Головна
Головна → Цивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне право → Сімейне право → 
« Попередня Наступна »
Е.М. Багач, Ю.В. Білоусов. Сімейний кодекс України: Науково-практичний коментар, 2010 - перейти к содержанию учебника

Стаття 46. Особливі правові наслідки недійсності шлюбу

1. Якщо особа не знала і не могла знати про перешкоди до реєстрації шлюбу, вона має право:
1) на поділ майна, набутого у недійсному шлюбі, як спільної сумісної власності подружжя;
2) на проживання у житловому приміщенні, в яке вона поселилася у зв'язку з недійсним шлюбом;
3) на аліменти відповідно до статей 75, 84, 86 і 88 цього Кодексу;
4) на прізвище, яке вона обрала при реєстрації шлюбу.
1. В коментованій статті встановлюються особливі (спеціальні) правові наслідки недійсності шлюбу. Такі наслідки є особливими, оскільки вони застосовуються як виключення із загального правила. Якщо за загальним правилом недійсність шлюбу є перешкодою для виникнення у сторони прав та обов'язків подружжя (див. ст. 45 СК України та коментар до неї), то особливі наслідки, навпаки, полягають у можливості їх виникнення. Таким чином, особливі (спеціальні) правила можна визначити як позитивні, оскільки вони спрямовані на надання особі права. На відміну від цього загальні правила мають негативний характер у тому розумінні, що вони встановлюють для особи певні обмеження і пов'язані з невизнанням за нею тих прав, що мають дружина та чоловік у шлюбі.
Особливі - позитивні правові наслідки застосовуються лише по відношенню до добросовісної сторони недійсного шлюбу (ст. 46 СК України). Закон визначає, що добросовісною є особа, яка не знала і не могла знати про перешкоди до реєстрації шлюбу.
Найбільш типовою, очевидно, буде ситуація, коли лише одна сторона недійсного шлюбу буде добросовісною, оскільки друга сторона приховала від неї факт існування перешкод до укладення шлюбу. Втім, не можна повністю відкидати й іншу ситуацію, коли обидві сторони недійсного шлюбу будуть добросовісними. Порушення, які формально є підставою недійсності шлюбу, можуть мати об'єктивний, а не суб'єктивний характер. Якщо обидві сторони шлюбу, укладеного з порушенням вимог закону, не знали і не могли знати про існування перешкоди, вони вважатимуться добросовісними. Наприклад, особа може бути впевнена у тому, що її попередній шлюб припинився внаслідок смерті другого з подружжя. Якщо така впевненість має певне підґрунтя І ця особа може це довести, то її не можна вважати недобросовісною стороною. Зрозуміло, що і та особа, з якою ця сторона зареєструвала другий шлюб, не була обізнаною в існуванні попереднього шлюбу. Згідно із ч. І ст. 39 СК України повторний шлюб є недійсним шлюбом, проте в суб'єктивному плані жодна з його сторін не може вважатися недобросовісною з усіма наслідками, які слідують з цього. До таких осіб можуть застосовуватися позитивні наслідки, передбачені коментованою статтею.
2. Добросовісна сторона шлюбу, який укладено з порушеннями вимог закону, набуває певні особисті та майнові права та обов'язки. Ці права конкретизовані в коментованій статті. Треба зазначити, що навіть добросовісна сторона недійсного шлюбу не набуває усіх прав та обов'язків, які має особа, яка перебуває у шлюбі зареєстрованому. Зокрема це стосується права на спадкування, права на одержання аліментів, у випадках, передбачених законом, права на укладення шлюбного договору та інших договорів, які нерозривно пов'язані з подружнім статусом сторони, особистих прав, передбачених сімейним законом (ст. ст. 49-56 СК України).
3. Добросовісна сторона недійсного шлюбу має права, передбачені законом. Вона може вимагати поділу майна, набутого у недійсному шлюбі, як спільної сумісної власності подружжя (п. І ст. 46 СК України). Зокрема вона має право на половину майна, набутого за час недійсного шлюбу. До цієї особи застосовують й інші норми щодо поділу спільного майна подружжя (ст. ст. 70, 71 СК України).
Звертає на себе увагу той факт, що в законі права добросовісної сторони недійсного шлюбу пов'язуються лише з поділом майна. Свого часу Кодекс про шлюб та сім'ю України 1969 р. (ч. 2 ст. 49) встановлював більш широке правило. Він визнавав за добросовісною стороною права на майно згідно з правилами, що існували для подружжя (ст. ст. 22-28 КпШС). Навряд чи можна вважати, що позиція нового СК України є принциповою і полягає у закріпленні за добросовісною стороною меншого обсягу майнових прав, ніж це було раніше. Можна припустити, що мова йде лише про нечіткість закону.
Треба вважати, що добросовісна сторона набуває не лише ті права, які існують для подружжя у разі поділу їх спільного майна, а й інші права на майно. Це означає, що до такої особи застосовується загальне правило, згідно з яким право особи на об'єкт права спільної сумісної власності виникає навіть тоді, коли вона не мала з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу) (ч. 1 ст. 60 СК України). Для добросовісної особи кожна річ, набута за час недійсного шлюбу, крім речей індивідуального користування, вважатиметься об'єктом права спільної сумісної власності (ч. 2 ст. 60 СК України).
4. Добросовісна сторона недійсного шлюбу має право на проживання у житловому приміщенні, в яке вона поселилася у зв'язку з недійсним шлюбом. Право на проживання у першу чергу стосується тих випадків, коли особа вселиться у житлове приміщення, яке є об'єктом права приватної власності другої сторони. У такому разі вона набуває права користування чужим нерухомим майном - сервітут.
5. Добросовісна сторона недійсного шлюбу може набувати певні аліментні права. Зокрема добросовісна сторона має право на утримання (аліменти):
1) якщо вона є непрацездатною, потребує матеріальної допомоги, за умови, що друга сторона може надавати матеріальну допомогу (ст. 75 СК України);
2) у разі проживання з нею дитини:
- жінка має право на одержання аліментів від чоловіка - батька дитини - під час вагітності та до досягнення дитиною трьох років, а у разі, якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, особа, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка до досягнення дитиною шести років (ст. 84 СК України);
- чоловік має право на одержання аліментів від другої сторони - матері дитини - до досягнення дитиною трьох років, а у разі, якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, особа, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка до досягнення дитиною шести років (ст. 86 СК України);
3) у разі проживання з нею дитини-інваліда (ст. 88 СК України).
Треба зазначити, що добросовісна сторона набуває ті аліментні права, які передбачені ст. ст. 75, 84, 86, 88 СК України. Вказані права не вичерпують усіх аліментних прав, що має подружжя. Тому обсяг аліментних прав добросовісної сторони недійсного шлюбу є дещо вужчим порівняно з обсягом прав подружжя. Зокрема така особа не має права на утримання після розірвання шлюбу (ст. 76 СК України), не може вона і укладати договори про утримання (ст. 78 СК України).
6. Добросовісна сторона недійсного шлюбу має право на прізвище, яке вона обрала при реєстрації шлюбу (ст. 35 СК України). Відносно такої особи діє загальне правило, яке встановлено для подружжя: особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище (ст. 113 СК України). При цьому згода другої сторони, прізвище якої обрала добросовісна сторона недійсного шлюбу, не вимагається.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "Стаття 46. Особливі правові наслідки недійсності шлюбу"
  1. Стаття 45. Правові наслідки недійсності шлюбу
    1. Недійсний шлюб (стаття 39 цього Кодексу), а також шлюб, визнаний недійсним за рішенням суду, не є підставою для виникнення у осіб, між якими він був зареєстрований, прав та обов'язків подружжя, а також прав та обов'язків, які встановлені для подружжя іншими законами України. 2. Якщо протягом недійсного шлюбу особи набули майно, воно вважається таким, що належить їм на праві спільної
  2. § 7. Правові наслідки недійсності правочнну
    За загальним правилом ст. 216 ЦК основним наслідком укладення правочину, що не відповідає вимогам закону (ст. 203 ЦК) і визнається недійсним, є двостороння реституція. Двостороння реституція полягає в тому, що кожна сторона недійсного правочину має повернути іншій стороні все, що вона одержала на виконання такого правочину. Якщо повернути в натурі отримане за правочином, що є недійсним,
  3. § 7. Загальна характеристика інших засобів захисту права власності
    Захист права спільної власності. Цивільне законодавство визначає особливості реалізації правомоч-ностей співвласниками та правові засоби вирішення можливих спорів між ними. Так, у співвласників може виникнути потреба у припиненні права спільної власності. Вони можуть це зробити, зокрема, шляхом виділення своєї частки у спільному майні (його поділу). Згідно зі ст. 115 ЦК України кожний з
  4. § 3. Право спільної сумісної власності подружжя
    Право спільної сумісної власності подружжя займає центральне місце у системі майнових відносин між ними. Визначальним тут є принцип спільності нажитого у період шлюбу майна. Юридичне закріплення цей принцип дістав ще у Сімейному кодексі УРСР 1926 p. (повна назва - Кодекс законів про сім'ю, опіку, шлюб і акти громадянського стану Української РСР)', зберіг свою життєздатність і в чинному
  5. Стаття 3. Сім'я
    1. Сім'я є первинним та основним осередком суспільства. 2. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловіку зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім'ї своїх
  6. Стаття 9. Регулювання сімейних відносин за домовленістю (договором) сторін
    1. Подружжя, батьки дитини, батьки та діти, інші члени сім'ї та родичі, відносини між якими регулює цей Кодекс, можуть врегулювати свої відносини за домовленістю (договором), якщо це не суперечить вимогам цього Кодексу, інших законів та моральним засадам суспільства. 2. Особи, які проживають однією сім'єю, а також родичі за походженням, відносини яких не врегульовані цим Кодексом, можуть
  7. Стаття 21. Поняття шлюбу
    1. Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. 2. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя. 3. Релігійний обряд шлюбу не є підставою для виникнення у жінки та чоловіка прав та обов'язків подружжя, крім випадків, коли релігійний обряд шлюбу відбувся до
  8. Стаття 38. Підстави недійсності шлюбу
    1. Підставою недійсності шлюбу е порушення вимог, встановлених статтями 22, 24-26 цього Кодексу. 1. В СК України закріплено новий підхід до визначення умов недійсності шлюбу та видів недійсних шлюбів. Зокрема вперше встановлюється три види недійсних шлюбів: - шлюб, який є недійсним (ст. 39 СК України); - шлюб, який визнається недійсним за рішенням суду (ст. 40 ЦК України); - шлюб, який
  9. Стаття 39. Шлюб, який є недійсним
    1. Недійсним є шлюб, зареєстрований з особою, яка одночасно перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі. 2. Недійсним є шлюб, зареєстрований між особами, які є родичами прямої лінії споріднення, а також між рідними братом і сестрою. 3. Недійсним є шлюб, зареєстрований з особою, яка визнана недієздатною. 4. За заявою заінтересованої особи орган державної реєстрації актів цивільного стану анулює
  10. Стаття 40. Шлюб, який визнається недійсним за рішенням суду
    1. Шлюб визнається недійсним за рішенням суду, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка. Згода особи не вважається вільною, зокрема, тоді, коли в момент реєстрації шлюбу вона страждала тяжким психічним розладом, перебувала у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, в результаті чого не усвідомлювала сповна значення своїх дій і (або) не могла керувати ними,
© 2014-2022  yport.inf.ua