Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоСімейне право → 
« Попередня Наступна »
Е.М. Багач, Ю.В. Білоусов. Сімейний кодекс України: Науково-практичний коментар, 2010 - перейти к содержанию учебника

Стаття 223. Заява про усиновлення дитини


1. Особа, яка бажає усиновити дитину, подає до суду заяву про усиновлення. Подання такої заяви через представника не допускається.
2. Заява про усиновлення може бути відкликана до набрання чинності рішенням суду про усиновлення.
1. Усиновлення є добровільним актом і може здійснюватися лише за бажанням (волевиявленням) особи, яка бажає усиновити дитину чи повнолітню особу.
Це означає, що ніхто не може бути примушений до усиновлення поза своєю волею. Волевиявлення особи (осіб), які бажають стати усиновлювачами, повинно бути виражено у письмовій заяві про здійснення усиновлення дитини (повнолітньої особи). Виходячи з інтересів усиновлюваної дитини, така заява подається особисто особою, яка бажає усиновити дитину, до суду за місцем проживання (перебування) дитини (ст. 251 ЦПК України).
Подружжя, які бажають усиновити дитину, можуть подати спільну заяву.
2. У заяві повинні бути вказані: найменування суду, до якого подається заява, ім'я, місце проживання заявника, а також прізвище, ім'я, по батькові, вік усиновлюваної дитини, її місце проживання, відомості про стан здоров'я дитини. Заява про усиновлення дитини може також містити клопотання про зміну прізвища, імені, по батькові, дати, місця народження дитини, про запис заявника матір'ю або батьком дитини.
Заява про усиновлення повнолітньої особи, крім зазначених відомостей, повинна містити дані про відсутність матері, батька або позбавлення піклування.
3. До заяви про усиновлення дитини за наявності мають бути додані такі документи: 1) копія свідоцтва про шлюб, а також письмова згода на це другого з подружжя, засвідчена нотаріально, - при усиновленні дитини одним із подружжя; 2) медичний висновок про стан здоров'я заявника; 3) довідка з місця роботи із зазначенням заробітної плати або копія декларації про доходи; 4) документ, що підтверджує право власності або користування жилим приміщенням; 5) інші документи, визначені законом.
До заяви про усиновлення повнолітньої особи, крім зазначених документів, має бути додана згода особи на усиновлення.
До заяви про усиновлення дитини особами без громадянства, що постійно проживають за межами України, або іноземцями, крім зазначених документів, додаються дозвіл уповноваженого органу виконавчої влади, висновок компетентного органу відповідної держави про умови їх життя і можливість бути усиновлювачами, дозвіл компетентного органу відповідної держави на в'їзд усиновленої дитини та його постійне проживання на території цієї держави, зобов'язання усиновлювача, оформлене в нотаріальному порядку, про надання представникам дипломатичної установи України за кордоном інформації про усиновлену дитину та можливості спілкування з дитиною.
4. Підставою виникнення правовідносин усиновлення є юридичний акт компетентного державного органу - суду, а волевиявлення особи, яка бажає стати усиновлювачем зазвичай розглядається як одна з умов усиновлення. У зв'язку з дим, слушною видається точка зору М.В. Антокольської, яка зазначає, що таким чином принижується правове значення волевиявлення кандидата в усиновлювачі. оскільки, хоча правові наслідки усиновлення виникають з моменту набрання чинності рішенням суду про усиновлення, однак і без волевиявлення потенцій--:;го усиновлювача усиновлення не може виникнути. Усиновлення насамперед л зв'язане з волею особи, яка бажає усиновити дитину, і тому закон дозволяє цій особі відкликати заяву до набрання чинності рішенням суду про усиновлення. Згідно з ч. 6 ст. 255 ЦПК у разі відкликання заяви про усиновлення після ухвалення рішення про усиновлення, але до набрання ним законної сили, суд скасовує своє рішення і залишає заяву без розгляду.
Після набрання чинності рішенням суду про усиновлення відмова від усиновлення неможлива.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "Стаття 223. Заява про усиновлення дитини"
  1. 2.3. Загальна характеристика батьківських прав та обов'язків.
    При вступі до шлюбу закон (ст.19 КпШС України) надає подружжю право залишати кожному з них дошлюбне прізвище. За їх взаємною згодою, вони мають право вибирати спільне прізвище, яке повинно бути прізвищем одного з них. Вибір іншого прізвища законодавцем не допускається. Кожний з подружжя не має будь-яких переваг у виборі спільного прізвища, питання про вибір прізвища вирішується ними спільно. В
  2. Стаття 45. Участь у цивільному процесі органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб
    У випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, прокурор, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб, або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах. 2. Прокурор здійснює у суді представництво інтересів
  3. Стаття 235. Порядок розгляду справ окремого провадження
    1. Під час розгляду справ окремого провадження суд зобов'язаний роз'яснити особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи. 2.3 метою з'ясування обставин справи суд може
  4. Стаття 251. Підсудність
    1. Заява про усиновлення дитини або повнолітньої особи, яка не має матері, батька або була позбавлена їхнього піклування, подається до суду за місцем їх проживання. 1. Коментована стаття та глава 5 розділу IV регулюють розгляд у порядку окремого провадження справ про усиновлення. Усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім'ю особи на правах доньки чи сина, що здійснюється головним чином
  5. Стаття 252. Зміст заяви
    Заява про усиновлення дитини повинна містити: найменування суду, до якого подасться заява, ім'я, місце проживання заявника, а також прізвище, ім'я, по батькові, вік уснновлюваної дитини, її місце проживання, відомості про стан здоров'я дитини. Заява про усиновлення дитини може також містити клопотання про зміну прізвища, імені, по батькові, дати, місця народження дитини, про запис заявника
  6. Стаття 53. Право дружини та чоловіка на зміну прізвища
    1. Якщо при реєстрації шлюбу дружина, чоловік зберегли дошлюбні прізвища, вони мають право подати до державного органу реєстрації актів цивільного стану, який зареєстрував їхній шлюб, або відповідного органу за місцем їхнього проживання заяву про обрання прізвища одного з них як їхнього спільного прізвища або про приєднання до свого прізвища прізвища другого з подружжя. 2. У разі зміни прізвища
  7. Стаття 131. Визнання материнства за рішенням суду
    1. Особа, яка вважає себе матір'ю дитини, може подати до суду заяву про визнання свого материнства, якщо запис про матір дитини вчинено відповідно до частини другої статті 135 цього Кодексу. 1. Стаття 131 СК регулює ситуації, коли у Книзі реєстрації народжень батьками дитини записані вигадані особи, оскільки жінка, яка народила дитину, підкинула її або залишила у пологовому будинку, де
  8. Стаття 152. Забезпечення права дитини на належне батьківське виховання
    1. Право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом. 2. Дитина має право противитися неналежному виконанню батьками своїх обов'язків щодо неї. 3. Дитина має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів до органу опіки та піклування, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських
  9. Стаття 155. Здійснення батьківських прав та виконання батьківських обов'язків
    1. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. 2. Батьківську права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. 3. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. 4. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них
  10. Стаття 181. Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину
    1. Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. 2. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. 3. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.