| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Стаття 172. Обов'язок дитини, повнолітніх дочки та сина піклуватися про батьків |
||
|
1. Дитина, повнолітні дочка, син зобов'язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу. 2. Повнолітні дочка, син мають право звернутися за захистом прав та інтересів непрацездатних, немічних батьків як їх законні представники, без спеціальних на те повноважень. 3. Якщо повнолітні дочка, син не піклуються про своїх непрацездатних, немічних батьків, з них можуть бути за рішенням суду стягнуті кошти на покриття витрат, пов'язаних із наданням такого піклування. 1. Як зазначається у науковій літературі, «діти, на відміну від інших суб'єктів - учасників батьківських правовідносин, - завжди носії тільки прав». Це обумовлено браком дієздатності у дитини. Саме тому покладення на дитину законодавством певних обов'язків є недоцільним. Проте в ч. 1 коментованої статті встановлюється обов'язок дитини, а також повнолітніх дочки, сина турбуватися про своїх батьків та надавати їм допомогу. Покладення на дітей, як повнолітніх, так і неповнолітніх, такого обов'язку є виправданим лише з точки зору моралі. Турбота про батьків має релігійне підґрунтя і базується на біблійній заповіді шанування батьків їх дітьми. Протягом історії людства, у всі часи і у всіх культурах, будь-яка людина могла вижити тільки тоді, коли про неї піклувалися батьки. Ця залежність має на увазі відповідальність більш сильного за більш слабого - спочатку батьків за дітей, а потім дітей за батьків. Батьки, що віддали дітям тепло свого серця, турботу і час, гідні того, щоб діти проявили по відношенню до них те, що не можна купити ні за які гроші і не може дати навіть найкраща казенна установа, - щире ставлення люблячих і вдячних дітей. Але обов'язок турбуватися про батьків та надавати їм допомогу має характер норми моралі. Вміщення даної норми у розділі, що регулює особисті немайнові відносини між батьками та дітьми, свідчить про те, що цей обов'язок носить немайновий характер. З огляду на це, слід зазначити, що виконання такого обов'язку не може бути забезпечене примусовою силою держави. Саме тому з точки зору права закріплення його на законодавчому рівні вбачається недоцільним. Примусити дитину поважати батьків та турбуватися про них неможливо з допомогою державних органів. Крім того, вказаний обов'язок покладається законом не тільки на повнолітніх дочку та сина, а на неповнолітніх та навіть малолітніх осіб, які у певному віці і про себе ще турбуватися не можуть. Тому вказана норма носить декларативний характер і її примусове виконання є неможливим. 2. Повнолітні дочка та син є законними представниками своїх непрацездатних, немічних батьків. Вони мають право звернутися за захистом їхніх прав та інтересів без спеціальних на те повноважень. Оскільки захист прав та інтересів фізичних осіб здійснюється у судовому та адміністративному порядку, то вказана норма спрощує для повнолітніх дочки, сина процес захисту прав та інтересів своїх непрацездатних батьків у несудових установах. Але що стосується захисту прав та інтересів батьків у суді, то і ЦПК, і КПК України містять перелік тих осіб, які можуть приймати участь у судовому засіданні в якості законних представників, а також тих осіб, які можуть мати законного представника. Так, відповідно до ст. 39 ЦПК України законного представника можуть мати недієздатні особи та особи, цивільна дієздатність яких обмежена. Такими представниками можуть бути опікуни, піклувальники, інші особи, визначені в законі. Отже, повнолітні дочка, син можуть звернутися за захистом прав та інтересів своїх непрацездатних батьків до суду як законні представники, без спеціальних на те повноважень, тільки при наявності наступних умов: 1) мати, батько визнані у судовому порядку недієздатними чи дієздатність їх обмежена; 2) повнолітні дочка, син є опікуном, піклувальником своїх батьків. В тому разі, якщо непрацездатні батьки є повністю дієздатні, повнолітні дочка, син здійснюють представництво від імені своїх непрацездатних батьків на загальних підставах. Стаття 32 КПК України визначає, що законними представниками є батьки, опікун, піклувальник особи або представники тих установ і організацій, під опікою чи піклуванням яких особа перебуває. Отже, і у кримінальному процесі повнолітні дочка, син мають право захищати права та інтереси своїх непрацездатних батьків тільки в тому разі, якщо вони є їх опікунами чи піклувальниками. 3. Застосування норми ч. 2 коментованої статті також ускладнюється наявністю в ній терміну «немічні» батьки, значення якого є невизначеним. Незрозумілим також є те, хто саме має встановлювати, чи є особа немічною, чи допускати дочку, сина до участі у справі в якості законних представників, чи ні. Відповідно до ст. 145 ЦПК для встановлення характеру і ступеня ушкодження здоров'я призначення експертизи є обов'язковим. Отже, повнолітні дочка, син не зможуть брати участь у справі як законні представники немічних батьків до тих пір, доки не буде досліджений стан здоров'я батьків. 4. Частина 3 коментованої статті покладає на повнолітніх дочку, сина майновий обов'язок покрити витрати, пов'язані із стороннім доглядом за батьками. Покладення такого обов'язку на повнолітніх дочку, сина здійснюється у судовому порядку. Підставою для його покладення є нездійснення повнолітніми дочкою, сином піклування про своїх непрацездатних батьків. Такий обов'язок судом покладається на повнолітніх дочку, сина незалежно від їх працездатності та можливості надання піклування або коштів на покриття витрат, пов'язаних із наданням такого піклування. Кошти на покриття витрат, пов'язаних із наданням піклування мають характер додаткових витрат на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю (див. коментар до ст. 203 СК). Тому вони мають стягуватися у порядку, передбаченому главою 17 СК (див. коментар до глави 17 СК). |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Информация, релевантная "Стаття 172. Обов'язок дитини, повнолітніх дочки та сина піклуватися про батьків" |
||
|
||