Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоСімейне право → 
« Попередня Наступна »
Е.М. Багач, Ю.В. Білоусов. Сімейний кодекс України: Науково-практичний коментар, 2010 - перейти к содержанию учебника

Стаття 226. Право на таємницю усиновлення


1. Особа мас право на таємницю перебування на обліку тих, хто бажає усиновити дитину, пошуку дитини для усиновлення, подання заяви про усиновлення та її розгляду, рішення суду про усиновлення.
2. Дитина, яка усиновлена, має право на таємницю, в тому числі і від неї самої, факту її усиновлення.
3. Особа, яка була усиновлена, має право після досягнення нею чотирнадцяти років на одержання інформації щодо свого усиновлення.
1. Як відомо, метою усиновлення є встановлення сімейних відносин, а кожна сім'я потребує захисту. Тому у більшості випадків необхідним є збереження таємниці усиновлення.
Таке приховання відомостей щодо усиновлення є, з одного боку, певною гарантією захисту як інтересів усиновлюваних, так і усиновлювачів, а з іншого, може розглядатися як один із засобів охорони недоторканості приватного життя, неприпустимості свавільного втручання будь-кого у справи сім'ї, що визнано Конституцією нашої держави і є однією з основних засад сімейного законодавства України.
2. Стаття 7 Конвенції про права дитини проголошує, що кожна дитина, наскільки це можливо, має право знати своїх батьків. При цьому вимога «наскільки можливо» трактується як об'єктивна можливість з'ясувати відомості про батьків. При усиновленні ж у більшості випадків батьки відомі, а відповідно збереження таємниці усиновлення у сімейному законодавстві в цілому суперечить названій Конвенції. У зв'язку з цим в юридичній літературі висловлювалася думка, що взагалі суворо зберігати таємницю усиновлення від дитини недоцільно Прихильники цієї точки зору пропонують встановити умови, які б забезпечували таємницю усиновлення лише як виняток, в окремих випадках, наприклад, при усиновленні немовлят або оформленні відносин, що склалися у ранньому віці дитини або коли збереження таємниці усиновлення як секрету особистого життя осіб є очевидним. І, хоча з метою забезпечення інтересів дитини у більшості випадків слід створювати впевненість у неї та оточуючих у тому, що особи, які її виховують, є її батьками за походженням, збереження таємниці усиновлення не лише стосовно дітей, а навіть щодо оточуючих часто є нереальним.
Тим не менше особливістю усиновлення є саме те, що в силу усиновлення дитина приймається в сім'ю на правах рідного сина чи дочки, і розкриття факту усиновлення дитини може завдати непоправної шкоди відносинам між усиновлювачем та дитиною. Саме тому збереження у Сімейному кодексі України правових гарантій дотримання таємниці усиновлення заслуговує всілякої підтримки.
3. Як вірно відзначає М.В. Антокольська, якщо права та обов'язки усиновлювачів практично ідентичні батьківським, то фактичні відносини, що виникають у процесі усиновлення, не завжди нагадують батьківські. У тих випадках, коли дитина вважає усиновлювачів своїми батьками, ці відносини не відрізняються від родинних. Якщо ж дитина знає про те, що усиновлювачі не є її рідними батьками, фактичні відносини між ними можуть бути дещо іншими. Зокрема, якщо дитина усиновлена у підлітковому віці, природно, що вона не може вважати таких усиновлювачів своїми батьками. Тому законодавство повинне, з одного боку,шляхом збереження таємниці усиновлення забезпечити там, де можливо, створення видимості кровноспорідненої сім'ї. З іншого, коли відсутність родинного зв'язку є очевидною, законодавство не повинне штучно моделювати відносини усиновлення за зразком кровної сім'ї.
4. Питання про збереження таємниці усиновлення нерозривно пов'язане з самим поняттям «таємниці». Це відомості, факти, у розголошенні яких усиновлювач не зацікавлений саме через те, що вони безпосередньо стосуються прав або благ, якими він дорожить. У даному випадку таким благом є інтерес у тому, щоб оточуючі сприймали відносини між дитиною та усиновлювачем як між родичами за походженням. У тих випадках, коли можливо огородити факт усиновлення або від оточуючих, або від дітей (а найчастіше від тих та інших), забезпечення таємниці усиновлення обов'язкове. Але безпредметною є мова про доцільність її збереження при обставинах, коли факт усиновлення відомий багатьом, тобто не є секретом.
5. Таємниця усиновлення повинна зберігатися лише за бажанням усиновлювача. Як відзначається в юридичній літературі, обов'язковою ознакою розголошення є відсутність волі усиновлювача на розкриття цієї таємниці, бажання хоча б одного з подружжя усиновлювачів не розголошувати таємницю усиновлення вже виключає правомірність її розкриття. А отже, не вважається правопорушенням розкриття таємниці усиновлення, здійснене за волею усиновлювача.
6. Право на збереження таємниці усиновлення мають як сам усиновлювач, так і усиновлена дитина. Так, особа має право на приховування інформації про її перебування на обліку осіб, які бажають усиновити дитину, про пошук дитини для усиновлення, на розгляд справи про усиновлення у закритому засіданні суду тощо.
Дитина, яка усиновлена, має право на таємницю, в тому числі і від неї самої, факту її усиновлення. Право на одержання інформації щодо свого усиновлення особа, яка була усиновлена, має право лише після досягнення нею чотирнадцяти років.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "Стаття 226. Право на таємницю усиновлення"
  1. Стаття 234. Окреме провадження
    статті, розгляд справ проводиться судом у складі одного судді і двох народних засідателів. 269 1. Коментована стаття окремо і розділ IV у цілому регулюють один із трьох видів провадження у суді першої інстанції. У порядку окремого провадження суд розглядає і вирішує такі справи: 1) про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення
  2. § 2. Види особистих немайнових прав, не пов'язаних з майновими
    статтях 31, 34 і 63. Особисті немайнові інтереси громадян визначаються їх множинністю, що, в свою чергу, породжує різні цивільно-правові форми їх регулювання. Тому охорона особистих немайнових прав повинна здійснюватися шляхом визнання за суб'єктами окремих видів особистих немайнових прав, кожному з яких притаманні свої специфічні засоби захисту. Індивідуалізація особистості - ще одна важлива
  3. Стаття 154. Примушування до вступу в статевий зв'язок
    статтями 14 і 155 як готування до статевих зносин з особою, яка не досягла статевої зрілості. Матеріальна залежність передусім означає, що матеріальна допомога з боку суб'єкта злочину виступає єдиним, основним або істотним джерелом існування потерпілої особи і позбавлення такої допомоги здатне поставити жінку або чоловіка у скрутне становище. Матеріальна залежність має місце, зокрема, тоді,
  4. Стаття 168. Розголошення таємниці усиновлення (удочеріння)
    статті 207, 208, 226-228, 282). Закон України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 р. (ст. 24). Положення про Державний департамент з усиновлення та захисту прав дитини. Затверджене постановою КМ № 367 від 25 березня 2006
  5. Стаття 182. Порушення недоторканності приватного життя
    статтями 132, 189, 232, 330, 381, 386). Якщо незаконне використання конфіденційної інформації утворює склад іншого злочину (наприклад, підробку документів), вчинене потребує кваліфікації за сукупністю злочинів. Цей злочин за своєю конструкцією є формальним і вважається закінченим з моменту вчинення описаних у ст. 182 дій. Заподіяння в результаті його вчинення суспільно небезпечних наслідків
  6. Стаття 328. Розголошення державної таємниці
    статтями 132 (розголошення відомостей про проведення медичного огляду на виявлення зараження невиліковної інфекційної хвороби), 145 (незаконне розголошення лікарської таємниці), 168 (розголошення таємниці усиновлення), 232 (розголошення комерційної таємниці). У зв'язку з тим, що відповідно до законодавства України не можуть вважатися державною таємницею деякі види інформації (інформація про
  7. Стаття 361-2. Несанкціоновані збут або розповсюдження інформації з обмеженим доступом, яка зберігається в електронно-об- числювальних машинах (комп'ютерах), автоматизованих системах, комп'ютерних мережах або на носіях такої інформації
    статті, слід розуміти носії комп ую- терної інформації, тобто жорсткі магнітні диски різних типів, які є частиною системного блоку ЕОМ або долучаються до нього за допомогою спеціальних пристроїв, гнучкі магнітні диски (дискети), оптичні диски (компакт-диски), флеш-диски тощо. Будь-яка інформація є предметом даного злочину лише у тому разі, якщо вона створена на законних підставах і захищена
  8. Стаття 7. Загальні засади регулювання сімейних відносин
    стаття визначає основні засади (принципи) регулювання сімейних відносин. В ній знаходять своє закріплення найбільш важливі, вихідні положення, що є своєрідною квінтесенцією норм сімейного закону. Основні засади регулювання сімейних відносин, що закріплені в ст. 7 СК України, пронизують усе сімейне законодавство і знаходять свій прояв в його окремих нормах. Коментована стаття значною мірою
  9. Стаття 155. Здійснення батьківських прав та виконання батьківських обов'язків
    стаття встановлює загальні принципи здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків, а також окреслює межі їх здійснення. Ця стаття має розглядатися в якості основних засад здійснення як немайнових, так і майнових прав батьків щодо дитини, а також щодо виконання немайнових та майнових батьківських обов'язків. 2. Повага як одна з найважливіших вимог моральності має на увазі таке ставлення
  10. Стаття 227. Право на приховання факту усиновлення від дитини, яка усиновлена
    право приховувати факт усиновлення від дитини, яка ним усиновлена, і вимагати нерозголошення цієї інформації особами, яким стало відомо про неї як до, так і після досягнення дитиною повноліття. 2. Усиновлювач має право приховувати від дитини факт її усиновлення, якщо розкриття таємниці усиновлення може завдати шкоди її інтересам. 3. Якщо усиновлюється дитина, яка не досягла семи років,