Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоСімейне право → 
« Попередня Наступна »
Е.М. Багач, Ю.В. Білоусов. Сімейний кодекс України: Науково-практичний коментар, 2010 - перейти к содержанию учебника

Стаття 206. Стягнення з дитини витрат на догляд та лікування батьків


1 У виняткових випадках, якщо мати, батько є тяжко хворими, інвалідами, а дитина (стаття 6 цього Кодексу) має достатній дохід (заробіток), суд може постановити рішення про стягнення з неї одноразово або протягом певного строку коштів на покриття витрат, пов'язаних з лікуванням та доглядом за ними.
1. Норми гл. 17 СК України в цілому регулюють відносини між повнолітніми дітьми та їхніми батьками по утриманню. Проте в останній статті зазначеної глави СК певні майнові обов'язки щодо батьків покладаються на дитину, тобто особу, віком до 18 років. У виняткових випадках, якщо батьки є тяжко хворими або інвалідами, а дитина має достатній дохід, суд може стягнути з неї витрати на лікування та догляд за батьками.
2. Поняття «дитина» визначене в ст. 6 СК України. Правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Таким чином, на підставі коментованої статті витрати на догляд та лікування батьків у виняткових випадках можуть стягуватися як з малолітніх, так і з неповнолітніх дітей. Норма коментованої статті є новелою сімейного законодавства. Раніше стягнення коштів з дітей на користь батьків не допускалося за жодних умов.
3. Суд може ухвалити рішення щодо стягнення коштів з дитини на покриття витрат, пов'язаних з лікуванням і доглядом за батьками, тільки у виняткових випадках. У законі не вказано, які випадки є винятковими. Однак можна зробити висновок, що тяжка хвороба або інвалідність зазначені не на пояснення того, що слід вважати винятковими випадками. Самі по собі вони не є достатніми умовами застосування коментованої статті. Можна припустити, що кошти з дитини на користь матері, батька можуть стягуватися лише у тих випадках, коли останні перебувають у стані крайньої нужденності, потреби в матеріальній допомозі, абсолютної відсутності коштів до існування у зв'язку з тяжкою хворобою, інвалідністю, за відсутності інших осіб, зобов'язаних надавати їм утримання тощо. Іншими словами, коментована норма застосовується не у всіх випадках, коли мати, батько є тяжко хворими або інвалідами, а дитина має достатній дохід, а лише у виняткових. Які саме конкретні життєві обставини є винятковими, визначає виключно суд при розгляді справи.
4. Суд може стягнути з дитини кошти, якщо мати, батько є тяжко хворими, інвалідами. Тяжка хвороба одного з батьків, на відміну від інвалідності, сама по собі не означає, що він є непрацездатним. Втім, можна припустити, що суд може стягнути з дитини витрати, пов'язані з лікуванням та доглядом за матір ю, батьком, виключно за умови їх непрацездатності. Такий висновок випливає з системного аналізу інших статей гл. 17 СК України. Обов'язок повнолітніх дітей утримувати батьків виникає лише за умови непрацездатності останніх (ст, 202 СК України). Обов'язок повнолітніх дочки, сина щодо участі у додаткових витратах на батьків виникає також за умови їхньої непрацездатності. Це прямо не передбачено у ст. 203 СК України, проте такий висновок випливає з комплексного аналізу ст. ст. 202, 203 СК України. Обов'язок, передбачений ст. 203 СК України, є додатковим до обов'язку по утриманню батьків, тому виникає за наявності підстав, передбачених не лише ст. 203, а й ст. 202 СК України. Обов'язок, який може бути покладено судом на дитину на підставі коментованої статті, навпаки, єсамостійним і винятковим. З огляду на це важко припустити, що на дитину ст. 6 СК України) закон покладає майнові обов'язки стосовно працездатних батьків, тобто за простіших умов, ніж на повнолітніх дочку, сина.
З тих самих міркувань можна припустити, що обов'язковою умовою стягнення з дитини витрат на догляд та лікування матері, батька є їх потреба в матеріальній допомозі. Відсутність у батьків доходу не є обов'язковою умовою. Мати, батько можуть мати певний прибуток, однак потребувати матеріальної допомоги j зв'язку з тяжкою хворобою або інвалідністю.
З метою однаковості в правозастосуванні варто було б спеціально зазначити в нормі, що суд може ухвалити рішення про стягнення з дитини коштів на догляд та лікування батьків за умови їх непрацездатності та потреби в матеріальній допомозі.
Втім, це питання має й інший аспект. Непрацездатною вважається особа, яка досягла пенсійного віку, що встановлений законом, або є інвалідом I, II або III групи (ч. 3 ст. 75 СК України). Інвалідність встановлюється при стійких порушеннях працездатності, що приводять хворого до необхідності припинити трудову діяльність або значно змінити умови праці. Для встановлення групи інвалідності і відповідно отримання статусу непрацездатної особи потрібен значний час. У зв'язку з тяжкою хворобою особа фактично непрацездатна, тому що не може за станом здоров'я виконувати роботу протягом певного проміжку часу. У цьому випадку виникає тимчасова непрацездатність, що може так і не одержати юридичного оформлення у вигляді інвалідності через відсутність підстав. Однак, якщо у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю матір, батько потребують матеріальної допомоги, справедливо покласти обов'язок покрити витрати, пов'язані з тяжким захворюванням, на повнолітніх дочку, сина, а у виняткових випадках - а дитину, за умови, що вона має достатній дохід. На жаль, в законодавстві закладено інший підхід.
4. Суд може ухвалити рішення про стягнення коштів на покриття витрат, вв'язаних з лікуванням та доглядом за батьками, за умови, що дитина має достатній дохід (заробіток). У законодавстві не передбачено критерії, якими має керуватися суд, визначаючи, який дохід дитини є достатнім. Очевидно, що дохід буде достатнім, якщо він з лишком забезпечує потреби самої дитини. Вказаний факт є преюдиціальним, тобто не вимагає доказування (ч. 3 ст. 61 ЦПК України) у тому випадку, якщо раніше батьки були звільнені судом від обов'язку по утриманню дитини (ст. 188 СК України).
6. Таким чином, суд може стягнути з дитини витрати, пов'язані з лікуванням і доглядом за батьками, при сукупності наступних умов: 1) походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв'язків (усиновлення, факт біологічного походження); 2) непрацездатність матері, батька у зв'язку з інвалідністю або пенсійним віком і тяжка хвороба; 3) потреба матері, батька в матеріальній допомозі; 4) достатній дохід дитини; 5) наявність виняткових обставин.
7. Розглядаючи справу, суд враховує всі обставини, що мають значення. Зокрема він оцінює тяжкість захворювання, причини відсутності у матері, батька заробітку (доходу), інші обставини, що призвели до нужденності. Якщо, наприклад, мати, батько внаслідок власних свідомих дій (зловживання спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо) опинилися в такому становищі, кошти з дитини не повинні стягуватися. Очевидно, у позові варто відмовляти також у випадках, якщо мати, батько позбавлені щодо дитини батьківських прав і ці права не були поновлені або якщо встановлено що мати, батько ухиляються від виконання своїх батьківських обов'язків.
8. Суд може ухвалити рішення щодо стягнення коштів одноразово або протягом певного строку, а також на покриття фактично понесених або майбутніх витрат, якщо їхній передбачуваний розмір може бути визначений попередньо.
9. Кошти, що стягуються з дитини, мають строго цільове призначення - покриття витрат, пов'язаних з доглядом за батьками та їхнім лікуванням.
10. У СК України не міститься інших норм, які передбачають стягнення коштів з дитини на користь батьків. Закон визначає певні немайнові обов'язки дитини щодо батьків. Відповідно до ч. 1 ст. 172 СК України дитина зобов'язана піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу. Можна висловити сумніви щодо правового характеру зазначеного обов'язку, тому що його виконання не може бути забезпечено примусово. Ця норма скоріше є моральним приписом. З дитини не можуть бути стягнуті кошти на покриття витрат, пов'язаних з наданням такого піклування третіми особами, як це передбачено стосовно повнолітніх дітей (ч. 3 ст. 172 СК України). Підстави для стягнення з дитини коштів на користь батьків містяться лише в ст. 206 СК України.
11. Позов може бути пред'явлений матір'ю, батьком до опікуна дитини, а також безпосередньо до дитини, яка досягла чотирнадцяти років.
12. Очевидно, коментована норма не матиме широкої практики застосування. Навряд чи можна припустити, що матір, батько в судовому порядку звертатимуться з вимогою про сплату коштів до дитини, яка з ними проживає. Найбільш ймовірним є стягнення з дитини витрат на своє лікування тим з батьків, який проживає окремо від неї.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "Стаття 206. Стягнення з дитини витрат на догляд та лікування батьків"
  1. Стаття 165. Ухилення від сплати коштів на утримання непрацездатних батьків
    статтею,- карається громадськими роботами на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк від двох до трьох років. (Стаття 165 із змінами, внесеними згідно із законами № 2456-М від 03.03.2005 р., № 270Л/І від 15 квітня 2008 р.) 1. Конституцією України встановлено, що повнолітні діти зобов'язані піклуватися про
  2. Стаття 7. Загальні засади регулювання сімейних відносин
    стаття визначає основні засади (принципи) регулювання сімейних відносин. В ній знаходять своє закріплення найбільш важливі, вихідні положення, що є своєрідною квінтесенцією норм сімейного закону. Основні засади регулювання сімейних відносин, що закріплені в ст. 7 СК України, пронизують усе сімейне законодавство і знаходять свій прояв в його окремих нормах. Коментована стаття значною мірою
  3. Стаття 75. Право одного з подружжя на утримання
    статтями. Підстави виникнення права на утримання для всіх випадків містилися в одній єдиній статті (ст. 32 КпШС). В СК України значно розширене коло прав і обов'язків по утриманню у порівнянні з КпШС України і відповідно збільшено обсяг нормативно-правового матеріалу. Зокрема в законодавстві вперше безпосередньо закріплено право чоловіка на утримання в разі проживання з ним дитини, право на
  4. Стаття 81. Види доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів
    стаття закріплює відсильну норму. Вона не визначає безпосередньо видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів. Вирішення цього питання віднесене до компетенції Кабінету Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1993 р. № 146 (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 01.07.2002 p. № 869) затверджений Перелік видів доходів, які враховуються
  5. Стаття 99. Визначення у шлюбному договорі права на утримання
    статті вперше закріплено правило, згідно з яким шлюбним договором може бути встановлена можливість припинення права на утримання одного з подружжя у зв'язку з одержанням ним майнової (грошової) компенсації. Необхідність в реалізації цієї норми може виникнути за умов, коли один з подружжя не має можливості надавати постійну матеріальну допомогу другому з подружжя, хоча йому на праві приватної
  6. Стаття 183. Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини
    статті 182 цього Кодексу, одержувач аліментів має право звернутися до суду з позовом про відповідне збільшення розміру аліментів до платника аліментів. 1. Згідно з ч. 1 коментованої статті аліменти на дитину стягуються у відповідній частці від заробітку (доходу) батьків. При цьому розмір аліментів визначається судом з урахуванням обставин, що мають істотне значення (ст. 182 СК України). Такий
  7. Стаття 198. Підстави виникнення обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина
    статтями 198, 199 СК, здійснюється у судовому порядку за новою позовною заявою (абз. 4 п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 p.). Таким чином, обов'язок батьків щодо утримання повнолітніх дочки, сина є самостійним обов'язком. Після
  8. Стаття 200. Розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина
    статті 182 цього Кодексу. 2. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. 1. Коментована норма є новою у сімейному законодавстві. Раніше розмір аліментів на повнолітніх дітей визначався в твердій грошовій сумі і не міг перевищувати певного максимуму: на одну дитину
  9. Стаття 202. Підстави виникнення обов'язку повнолітніх дочки, сина утримувати батьків
    статті вказано, що, якщо мати, батько були позбавлені батьківських прав і ці права не були поновлені, обов'язок утримувати матір, батька у дочки, сина, щодо яких вони були позбавлені батьківських прав, не виникає. Ця норма встановлює міру відповідальності, яка застосовується до осіб, позбавлених батьківських прав, у майбутньому. Таке правило закріплювалося й раніше. Відповідно до ст. 74 КпШС
  10. Стаття 203. Обов'язок дочки, сина брати участь у додаткових витратах на батьків
    статті закріплений обов'язок повнолітніх дочки, сина брати участь у додаткових витратах на батьків. Оскільки в нормі йдеться саме про додаткові, а не звичайні, щоденні витрати, такий обов'язок вважається додатковим до обов'язку повнолітніх дітей по утриманню батьків. Це означає, що він виникає, якщо наявні умови, які є необхідними для виникнення обов'язку по утриманню батьків. Свого часу про це
© 2014-2022  yport.inf.ua