця обставина в першу чергу має враховуватися судом при визначенні розміру аліментів. При цьому слід зазначити, що в даному випадку не йдеться про особливі, а інколи - надзвичайні обставини, що можуть виникнути в житті. Такі випадки, як хвороба дитини, її каліцтво та інші особливі обставини можуть стати причиною для подання окремого позову, передбаченого спеціальною нормою (див. ст. 185 СК України та коментар до неї). Майновий стан дитини може бути стабільним. Дитина може мати власні доходи (заробіток) і утримувати себе самостійно. Відповідно до ст. 21 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 р. № 2402-П1, ст. 188 КЗпП, затвердженого Законом № 322-VIII від 10.12.1971 р. прийняття на роботу неповнолітніх осіб допускається із шістнадцятирічного віку. За згодою одного із батьків або особи, що його замінює, можуть, як виняток, прийматись на роботу особи, які досягли п'ятнадцяти років, а в окремих випадках чотирнадцяти років. Крім того, малолітні й неповнолітні особи можуть мати майно на різних цивільно-правових підставах й одержувати від нього дохід. З настанням неповної дієздатності, придбанням до повноліття повної дієздатності в дитини з'являється більше можливостей для поліпшення свого матеріального стану. Чим краще забезпечена дитина, тим менше вона потребує надання їй утримання. 3. При визначенні розміру аліментів суд ураховує стан здоров'я платника аліментів, що прямо пов'язаний з його працездатністю й відповідно матеріальним становищем. Матеріальне становище платника оцінюється, виходячи з вартості приналежного йому майна, розміру його заробітку (доходу). Про матеріальне становище також свідчить розмір витрат, які здійснюються платником на утримання себе й членів своєї сім'ї. Постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1993 р. № 146 (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 01.07.2002 p. № 869) затверджений Перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб (далі - Перелік). Відповідно до Переліку утримання аліментів із працівників провадиться з усіх видів заробітку і додаткової винагороди, як за основною роботою, так і за роботою за сумісництвом (п. 1). Для встановлення таких доходів за клопотанням заінтересованої сторони суд направляє запити у відповідні органи (ДПІ), а також бере до уваги інші надані докази. Крім розміру доходів, враховується вартість належного платникові аліментів майна. Рішенням суду позов про стягнення аліментів на утримання дитини задоволений частково. З відповідача стягнуті аліменти в розмірі 200 грн. щомісяця до повноліття сина. Апеляційний суд взяв до уваги пояснення позивачки про те, що відповідач працює на деревообробному пристрої, що торік приносило йому дохід, який дозволяє сплачувати аліменти в сумі 710 грн. Про використання пристрою свідчать рахунки по оплаті відповідачем послуг енергопостачання. З огляду на те, що відповідач є працездатною особою, має можливість забезпечити себе роботою, зареєстрований як приватний підприємець, а також з огляду на стан здоров'я неповнолітнього сина сторін і розмір доходів позивачки, які становлять 410 грн. на місяць, апеляційний суд визнав за необхідне збільшити суму стягнутих судом першої інстанції аліментів до 400 грн. Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов'язку по утриманню дитини, однак, безумовно, враховується судом при визначенні розміру аліментів. У нормах СК України міститься ряд механізмів, які розроблені у забезпечення принципу пріоритету інтересів дитини при регулюванні сімейних відносин (ч. 8 ст. 7 СК України). Так, якщо батьки не мають можливості утримувати дитину, їй призначається тимчасова державна допомога (ч. 8 ст. 181 СК України). У випадку якщо розмір аліментів, установлений рішенням суду, недостатній для забезпечення дитини, частка майна того з батьків, з яким проживає дитина, може бути збільшена рішенням суду про поділ майна подружжя (ч. 3 ст. 70 СК України). 4. При визначенні розміру аліментів суд ураховує також наявність у платника аліментів інших осіб, яких він зобов'язаний утримувати. До категорії таких осіб належать: - інші діти; - непрацездатний чоловік, дружина; - непрацездатні батьки; - непрацездатні повнолітні дочка, син; - працездатні повнолітні дочка, син, які продовжують навчання. Наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина враховується судом незалежно від їхньої належності до складу однієї сім'ї. В інших нормах СК України, в яких йдеться про визначення розміру сум, що підлягають стягненню із платника, згадується сімейний стан платника аліментів (ч. 1 ст. 192, ч. 2 ст. 196 СК України). Хоча зазначені обставини не тотожні, вони в певній мері накладаються одна на одну. Поняттям «сімейний стан» не охоплюються всі випадки наявності у відповідача осіб, яких він зобов'язаний утримувати за законом. Такі особи можуть і не належати до членів його сім'ї на момент розгляду судом спору. Однак, мабуть, через свою лаконічність й ємкість поняття «сімейний стан» використане в СК України у тому числі й для визначення випадків наявності в платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, які не належать до членів його сім'ї. Наявність в платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина враховується судом незалежно від того, надає він їм фактично утримання чи ні. Не виключені випадки, коли той з батьків, до якого пред'явлені позовні вимоги, вже виплачує аліменти на інших осіб (дітей, непрацездатного чоловіка, жінку в іншому шлюбі, батьків). Однак, якщо такі вимоги не заявлені, суд ураховує можливість їхньої появи в перспективі. У таких випадках суд, як правило, залучає заінтересованих осіб до участі в справі як третіх осіб на стороні відповідача (ст. ст. 35, 36 ЦПК України). Зазначені особи можуть заявити самостійні вимоги (ст. 34 ЦПК України). На практиці діє принцип, відповідно до якого всі діти платника аліментів, у тому числі народжені в різних шлюбах, мають бути однаково матеріально забезпечені. 5. При визначенні розміру аліментів суд ураховує також інші обставини, що мають істотне значення. Це можуть бути будь-які обставини, що стосуються сторін або дитини і відносяться до справи: - сімейний стан дитини (наявність або відсутність у неї другого з батьків); - стан здоров'я, матеріальний і сімейний стан того з батьків, з яким проживає дитина (є безробітним, пенсіонером, непрацездатним, перебуває на утриманні); - наявність в того з батьків, з яким проживає дитина, осіб, яких він за законом зобов'язаний утримувати (непрацездатних батьків, дітей в іншому шлюбі); - необхідність провадити інші виплати (погасити кредит за житло тощо); - установлений у законі прожитковий мінімум; - обсяг коштів, які звичайно направлялися батьками на утримання дитини, тобто її колишній рівень життя тощо. Та обставина, що рівень доходу батька, з яким проживає дитина, дозволяє йому утримувати дитину самостійно, не звільняє іншого з батьків від обов'язку по утриманню дитини. Хоча в п. 3 ч. 1 ст. 182 СК України зазначене обмежене коло осіб, суд може врахувати як іншу обставину, що має істотне значення, факт перебування на утриманні платника інших непрацездатних осіб. Оскільки саме зобов'язання по утриманню носить майновий характер, всі обставини, що враховуються судом при визначенні розміру аліментів, теж мають майновий аспект свого прояву й тим або іншим чином впливають на матеріальне становище сторін. Обставини, що не мають істотного значення, не враховуються судом при визначенні розміру аліментів на дитину (наприклад, платник аліментів не працює й не зареєстрований у службі зайнятості як безробітний). 6. У СК України збережена ідея щодо визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину. Проте сам розмір, а також константа, відносно якої він установлюється, продовжили перетерплювати змін. Законодавство, що діяло раніше (ч. 1 ст. 82 КпШС України 1969 p.), містило різні правила. Так, у законі встановлювався спочатку фіксований мінімальний розмір аліментів (не менше 20 рублів), а потім (з 23.06.1992 р.) - відносно мінімальної заробітної плати (не менше 25 %). Починаючи з 30.01.1996 р. розмір аліментів визначався відносно неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (не менше 1/2). Нове сімейне законодавство в цьому питанні також не відзначається стабільністю. У першій редакції ч. 2 ст. 182 СК України було закріплене правило, відповідно до якого розмір аліментів на одну дитину ні за яких умов не міг бути меншим неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Тобто мінімальна сума, що підлягає стягненню як аліменти, порівняно з колишньою, була збільшена вдвічі. В останній редакції ч. 2 ст. 182 СК України прив'язка зроблена до прожиткового мінімуму дитини відповідного віку. Останній підхід вбачається цілком виправданим у сучасних реаліях. У ч. 2 ст. 182 СК України закріплене загальне правило: мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Виняток з цього правила складають випадки визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі (ст. 184 СК України). Поняття прожиткового мінімуму визначене в Законі України № 2017-Ш «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 5.10.2000 р.1 як вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я, набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Прожитковий мінімум встановлюється щороку, на 2007 рік він становив на дітей віком до 6 років: з 1 січня - 434 гривні, з 1 квітня - 463 гривні, з 1 жовтня - 470 гривень; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 558 гривень, з 1 квітня - 595 гривень, з 1 жовтня - 604 гривні (ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 p. № 489-V). Положення, закріплене в ч. 2 ст. 182 СК України, вказує на два моменти. По-перше, суд у своєму рішенні з врахуванням передбачених у законі обставин визначає розмір аліментів. По-друге, суд зазначає в рішенні, що при стягненні аліментів щомісячна сума платежів не може бути меншою, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Апеляційні суди нерідко скасовують рішення судів першої інстанції через те, що в резолютивній частині не міститься посилання на мінімальний розмір аліментів. Це пояснюється тим, що відсутність такого посилання може спричинити порушення майнових прав дитини, зниження розміру аліментів, що стягуються на її користь, нижче мінімуму, що передбачений законом. Якщо частка заробітку (доходу) платника аліментів реально буде складати суму, що є меншою, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, аліменти будуть стягуватися в розмірі 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а не в сумі, яка складає відповідну частку фактичного заробітку (доходу) платника аліментів. Рішенням суду з відповідачки стягнуті аліменти в розмірі 1/4 частини заробітної плати щомісяця до повноліття дочки. В апеляційній скарзі поставлене питання про скасування рішення суду першої інстанції й стягнення аліментів у розмірі 30 відсотків прожиткового мінімуму. Апеляційним судом установлено, що дочка перебуває на повному утриманні позивача й проживає разом з ним. Відповідачка відмовляється в добровільному порядку надавати утримання дитині. Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Суд, визначаючи розмір аліментів у частині від заробітку матері дитини, обґрунтовано стягнув аліменти в розмірі 1/4 частини заробітної плати щомісяця з урахуванням вимог ст. 183 СК України. Разом з тим, приймаючи рішення, суд повинен був у резолютивній частині позначити вимоги ч. 2 ст. 182 СК України. Колегія суддів апеляційного суду вирішила апеляційну скаргу задовольнити частково. Доповнити резолютивну частину рішення словами, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених ст. 184 СК України. Іншу частину рішення залишити без змін. Важливо зазначити, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення (абз. 4 п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від. «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» 15.05.2006 р). 7. Раніше в законодавстві передбачалися підстави для зменшення судом мінімального розміру аліментів, які стягуються на одну дитину (ч. 2 ст. 82 КпШС України). У юридичній літературі вказується, що й тепер за наявності особливих умов аліменти можуть бути присуджені судом у меншому розмірі, а право суду відступити від нової нижньої межі фактично встановлено частиною 3 статті 184 СК України. Поряд із цим відзначається, що доти, поки відсутній законодавчий механізм можливого зменшення розміру аліментів «нижче нижньої межі», суди при рішенні конкретної справи про стягнення аліментів можуть присудити аліменти в меншому розмірі, керуючись засадами справедливості, сумлінності й розумності. З такою думкою важко погодитися. Можливість присудження судом аліментів, розмір яких був нижче мінімального, була виправданою, оскільки за старим законодавством розмір аліментів, присуджуваних на одну дитину, чітко фіксувався в законі. Тепер, коли визначення розміру аліментів повністю передане на розсуд суду, встановлення жорсткої мінімальної межі є необхідним з метою забезпечення прав й інтересів дітей. Крім того, у новому СК України закріплена норма, що передбачає обов'язок держави по утриманню малолітніх і неповнолітніх дітей, що відсилає до спеціального законодавства, яке визначає механізм виконання державою зазначеного обов'язку. Суд може визначити розмір аліментів на дитину менш мінімального розміру тільки у випадку, зазначеному в ч. 3 ст. 184 СК України, і тоді дитині призначається державна допомога в розмірі різниці між визначеним розміром аліментів й 30 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. 8. У чинному законодавстві, як і раніше, не встановлюється максимального розміру аліментів на одну дитину. Така необхідність може пов'язуватися з тим, що в умовах різкого майнового розшарування суспільства заможні батьки змушені виплачувати кошти у розмірі, фактично достатньому на утримання не тільки дитини, але й інших осіб. З відмовою від фіксованих у законі аліментних часток необхідність у встановленні максимального розміру аліментів відпала. Суд, визначаючи в кожному конкретному випадку розмір коштів, що підлягають виплаті на утримання дитини, виходить із того, що він має бути достатнім, з огляду на її потреби, і разом з тим розмірним, враховуючи мету аліментного зобов'язання. Максимальний розмір аліментів не варто змішувати з максимальним розміром відрахувань із заробітної плати по виконавчих документах у випадку стягнення аліментів, що визначений у законодавстві. Максимальний розмір аліментів, які стягуються з боржника відповідно до ч. 3 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 p. № 606-IV2, не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати цієї особи (абз. 4 п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 p.). Разом з тим суди орієнтуються на зазначену норму при визначенні у своїх рішеннях розміру аліментів. Рішенням суду першої інстанції з відповідача стягнені аліменти в розмірі 300 грн. щомісяця. В апеляційній скарзі відповідач указує, що відповідно до довідки про доходи його оклад становить усього 300 грн., у зв'язку із чим надання ним утримання дитині в розмірі, визначеному рішенням суду, неможливо. При визначенні розміру аліментів апеляційний суд урахував відповідно до ст. 182 СК України матеріальне становище відповідача: наявність у нього заробітку, згідно довідок, виданих з місця роботи, і те, що розмір стягуваних аліментів не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати боржника. Апеляційний суд задовольнив скаргу частково, зменшивши розмір аліментів з 300 до 220 грн., з огляду на розмір прожиткового мінімуму, необхідного для дитини, віком 13 років. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Информация, релевантная "Стаття 182. Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів" |
||
|
||