Головна
ГоловнаКримінальне, кримінально-процесуальне правоКримінальне право → 
« Попередня Наступна »
М. І. Мельник, М. І. Хавронюк. Науково-практичний коментар кримінального кодексу України, 2010 - перейти к содержанию учебника

Стаття 168. Розголошення таємниці усиновлення (удочеріння)


1. Розголошення таємниці усиновлення (удочеріння) всупереч волі усиновителя (удочерителя) -
карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років.
2. Те саме діяння, вчинене службовою особою або працівником медичного закладу, яким відомості лро усиновлення вдочеріння) стали відомі по службі чи по роботі, або якщо воно спричинило тяжю наслідки,-
карається штрафом до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.
(Стаття 168 зі змінами, внесеними згідно із Законом № 270ЛП від 15 квіт- ня 2008 р.)
1. Основний безпосередній об'єкт злочину - інтереси сім'ї та осіб (дітей), яких було усиновлено (їх всебічний фізичний, психічний та соціальний розвиток). Додатковим факультативним об'єктом можуть виступати життя, здоров'я особи, встановлений порядок виконання службовими особами своїх повноважень, інші блага.
У результаті вчинення цього злочину порушується передбачене законом право на таємницю усиновлення, яке полягає у праві на таємницю: перебування на обліку тих, хто бажає усиновити дитину, пошуку дитини для усиновлення, подання заяви про усиновлення та її розгляду, рішення суду про усиновлення. Дитина, яка усиновлена, має право на таємницю, у т. ч. і від неї самої, факту її усиновлення. Особа, яка була усиновлена, має право на одержання інформації щодо свого усиновлення лише після досягнення нею 14-річного віку.
2. З об'єктивної сторони злочин проявляється у розголошенні таємниці усиновлення (удочеріння) всупереч волі усиновителя (удочерителя). Про поняття усиновлення (удочеріння) див. коментар до ст. 149.
Розголошення таємниці усиновлення (удочеріння) передбачає протиправне розкриття такої таємниці і поширення відомостей, що її становлять, серед осіб, яким не було відомо про факт усиновлення (удочеріння). Таке поширення може полягати у повідомленні таємниці усиновлення (удочеріння) якійсь конкретній особі, наприклад самому усиновленому, або невизначеному колу осіб. Його змістом, зокрема, може бути інформація щодо самого факту усиновлення (удочеріння), кровних батьків, дійсного місця, дати народження, прізвище, ім'я та по батькові (якщо вони змінені) усиновленого, часу прийняття рішення про усиновлення (удочеріння) та реєстрації цього факту.
Кримінальна відповідальність за розголошення таємниці усиновлення (удочеріння) за ст. 168 настає лише за певних обставин - у разі, якщо розголошення таємниці усиновлення (удочеріння) відбулося всупереч волі усиновителя (удочерителя), тобто за відсутності його згоди. Ця ознака матиме місце як тоді, коли усиновитель (удоче- ритель) знав про намір винної особи розголосити таємницю усиновлення (удочеріння) і заперечував проти цього, так і тоді, коли йому не було відомо про намір винного, а винний, у свою чергу, не був поінформований про позицію усиновителя (удоче- рителя).
Слід зазначити, що за законом усиновлювач має право приховувати факт усиновлення від дитини, яка ним усиновлена, і вимагати нерозголошення цієї інформації особами, яким стало відомо про неї як до, так і після досягнення дитиною повноліття. Усиновлювач має право приховувати від дитини факт її усиновлення, якщо розкриття таємниці усиновлення може завдати шкоди її інтересам. Якщо усиновлюється дитина, яка не досягла семи років, службові особи при виявленні її згоди на усиновлення зобов'язані вживати заходів щодо забезпечення таємниці усиновлення від самої дитини.
Закон передбачає низку заходів забезпечення таємниці усиновлення, не забезпечення яких може становити об'єктивну сторону злочину, передбаченого ст. 168. Так, особи, яким у зв'язку з виконанням службових обов'язків доступна інформація щодо усиновлення (перебування осіб, які бажають усиновити дитину, на обліку, пошук ними дитини для усиновлення, подання заяви про усиновлення, розгляд справи про усиновлення, здійснення нагляду за дотриманням прав усиновленої дитини тощо), а також інші особи, яким стала відома така інформація, зобов'язані не розголошувати її, зокрема і тоді, коли усиновлення для самої дитини не є таємним. Відомості про усиновлення видаються судом лише за згодою усиновлювача, крім випадків, коли такі відомості потрібні правоохоронним органам, суду у зв'язку з цивільною чи кримінальною справою, яка є в їхньому провадженні. Із зазначеною метою закон передбачає право усиновлювача бути записаним матір'ю або батьком дитини, змінити за рішенням суду місце та дату її народження, а також її прізвище, ім'я та по батькові.
За своєю конструкцією цей злочин формальний. Він вважається закінченим з моменту доведення відомостей, що становлять таємницю усиновлення (удочеріння), до осіб, яким ця таємниця не відома.
3. Суб'єкт злочину загальний. Ним може бути будь-яка особа, яка досягла 16-річ- ного віку і якій відома таємниця усиновлення (удочеріння). При цьому не має значення, з яких джерел їй стала відома ця таємниця.
4. Суб'єктивна сторона злочину характеризується умислом. Мотивація дій винного (користь, помста тощо) значення для кваліфікації не має. Психічне ставлення до тяжких наслідків (ч. 2 ст. 168) - необережне.
5. Кваліфікуючими ознаками розглядуваного злочину є: 1) вчинення його службовою особою або працівником медичного закладу, яким відомості про усиновлення (удочеріння) стали відомі по службі чи по роботі; 2) спричинення ним тяжких наслідків.
Підвищена суспільна небезпека розголошення таємниці усиновлення (удочеріння) службовою особою або працівником медичного закладу, яким відомості про усиновлення (удочеріння) стали відомі по службі чи роботі, обумовлюється тим, що цей злочин вчинюється особами, які зобов'язані зберігати факт усиновлення (удочеріння) як службову чи професійну таємницю.
Такими особами можуть бути службові особи, зокрема: органів, що приймають рішення про усиновлення (удочеріння) (судді, секретарі суду); закладів, у яких перебувають діти, які можуть бути усиновлені; органів опіки та піклування; органів реєстрації актів цивільного стану; місцевих державних адміністрацій; виконавчих органів рад; Державного департаменту з усиновлення та захисту прав дитини Міністерства у справах сім'ї, молоді та спорту. Що стосується медичних працівників, то ними можуть бути лікарі та інший медичний персонал пологових будинків, спеціалізованих дитячих медичних закладів, а також будь-які інші медичні працівники, котрим у силу виконання професійних обов'язків стало відомо про факт усиновлення (удочеріння).
Тяжкі наслідки у складі цього злочину - оціночна категорія. Ними, зокрема, слід визнавати стійкий розлад психічної діяльності, самогубство дитини чи її усиновителя, втечу і подальше зникнення дитини, які сталися внаслідок розголошення таємниці усиновлення (удочеріння). За наявності підстав дії, що спричинили тяжкі наслідки, мають одержувати самостійну правову оцінку і кваліфікуватися за сукупністю зі ст. 168.
Конституція України (ст. 51).
Конвенція про права дитини від 20 листопада 1989 р. Ратифікована Україною 27 лютого
1991 р.
СК (статті 207, 208, 226-228, 282).
Закон України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 р. (ст. 24).
Положення про Державний департамент з усиновлення та захисту прав дитини. Затверджене постановою КМ № 367 від 25 березня 2006 р.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "Стаття 168. Розголошення таємниці усиновлення (удочеріння)"
  1. Стаття 6. Гласність та відкритість судового розгляду
    статті викликає ряд ускладнень у її тлумаченні та застосуванні. Перш за все, про назву статті. Якщо буквально розуміти її назву, виходить, що ЦПК встановлює два принципи: гласність та відкритість. Але ж це зовсім не так тому, що у частині 1 зазначено, що розгляд справ у всіх судах проводиться усно і відкрито. Це більш вдало, оскільки відкритість, тобто розгляд справ у відкритому судовому
  2. Стаття 154. Примушування до вступу в статевий зв'язок
    статтями 14 і 155 як готування до статевих зносин з особою, яка не досягла статевої зрілості. Матеріальна залежність передусім означає, що матеріальна допомога з боку суб'єкта злочину виступає єдиним, основним або істотним джерелом існування потерпілої особи і позбавлення такої допомоги здатне поставити жінку або чоловіка у скрутне становище. Матеріальна залежність має місце, зокрема, тоді,
  3. Стаття 182. Порушення недоторканності приватного життя
    статтями 132, 189, 232, 330, 381, 386). Якщо незаконне використання конфіденційної інформації утворює склад іншого злочину (наприклад, підробку документів), вчинене потребує кваліфікації за сукупністю злочинів. Цей злочин за своєю конструкцією є формальним і вважається закінченим з моменту вчинення описаних у ст. 182 дій. Заподіяння в результаті його вчинення суспільно небезпечних наслідків
  4. Стаття 328. Розголошення державної таємниці
    статтями 132 (розголошення відомостей про проведення медичного огляду на виявлення зараження невиліковної інфекційної хвороби), 145 (незаконне розголошення лікарської таємниці), 168 (розголошення таємниці усиновлення), 232 (розголошення комерційної таємниці). У зв'язку з тим, що відповідно до законодавства України не можуть вважатися державною таємницею деякі види інформації (інформація про
  5. Стаття 330. Передача або збирання відомостей, що становлять конфіденційну інформацію, яка є власністю держави
    статтях 111, 114 і 330 також майже однаковий (за тим винятком, що у ст. 330 поняття «іноземна організація» не охоплює собою поняття «іноземне підприємство» та «іноземна установа»). Отримання, використання, розголошення конфіденційної інформації, яка є власністю держави, з метою заподіяння шкоди діловій репутації або майну іншого підприємця тягне адміністративну відповідальність за ч. З ст.
  6. Стаття 361-2. Несанкціоновані збут або розповсюдження інформації з обмеженим доступом, яка зберігається в електронно-об- числювальних машинах (комп'ютерах), автоматизованих системах, комп'ютерних мережах або на носіях такої інформації
    статті, слід розуміти носії комп ую- терної інформації, тобто жорсткі магнітні диски різних типів, які є частиною системного блоку ЕОМ або долучаються до нього за допомогою спеціальних пристроїв, гнучкі магнітні диски (дискети), оптичні диски (компакт-диски), флеш-диски тощо. Будь-яка інформація є предметом даного злочину лише у тому разі, якщо вона створена на законних підставах і захищена
  7. АЛФАВІТНО-ПРЕДМЕТНИЙ ПОКАЖЧИК
    168 Розграбування національних цінностей (див. також: Грабіж, Пограбування): 438 Розлад здоров'я: 121, 122, 125 Розміщення: коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів, тощо - 306 приватизаційних паперів - 234 цінних паперів - 223 Розпалювання ворожнечі: 110, 161 Розпилення радіоактивних матеріалів: 265 Розповсюдження (див. також: Незаконне розповсюдження):
  8. Стаття 226. Право на таємницю усиновлення
    розголошенні яких усиновлювач не зацікавлений саме через те, що вони безпосередньо стосуються прав або благ, якими він дорожить. У даному випадку таким благом є інтерес у тому, щоб оточуючі сприймали відносини між дитиною та усиновлювачем як між родичами за походженням. У тих випадках, коли можливо огородити факт усиновлення або від оточуючих, або від дітей (а найчастіше від тих та інших),
  9. Стаття 227. Право на приховання факту усиновлення від дитини, яка усиновлена
    розголошення цієї інформації особами, яким стало відомо про неї як до, так і після досягнення дитиною повноліття. 2. Усиновлювач має право приховувати від дитини факт її усиновлення, якщо розкриття таємниці усиновлення може завдати шкоди її інтересам. 3. Якщо усиновлюється дитина, яка не досягла семи років, службові особи при виявленні її згоди на усиновлення зобов'язані вживати заходів щодо
  10. Стаття 228. Забезпечення таємниці усиновлення
    168 підкреслює, що за розголошення таємниці усиновлення відповідальність несуть службові особи або працівники медичних закладів, яким відомості про усиновлення стали відомі по службі чи по роботі. А отже, для притягнення до кримінальної відповідальності особи, яка зобов'язана зберігати факт усиновлення як службову чи професійну таємницю, достатньо вчинення нею дій, які виразилися в оприлюдненні