Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоСімейне право → 
« Попередня Наступна »
Е.М. Багач, Ю.В. Білоусов. Сімейний кодекс України: Науково-практичний коментар, 2010 - перейти к содержанию учебника

Стаття 224. Рішення суду про усиновлення


1. Суд, постановляючи рішення про усиновлення дитини, враховує обставини, що мають істотне значення, зокрема:
1) стан здоров'я та матеріальне становище особи, яка бажає усиновити дитину, її сімейний стан та умови проживання, ставлення до виховання дитини;
2) мотиви, на підставі яких особа бажає усиновити дитину;
3) мотиви того, чому другий із подружжя не бажає бути усиновлювачем, якщо лише один із подружжя подав заяву про усиновлення;
4) взаємовідповідність особи, яка бажає усиновити дитину, та дитини, а також те, як довго ця особа опікується вже дитиною;
5) особу дитини та стан її здоров'я;
6) ставлення дитини до особи, яка бажає її усиновити.
2. При дотриманні всіх умов, встановлених цим Кодексом, здатності особи, яка бажає усиновити дитину, забезпечити стабільні та гармонійні умови для життя дитини суд постановляє рішення, яким оголошує цю особу усиновлювачем дитини.
3. Суд не може відмовити особі в усиновленні на тій підставі, що вона вже має або може народити дитину.
4. Суд, постановляючи рішення про усиновлення повнолітньої особи, враховує мотиви, на підставі яких особи бажають усиновлення, можливість їхнього спільного проживання, їхній сімейний стан та стан здоров'я, а також інші обставини, що мають істотне значення.
1. Судовий порядок усиновлення встановлено у більшості зарубіжних країн, оскільки такий порядок містить значні гарантії захисту прав дітей та усиновлювачів і свідчить про особливу зацікавленість суспільства і держави у даних відносинах.
Справи про усиновлення розглядаються судами в порядку окремого провадження, за правилами, встановленими гл. 5 розд. 4 ЦПК України з обов'язковою участю заявника, представника органу опіки та піклування або уповноваженого органу виконавчої влади, а також дитини, якщо вона за віком і станом здоров'я усвідомлює факт усиновлення.
2. Обов'язковою умовою підготовки справи до розгляду є отримання висновку органу опіки та піклування про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам дитини. Як відзначалося в літературі, такий висновок є тотожним до висновку експерта, оскільки тут потрібні знання в сфері педагогіки та психології. Такий висновок кваліфікованих фахівців сприяє прийняттю обґрунтованого та виваженого судового рішення. Однак, слід відзначити, що, хоча без висновку органу опіки та піклування справа не може бути розглянута, цей висновок не має обов'язкового характеру: суд приймає рішення про усиновлення, керуючись виключно інтересами дитини, а висновок органу опіки та піклування є лише досить серйозним аргументом на користь чи проти прийняття рішення про усиновлення.
До висновку органу опіки та піклування мають бути додані: 1) акт обстеження умов життя заявника, складений за місцем його проживання; 2) свідоцтво про народження дитини; 3) медичний висновок про стан здоров'я дитини, про її фізичний і розумовий розвиток; 4) у випадках, встановлених законом, згода батьків, опікуна, піклувальника дитини, закладу охорони здоров'я або навчального закладу, а також самої дитини на усиновлення.
3. Для забезпечення таємниці усиновлення суд розглядає справу в закритому судовому засіданні.
4. При прийнятті рішення про усиновлення суд перевіряє законність підстав для усиновлення і враховує обставини, що мають істотне значення, а саме: 1) стан здоров'я та матеріальне становище особи, яка бажає усиновити дитину, її сімейний стан та умови проживання, ставлення до виховання дитини; 2) мотиви, на підставі яких особа бажає усиновити дитину; 3) мотиви того, чому другий із подружжя не бажає бути усиновлювачем, якщо лише один із подружжя подав заяву про усиновлення; 4) взаємовідповідність особи, яка бажає усиновити дитину, та дитини, а також те, як довго ця особа опікується вже дитиною; 5) особу дитини та стан її здоров'я; 6) ставлення дитини до особи, яка бажає її усиновити, у тому числі наявність згоди усиновлюваної дитини, якщо така згода є необхідною, або наявність згоди усиновлюваної повнолітньої особи.
5. За результатами розгляду заяви про усиновлення суд постановляє рішення, яким оголошує цю особу усиновлювачем дитини. При одночасному усиновленні декількох дітей про усиновлення кожного з них виноситься окреме рішення.
Одночасно за клопотанням заявника (заявників) суд вирішує питання про зміну імені, прізвища та по батькові, дати і місця народження усиновленої дитини, про зміну імені, прізвища, по батькові усиновленої повнолітньої особи, про запис усиновлювачів батьками, про що робиться спеціальна вказівка у рішенні суду про усиновлення.
При задоволенні таких клопотань суд повинен у необхідних випадках враховувати думку дитини, зокрема при зміні імені дитини (ст. 231 СК) або запису усиновлювачів батьками дитини (ст. 229 СК), а при усиновленні повнолітньої особи її прізвище, ім'я та по батькові можуть бути змінені лише за взаємною згодою усиновлювача та повнолітнього усиновлюваного (ч. 3 ст. 231 СК).
6. Згідно з ч. 6 ст. 224 СК суд не може відмовити особі в усиновленні на тій підставі, що вона вже має або може народити дитину.
7. При розгляді справи про усиновлення повнолітньої особи участь самої усиновлюваної особи є обов'язковою. Постановляючи рішення про усиновлення повнолітньої особи, суд враховує мотиви, на підставі яких особи бажають усиновлення, можливість їхнього спільного проживання, їхній сімейний стан та стан здоров'я, а також інші обставини, що мають істотне значення.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "Стаття 224. Рішення суду про усиновлення"
  1. § 1. Загальні положення про спадкування за законом
    224 ЦК. Варто звернути увагу на ту обставину, що якщо, складаючи заповіт, спадкодавець може проігнорувати факт замаху на його життя чи на життя можливих спадкоємців і призначити того, хто вчинив замах, спадкоємцем, то при спадкуванні за законом усунення від спадкування має абсолютний характер. Разом із тим слід мати на увазі, що обставини, які є підставою для усунення осіб від спадкування,
  2. 2.3. Загальна характеристика батьківських прав та обов'язків.
    статті 20, 21 КпШС України). Всі питання сім'ї вирішуються подружжям спільно, на основі взаємної згоди, повної рівності та виходячи з інтересів сім'ї в цілому та інтересів неповнолітніх дітей особисто. Особлива увага повинна виявлятися до охорони та забезпечення інтересів вагітної жінки. При відсутності згоди у вирішенні деяких питань спільного життя кожний з подружжя або двоє разом мають право
  3. Стаття 6. Гласність та відкритість судового розгляду
    статті викликає ряд ускладнень у її тлумаченні та застосуванні. Перш за все, про назву статті. Якщо буквально розуміти її назву, виходить, що ЦПК встановлює два принципи: гласність та відкритість. Але ж це зовсім не так тому, що у частині 1 зазначено, що розгляд справ у всіх судах проводиться усно і відкрито. Це більш вдало, оскільки відкритість, тобто розгляд справ у відкритому судовому
  4. Стаття 18. Склад суду
    статті у випадках, зазначених у цьому Кодексі, цивільні справи у судах першої інстанції розглядаються колегією у складі одного судді і двох народних засідателів. Діючий ЦПК передбачає такий склад суду при розгляді по суті справ про: обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи; визнання фізичної особи
  5. Стаття 39. Законні представники
    стаття містить правила про так зване законне представництво або, точніше, про представництво по справах не повнолітніх, недієздатних, обмежено дієздатних, безвісно відсут ніх та ін. 2. Фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років (малолітня особа), згідно зі ст. 31 ЦК України наділена частковою дієздатністю. Цивільне процесуальне законодавство не визнає їх дієздатними. Що стосується
  6. Стаття 45. Участь у цивільному процесі органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб
    стаття містить правила про участь у цивільному судочинстві не зовсім однорідних учасників, а тому коментар дається автором у ряді випадків окремо з питань участі прокурора і з питань участі інших органів та осіб, що вказані у даній статті. 2.Стаття 121 Конституції України, стосовно судочинства, в якості одного із завдань прокуратури передбачає представництво інтересів громадянина або держави в
  7. Стаття 235. Порядок розгляду справ окремого провадження
    стаття підкреслює право суду по цих справах за власної ініціативи витребувати необхідні докази (див. також коментар до от. 234 ЦПК). По-четверте, стаття виключає (що є досить спірним) дію у цьому провадженні правил щодо змагальності та меж судового розгляду. П'ятою особливістю деяких справ окремого провадження є їх розгляд судом у складі одного судді і двох народних засідателів (справи про
  8. Стаття 251. Підсудність
    стаття та глава 5 розділу IV регулюють розгляд у порядку окремого провадження справ про усиновлення. Усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім'ю особи на правах доньки чи сина, що здійснюється головним чином на підставі рі- 287 шения суду. Усиновленою згідно зі ст. 208 СК України може бути дитина (особа до досягнення нею повноліття), а у виняткових випадках суд може постановити
  9. Стаття 254. Розгляд справи
    стаття вирішує питання про особливості розгляду справ про усиновлення, оскільки на розгляд цих справ поширюється дія загальних правил про судовий розгляд цивільних справ. Частини 1 та 2 статті присвячені визначенню кола осіб, які беруть участь у справі. Стосовно розгляду справ про усиновлення дитини стаття встановлює імперативне правило про обов'язкову участь заявника, органу опіки і піклування
  10. Стаття 255. Рішення суду
    статті усиновлення вважається здійсненнім у день (у ЦПК-з дня) набрання чинності рішенням суду про усиновлення. Рішення суду після набрання ним чинності надсилається органу державної реєстрації цивільного стану за місцем ухвалення рішення, а у справах про усиновлення дітей іноземцями - також до уповноваженого органу виконавчої влади. Згідно з рішенням суду органи державної реєстрації актів