Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоСімейне право → 
« Попередня Наступна »
Е.М. Багач, Ю.В. Білоусов. Сімейний кодекс України: Науково-практичний коментар, 2010 - перейти к содержанию учебника

Стаття 84. Право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини


1. Дружина має право на утримання від чоловіка під час вагітності.
2. Дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.
3. Якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка до досягнення дитиною шести років.
4. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
5. Аліменти, присуджені дружині під час вагітності, сплачуються після народження дитини без додаткового рішення суду.
6. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.
1. В СК України вперше закріплено спеціальні окремі правила, які встановлюють право на утримання з урахуванням статевих особливостей: 1) дружини під час вагітності та у разі проживання з нею дитини (ст. 84 СК України); 2) чоловіка у разі проживання з ним дитини (ст. 86 СК України). Раніше подібні правила вкрай лаконічно містилися в єдиній загальній нормі ст. 32 Кодексу про шлюб та сім'ю України 1969 р. і викликали на практиці багато запитань. В новому СК України їх деталізовано і вдосконалено.
2. Обов'язки по вихованню, догляду, розвитку дитини значно більшою мірою виконуються тим з подружжя (з колишнього подружжя), з яким дитина проживає. Відомо, що, незважаючи на юридично закріплений принцип гендерної рівності (ч. 6 ст. 7 СК України), у переважній більшості випадків догляд за дитиною здійснює її мати. Період вагітності також пов'язаний з особливим біологічним станом жінки. Тому можливості жінки для самореалізації у будь-якій сфері під час вагітності та опікування малолітньою дитиною є певною мірою обмеженими. Закон передбачає, що чоловік зобов'язаний брати участь у забезпеченні матеріального благополуччя дружини протягом її вагітності та перших років після народження дитини.
3. Право дружини на утримання виникає на підставі складу юридичних фактів: 1) вагітність або проживання з нею дитини, яка не досягла трьох років або шести років, якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку; 2) походження дитини від чоловіка (кровне споріднення) або наявність між ними іншого юридично значущого зв'язку (усиновлення, факт біологічного походження); 3) здатність чоловіка надавати матеріальну допомогу. Для виникнення у дружини права на аліменти від її чоловіка потрібна сукупність вказаних вище фактів.
4. Вагітність означає особливий стан жінки, який існує у період розвитку в її організмі плоду. В юридичному розумінні вагітність - це юридичний факт-стан, з наявністю якого закон пов'язує важливі правові наслідки. Зокрема вагітність є одним з юридичних фактів, який надає жінці право на одержання утримання від її чоловіка. При цьому вагітність не пов'язана з непрацездатністю жінки, тобто жінка не повинна доводити, що у такий період вона не може працювати і її трудова функція суттєво обмежена.
Вагітність є підставою для стягнення аліментів на користь дружини у сукупності з іншими обставинами, зокрема, здатністю чоловіка надавати дружині матеріальну допомогу. Більш складним є питання про наявність такої умови як походження дитини від чоловіка (кровне споріднення). Звертає на себе увагу, що факт входження дитини від чоловіка (кровне споріднення) не зазначений як умова виникнення права дружини на утримання під час вагітності (ч. 1 ст. 84 СК України). Це пояснюється тим, що за законом лише після народження: а) визначається походження дитини (ст. ст. 122, 133, ч. 3 ст. 144 СК України); б) здійснюється оспорювання батьківства (ч. 3 ст. 136 СК України).
Таким чином, чоловік зобов'язаний надавати утримання дружині під час її вагітності навіть у тому випадку, коли він не є батьком дитини. Якщо він оспорить батьківство після народження дитини, то його обов'язок буде припинятися лише після набрання сили відповідним рішенням суду про виключення відомостей про чоловіка як про батька дитини (ст. 136 СК України). На жаль, закон не визначає долю сум сплачених аліментів, хоча такі суми можуть бути значними.
З аналізу ч. 2 ст. 85 СК України можна зробити висновок, що право дружини на утримання припиняється лише на майбутнє. Відповідно, суми сплачених аліментів не підлягають поверненню. Таке рішення вбачається невиправданим. Більш справедливим було б інше розв'язання питання. З урахуванням того, що до регулювання сімейних відносин можуть застосовуватися норми Цивільного кодексу України (ст. 8 СК України), можна було б вважати, що суми сплачених чоловіком аліментів є майном, яке було набуте дружиною без достатньої правової підстави (ст. 1212 ЦК України).
4. Відповідно до ч. ч. 2 і 3 коментованої статті право дружини на утримання виникає в разі проживання з нею дитини. На перший погляд здається, що мова йде про проживання дитини виключно з матір'ю, окремо від батька дитини. Проте це не зовсім так. Роздільне проживання подружжя не є необхідною умовою виникнення у дружини права на утримання. У випадку розірвання шлюбу роз'їзд колишнього подружжя нерідко не відбувається, зокрема у зв'язку зі складними житловими умовами, тому сторони фактично можуть залишатися проживати в одному будинку (квартирі). Свого часу в п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України» від 12.06.1998 р. вказувалося, що батьки можуть проживати окремо, у тому числі в одній квартирі. Тому умова - «дружина, з якою проживає дитина» - може мати місце і тоді, коли батьки, хоча і проживають в одному будинку (квартирі), не складають однієї сім'ї і реально дитина проживає лише з її матір'ю. Доказом цього факту може бути рішення суду, в якому буде встановлено, що дитина після розірвання шлюбу батьків залишається проживати з матір'ю. При вирішенні спору щодо права на утримання між сторонами, які перебувають у шлюбі, суд має виходити з того, хто з подружжя самостійно опікується дитиною.
5. Чоловік зобов'язаний утримувати дружину, з якою проживає дитина, тільки у разі, якщо він є батьком цієї дитини. В ч. 3 коментованої статті, на відміну від ч. 2, вимога щодо батьківства не зазначена, втім, не викликає сумніву, що правило є єдиним для обох випадків. Таким чином, мати дитини, яка має вади фізичного або психічного розвитку, набуває право на утримання від свого чоловіка у тому разі, якщо він є батьком дитини.
6. Згідно з ч. 4 ст. 84 СК України право на утримання виникає у дружини незалежно від її: а) працевлаштування; б) матеріального становища.
Опікування дитиною певною мірою обмежує можливості працевлаштування особи. Втім, потреба в матеріальній допомозі того з подружжя, хто опікується дитиною, не є вирішальною для існування права на утримання. Відповідно до закону в даному випадку право на утримання не залежить від того, чи працює особа, та від її матеріального стану. Право на утримання виникає і тоді, якщо особа є працездатною. Разом з тим зазначені обставини, безсумнівно, враховуються судом при визначенні розміру аліментів. Раніше дружина мала право на утримання після досягнення дитиною трьох років лише за умови перебування у відпустці по догляду за хворою дитиною (ст. 32 КпШС України 1969 p.).
7. Право на утримання під час вагітності виникає лише за умови перебування жінки у шлюбі. В ст. 91 СК України, в якій закріплено право на утримання жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, немає посилання на ч. 1ст. 84 СК України. Право на утримання у зв'язку з вагітністю виникає у шлюбі з моменту зачаття і триває протягом всього періоду вагітності. Якщо жінка завагітніла до укладення шлюбу, право на утримання від чоловіка виникає з моменту укладення шлюбу. Хоча право на утримання у зв'язку з вагітністю припиняється з моменту народження дитини, одночасно за необхідних умов виникає право на утримання відповідно до ч. 2 ст. 84 СК України. Тому після народження дитини немає необхідності повторно звертатися до суду з іншою вимогою - про надання утримання до досягнення дитиною трьох років. Право особи на утримання у зв'язку з проживанням з нею дитини триває до досягнення дитиною відповідного віку (трьох або шести років).
8. Відповідно до ч. 3 коментованої статті право на утримання виникає у випадку, якщо внаслідок особливостей свого розвитку дитина має фізичні або психічні вади, що зумовлюють необхідність особливого догляду за нею, регулярних медичних оглядів, лікувальних курсів, неможливість відвідування звичайних дитячих закладів тощо. Однак при цьому дитина не є інвалідом. З часом по мірі розвитку дитини ситуація може змінитися на краще, тому відповідно до закону право на утримання триває до досягнення нею шести років. Якщо ситуація не поліпшилася за передбачених законом умов, право особи, з якою проживає така дитина, на утримання може виникати на підставі ст. 88 СК України.
9. В ч. 6 коментованої статті міститься два самостійних правила.
По-перше, вагітна дружина має право на утримання і після розірвання шлюбу. Це означає, що жінка, яка завагітніла під час шлюбу, може одержувати аліменти з колишнього чоловіка також після розірвання шлюбу. Головне, щоб вагітність настала під час шлюбу. Ця обставина може визначатися за правилами, встановленими ч. 2 ст. 122 СК України. Вважається, що вагітність настала за час шлюбу, якщо дитина може бути народжена жінкою до спливу 10 місяців після припинення шлюбу.
По-друге, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від свого колишнього чоловіка і після розірвання шлюбу. При цьому можливі два випадки: а) дитина проживала з матір'ю до розірвання шлюбу і продовжує проживати з нею після розірвання шлюбу; б) дитина стала проживати з матір'ю після розірвання шлюбу між батьками.
10. В статті не передбачено жодних особливостей на випадок проживання з одним з подружжя одночасно кількох дітей. Дана обставина не має бути визначальною при вирішенні питання про розмір аліментів на утримання того з подружжя, з яким проживають діти. Іншими словами, розмір аліментів на одного з подружжя визначається незалежно від того, один або кілька дітей проживають разом з ним. Кількість дітей має значення при визначенні розміру аліментів на дітей, а не на одного з подружжя.
11. Дружина може мати право на утримання за наявності одночасно декількох підстав, наприклад, у зв'язку з вагітністю і у зв'язку з проживанням з нею дитини. Друга вагітність дружини, з якою проживає перша дитина, не створює додаткового права на утримання від чоловіка і не може виступати підставою для зміни розміру присуджених на утримання дружини аліментів. Лише в разі припинення права дружини на утримання у зв'язку з проживанням з нею дитини (наприклад, після досягнення дитиною відповідного віку), право дружини на утримання у зв'язку з вагітністю отримує самостійне існування.
12. У СК України відсутнє спеціальне положення на випадок, якщо діти проживають з кожним з подружжя (колишнього подружжя). Суд у такій ситуації має розглянути спір про надання утримання за позовом кожного з подружжя і, з'ясувавши їх можливість надавати матеріальну допомогу, стягнути аліменти на користь менш забезпеченого з них у твердій грошовій сумі. У такому порядку аліменти мають стягуватися, лише якщо в кожного з батьків проживають їхні спільні діти.
13. У СК України не закріплено право інших осіб, наприклад, баби, діда у випадку проживання з ними дитини на утримання від її батьків.
14. В коментованій статті особливості визначення розміру аліментів судом не передбачені, тому слід керуватися положеннями ст. 80 СК України.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "Стаття 84. Право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини"
  1. 2.3. Загальна характеристика батьківських прав та обов'язків.
    статті 20, 21 КпШС України). Всі питання сім'ї вирішуються подружжям спільно, на основі взаємної згоди, повної рівності та виходячи з інтересів сім'ї в цілому та інтересів неповнолітніх дітей особисто. Особлива увага повинна виявлятися до охорони та забезпечення інтересів вагітної жінки. При відсутності згоди у вирішенні деяких питань спільного життя кожний з подружжя або двоє разом мають право
  2. Стаття 149. Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини
    статті, вчинені щодо неповнолітнього або щодо кількох осіб, або повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою з використанням службового становища, або особою, від якої потерпілий був у матеріальній чи іншій залежності, або поєднані з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого чи його близьких, або з погрозою застосування такого насильства,-
  3. Стаття 7. Загальні засади регулювання сімейних відносин
    стаття визначає основні засади (принципи) регулювання сімейних відносин. В ній знаходять своє закріплення найбільш важливі, вихідні положення, що є своєрідною квінтесенцією норм сімейного закону. Основні засади регулювання сімейних відносин, що закріплені в ст. 7 СК України, пронизують усе сімейне законодавство і знаходять свій прояв в його окремих нормах. Коментована стаття значною мірою
  4. Стаття 12. Обчислення строків, встановлених у цьому Кодексі
    стаття має відсильний характер і спрямовує до ЦК України. Такий прийом юридичної техніки є цілком виправданим, оскільки він забезпечує економію нормативного матеріалу та усунення дублювання правових норм. В сімейному праві застосовується встановлене в ЦК України подвійне визначення часу - строк та термін. Строком є певний періоду часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне
  5. Стаття 46. Особливі правові наслідки недійсності шлюбу
    статті встановлюються особливі (спеціальні) правові наслідки недійсності шлюбу. Такі наслідки є особливими, оскільки вони застосовуються як виключення із загального правила. Якщо за загальним правилом недійсність шлюбу є перешкодою для виникнення у сторони прав та обов'язків подружжя (див. ст. 45 СК України та коментар до неї), то особливі наслідки, навпаки, полягають у можливості їх виникнення.
  6. Стаття 56. Право дружини та чоловіка на свободу та особисту недоторканість
    статті права дружини та чоловіка на свободу та особисту недоторканість відповідає міжнародним стандартам охорони прав людини та громадянина - вимогам Загальної декларації прав людини (ст. 3), нормам Міжнародного пакту про громадянські і політичні права (ст. 9). Аналогічна норма міститься і у ст. 29 Конституції України, а також у статтях 288 та 289 ЦК України. У ЦК України права на свободу та
  7. Стаття 75. Право одного з подружжя на утримання
    статтями. Підстави виникнення права на утримання для всіх випадків містилися в одній єдиній статті (ст. 32 КпШС). В СК України значно розширене коло прав і обов'язків по утриманню у порівнянні з КпШС України і відповідно збільшено обсяг нормативно-правового матеріалу. Зокрема в законодавстві вперше безпосередньо закріплено право чоловіка на утримання в разі проживання з ним дитини, право на
  8. Стаття 85. Припинення права дружини на утримання
    статтею 84 цього Кодексу, припиняється в разі припинення вагітності, народження дитини мертвою або якщо дитина передана на виховання іншій особі, а також у разі смерті дитини. 2. Право дружини на утримання припиняється, якщо за рішенням суду виключено відомості про чоловіка як батька з актового запису про народження дитини. 1. Загальні підстави припинення права одного з подружжя на
  9. Стаття 86. Право чоловіка на утримання у разі проживання з ним дитини
    статті право на утримання чоловік, з яким проживає дитина, має і після розірвання шлюбу. Це відбувається у випадку, коли колишній чоловік опікується дитиною, яка проживає разом з ним. Він не повинен доводити свою потребу у матеріальній допомозі. Така потреба передбачається законом. Аліменти стягуються з матері дитини на користь чоловіка (колишнього чоловіка) до досягнення дитиною трьох років, а
  10. Стаття 90. Взаємна участь дружини, чоловіка у витратах на лікування
    статті встановлюється правило, що стосується не надання утримання одному із подружжя, а участі одного з подружжя у витратах на лікування іншого. В ній передбачено два конкретні випадки, коли дружина (чоловік) зобов'язані брати участь у витратах, пов'язаних з: а) хворобою або б) каліцтвом одного з них. Закон містить два різних терміни -«утримання» та «витрати на лікування». З аналізу норм