Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоСімейне право → 
« Попередня Наступна »
Е.М. Багач, Ю.В. Білоусов. Сімейний кодекс України: Науково-практичний коментар, 2010 - перейти к содержанию учебника

Стаття 185. Участь батьків у додаткових витратах на дитину


1. Той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
2. Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
1. У коментованій статті визначається порядок участі батьків у додаткових витратах на дитину. Такі витрати можуть бути пов'язані з різними обставинами. Наприклад, у зв'язку з розвитком у дитини спортивних, художніх, музичних або інших здібностей потрібно організувати процес її навчання, придбати музичний інструмент, спортивне або інше обладнання, оплатити заняття. У випадку хвороби дитини додаткові кошти необхідні для придбання ліків, збалансованого харчування, оплати спеціального догляду за нею тощо.
Такі витрати, як правило, не плануються сімейним бюджетом. Тому законом крім обов'язку по утриманню дитини на батьків покладається обов'язок по участі в додаткових витратах на дитину, викликаних особливими обставинами. Вони можуть бути як позитивного (розвиток здібностей дитини), так і негативного характеру (хвороба, каліцтво). їхній перелік у законі строго не визначений, тому суд може брати до уваги будь-які виняткові ситуації. Відповідно до ст. 86 КпШС обов'язок по участі в додаткових витратах, як складалася практика, виникав у зв'язку з «винятковими обставинами» тільки негативного характеру. Таким чином, СК України розширює обов'язки батьків з утримання дитини.
2. СК України виходить із принципу рівності прав й обов'язків батьків. Відповідно до закону брати участь у додаткових витратах зобов'язані обидва з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого. Якщо той з батьків, що проживає окремо, наприклад, у зв'язку з розвитком у дитини здібностей до програмування придбав для неї комп'ютер і фінансує комп'ютерні курси, він може вимагати покриття половини фактично понесених ним витрат за рахунок того з батьків, що проживає разом з дитиною.
Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 р. до участі в додаткових витратах на дитину можуть залучатися тільки батьки. На інших членів сім'ї цей обов'язок не покладається. Тому, наприклад, якщо баба, дід визнані аліментозобов'язаними щодо своїх малолітніх, неповнолітніх онуків (ст. 265 СК України), у додаткових витратах на дитину вони не беруть участь. У той же час баба, дід можуть звернутися з такою вимогою до іншого з батьків.
3. У юридичній літературі обов'язок, передбачений ст. 185 СК України, розглядається як самостійний й окремий від обов'язку по утримання дитини. Він покладається на батьків, незалежно від того, стягуються аліменти на утримання дитини за рішенням суду чи ні. Таким чином, брати участь у додаткових витратах на дитину зобов'язаний той з батьків:
- з кого присуджено стягнення аліментів на дитину;
- до кого вимога про стягнення аліментів не була подана.
У випадку спору право вимагати відшкодування додаткових витрат на дитину має й той з батьків, з кого присуджене стягнення аліментів. Відповідно до ст. 86 КпШС України до участі в додаткових витратах міг бути притягнутий тільки той з батьків, який сплачував аліменти.
Вимога про стягнення додаткових витрат може бути пред'явлена й у тому випадку, якщо основна вимога про стягнення аліментів не пред'являлася через відсутність спору про звичайні (щоденні) витрати на утримання дитини. При одночасному розгляді вимог про стягнення аліментів і додаткових витрат їх має бути визначено в рішенні окремо (п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 p.).
Вимога про стягнення додаткових витрат може бути пред'явлена і тоді, якщо утримання надається одним з батьків відповідно до ст. 187 СК України або договору (ст. ст. 189, 190 СК України), якщо порядок несення додаткових витрат на дитину сторонами не обговорений.
4. З аналізу коментованої статті можна дійти висновку, що участь батьків у додаткових витратах на утримання дитини може визначатися за домовленістю між ними. Сторони можуть укласти відповідний договір про сплату додаткових сум на утримання дитини у зв'язку з певними особливими обставинами. З урахуванням положень абз. 2 ч. 1 ст. 189 СК України можна зробити висновок, що такий договір укладається в письмовій формі й нотаріально посвідчується.
Сторони можуть також визначити умови участі одного з батьків у додаткових витратах у договорі про сплату аліментів на дитину (ст. 189 СК України) або в шлюбному договорі (ч. 2 ст. 93 СК України).
5. У разі спору між батьками розмір участі одного з них у додаткових витратах на дитину визначається за рішенням суду. Передбачається, що батьки беруть участь у додаткових витратах на дитину рівною мірою. При цьому суд вирішує справу з урахуванням будь-яких обставин, що мають істотне значення. Оскільки в нормі вони не названі, як видно, у першу чергу оцінюються особливі обставини, якими викликані додаткові витрати, а також обставини, передбачені в ст. 182 СК України. Розмір участі кожного з батьків у додаткових витратах на дитину залежить від конкретних обставин справи й не завжди буде однаковим.
Оскільки йдеться про фактично понесені або передбачувані витрати, їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі (п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 p.). Сторона, що звертається з вимогою про відшкодування вже зроблених додаткових витрат або з вимогою про їхнє попереднє фінансування , має надати суду докази фактично понесених або майбутніх витрат, їхній розрахунок й обґрунтування.
Рішенням суду першої інстанції задоволені позовні вимоги про стягнення аліментів у розмірі 1/4 частки від всіх видів заробітку й додаткових витрат на дитину в розмірі 200 грн. щомісяця.
В апеляційній скарзі відповідач просить зменшити розмір додаткових витрат до 50 грн. щомісяця.
Судова колегія прийняла рішення апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступних підстав.
Неповнолітній син сторін є інвалідом дитинства й має потребу в щомісячному медичному огляді. У зв'язку із цим виникає необхідність у додаткових витратах. Тому суд першої інстанції зробив правильний висновок про необхідність стягнення з відповідача частини додаткових витрат. Однак при визначенні їхнього розміру судом не враховано, що заробітна плата відповідача становить 1139 грн. Із зазначеної суми відповідач сплачує позивачці аліменти на утримання сина в розмірі 1/4 частки. Крім того, на утриманні відповідача перебувають його непрацездатні батьки, що проживають разом з ним.
Позивачка є інвалідом третьої групи й одержує пенсію, працює, її заробітна плата становить близько 670 грн. на місяць. Крім того, вона одержує пенсію на дитину-інваліда з дитинства.
При таких обставинах судова колегія вважає, що розмір додаткових витрат має бути зменшений до 100 грн. на місяць. 6. В абз. 2 ч. 4 ст. 185 СК України визначається порядок сплати додаткових витрат на дитину. Додаткові витрати мають покриватися батьками в міру необхідності до досягнення дитиною повноліття. Вони можуть бути викликані тривалими або тимчасовими, минущими по своїй природі обставинами. Тому в законі для цього передбачені різні варіанти. Згідно із законом додаткові витрати на дитину можуть покриватися такими способами:
а) наперед;
б) після їх фактичного понесення (одноразово, періодично або постійно).
Залежно від ситуації, що склалася, один з батьків може за своїм вибором вимагати відшкодування реально понесених ним додаткових витрат або попереднього фінансування майбутніх витрат, наприклад, у випадку відсутності в нього необхідних коштів.
При визначенні розміру додаткових витрат суд ураховує конкретні життєві обставини на момент розгляду спору. Якщо за рішенням суду додаткові витрати фінансуються наперед періодично й постійно, як видно, у випадку зміни обставин, що мають істотне значення, зацікавлена сторона може звернутися до суду з вимогою про зміну розміру стягуваних додаткових витрат.
Батьки можуть передбачити порядок несення додаткових витрат у договорі про сплату аліментів. Якщо обставина, що викликала додаткові витрати, не врахована батьками в договорі або порядок несення витрат на цей випадок не погоджений, зацікавлена сторона може звернутися до суду.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "Стаття 185. Участь батьків у додаткових витратах на дитину"
  1. Стаття 99. Порядок виконання грошових зобов'язань фізичних осіб у разі їх смерті або визнання безвісно відсутніми чи недієздатними, а також неповнолітніх осіб
    статті. 99.7. Якщо майна недієздатної або безвісно відсутньої особи недостатньо для забезпечення виконання грошових зобов'язань такої фізичної особи, а також для сплати нарахованих штрафних (фінансових) санкцій, то суми податкового боргу списуються у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби. 99.8. У разі скасування судом рішення про визнання фізичної особи
  2. Стаття 170. Особливості нарахування (виплати) та оподаткування окремих видів доходів
    статті 176 цього розділу щодо подання податковим органам інформації про виплачені доходи в установленому цим розділом порядку. Запровадження обов'язку податкового агента для професійного торговця цінними паперами, включаючи банк, не звільняє платника податку від обов'язку декларування результатів усіх операцій з купівлі та продажу інвестиційних активів, здійснених протягом звітного
  3. Стаття 149. Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини
    статті, вчинені щодо неповнолітнього або щодо кількох осіб, або повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою з використанням службового становища, або особою, від якої потерпілий був у матеріальній чи іншій залежності, або поєднані з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого чи його близьких, або з погрозою застосування такого насильства,-
  4. Стаття 99. Визначення у шлюбному договорі права на утримання
    статті вперше закріплено правило, згідно з яким шлюбним договором може бути встановлена можливість припинення права на утримання одного з подружжя у зв'язку з одержанням ним майнової (грошової) компенсації. Необхідність в реалізації цієї норми може виникнути за умов, коли один з подружжя не має можливості надавати постійну матеріальну допомогу другому з подружжя, хоча йому на праві приватної
  5. Стаття 172. Обов'язок дитини, повнолітніх дочки та сина піклуватися про батьків
    статті встановлюється обов'язок дитини, а також повнолітніх дочки, сина турбуватися про своїх батьків та надавати їм допомогу. Покладення на дітей, як повнолітніх, так і неповнолітніх, такого обов'язку є виправданим лише з точки зору моралі. Турбота про батьків має релігійне підґрунтя і базується на біблійній заповіді шанування батьків їх дітьми. Протягом історії людства, у всі часи і у всіх
  6. Стаття 188. Звільнення батьків від обов'язку утримувати дитину
    статті передбачено випадок, коли такий обов'язок може припинятися до повноліття дитини. Підставою для цього є рішення суду про звільнення батьків від обов'язку утримувати дитину. Відповідно до коментованої норми суд може звільнити батьків від обов'язку по утриманню дитини за наявності сукупності двох умов: - дохід дитини набагато перевищує дохід кожного з батьків; - дохід дитини забезпечує
  7. Стаття 189. Договір між батьками про сплату аліментів на дитину
    статті суб'єктами договору про сплату аліментів на дитину є її батьки. Право на укладення договору передбачено в нормі тільки для батьків. В юридичній літературі пропонується визнати суб'єктом такого договору неповнолітню дитину, яка досягла 14 років. Така пропозиція обґрунтовується тим, що в СК України кожному учаснику сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, надане право на
  8. Стаття 190. Припинення права на аліменти на дитину у зв'язку з набуттям права власності на нерухоме майно
    статті, не може бути звернене стягнення. 5. Майно, одержане дитиною за цим договором, може бути відчужене до досягнення нею повноліття лише з дозволу органу опіки та піклування. 6. Договір, укладений відповідно до частини першої цієї статті, визнається судом недійсним за вимогою відчужувача нерухомого майна у разі виключення його імені як батька з актового запису про народження дитини. У
  9. Стаття 198. Підстави виникнення обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина
    статтями 198, 199 СК, здійснюється у судовому порядку за новою позовною заявою (абз. 4 п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 p.). Таким чином, обов'язок батьків щодо утримання повнолітніх дочки, сина є самостійним обов'язком. Після
  10. Стаття 202. Підстави виникнення обов'язку повнолітніх дочки, сина утримувати батьків
    статті вказано, що, якщо мати, батько були позбавлені батьківських прав і ці права не були поновлені, обов'язок утримувати матір, батька у дочки, сина, щодо яких вони були позбавлені батьківських прав, не виникає. Ця норма встановлює міру відповідальності, яка застосовується до осіб, позбавлених батьківських прав, у майбутньому. Таке правило закріплювалося й раніше. Відповідно до ст. 74 КпШС
© 2014-2020  yport.inf.ua