Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоСімейне право → 
« Попередня Наступна »
Е.М. Багач, Ю.В. Білоусов. Сімейний кодекс України: Науково-практичний коментар, 2010 - перейти к содержанию учебника

Стаття 203. Обов'язок дочки, сина брати участь у додаткових витратах на батьків


1. Дочка, син крім сплати аліментів зобов'язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю.
1. У коментованій статті закріплений обов'язок повнолітніх дочки, сина брати участь у додаткових витратах на батьків. Оскільки в нормі йдеться саме про додаткові, а не звичайні, щоденні витрати, такий обов'язок вважається додатковим до обов'язку повнолітніх дітей по утриманню батьків. Це означає, що він виникає, якщо наявні умови, які є необхідними для виникнення обов'язку по утриманню батьків. Свого часу про це прямо вказувалося в абз. 2 п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України» від 12.06.1998 р. Тому можна зробити висновок, що обов'язок повнолітніх дочки, сина брати участь у додаткових витратах на батьків, виникає на підставі наступного складу юридичних фактів: 1) походження дитини від батьків (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв'язків (усиновлення, факт біологічного походження); 2) непрацездатність матері, батька; 3) потреба матері, батька в матеріальній допомозі; 4) тяжка хвороба, інвалідність або немічність матері, батька; 5) витрати, пов'язані з тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю матері, батька.
З тих самих міркувань можна припустити, що, якщо мати, батько позбавлені батьківських прав і ці права не поновлені, обов'язок брати участь у додаткових витратах на батьків у дочки, сина, щодо яких вони були позбавлені батьківських прав, не виникає (див. ч. 2 ст. 202 СК України та коментар до неї).
2. Відповідно до закону додатковими витратами на батьків вважаються витрати, пов'язані з однією з таких обставин: а) тяжка хвороба; б) інвалідність; в) немічність. Таким чином, повнолітні діти зобов'язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних обставинами виключно негативного характеру. Цей перелік є вичерпним. Інші обставини нормою не припускаються.
3. Витрати можуть виникати у зв'язку з хворобою матері, батька. В коментованій статті названо тяжку хворобу, а не будь-яке захворювання. Це пояснюється тим, що саме тяжка хвороба пов'язується зі стійкою втратою працездатності (здатності організму людини до праці, що залежить від стану її здоров'я). Тяжка хвороба є оцінним поняттям. Суд на підставі конкретних обставин справи встановлює, чи є хвороба матері, батька тяжкою, виходячи з медичних висновків щодо тривалості, форми захворювання тощо.
4. Регулярних витрат у зв'язку з особливим станом свого здоров'я зазнають батьки, які є інвалідами. Інвалідність як категорія непрацездатності має законодавче визначення. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 р. № 875-ХІ інвалідом є особа зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, наслідком травм або з уродженими дефектами, що призводить до обмеження життєдіяльності, до необхідності в соціальній допомозі і захисті. Залежно від ступеня обмеження життєдіяльності встановлюють I, II, НІ групу інвалідності, а також причини інвалідності: загальне захворювання; інвалідність з дитинства; трудове каліцтво; професійне захворювання тощо (абз. 7 п. 1.2 Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 7.04.2004 р. № 183). Порядок та умови визначення потреб у зв'язку з інвалідністю встановлюються на підставі висновку медико-соціальної експертизи та з врахуванням здібностей до професійної і побутової діяльності інваліда (ст. 5 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»).
5. Поняття «немічність» не має законодавчого визначення і також є оцінним. Суд може визнати матір, батька немічними в силу їх похилого віку.
6. Раніше обов'язок повнолітніх дітей по участі в додаткових витратах на батьків закріплювався в ч. 3 ст. 81 КпШС України Колишня норма істотно відрізняється від норми ст. 203 СК України. В ній встановлювався приблизний перелік підстав для участі дітей у додаткових витратах. Залучення до участі у додаткових витратах на батьків пов'язувалося з будь-якими винятковими обставинами, такими як тяжка хвороба, каліцтво тощо. Під каліцтвом у юридичній літературі й судовій практиці розуміється травматичне ушкодження, викликане раптовим впливом на організм людини зовнішнього фактору - сторонньої сили. Наслідком каліцтва може виявитися інвалідність. В іншому випадку каліцтво охоплюється поняттям тяжка хвороба. Тому з метою запобігання повторення у ст. 203 СК України каліцтво не вказане як підстава виникнення обов'язку брати участь у додаткових витратах. Крім того, відповідно до КпШС України повнолітні діти могли бути притягнуті до участі у додаткових витратах, пов'язаних з оплатою праці осіб, що здійснюють догляд за батьками. Вказане положення також не знайшло відбиття в ст. 203 СК України. Оплата праці осіб, що здійснюють догляд за матір'ю, батьком, є скоріше однією зі складових додаткових витрат, а не обставиною, з якою пов'язані такі витрати.
Таким чином, положення ч. 3 ст. 81 КпШС набуло в СК України вдосконаленого вигляду. Мабуть, норма ст. 203 СК України поступається колишній нормі лише втому, що в ній закріплений вичерпний перелік обставин, з якими пов'язуються додаткові витрати на батьків. Утім, вст. 185 СК України, в якій закріплено обов'язок батьків брати участь у додаткових витратах на дитину, визначено приблизний перелік особливих обставин, у зв'язку з якими можуть виникати такі витрати. Очевидно, у коментованій нормі слід було піти таким же шляхом.
7. В ч. 3 ст. 81 КпШС вказувалося, що до участі в додаткових витратах можуть бути притягнуті повнолітні діти, які спланують аліменти на утримання батьків. Свого часу у Постанові Пленуму Верховного Суду України № 16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України» від 12.06.1998 р. зазначалося, що до участі в додаткових витратах можуть бути притягнуті повнолітні діти, які не піклуються про батьків (абз. 2 п. 22). Така умова збережена в російському законодавстві (ч. 1 ст. 88 СК РФ). Відповідно до СК України повнолітні дочка, син можуть бути притягнуті до участі в додаткових витратах незалежно від того, стягуються з них аліменти за рішенням суду чи ні. Тобто обов'язок брати участь у додаткових витратах може виникати окремо від обов'язку по утриманню батьків. У юридичній літературі такий обов'язок теж розглядається як окремий від обов'язку по утриманню.
Таким чином, можна зробити висновок, що вимога про стягнення додаткових витрат може бути подана до суду й у тому випадку, якщо основна вимога про стягнення аліментів не пред'являлася через відсутність спору про звичайні (щоденні) витрати на утримання батьків. При одночасному розгляді вимог про стягнення аліментів і додаткових витрат суд у рішенні окремо визначає розмір коштів, стягуваних як аліменти й додаткові витрати (п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 p.).
8. Повнолітні дочка, син і матір, батько можуть укласти договір, в якому визначити порядок участі дітей у додаткових витратах, розмір таких витрат тощо. Вимога про стягнення додаткових витрат може бути подана до суду, якщо матері, батькові утримання надається відповідно до договору про надання утримання, однак порядок участі в додаткових витратах в ньому не передбачений.
9. Якщо повнолітні дочка, син добровільно не беруть участь у додаткових витратах, пов'язаних з тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю матері, батька, останні можуть звернутися з відповідною вимогою до суду. Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру коштів, що стягуватимуться з дочки, сина, закріплено в ст. 205 СК України. Суд враховує матеріальний і сімейний стан сторін, а також бере до уваги можливість одержання коштів від інших дітей, до яких не пред'явлено позову, дружини, чоловіка та своїх батьків. У СК України дотримується принцип рівності прав та обов'язків дітей стосовно батьків. Відповідно до закону вони зобов'язані брати участь в утриманні батьків рівною мірою. При визначенні розміру стягнення з одного з дітей суд відносить частину витрат на іншого. Однак розмір коштів, що стягуватимуться з повнолітніх дочки, сина, визначається судом з урахуванням конкретних обставин справи і тому не завжди буде рівним. Якщо матір, батько проживають з одним з дітей,який самостійно покриває додаткові витрати, він може вимагати відшкодування частини фактично понесених ним витрат іншими.
10. Порядок визначення розміру коштів, що стягуватимуться з дочки, сина, на підставі коментованої статті, в законі не передбачено. Можна припустити, що розмір коштів, які стягуватимуться на додаткові витрати, визначається судом у твердій грошовій сумі. Такий висновок можна зробити, виходячи з роз'яснення ст. 185 СК України, що надано Пленумом Верховного Суду України. Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 р. в такому випадку йдеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі. Матір, батько повинні надати суду докази додаткових витрат у зв'язку з тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю, їхній розрахунок та обґрунтування.
11. У СК України відсутнє спеціальне положення про порядок участі повнолітніх дочки, сина у додаткових витратах на батьків. Додаткові витрати мають покриватися ними у міру необхідності. Такі витрати можуть бути викликані тривалими або короткочасними обставинами. З системного аналізу норм СК України можна дійти висновку, що вони можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично (час від часу) або постійно (регулярно) (ст. 185 СК України).
При визначенні розміру додаткових витрат суд ураховує конкретні обставини справи на момент розгляду спору. Тому можна припустити, що, якщо за рішенням суду додаткові витрати фінансуються постійно, у разі зміни таких обставин заінтересована сторона може звернутися до суду з вимогою про зміну розміру стягуваних коштів.
12. Відповідно до ч. 3 ст. 172 СК України, якщо повнолітні дочка, син не піклуються про своїх непрацездатних, немічних батьків, з них можуть бути за рішенням суду стягнуті кошти на покриття витрат, пов'язаних із наданням такого піклування батькам іншими особами (див. коментар до ст. 172 СК України).
13. У виняткових випадках кошти на догляд та лікування батьків можуть бути стягнені з дитини (див. ст. 206 СК України та коментар до неї).
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "Стаття 203. Обов'язок дочки, сина брати участь у додаткових витратах на батьків"
  1. Стаття 172. Обов'язок дитини, повнолітніх дочки та сина піклуватися про батьків
    статті встановлюється обов'язок дитини, а також повнолітніх дочки, сина турбуватися про своїх батьків та надавати їм допомогу. Покладення на дітей, як повнолітніх, так і неповнолітніх, такого обов'язку є виправданим лише з точки зору моралі. Турбота про батьків має релігійне підґрунтя і базується на біблійній заповіді шанування батьків їх дітьми. Протягом історії людства, у всі часи і у всіх
  2. Стаття 190. Припинення права на аліменти на дитину у зв'язку з набуттям права власності на нерухоме майно
    статті, не може бути звернене стягнення. 5. Майно, одержане дитиною за цим договором, може бути відчужене до досягнення нею повноліття лише з дозволу органу опіки та піклування. 6. Договір, укладений відповідно до частини першої цієї статті, визнається судом недійсним за вимогою відчужувача нерухомого майна у разі виключення його імені як батька з актового запису про народження дитини. У
  3. Стаття 198. Підстави виникнення обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина
    статтями 198, 199 СК, здійснюється у судовому порядку за новою позовною заявою (абз. 4 п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 p.). Таким чином, обов'язок батьків щодо утримання повнолітніх дочки, сина є самостійним обов'язком. Після
  4. Стаття 202. Підстави виникнення обов'язку повнолітніх дочки, сина утримувати батьків
    статті вказано, що, якщо мати, батько були позбавлені батьківських прав і ці права не були поновлені, обов'язок утримувати матір, батька у дочки, сина, щодо яких вони були позбавлені батьківських прав, не виникає. Ця норма встановлює міру відповідальності, яка застосовується до осіб, позбавлених батьківських прав, у майбутньому. Таке правило закріплювалося й раніше. Відповідно до ст. 74 КпШС
  5. Стаття 204. Звільнення дочки, сина від обов'язку утримувати матір, батька
    статті закріплена окрема підстава припинення зобов'язання повнолітніх дочки, сина по утриманню батьків. Повнолітні дочка, син можуть бути звільнені судом від обов'язку по утриманню батьків та обов'язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що батьки ухилялися від виконання своїх батьківських обов'язків. У гл. 17 СК України не міститься спеціальної норми, яка взагалі
  6. Стаття 149. Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини
    статті, вчинені щодо неповнолітнього або щодо кількох осіб, або повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою з використанням службового становища, або особою, від якої потерпілий був у матеріальній чи іншій залежності, або поєднані з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого чи його близьких, або з погрозою застосування такого насильства,-
  7. Стаття 75. Право одного з подружжя на утримання
    статтями. Підстави виникнення права на утримання для всіх випадків містилися в одній єдиній статті (ст. 32 КпШС). В СК України значно розширене коло прав і обов'язків по утриманню у порівнянні з КпШС України і відповідно збільшено обсяг нормативно-правового матеріалу. Зокрема в законодавстві вперше безпосередньо закріплено право чоловіка на утримання в разі проживання з ним дитини, право на
  8. Стаття 185. Участь батьків у додаткових витратах на дитину
    статті визначається порядок участі батьків у додаткових витратах на дитину. Такі витрати можуть бути пов'язані з різними обставинами. Наприклад, у зв'язку з розвитком у дитини спортивних, художніх, музичних або інших здібностей потрібно організувати процес її навчання, придбати музичний інструмент, спортивне або інше обладнання, оплатити заняття. У випадку хвороби дитини додаткові кошти необхідні
  9. Стаття 189. Договір між батьками про сплату аліментів на дитину
    статті суб'єктами договору про сплату аліментів на дитину є її батьки. Право на укладення договору передбачено в нормі тільки для батьків. В юридичній літературі пропонується визнати суб'єктом такого договору неповнолітню дитину, яка досягла 14 років. Така пропозиція обґрунтовується тим, що в СК України кожному учаснику сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, надане право на
  10. Стаття 170. Особливості нарахування (виплати) та оподаткування окремих видів доходів
    статті 176 цього розділу щодо подання податковим органам інформації про виплачені доходи в установленому цим розділом порядку. Запровадження обов'язку податкового агента для професійного торговця цінними паперами, включаючи банк, не звільняє платника податку від обов'язку декларування результатів усіх операцій з купівлі та продажу інвестиційних активів, здійснених протягом звітного
© 2014-2020  yport.inf.ua