| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Стаття 202. Підстави виникнення обов'язку повнолітніх дочки, сина утримувати батьків |
||
|
1. Повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. 2. Якщо мати, батько були позбавлені батьківських прав і ці права не були поновлені, обов'язок утримувати матір, батька у дочки, сина, щодо яких вони були позбавлені батьківських прав, не виникає. 1. Обов'язок повнолітніх дочки, сина піклуватися про своїх непрацездатних батьків закріплений в ст. 51 Конституції України. Таке піклування може полягати в особистому догляді за батьками, допомозі в побуті, захисті прав й інтересів, матеріальній підтримці тощо. Цей конституційний обов'язок отримує продовження в нормах сімейного законодавства, зокрема у гл. 17 СК України «Обов'язок повнолітніх дочки, сина утримувати батьків та його виконання». Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів непрацездатних членів сім'ї. Ця засада набуває особливого значення щодо регулювання відносин батьків і дітей по утриманню. 2. За загальним правилом обов'язок по утриманню батьків покладається лише на повнолітніх дочку, сина. Діти (ст. 6 СК України) не зобов'язані надавати батькам утримання і мають право на утримання від батьків навіть у випадку набуття ними повної дієздатності до досягнення повноліття (ст. ст. 34, 35 ЦК України). Кошти на догляд та лікування батьків можуть бути стягнені з дитини тільки у виняткових випадках (ст. 206 СК України). 3. Обов'язок у повнолітніх дочки, сина виникає незалежно від того, чи перебували батьки у шлюбі між собою. Спеціального пояснення вимагає використання в нормах гл. 17 СК України в множині слова «батьки». Це означає, що у повнолітніх дочки, сина обов'язок по утриманню виникає щодо кожного з батьків, матері й батька, окремо. 4. Обов'язок повнолітніх дітей по утриманню своїх батьків виникає на підставі складу юридичних фактів:1) походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв'язків (усиновлення, факт біопоходження); 2) непрацездатність матері, батька; 3) потреба матері, батька в матеріальній допомозі. Зобов'язання повнолітніх дітей по утриманню батьків не виникає у разі відсутності хоча б однієї із вказаних обставин. 5. Повнолітні дочка, син зобов'язані надавати утримання батькам незалежно від власного статку. Обов'язок дітей не пов'язується з їх працездатністю і можливістю надавати батькам матеріальну допомогу. Особливо складним є випадок, коли спір щодо надання утримання виникає між непрацездатними батьками та непрацездатними повнолітніми дочкою, сином. Оскільки закон зобов'язує як батьків утримувати непрацездатних повнолітніх дітей (ст. 198 СК України), так і дітей утримувати непрацездатних батьків (ст. 202 СК України). У випадку, якщо обидві сторони у спорі є непрацездатними, вирішального значення набуває факт потреби в матеріальній допомозі. Якщо обидві сторони потребують матеріальної допомоги, необхідно враховувати, що обов'язок батьків по утриманню повнолітніх дочки, сина виникає за умови їх здатності надавати матеріальну допомогу дітям. В той час як обов'язок повнолітніх дочки, сина такою обставиною не обумовлений. Таким чином, формально закон припускає можливість стягнення з непрацездатних повнолітніх дітей аліментів на утримання непрацездатних батьків, і в тому випадку, якщо самі діти є нужденними. Проте остаточне вирішення цього питання залишається за судом. 6. Зазвичай повнолітні діти за власною ініціативою матеріально допомагають своїм непрацездатним батькам, не чекаючи виникнення такого обов'язку за законом. Якщо ж діти ухиляються від надання такої допомоги, батьки, як правило, не звертаються до суду з моральних міркувань. У всякому разі доти, поки не виникає спору, вважається, що діти виконують свої обов'язки по утриманню батьків добровільно, хоча це не завжди відповідає реальному стану речей. Гл. 17 СК України не містить спеціальної норми, яка передбачала б можливість укладення договору про надання утримання батькам. Однак такий договір може бути укладено відповідно до ч. 2 ст. 7, ст. 9 СК України. З аналізу зазначених норм можна зробити висновок, що договір про надання утримання батькам можуть укладати: а) матір, батько з повнолітніми дочкою, сином; б) діти поміж собою. Договір про надання утримання батькам, який укладено повнолітніми дочкою, сином між собою, за юридичною природою, є договором на користь третьої особи (ст. 8 СК України, ст. 636 ЦК України). В ньому діти визначають свої права і обов'язки щодо надання утримання батькам. Договір про надання утримання батькам може бути укладено і в тому випадку, якщо підстави для виникнення обов'язку за законом (непрацездатність, потреба в матеріальній допомозі) відсутні. Такий договір необхідно нотаріально посвідчити, щоб уникнути складнощів щодо його юридичної сили. 7. Аліменти на утримання батьків можуть бути стягнені в судовому порядку. З вимогою про стягнення аліментів до суду може звернутися матір, батько або їхні законні представники. Відповідно до ч. 2 ст. 172 СК України повнолітні дочка, син вправі діяти в інтересах непрацездатних батьків як їхні законні представники, без спеціальних нате повноважень. Тому, позов про стягнення аліментів з повнолітніх дочки, сина може бути заявлений в інтересах матері, батька іншою їхньою дитиною, з якою вони, наприклад, проживають і яка піклується про них. Свого часу відповідно до ст. 220 ЦПК України в позовах про стягнення аліментів суддя був вправі в разі необхідності до вирішення справи по суті постановити ухвалу про те, хто з дітей і у якому розмірі повинен тимчасово надавати кошти на утримання батьків. Ухвала судді підлягала негайному виконанню. Це положення мало за мету забезпечення непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги, відповідними коштами. На жаль, у чинному ЦПК України воно відсутнє. 8. В гл. 17 СК України немає спеціальної норми, яка визначала б час, з якого присуджуються аліменти на утримання батьків. З системного аналізу норм сімейного законодавства можна зробити висновок, що аліменти на матір, батька присуджуються від дня пред'явлення позову (ст. ст. 79, 191 СК України). 9. Обов'язок повнолітніх дочки, сина по утриманню батьків припиняється у випадку: а) поновлення працездатності матері, батька; б) припинення потреби матері, батька в матеріальній допомозі. Порядок припинення обов'язку на підставі кожної із вказаних обставин має суттєві відмінності. З системного аналізу норм СК України можна зробити висновок, що у разі поновлення працездатності матері, батька обов'язок припиняється автоматично, тому що ця обставина може бути підтверджена відповідними документами (див. коментар до ст. 82 СК України). У другому випадку обов'язок припиняється вирішенням суду, якщо припинення потреби матері, батька в матеріальній допомозі встановлено в судовому засіданні. 10. Трапляється так, що батьки перебувають у будинках інвалідів, будинках для осіб похилого віку, закладах охорони здоров'я й інших закладах. В нормах гл. 17 СК України не вказується, яким чином це позначається на обов'язку повнолітніх дочки сина по утриманню батьків. Перебування батьків у будинках інвалідів, будинках для осіб похилого віку, закладах охорони здоров'я й інших закладах саме по собі не означає, що вони перестають потребувати матеріальної допомоги. Факт припинення потреби в матеріальній допомозі у всіх випадках має встановлюватися в судовому порядку. Тому можна зробити висновок, що обов'язок повнолітніх дочки, сина не припиняється у зв'язку з перебуванням батьків у вказаних закладах як таким. 11. В ч. 2 коментованої статті вказано, що, якщо мати, батько були позбавлені батьківських прав і ці права не були поновлені, обов'язок утримувати матір, батька у дочки, сина, щодо яких вони були позбавлені батьківських прав, не виникає. Ця норма встановлює міру відповідальності, яка застосовується до осіб, позбавлених батьківських прав, у майбутньому. Таке правило закріплювалося й раніше. Відповідно до ст. 74 КпШС батьки, позбавлені батьківських прав, втрачали право вимагати від дитини в майбутньому надання їм утримання. У юридичній літературі вказувалося на недолік цієї норми, оскільки особа не може втрачати того, чого вже позбавлена. У СК України цей недолік усунутий, а правило набуло вдосконаленого вигляду. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав на підставах, передбачених ст. 164 СК України. При цьому вони не звільняються від обов'язку щодо утримання дитини (ч. 2 ст. 166 СК України). Особа, позбавлена батьківських прав, не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов'язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності, зокрема право на утримання від дитини (п. 5 ч. 1 ст. 166 СК України). Не має значення, які саме обов'язки батьки не виконували щодо своєї дитини- майнові чи особисті немайнові. Положення ч. 2 коментованої статті застосовується незалежно від того, яка обставина слугувала підставою позбавлення батьківських прав. Таким чином, особи, що позбавлені батьківських прав, не мають права на утримання від повнолітніх дочки, сина, якщо стають непрацездатними і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги. Можна припустити, що обов'язок повнолітніх дочки, сина брати участь у додаткових витратах на батьків у такому випадку теж не виникає (див. ст. 203 СК України і коментар до неї). До досягнення дитиною повноліття батьківські права можуть бути поновлені в судовому порядку (ст. 169 СК України). Обов'язок повнолітніх дочки, сина щодо батьків, поновлених в батьківських правах, виникає за загальними правилами. В такому випадку позбавлення батьківських прав не позначається на обов'язку дитини щодо утримання батьків. 12. Обов'язок повнолітніх дочки, сина щодо батьків, які були звільнені судом від обов'язку по утриманню дитини на підставі ст. 188 СК України, виникає в загальному порядку. Іншими словами, така обставина не стає на перешкоді для виникнення у дитини обов'язку по утриманню батьків у майбутньому. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Информация, релевантная "Стаття 202. Підстави виникнення обов'язку повнолітніх дочки, сина утримувати батьків" |
||
|
||